Водночас військові наголошують: це тимчасове явище, і загроза ракетних атак з моря зберігається щодня, попри технічні труднощі, ризики для флоту та зниження ефективності ракет «Калібр».
Причини обмеженої активності флоту РФ у Чорному морі
За інформацією видання, упродовж лютого було зафіксовано лише один випадок виходу російських кораблів із ракетним озброєнням для здійснення удару. Такі дані озвучив речник Військово-морські сили ЗСУ Дмитро Плетенчук в ефірі національного телемарафону. Його заява одразу привернула увагу, адже морський компонент раніше був одним із ключових елементів ракетного терору проти України.
За словами Плетенчука, один вихід у море протягом місяця не означає зниження загрози. Навпаки, ситуація може змінитися будь-якої миті. Російські сили зберігають потенціал для нових атак, а періоди затишшя часто мають тактичний характер. Саме тому українські військові не розслабляються й продовжують моніторинг акваторії.
Останні масовані атаки по території України відбувалися без залучення кораблів із Чорного моря. Це може свідчити про певні обмеження або небажання командування ризикувати морськими платформами. Адже кожен вихід у море для них сьогодні — це не лише спроба здійснити удар, а й небезпека втрати дорогої техніки.
Одним із факторів, що вплинув на активність флоту РФ, стали погодні умови. Військові пояснюють: кораблі здатні діяти навіть за шторму до шести балів, проте використання ракетного озброєння під час сильного хвилювання є складним і ризикованим процесом. Морська стихія може суттєво вплинути на точність запусків та безпеку самих носіїв.
Таким чином, лютневе зниження кількості пусків із моря є поєднанням природних, технічних і тактичних чинників. Однак це не означає, що Росія відмовилася від морської складової своєї ракетної стратегії. Йдеться радше про вимушену паузу, ніж про зміну намірів.
Чорне море як зона підвищеного ризику для російського флоту
Акваторія Чорне море за останні два роки перетворилася на небезпечний простір для російських кораблів. Українські сили оборони системно знищували та пошкоджували кораблі противника, змушуючи їх відходити на значну відстань від українського узбережжя. Це суттєво обмежило можливості для застосування крилатих ракет «Калібр».
Раніше підводні човни були головними носіями цих ракет у Чорному морі. Вони забезпечували відносну скритність і дозволяли здійснювати раптові удари. Однак нині їхня присутність у морській акваторії значно скоротилася. Причина — підвищений ризик втрат і складність маневрування в умовах постійного контролю з боку України.
Фактор небезпеки став ключовим. Кожен вихід ракетоносія — це потенційна втрата ще однієї бойової одиниці. Російське командування змушене враховувати не лише бажання завдати удару, а й імовірність відповіді. У сучасній війні море більше не є безпечним тилом для агресора.
Водночас погодні умови додають ще один рівень складності. Сильне хвилювання моря ускладнює стабільність платформи під час пуску ракет. Точність і безпека таких операцій знижуються, а ризик аварійних ситуацій зростає. За несприятливої погоди навіть технічно справні кораблі можуть стати вразливими.
Усе це формує нову реальність: Чорне море більше не гарантує безкарності. Для російського флоту це простір постійного напруження, де кожне рішення має стратегічні наслідки. І саме ця зміна балансу сил поступово зменшує інтенсивність морських ракетних атак.
Ефективність «Калібрів» і зміна тактики РФ
Крилаті ракети «Калібр» на початку повномасштабного вторгнення активно застосовувалися для ударів по українській інфраструктурі. Вони запускалися з кораблів і підводних човнів, створюючи постійну загрозу з півдня. Проте з часом їхня ефективність знизилася.
Українська система протиповітряної оборони стала значно потужнішою. Більша кількість ракет перехоплюється, що зменшує результативність ударів. Крім того, технічні труднощі та зношення обладнання також впливають на якість і кількість запусків.
Росія змушена коригувати тактику. Замість масованих пусків із моря частіше застосовуються інші засоби ураження. Це може бути пов’язано і з обмеженою кількістю готових до використання ракет, і з логістичними проблемами, і з необхідністю зберігати залишки озброєння.
Додатковим чинником є загроза з боку українських морських дронів. Раніше в Головне управління розвідки МО України повідомляли про підготовку РФ до масованого використання власних морських безпілотників. Проте саме Україна продемонструвала ефективність цієї зброї, змусивши російський флот діяти обережніше.
У підсумку ситуація виглядає парадоксально: держава, що має чисельну перевагу на морі, змушена обмежувати власну активність через високі ризики та зниження результативності ударів. Лютневий показник — лише один пуск із моря — став символом цієї нової реальності.
Попри тимчасове затишшя, загроза ракетних атак із Чорного моря залишається. Війна триває, і кожен день може принести нові виклики. Однак очевидно одне: українська оборона змусила російський флот рахуватися з ризиками, а Чорне море перестало бути для нього зоною безконтрольного домінування.
