Новий раунд українсько-американських переговорів у США відкрився в момент, коли сама дипломатія стала частиною війни на виснаження. Володимир Зеленський наполягає: поки триває пошук формули завершення війни, союзники мають не послаблювати, а навпаки посилювати тиск на Москву, насамперед через санкції та обмеження нафтових доходів.
Українська команда вже провела зустріч у США, а сам Зеленський підтвердив, що обговорення з американською стороною продовжуються. Він окремо підкреслив, що ключове питання зараз не в самому факті переговорів, а в тому, наскільки Росія готова рухатися до реального завершення війни і чи готова робити це чесно та гідно.
Паралельно західні джерела описують цей раунд як конструктивний і такий, що має тривати у вихідні, тоді як російських представників на цій конкретній зустрічі не було. Це важлива деталь: Київ і Вашингтон, схоже, спершу звіряють власні позиції, перш ніж знову виходити на складніший трикутник переговорів із Москвою.
За попереднім аналізом Дейком, головний сигнал із заяв Зеленського полягає в тому, що дипломатія для України не відділяється від примусу. Київ не вірить у мирний процес, який існує сам по собі. У його логіці переговори працюють лише тоді, коли Росія одночасно відчуває економічний, політичний і військовий тиск.
Саме тому президент знову вивів у центр розмови російський «тіньовий флот». У зверненні після першого дня американських контактів він прямо подякував Франції за затримання танкера, який, за його словами, вже був під санкціями України, Британії, ЄС і США, але все одно використовувався Росією. Зеленський наголосив: таких суден замало просто зупиняти, їх треба блокувати, а нафту — конфісковувати.
Ця тема для Києва не допоміжна, а центральна. Ще у зверненні до Європейської ради 19 березня Зеленський говорив, що Росія має втрачати економічно, і саме для цього потрібні санкції. Там само він попереджав, що увага до Близького Сходу не повинна відсунути війну в Україні на другий план, бо саме розфокусування Заходу Москва сприймає як шанс посилити свої позиції.
У цій логіці нафта є не просто товаром, а продовженням фронту іншими засобами. Якщо «тіньовий флот» продовжує возити російську сировину, Кремль зберігає не тільки бюджетні надходження, а й відчуття безкарності. Зеленський прямо формулює цей зв’язок: доходи дають Росії змогу продовжувати війну, а отже санкційний режим має працювати жорсткіше і практичніше, ніж досі.
Ще один нерв цієї історії — американський політичний порядок денний навколо можливого мирного плану. Зеленський раніше публічно казав, що вибори в Україні можливі лише після припинення вогню та появи безпекових гарантій, підкреслюючи просту послідовність: спочатку безпека, потім політика. Це означає, що Київ намагається не допустити, аби тема виборів стала інструментом зовнішнього тиску замість реального просування до миру.
Звідси і жорсткість нинішньої української риторики. Київ не хоче заходити в переговори з позиції сторони, яку підштовхують до компромісів, поки Росія заробляє на нафті, обходить санкції і сподівається перечекати політичні цикли Заходу. Саме тому Зеленський одночасно підтримує дипломатичний канал зі США і наполягає, що справжні переговори можливі тільки тоді, коли Кремль не відчуває себе сильнішим, ніж учора.
Рятувальники працюють на місці будівлі, постраждалої внаслідок удару російського безпілотника на тлі нападу Росії на Україну, у Запоріжжі, Україна, 21 березня 2026 року — Stringer
Практичний висновок для союзників тут досить прямий. Якщо Європа і США хочуть, щоб мирний процес не перетворився на паузу в інтересах Москви, вони мають бити по джерелах російської стійкості: нафтових доходах, логістиці «тіньового флоту», доступі до страхування, портів і фінансових схем. Інакше будь-які переговори ризикують стати лише ще однією сценою для затягування часу.
Найтверезіший висновок зараз такий: переговори у США самі по собі не є ознакою близького миру. Вони радше показують, що Україна намагається втримати два процеси одночасно — дипломатію з Вашингтоном і санкційний тиск на Росію. І саме від того, чи вдасться поєднати ці два треки, залежатиме, чи стане новий раунд контактів кроком до справедливого завершення війни, чи лише черговим епізодом довгого торгу.
