У грошовому вимірі середній дохід штатного працівника досяг 30 356 гривень проти 28 321 гривні місяцем раніше. Такий стрибок за один місяць виглядає нетипово навіть для періодів сезонних корекцій і потребує пояснення не лише через статистичний ефект, а й через зміну поведінки роботодавців і ринку праці загалом.
Географія зарплат демонструє стабільний перекіс на користь столиці. Київ утримує беззаперечне лідерство з рівнем оплати 49 381 гривня, суттєво випереджаючи навіть найближчі регіони. Київська область із показником 29 997 гривень фактично лише наближається до загальнонаціонального середнього рівня, тоді як низка областей залишається у зоні хронічно низьких доходів.
За попереднім аналізом «Дейком», березневе зростання не є рівномірним економічним підйомом, а радше концентрованим ефектом окремих секторів, де зберігається висока додана вартість і попит на кваліфіковану працю. Саме ці галузі тягнуть загальний показник угору, формуючи ілюзію більш широкого підйому.
Найбільш показовим є розрив між секторами. Інформаційні технології та телекомунікації знову закріпилися на вершині — 85 673 гривні середньої зарплати. Це майже у чотири рази більше, ніж у сфері освіти, де середній дохід становить 19 394 гривні. Така диспропорція вже давно перестала бути тимчасовим явищем і перетворилася на структурну особливість української економіки.
Освітній сектор залишається внизу не лише через бюджетні обмеження, а й через відсутність системної модернізації підходів до фінансування. Зростання тут також відбулося, але воно не змінює принципово позицію галузі. Це означає, що ключові соціальні професії продовжують втрачати конкурентність на ринку праці.
Регіональні дисбаланси лише підсилюють загальну нерівність. У Кіровоградській та Чернівецькій областях рівень оплати ледве перевищує 21 тисячу гривень. Це майже вдвічі менше, ніж у столиці, і значно нижче середнього показника. Такий розрив означає різну купівельну спроможність, різні умови життя і різні перспективи розвитку регіонів.
Окремим маркером стану ринку залишається заборгованість із виплати зарплат, яка на початок квітня досягла 3,6 мільярда гривень. Попри зростання середніх показників, ця цифра свідчить про наявність системних проблем у частині підприємств, які не здатні своєчасно виконувати фінансові зобов’язання перед працівниками.
Порівняння з попереднім роком додає ще один рівень розуміння. У 2025 році середня зарплата, яка враховувалася для обчислення пенсій, становила 20 653 гривні. Поточні показники значно вищі, але це зростання відбувається в умовах інфляційного тиску, зміни структури зайнятості та міграційних процесів.
Ключове питання полягає не в тому, чи зростають зарплати, а в тому, як саме вони зростають. Якщо підйом забезпечують кілька вузьких секторів, а решта економіки рухається повільно, це створює ризик поглиблення соціального розриву. Високі зарплати в ІТ не компенсують стагнацію в освіті, культурі чи регіональній економіці.
Березневий стрибок є сигналом, але не відповіддю. Він вказує на наявність ресурсів для зростання, проте одночасно оголює слабкі місця — нерівномірність, галузеві перекоси та хронічну недофінансованість ключових сфер. Саме від того, чи зможе економічна політика перетворити цей локальний імпульс на збалансовану тенденцію, залежить реальна якість життя в країні, а не лише середні цифри у звітах.
