Дискусія про можливий мирний договір із Росією виходить на новий рівень. Західні партнери натякають Києву на необхідність компромісу, а українці дедалі частіше замислюються, чи справді можна повернути окуповані території. Однак офіційна позиція держави залишається незмінною: жодного юридичного визнання російських завоювань.
У селі на Донеччині сусіди Світанa Батюк і Алла Хоружа дивляться на майбутнє по-різному. Батюк зізнається: головне, щоб залишити дім і не втратити господарство, навіть якщо лінія фронту стане кордоном. Хоружа ж переконана: жодна частина Донбасу не може бути віддана Росії, особливо після того, як її син отримав поранення на фронті.
Аналітики прогнозують, що в найкращому випадку Київ зіткнеться з фактичним відрізанням від Криму, більшої частини Донеччини, Луганщини, а також частини Запорізької та Херсонської областей. Це близько п’ятої частини держави. Утім, офіційно Україна не планує змінювати кордони.
За даними Київського міжнародного інституту соціології, близько 80% громадян досі вірять у можливість вигнання росіян за умови достатньої підтримки Заходу. Водночас реальність змушує українців розуміти: ресурсів бракує, а допомога США й Європи зменшується.
За адміністрації Байдена Україна отримувала значну військову допомогу, хоч і після тривалих переговорів. Але з поверненням Дональда Трампа фінансування скоротилося, а іноді й заморожувалося. Це змушує Київ діяти прагматичніше та розглядати сценарії «заморожування» війни.
Депутат Єгор Чернєв наголошує: Київ не відмовиться від територій юридично. Вони залишатимуться у статусі окупованих, а Україна чекатиме моменту для повернення. Зеленський під час зустрічі з Трампом заявив: поступка Донбасом відкриє Путіну шлях до Харкова та інших індустріальних центрів.
Тимофій Милованов із Київської школи економіки зазначає, що Зеленський перебуває під великим тиском. Йому погрожують скороченням фінансової та розвідувальної підтримки. Це робить президента політично вразливим, адже частина еліт може використати слабкість проти нього.
Багато українців, які втекли з Донбасу ще 2014-го чи 2022-го, вже не вірять у повернення. Дехто, як Олександр Калугін, планує остаточно перебратися до Європи. Інші, навпаки, вважають будь-яку поступку зрадою — так, Анастасія з Донецька називає угоду з агресором смертю надії для тих, хто лишився в окупації.
Фактична згода на збереження окупації без юридичного визнання дозволяє уникнути референдумів та конституційних змін. Це дає Києву шанс залишати питання відкритим, водночас зупинивши бойові дії. Проте поступка може підважити довіру суспільства й загрожує новим наступом Росії у майбутньому.
Багато українців, попри емоційний біль, хочуть завершення війни будь-якою ціною. Але більшість наголошує: поступки можливі лише за умови гарантій безпеки, збереження армії та відсутності права Кремля втручатися у внутрішні справи України.
Україна опинилася між тиском союзників і прагненням зберегти державність. Питання «земля в обмін на мир» розділяє суспільство, але об’єднує його в одному: окупація не може стати легітимною. Якою б не була домовленість, Київ не визнає російських територіальних захоплень, адже будь-яка поступка сьогодні може стати початком ще більшої агресії завтра.
