Після повернення Дональда Трампа до Білого дому санкції США проти Росії фактично завмерли, і це різко змінює баланс сил у затяжній війні в Україні. Якщо за каденції Джо Байдена щомісяця запроваджувалися сотні «підтримуючих» обмежень, то від січня 2025 року жодної нової заборони не з’явилося.
Таким чином санкції США утрачають гостроту, а Путін отримує простір для фінансового маневру, що дозволяє йому переформатовувати бюджет Кремля і нарощувати ресурси для наступальних дій.
За відсутності тиску Вашингтона активізувалися компанії-прокладки, здебільшого зареєстровані в материковому Китаї та Гонконзі. Лише мережа довкола новоствореної HK GST Limited відкрито пропонує російським замовникам імпорт мікрочипів, придатних для крилатих ракет Х-101, що нещодавно атакували Київ.
Торік Міністерство фінансів накладало санкції на таких посередників чи не щотижня, але нині ланцюжок «клонів» — ChipsX, Carbon Fiber Global та інші — знову безкарно рекламує поставки підсанкційних компонентів.
Аналітики відзначають, що будь-який удар по одній ланці одразу компенсується появою нової. В умовах, коли обхід санкцій перетворився на прибуткову індустрію, навіть ситуативні постачальники здатні швидко закрити потреби російського ВПК у чипах, навігаційних модулях і материнських платах. Паралельно через банки в Еміратах та Сербії відмиваються мільярди доларів, що перетікають у закупівлі дронів, артилерійських снарядів і систем РЕБ.
Сам Трамп демонструє, що використовує економічний тиск вибірково. За пів року він наклав понад 280 нових обмежень на Іран, але водночас прибрав з «чорного списку» Карину Ротенберг — дружину російського олігарха, близького до Путіна. Більше того, в лютому Мін’юст тихо ліквідував спеціальну групу KleptoCapture, яка конфісковувала яхти й нерухомість підсанкційних мільярдерів.
Для Москви це сигнал: ризик втратити активи на Заході суттєво зменшився, а отже, можна сміливіше використовувати офшорні структури для фінансування військових закупівель.
Поступове згортання американської ініціативи змушує Європейський Союз посилювати власні економічні обмеження, але ефект поки обмежений. Брюссель складніше, ніж Вашингтон, таргетує підставні фірми у третіх країнах, а масштаби їхньої діяльності зростають експоненційно. Сьогодні співвідношення кількості діючих санкцій США й ЄС проти російських та пов’язаних структур уже скоротилося до двох до одного, хоча торік було майже три до одного.
На цьому тлі Росія активізує ракетно-дронові атаки по цивільній інфраструктурі України, щомісяця випускаючи сотні боєприпасів. Відпрацьовані маршрути постачання через Сіань, Шеньчжень і Дубай постійно підживлюють логістику Кремля, а відсутність нових обмежень дозволяє збільшувати запаси критичних матеріалів.
Міністерство фінансів відповідає за застосування та забезпечення виконання економічних санкцій. Джейсон Ендрю
Війна в Україні перейшла в стадію виснаження, і будь-яке послаблення санкційної «підпорки» відразу відчувається на фронті — російська артилерія частіше стріляє, а ударні безпілотники літать далі.
У Конгресі США намагаються переломити тенденцію: двопартійний законопроєкт сенаторів Ліндсі Грема та Річарда Блументаля передбачає тариф у 500 % на імпорт енергоносіїв з країн, що купують російську нафту, включно з Китаєм та Індією. Проте критики застерігають, що такий крок може дестабілізувати глобальні ланцюги постачання і вдарити по союзниках у Європі.
Експерти з Центру глобальної енергетичної політики Колумбійського університету вважають, що санкції мають сенс лише як «живий механізм», який постійно оновлюється. Якщо ж санкції США перетворюються на статичний список, економічне «тіньове коріння» Росії адаптується менш ніж за пів року. Теперішня пауза вже створила умови, коли фінансові потоки через криптовалютні «мікстери» і ланцюги псевдотранзиту в квазізонах вільної торгівлі майже зрівнялися з довоєнним рівнем.
У короткостроковій перспективі Кремль зможе наростити резерви золотовалютних активів і спрямувати їх на купівлю високоточних деталей для ракет «Циркон» та «Кинджал».
Довгостроково ж небажання Вашингтона утримувати тиск сигналізує міжнародним гравцям, що ризик співпраці з Росією суттєво знизився. Це спрощує обхід санкцій через країни-посередники, а також ускладнює завдання української дипломатії, яка змушена компенсувати прогалини через мобілізацію європейської підтримки.
Чи здатен Конгрес перехопити ініціативу й повернути США на позицію глобального лідера санкційної політики? Відповідь стане очевидною вже восени, коли законопроєкт про тарифи проти покупців російської енергії винесуть на голосування. Якщо документ провалиться, Москва отримає дворічне «санкційне вікно» до наступних виборів у Штатах, а нові компанії-прокладки продовжать заповнювати пропуски в ланцюгах постачання зброї Росії.
Зараз ключова інтрига полягає у тому, чи вплине ескалація на європейських виборців і чи зможе ЄС утримати єдність у запровадженні економічних обмежень. Адже без тісної синхронізації Вашингтона і Брюсселя будь-яка санкційна стратегія приречена на пробоїни.
Тим часом російські ракети продовжують руйнувати українські міста, а кожен день зволікання означає нові смерті й довші горизонти війни в Україні — конфлікту, який міг би бути обмеженим, якби Захід не давав супротивнику шансів на фінансове відновлення.
