Рішення про позбавлення українського громадянства мера Одеси Геннадія Труханова стало найгучнішою подією у відносинах між центральною владою та місцевими елітами з початку війни. Служба безпеки України заявила, що Труханов має російське громадянство, отримане ще у 2015 році, що суперечить закону. Сам мер категорично заперечує обвинувачення й готує позов до Верховного Суду.
Указ президента фактично усуває Труханова від влади, адже за українським законодавством особа без громадянства не може обіймати виборну посаду. Утім, мер заявив, що виконуватиме обов’язки доти, доки рішення не набуде чинності юридично. Це створює прецедент для гострого політичного протистояння на місцевому рівні.
Зеленський пояснив рішення «питаннями національної безпеки», адже Одеса — стратегічне місто, постійно під загрозою ракетних ударів. Президент підкреслив, що в місті «допущено багато управлінських помилок» під час ліквідації наслідків атак, і оголосив про створення військової адміністрації для посилення контролю.
Труханов, який керує Одесою з 2014 року, відомий своїм неоднозначним політичним минулим. Колишній член забороненої проросійської партії, він не раз ставав фігурантом антикорупційних розслідувань. Попри це, з початку повномасштабної війни мер утримувався від відкритої критики влади, зосередившись на місцевій логістиці та обороні.
Опозиційні сили вважають крок президента політично вмотивованим. Представники партії «Європейська Солідарність» заявили, що позбавлення громадянства мера — це «розправа з неугодними» під прикриттям воєнного стану. На їхню думку, подібні рішення свідчать про спроби Банкової централізувати владу напередодні майбутніх виборів.
Політична напруга між центром і місцевими лідерами зростає вже кілька місяців. Раніше мер Києва Віталій Кличко публічно звинувачував президента у «зловживанні повноваженнями воєнного часу», а міська рада столиці протестувала проти втручання у комунальні рішення.
Аналітики вказують, що конфлікт між Києвом і регіонами має подвійний характер. З одного боку, держава прагне посилити вертикаль влади в умовах війни, з іншого — місцева демократія розглядає це як загрозу для автономії. Ситуація з Одесою лише загострила стару дискусію про межі президентських повноважень.
Додаткової уваги ситуації надала петиція, що набрала понад 25 тисяч підписів, із вимогою позбавити Труханова громадянства через нібито наявність російського паспорта. Саме після цього документу президент ухвалив своє рішення, підкріпивши його публікацією СБУ зі «свідоцтвом» російського громадянства.
Проте експерти зауважують, що подібні матеріали без рішення суду не мають остаточної сили. Якщо апеляція Труханова матиме успіх, це може створити юридичний прецедент і поставити під сумнів законність президентських указів про громадянство.
Встановлення військової адміністрації в Одесі викликало занепокоєння серед правозахисників. Громадські організації нагадують, що подібна форма управління застосовувалась у прифронтових регіонах, де діяла безпосередня загроза бойових дій. Тепер цей механізм використовується і в політично чутливому місті.
На думку депутата Олексія Гончаренка, крок президента має стати сигналом для всіх мерів: «Кожен тепер під мікроскопом, і коли прийде час — дійдуть до кожного». Це свідчить, що конфлікт між центральною та місцевою владою переходить у фазу відвертого протистояння.
Міжнародні спостерігачі поки утримуються від оцінок, але наголошують: будь-які рішення щодо громадянства мають базуватися на прозорих юридичних процедурах, аби не перетворитися на інструмент політичного тиску. Західні партнери уважно стежать за внутрішньою стабільністю України, яка є критично важливою для ведення війни.
З іншого боку, частина експертів підтримує Зеленського, вказуючи, що російський паспорт посадовця такого рівня — це потенційна загроза національній безпеці. У воєнний час держава має право оперативно реагувати на ризики, навіть якщо це викликає політичні суперечки.
Труханов, попри резонанс, залишається впливовою фігурою в Одесі. Його зв’язки з місцевим бізнесом і контролем над міською радою можуть забезпечити йому тимчасову підтримку. Проте подальша доля політика залежатиме від рішення суду і готовності влади йти на компроміс.
Скандал із мером Одеси став лакмусовим папірцем для української системи влади. Якщо держава зможе довести свою позицію юридично, це зміцнить верховенство права. Якщо ж справа набуде політичного підтексту, вона може підірвати довіру до інститутів навіть серед прихильників президента.
У воєнній Україні боротьба між центром і регіонами виходить за межі політики — це питання ефективності управління та національної єдності. Історія з Трухановим показує, що лінія між безпекою і політичним контролем залишається тонкою, а баланс — надзвичайно крихким.
