Президент Володимир Зеленський учора підтвердив свою готовність прибути до Стамбула лише за умови особистої зустрічі з Володимиром Путіним, адже, за його словами, «все в Росії» вирішується виключно на найвищому рівні. Без прямого діалогу з очільником Кремля встановити справжнє перемир’я неможливо, наголосив президент, і додав, що будь-які поступки мають починатися з безумовного 30-денного припинення вогню.
Зеленський прямо звинуватив Путіна у небажанні говорити напряму: «Я навіть не згадую, що він боїться зустрічі віч-на-віч». Це, за його словами, найкраще свідчить про брак політичної волі в Кремлі. Президент також висловив сподівання на «жорсткі санкції» зі сторони США та Європейського Союзу в разі зриву переговорів, адже відмова Путіна прибути до Туреччини доведе неспроможність Росії до дипломатичного врегулювання.
Першим етапом поїздки Зеленського стане зустріч із президентом Туреччини Реджепом Тайїпом Ердоганом в Анкарі, після якої він вирушить до Стамбула — але лише в тому разі, якщо Путін підтвердить свою участь. Київ уже запросив на переговори й президента США Дональда Трампа, який, перебуваючи з візитом у регіоні, також висловлював готовність приєднатися до майбутньої дискусії в Туреччині. Однак остаточне рішення щодо участі американського лідера ще не підтверджене.
Кремль поки не визначився з форматом своєї присутності. Прессекретар Дмитро Пєсков повідомив журналістам: «Як тільки президент вважатиме за потрібне, ми оголосимо», але конкретики щодо делегації чи участі Путіна немає. Тому організатори переговорів у Туреччині тримаються в режимі повної готовності й очікують підтвердження не пізніше ранку четверга.
Водночас Зеленський підкреслив підтримку Китаю, яке, за його словами, уже сигналізувало про готовність схвалити 30-денне режиму тиші. Це додає новий вимір міжнародної координації — адже безпекові гарантії та механізми моніторингу порушень перемир’я мають узяти на себе не лише європейські спостерігачі, а й представники інших регіональних гравців.
Наразі ключова інтрига полягає в тому, чи відважиться Кремль узяти на себе політичну відповідальність і вислати до Стамбула людину, яка справді може ухвалити рішення про режим тиші. Лише за такого сценарію переговори набудуть формату вищого рівня, а не зведуться до технічних консультацій. У разі ж відмови — світ посилить тиск на Москву новими санкціями, водночас Київ отримає підстави для мобілізації ще більшого міжнародного спротиву агресору.
Отже, майбутні переговори в Туреччині залишаються на межі історичного прориву: чи оберуть сторони шлях прозорого діалогу з метою збереження життів, чи підуть далі в глухий кут затягнутої війни.
