Зеленський здивував багатьох у суспільстві тим, що активно зростаюче обговорення майбутнього керівника Офісу президента він назвав питанням другорядним на фоні ключових викликів держави. Президент під час зустрічі з журналістами докладно пояснив, чому зараз його увага повністю прикута до переговорного процесу, пошуку шляхів завершення війни та налагодження системної співпраці зі стратегічними партнерами, насамперед Сполученими Штатами Америки. За його словами, від коректності та продуманості цих дій залежить майбутня безпека країни, і саме тому кадрові призначення, навіть на такі важливі посади, не можуть стати головним порядком денним.
Президент підкреслив, що здивований масштабом суспільного інтересу до теми очільника Офісу, адже, на його переконання, існують процеси і проблеми, які потребують значно більшої уваги та спільної роботи. Зеленський зосереджений на опрацюванні мирної угоди, яка має потенціал стати фундаментом для майбутньої стабільності. У цьому контексті питання кадрових рішень відходить на другий план, особливо якщо їхнє вирішення може розхитати вже сформовані робочі механізми в уряді.
Президент визнав існування певних організаційних труднощів, пов’язаних із кадровими перестановками. За його словами, навіть розгляд кандидатів на посаду керівника Офісу потребує аналізу, з якої інституції може прийти той чи інший фахівець, і як після цього буде функціонувати відповідна структура. Ситуація ускладнюється тим, що в Кабінеті міністрів уже є вакантні посади, які потребують негайного заповнення, зокрема міністерство енергетики та міністерство юстиції. Ці вакансії, за словами президента, залишаються відкритими надто довго, і це створює ризики для ефективності державного управління.
Зеленський наголосив, що Верховна Рада разом з урядом мають оперативно запропонувати кандидатури для заповнення ключових посад. Проте цей процес виявився більш тривалим, ніж очікувалося, і саме це стримує ухвалення подальших кадрових рішень, включно з призначенням керівника Офісу президента. Глава держави відкрито визнав, що навіть якби він вирішив запросити когось із чинних урядовців на цю посаду, він ризикував би посилити кадровий дефіцит у Кабінеті міністрів, що нині є недопустимим. Країні необхідно забезпечувати безперервність роботи виконавчої влади, а будь-які зміни мають бути виваженими та своєчасними.
Президент пояснив, що не може допустити ослаблення урядових структур, оскільки це може вплинути на здатність держави оперативно вирішувати енергетичні, юридичні та інші стратегічні питання. Тривалий пошук нових кандидатів на ключові посади створює додатковий тиск на систему управління, яка й без того працює в умовах надмірного навантаження. Тому Зеленський наголосив: нині пріоритетом є міжнародні переговори, робота з Коаліцією охочих та активне співробітництво зі США, які відіграють ключову роль у забезпеченні обороноздатності та формуванні майбутніх гарантій безпеки.
Крім того, президент акцентував, що вирішення питання завершення війни потребує надзвичайної концентрації, попередньої дипломатичної підготовки та зусиль із узгодження позицій із союзниками. Цей процес неможливо відкласти чи частково передоручити, тому його навантаження природно зменшує можливість займатися внутрішньополітичними призначеннями. Він підкреслив, що глобальні рішення потребують глобального фокусу. Саме тому питання керівника Офісу, на його думку, не повинно бути приводом для суспільної дискусії, здатної відволікати від більш нагальних проблем.
Зеленський зазначив, що робота з міжнародними партнерами вимагає стабільності всередині країни. Будь-які кадрові зміни у вищих органах влади сприймаються партнерами як сигнал, тому він прагне уникнути ситуацій, які можуть виглядати як нестабільність або політична турбулентність. Натомість пріоритетом залишається чітка координація дій, збереження ефективності уряду та забезпечення прозорого процесу мирних переговорів. Президент наголосив, що саме ці питання є визначальними для майбутнього, і на цьому фокус має залишатися незмінним.
Таким чином, позиція Зеленського є чіткою: завершення війни, пошук довгострокових гарантій безпеки та збереження стабільності державного управління — це ключові завдання сьогодення. Вони потребують максимальної концентрації та не дозволяють робити кроки, які можуть спричинити внутрішній дисбаланс. Призначення керівника Офісу президента він розглядає лише як один із елементів державної роботи, але не як пріоритет, що має стояти в центрі обговорень. Саме така логіка лежить в основі його рішень та вибору напрямів діяльності в цей критичний для країни час.
