Від танків до Голлівуду
Ще кілька років тому Юра Борисов був обличчям російського кіно, що славилося мілітаристськими сюжетами. Він грав солдата в пропагандистській стрічці про радянський танк і навіть втілював образ Михайла Калашникова, винахідника знаменитої автоматичної гвинтівки. Але після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році актор відмовився від ролей у подібних проєктах.
Західна публіка відкрила для себе Борисова через його глибокі, психологічно насичені ролі. У фінському фільмі «Відсік №6» він зіграв грубого, але чутливого шахтаря, що заводить несподівану дружбу з іноземною студенткою. А у «Капітані Волконогові», фактично забороненому в Росії, він постав у ролі агента радянських спецслужб, який намагається спокутувати свої злочини.
Та справжнім проривом для Борисова став фільм «Анора» американського режисера Шона Бейкера. У цій бруклінській драмеді він зіграв мафіозі, що одружується на стриптизерці. Картина отримала визнання критиків, а Борисов — номінацію на «Оскар» у категорії «Найкраща чоловіча роль другого плану».
Баланс на межі політики
Кар’єра Борисова після 2022 року виглядає майже неможливою: більшість російських артистів, що залишаються в РФ, не мають шансів пробитися на міжнародну сцену через бойкот російської культури. Водночас ті, хто відкрито критикує владу, ризикують кар’єрою вдома.
Проте Борисов зумів уникнути відкритих політичних висловлювань, що дозволило йому працювати і в Росії, і за її межами. Його уникають як у списках «зрадників», так і серед тих, хто відкрито підтримує Кремль. Така позиція викликає неоднозначну реакцію.
«Борисов не вибрав жодної сторони. Це може бути розумною стратегією, а може, він просто не хоче втягуватися у великі політичні ігри», — каже Антон Долін, кінокритик, який емігрував з Росії.
Проте в Росії його успіх на Заході сприймається як прорив крізь «культурну блокаду». Державні ЗМІ та навіть консервативні режисери, зокрема Микита Міхалков, бажають йому перемоги на «Оскарі».
Культура поза політикою?
Фільм «Анора» став справжнім хітом у Росії. Попри санкції та бойкот великих студій, він вийшов у прокат і зібрав мільйони переглядів на російських стрімінгових платформах. Це викликало різну реакцію: від захвату прозахідної частини глядачів до обурення прокремлівських коментаторів, які вважають успіх Борисова свідченням того, що Росія досі шукає схвалення Заходу.
Проукраїнські активісти також скептично ставляться до популярності «Анори» та її актора: на їхню думку, висунення Борисова на «Оскар» створює ілюзію нормалізації культурних зв’язків із Росією, тоді як її війна проти України триває.
Чи отримає він «Оскар»?
Юра Борисов уже став символом того, як артист може лавірувати між двома світами, не скочуючись у відверту політичну ангажованість. Його талант важко заперечити, а здатність перевтілюватися у найрізноманітніші образи робить його універсальним актором.
Чи отримає він «Оскар»? Це питання залишиться відкритим до самої церемонії. Але незалежно від результату, Борисов уже зробив майже неможливе: він став першим російським актором за останні десятиліття, який зумів здобути міжнародне визнання в настільки непростий час.
