Десята зупинка зовнішнього живлення Запорізької АЕС стала тривожним сигналом для світу. Рафаель Ґроссі, глава МАГАТЕ, закликав Україну й Росію проявити «політичну волю», аби гарантувати безпечний доступ інженерів і відновити лінію живлення станції, яка перебуває під контролем російських військ із 2022 року.
Європейська найбільша атомна станція із шістьма реакторами знову опинилася в режимі аварійного живлення. З 23 вересня енергоблоки охолоджуються дизельними генераторами, що свідчить про критичну нестабільність ситуації. Кожна доба на дизелях — це підвищений ризик для систем охолодження, логістики палива та персоналу.
МАГАТЕ вже не вперше попереджає: проблема не у техніці, а в політичних бар’єрах. За словами Ґроссі, обидві сторони готові до ремонтів на своїх ділянках, але бойові дії не дозволяють відновити роботу лінії. Це питання не інженерії, а безпеки й волі до співпраці.
Запорізька станція, яку російські війська захопили на початку вторгнення, стала заручником фронту. Відсутність стабільного живлення підриває основні стандарти ядерної безпеки. Без енергії системи моніторингу, охолодження та сигналізації працюють із перебоями, що збільшує ризик катастрофи.
Кожна відмова зовнішнього живлення — це крок до повторення Чорнобильського сценарію, попереджають експерти. Адже дизель-генератори не призначені для довготривалого використання, а будь-який дефіцит палива може призвести до перегріву палива в реакторах або басейнах відпрацьованого ядерного матеріалу.
Київ звинувачує Москву в тому, що вона навмисно пошкоджує лінії живлення, прагнучи інтегрувати ЗАЕС у російську енергомережу. Міністр закордонних справ Андрій Сибіга заявив, що РФ намагається закріпити контроль над станцією, використовуючи енергетичний шантаж і створюючи передумови для підключення до власної системи.
Москва, у свою чергу, звинувачує Україну в обстрілах поблизу станції. Президент РФ Володимир Путін заявив, що удари по інфраструктурі біля Енергодара — це «небезпечна гра», покладаючи відповідальність за ризики на Київ. Проте незалежні спостерігачі МАГАТЕ неодноразово фіксували присутність російських військових на об’єкті.
Ґроссі наголошує: жодна сторона не має права перетворювати ядерний об’єкт на військову позицію. Для проведення ремонтів потрібна демілітаризація навколишньої зони й гарантії безпеки для техніків. Інакше навіть короткочасне відновлення живлення буде тимчасовим рішенням без стратегічної стабільності.
Запорізька атомна електростанція, вид з Нікополя, південно-східна Україна, у 2023 році — Девід Гуттенфельдер
У березні 2023 року МАГАТЕ запропонувало створити «захисну зону ядерної безпеки» довкола станції. Але ініціатива залишилася на папері — жодна зі сторін не дала офіційної згоди на контроль міжнародних інспекторів без участі військових. Саме відсутність політичної волі блокує ключові кроки.
У вересні інцидент із ЗАЕС збігся з ще одним тривожним сигналом — 16-годинним знеструмленням Чорнобильської зони. Через пошкодження лінії до Славутича частково знеживилася нова арка над саркофагом. Протягом трьох годин не було резервного живлення — і це показало, наскільки крихкою є енергетична безпека навіть у мирних регіонах.
Президент Володимир Зеленський наголосив, що удари по енергетичних об’єктах — це терористична тактика Росії. Він закликав партнерів посилити санкції проти російського ядерного сектора та надати Україні системи ППО для прикриття критичної інфраструктури. Адже атомні ризики не мають державних кордонів.
Європейська комісія у відповідь заявила, що слід розглядати Запорізьку ситуацію як частину ширшої гібридної кампанії РФ проти енергетичної безпеки континенту. Відключення, загрози, дрони й атаки по ТЕС — елементи стратегії, покликаної виснажити українську економіку напередодні зими.
Німеччина та Франція підтримали заклик Ґроссі щодо створення «нейтральної енергозони» та гарантій для міжнародних технічних груп. Проте дипломатичні кроки ускладнені військовою логікою: кожен кілометр навколо ЗАЕС — це лінія фронту, де будь-який ремонт перетворюється на ризик для життя.
Технічно відновлення лінії живлення можливе за кілька годин. Але без домовленості про режим припинення вогню ремонтники не можуть навіть наблизитися до місця пошкодження. ІАЕА підкреслює: питання стоїть не в тому, чи можемо — а чи дозволимо це зробити.
ЗАЕС не виробляє електроенергію вже понад рік. Її стратегічна цінність — у символіці й контролі. Для Росії — це аргумент у переговорах і важіль енергетичного тиску; для України — питання суверенітету та екологічної безпеки Європи. У цій грі програш будь-якої сторони стане загрозою для мільйонів.
Критично важливо забезпечити безперервне енергопостачання систем охолодження. Навіть коротке знеструмлення може призвести до перегріву та викидів радіоактивних речовин. Під час повної зупинки ЗАЕС зберігає до 2 200 тонн ядерного палива, і кожен інцидент — це ризик утрати контролю над цим матеріалом.
Ґроссі у своїй заяві підкреслив, що «ядерна безпека не може бути заручницею війни». Його заклик — це не лише технічне прохання, а й дипломатичний сигнал: світ мусить втрутитися, перш ніж станеться непоправне. Інакше Європа ризикує отримати нову ядерну кризу просто на своїх кордонах.
Запорізька АЕС стає символом війни енергетик проти здорового глузду. Військові дії навколо неї — це не лише ризик вибуху, а поступове руйнування системи міжнародного ядерного нагляду. Якщо станція втратить контроль над енергопостачанням, це стане тестом для всього глобального режиму безпеки.
Україна наполягає, що повернення контролю над ЗАЕС під її юрисдикцію — необхідна умова для будь-яких подальших перемовин. Адже поки російські війська залишаються на території станції, гарантії МАГАТЕ не матимуть реальної сили. Відновлення лінії — лише перший крок до стабілізації, але без деокупації він не стане довготривалим.
Головний виклик — час. Кожен день без стабільного живлення підвищує ризики для всієї Європи. Політична воля, про яку говорить Ґроссі, — це не абстракція. Це рішення, що може запобігти найгіршому сценарію. І поки воно не ухвалене, ЗАЕС залишається на межі між енергетикою й катастрофою.
