Україна продовжує розвивати власну ракетну програму, і одним із найцікавіших напрямів може стати поєднання вже створених технологій із розробками, над якими державні підприємства працюють десятиліттями. Зокрема, балістична ракета FP-9 компанії Fire Point потенційно може стати основою для ракети оперативно-тактичного ракетного комплексу «Сапсан».
Про це заявив аналітик, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак. На його думку, українська ракетна галузь поступово отримує можливість прискорювати створення перспективних систем завдяки залученню приватних виробників, інвестицій та використанню напрацювань попередніх років.
Йдеться про проєкти, які ще донедавна сприймалися як довгострокова перспектива. Тепер Україна намагається перетворити накопичений досвід на повноцінну виробничу систему, здатну самостійно створювати та масштабувати ракетне озброєння.
FP-9 може стати ключовим елементом
Компанія Fire Point раніше заявляла про плани застосувати вітчизняну балістичну ракету вже цієї осені. Однак Бадрак закликає обережно ставитися до таких заяв.
За його оцінкою, реальні строки появи нової ракети можуть виявитися значно довшими. Аналітик наводить як приклад історію розробки FP-7 — балістичної ракети меншої дальності. Спочатку очікувалося, що її кодифікацію завершать ще наприкінці 2025 року, однак пізніше компанія повідомила про проходження ракетою сертифікації в Міністерстві оборони.
Саме тому, вважає експерт, говорити про точну дату появи FP-9 поки зарано.
Бадрак оцінює більш реалістичний термін появи далекобійної балістичної ракети приблизно в один-півтора року. Причому навіть такий прогноз він вважає можливим лише за сприятливого розвитку подій. Аналогічний часовий горизонт аналітик називає і для антибалістичного перехоплювача FREYJA.
До чого тут «Сапсан»
Особливий інтерес викликає можлива пов’язаність FP-9 з українським оперативно-тактичним ракетним комплексом «Сапсан».
Розробкою комплексу протягом багатьох років займається Державне конструкторське бюро «Південне». Проєкт мав стати одним із ключових елементів української ракетної програми, однак його реалізація зіткнулася з численними технічними, фінансовими та організаційними труднощами.
Тепер ситуація може змінюватися завдяки появі приватних виробників, які здатні долучатися до вже наявних державних розробок.
За словами Бадрака, у Fire Point залучили значні фінансові ресурси, а також передали документацію, пов’язану з раніше розробленими балістичними ракетами. У ракетній спільноті, зазначає експерт, існує думка, що FP-9 може фактично стати технологічним рішенням для ракети комплексу «Сапсан».
Якщо такий підхід буде реалізований, Україні не доведеться починати створення нового виробу повністю з нуля. Натомість окремі технології, конструкторські рішення та напрацювання можуть бути об’єднані в межах масштабнішого проєкту.
Потенційно це здатне скоротити шлях від розробки до серійного виробництва.
Чому для України це має значення
Створення власних балістичних ракет має для України не лише військове, а й стратегічне значення.
Ракетне озброєння великої дальності дає можливість уражати важливі військові об’єкти на значній відстані та водночас зменшує залежність від постачання відповідних систем з-за кордону.
Однак створення такого озброєння — надзвичайно складне завдання. Потрібно налагодити виробництво великої кількості компонентів, забезпечити роботу систем управління, електроніки та інших технологічних елементів. Крім того, кожен новий виріб має пройти випробування, які підтверджують його надійність і відповідність установленим вимогам.
Саме тому залучення кількох виробників може стати одним зі способів прискорити розвиток галузі.
Україна вже має досвід масштабування
Бадрак зазначає, що Україна вже має позитивний досвід масштабування оборонного виробництва завдяки залученню одразу кількох компаній.
Як приклад аналітик наводить дрон-перехоплювач Octopus, який, за його словами, зараз виробляють за ліцензією 29 українських компаній.
Подібна модель дає змогу розподіляти виробництво між підприємствами та одночасно збільшувати загальні обсяги випуску. Для ракетної галузі такий підхід потенційно може мати ще більше значення, адже створення складних систем потребує великої кількості спеціалізованих виробничих ланцюгів.
Водночас перенесення подібної моделі на балістичні ракети буде значно складнішим. Тут критично важливими є контроль якості, єдині технологічні стандарти, безпека виробництва та здатність усіх учасників виконувати вимоги оборонного замовлення.
Головне питання — коли ракета стане реальністю
Найобережніше наразі варто ставитися саме до прогнозів щодо строків. Заява про можливе бойове застосування вітчизняної балістичної ракети вже цієї осені виглядає амбітно. Водночас історія попередніх проєктів показує, що розробка складних ракетних систем може займати значно більше часу.
Проте сам факт появи таких проєктів свідчить про серйозні зміни в українській оборонній промисловості.
Ще кілька років тому створення власної балістичної ракети сприймалося переважно як масштабне державне завдання. Тепер до цього процесу активно долучаються приватні компанії, а вже наявні розробки можуть використовуватися як фундамент для нових систем.
Якщо FP-9 справді вдасться перетворити на технологічну основу ракети для «Сапсана», Україна отримає можливість поєднати багаторічні державні напрацювання з ресурсами та виробничими можливостями приватного сектору.
Поки що це залишається сценарієм, а не підтвердженим фактом. Але саме такі проєкти можуть визначити, наскільки швидко Україна зможе сформувати самостійну ракетну промисловість і перейти від окремих зразків до масштабного виробництва.
