США, Китай і критичні мінерали: нова геополітична війна
Світова боротьба за ресурси завжди була каталізатором міжнародних конфліктів. Проте у XXI столітті стратегічно важливими стали не лише нафта і газ, а й так звані критичні мінерали – рідкоземельні метали, необхідні для виробництва електромобілів, акумуляторів, мікрочіпів та військових технологій. В останні роки США активізували свої спроби отримати доступ до цих ресурсів, а президент Дональд Трамп зробив їх пріоритетом своєї зовнішньої політики.
Протистояння з Китаєм у сфері критичних мінералів розпочалося ще за адміністрації Барака Обами, проте саме Трамп перетворив цю проблему на питання національної безпеки. У 2017 році він підписав указ, що вимагав від Міністерства внутрішніх справ США скласти список необхідних мінералів, а вже у 2020-му розпочав активний тиск на партнерів з метою забезпечення американських компаній доступом до цих ресурсів.
Україна – новий фронт у війні за ресурси
Один із найважливіших регіонів у цій боротьбі – Україна. Після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році США стали головним союзником Києва, надаючи мільярди доларів допомоги. Проте, як з’ясувалося, інтерес Вашингтона до України не обмежується лише геополітичною підтримкою – ключову роль відіграє її багатий ресурсний потенціал.
За даними Геологічної служби США, Україна володіє значними покладами титану, літію, цирконію та інших рідкоземельних елементів. Це зробило країну важливим гравцем у світовому ланцюгу постачання критичних мінералів. У 2023 році адміністрація Байдена розглядала варіанти інвестування в українську гірничодобувну галузь, щоб зменшити залежність від Китаю.
З приходом до влади Трампа у 2025 році стратегія змінилася. Нова адміністрація наполегливо вимагала від Києва підписання угоди, за якою США отримували б контроль над значною частиною доходів від експорту українських мінералів. У січні 2025 року міністр фінансів США Скотт Бессент прибув до Києва, щоб обговорити це питання. За словами джерел у дипломатичних колах, переговори були напруженими: Трамп фактично вимагав, щоб Україна поділилася своїми ресурсами в обмін на безпекові гарантії.
Гренландія і Канада: наступні мішені
Окрім України, Вашингтон звернув увагу на інші країни з багатими запасами критичних мінералів. Гренландія, автономна територія Данії, давно цікавила Трампа. Ще у 2019 році він навіть пропонував купити острів, що викликало дипломатичний скандал. Хоча офіційний Копенгаген відкинув ідею, США продовжили співпрацювати з місцевою владою, залучаючи американські компанії до розробки родовищ рідкоземельних металів.
Канада, найближчий сусід США, також опинилася у центрі уваги. Прем’єр-міністр Джастін Трюдо заявив, що Трамп серйозно розглядав можливість анексії Канади через її ресурси. Хоча такі заяви видаються надмірними, очевидно, що Вашингтон прагне отримати привілейований доступ до канадських корисних копалин.
Китай: головний супротивник
Чому США так активно шукають альтернативні джерела постачання критичних мінералів? Відповідь проста – Китай. Пекін контролює від 40 до 90% світового ринку переробки рідкоземельних металів. За останнє десятиліття китайські компанії скуповували шахти по всьому світу, від Африки до Латинської Америки, забезпечуючи собі монополію у цій сфері.
У відповідь США та їхні союзники створили "Партнерство з безпеки мінералів" – групу з 15 країн, яка має на меті послабити залежність від Китаю. У 2022 році адміністрація Байдена підписала угоди з Австралією, Канадою та країнами ЄС щодо спільного розвитку мінеральних проектів.
Перспективи і ризики
Глобальна боротьба за критичні мінерали лише набирає обертів. Україна, Гренландія, Канада та інші країни з багатими ресурсами опинилися на перехресті геополітичних інтересів. Якщо США зможуть забезпечити собі стабільний доступ до цих мінералів, це дасть їм стратегічну перевагу перед Китаєм. Водночас, занадто агресивна політика Вашингтона може призвести до дипломатичних конфліктів та посилення антиамериканських настроїв серед союзників.
Для України це питання особливо важливе. З одного боку, співпраця зі США може дати економічний поштовх і залучити інвестиції. З іншого – існує ризик, що країна втратить контроль над власними природними багатствами, ставши сировинним додатком для Заходу.
Одне очевидно: у світі, де критичні мінерали стали новою "нафтою XXI століття", боротьба за ресурси триватиме, а політичні рішення, ухвалені сьогодні, матимуть наслідки на десятиліття вперед.
