Україна зацікавлена не лише в отриманні готових ракет-перехоплювачів для систем Patriot, а й у створенні власних виробничих потужностей. Такий підхід міг би у перспективі суттєво посилити українську протиповітряну оборону та зменшити залежність від зовнішніх поставок.
Однак питання передачі відповідних ліцензій залишається складним.
У медіа раніше з'явилася інформація, що американські виробники нібито побоюються: після отримання технологій Україна зможе вдосконалити процес виробництва, зробити його швидшим або дешевшим, а це потенційно створить конкуренцію самим розробникам.
Аналітики Defense Express вважають, що саме такі пояснення навряд чи є справжньою причиною можливого гальмування співпраці.
Чому передача технологій не обов'язково означає втрату контролю
Одним із головних аргументів проти повної передачі технологій називають ризик їхнього подальшого поширення.
На перший погляд, це може здаватися серйозною проблемою. Ракети для Patriot містять складні технологічні рішення, а окремі компоненти мають особливе значення для всієї системи.
Проте американські оборонні компанії вже багато років працюють із міжнародними партнерами.
Raytheon та Lockheed Martin мають значний досвід організації виробництва за межами США та передачі окремих технологій іноземним партнерам.
При цьому співпраця не обов'язково передбачає передачу всього виробничого циклу.
Навпаки, ключові елементи можуть залишатися під контролем американських компаній, тоді як партнерська країна отримує можливість виробляти менш чутливі компоненти або здійснювати складання.
Це дозволяє одночасно розширювати виробничі можливості та зберігати контроль над найбільш критичними технологіями.
Приклад Японії показує, як це може працювати
Аналітики звертають увагу на досвід співпраці Lockheed Martin з Японією.
У цьому випадку американська компанія не передала партнеру абсолютно всі технології виробництва ракети.
Ключовий компонент — головка самонаведення — продовжує виготовлятися у США.
Тобто міжнародна кооперація може бути побудована таким чином, щоб партнер отримував достатньо технологій для розвитку власного виробництва, але найбільш чутливі елементи залишалися під контролем американської сторони.
Для України це може стати одним із найбільш реалістичних сценаріїв.
Замість передачі повної технологічної документації Київ може отримати доступ до певних виробничих процесів, а найскладніші вузли залишаться у сфері відповідальності американських компаній.
Чи справді Україна може зробити ракети дешевшими
Саме цей аргумент останнім часом привернув особливу увагу.
За даними окремих ЗМІ, американські виробники можуть побоюватися, що Україна після отримання відповідних ліцензій зможе оптимізувати виробництво та випускати ракети швидше й дешевше.
Але аналітики Defense Express вважають таку логіку недостатньо переконливою.
Навіть якщо українське виробництво виявиться дешевшим, це не означає, що Україна автоматично отримає право продавати вироблені ракети іншим країнам.
Питання експорту озброєння залишається окремою сферою контролю.
Тобто поява українського виробничого майданчика сама по собі не перетворює його на незалежного конкурента американських компаній на світовому ринку.
Дешевше виробництво може бути вигідним і США
Є ще один важливий момент.
Якщо певні компоненти дійсно можна виробляти в Україні дешевше, це необов'язково має бути проблемою для американських компаній.
Навпаки, різниця у вартості виробництва між країнами може бути використана в межах міжнародної кооперації.
Американська сторона може контролювати технологічний процес, визначати перелік компонентів, які вироблятимуться в Україні, здійснювати фінальну сертифікацію та контролювати якість.
Таким чином, українське виробництво потенційно може стати частиною більшої міжнародної виробничої системи.
Для США це також означало б можливість збільшити загальні обсяги виробництва без необхідності самостійно розширювати кожен елемент виробничого ланцюга.
Український ОПК може отримати ще одну важливу перевагу
Окремо аналітики звертають увагу на можливість модернізації самих ракет.
Українська оборонна промисловість за роки війни отримала значний практичний досвід створення та вдосконалення озброєнь.
Тому можливість працювати з окремими компонентами Patriot потенційно могла б відкрити шлях до пошуку власних технічних рішень.
Однак це не означає, що Україна зможе самостійно змінювати всю конструкцію ракети.
Найімовірніше, робота над удосконаленням окремих компонентів відбуватиметься у тісній співпраці з американськими партнерами.
Ключові ноу-хау при цьому залишатимуться під їхнім контролем.
Для українського ОПК це все одно може стати надзвичайно важливим досвідом.
Повного виробництва ракети одразу не буде
Аналітики не радять очікувати, що Україна найближчим часом отримає можливість самостійно виготовляти ракету Patriot від першої до останньої деталі.
Такий сценарій виглядає малоймовірним.
Набагато реалістичніший шлях — поступове розширення співпраці.
Спочатку українські підприємства можуть отримати можливість виробляти відносно прості компоненти.
Після успішного освоєння цих процесів співпраця може переходити до складніших елементів.
Такий підхід дозволяє одночасно перевіряти можливості українських виробників, налагоджувати контроль якості та поступово збільшувати рівень технологічної складності.
Чому це довгострокова гра
Навіть якщо домовленості щодо ліцензій будуть досягнуті, результат не з'явиться за кілька місяців.
Створення нового виробництва потребує будівництва або переобладнання підприємств, підготовки персоналу, закупівлі обладнання, проходження сертифікації та створення стабільного ланцюга постачання.
На це можуть піти роки.
Але саме довгостроковий характер такого проєкту робить його стратегічно важливим.
Потреба у засобах протиповітряної оборони нікуди не зникне після завершення нинішньої війни.
Ракетні технології, системи перехоплення та захист від балістичних загроз залишатимуться важливою складовою безпеки протягом десятиліть.
Паралельно Україна шукає інші рішення
Поки питання виробництва ракет для Patriot залишається відкритим, Україна разом із партнерами працює над іншими напрямами розвитку протиповітряної оборони.
Зокрема, США та Україна розглядають можливості модернізації ракет для радянських зенітно-ракетних комплексів С-300.
Йдеться про оновлення старих боєприпасів або створення нової версії з покращеними характеристиками.
Окремий напрям — спільна з європейськими партнерами робота над перспективною системою ППО Freyja.
Ці проєкти можуть доповнювати один одного та створювати для України більш широкий спектр засобів перехоплення.
Україна хоче не просто отримувати ракети, а виробляти їх
Ситуація навколо Patriot демонструє важливу зміну підходу України до оборонного виробництва.
Постачання готових ракет дозволяє вирішувати проблему тут і зараз, але залежність від іноземних запасів залишається вразливістю.
Власне виробництво, навіть якщо спочатку йдеться лише про окремі компоненти, створює зовсім інші перспективи.
Україна отримує технологічний досвід, робочі місця, виробничі компетенції та можливість швидше адаптувати озброєння до власних потреб.
Саме тому питання ліцензій на виробництво ракет для Patriot значно ширше, ніж просто домовленість про виготовлення чергової партії боєприпасів.
Це потенційний крок до формування нового рівня українського оборонно-промислового комплексу.
І хоча очікувати повної самостійності у виробництві Patriot найближчими роками не варто, поступове входження українських підприємств у технологічний ланцюг може стати реалістичним сценарієм.
Якщо така співпраця буде успішною, Україна зможе не лише збільшити власні виробничі можливості, а й отримати технологічну базу для подальшого розвитку систем протиповітряної оборони.
