Росія завдала другого за чотири дні масованого ракетного обстрілу й атаки російських дронів, знову прицільно б’ючи по енергетичній інфраструктурі під час морозів. Це не випадковість, а повторювана тактика виснаження.
За даними президента, вночі застосували майже 300 БпЛА, 18 балістичних і 7 крилатих ракет по восьми областях. Відключення електроенергії зачепили сотні тисяч домогосподарств, зокрема на Київщині.
У Харківській області один удар убив чотирьох людей на поштовому терміналі; в Одесі пошкоджено лікарню, дитсадок і житлові будинки. Цивільні втрати вкотре стають «ціною» за тиск на тил і економіку.
За оцінкою редакції «Дейком», мета цих ударів — не лише темрява в домівках, а підрив довіри до здатності держави захистити Київ і великі центри. Росія вкладається у сценарій, де зима працює разом із ракетами.
Київ живе у режимі генераторів: мінусова температура, лід на вулицях, а мер повідомив про найбільший дефіцит електрики за останні дні. Коли місто «просідає» по струму, одразу просідають вода, зв’язок і ліфти.
Понад 500 будинків лишилися без централізованого теплопостачання. У таких умовах порятунком стають пункти незламності: намети й приміщення, де можна зігрітися, зарядити телефони й отримати гарячий чай.
Людські історії перетворюють суху статистику на реальність. Киянка, що лишилася без світла майже 50 годин, описує «новий побут»: свічки, їжа на балконі, сон разом з дитиною, щоб зберегти тепло.
Міська влада вводить соціальні компенсатори: по одному гарячому прийому їжі для вразливих, доплати комунальникам за роботу «день і ніч». Це важливі рішення, але вони не замінюють головного — надійного прикриття неба.
Виклик у тому, що удари по енергосистемі — це удар по часу. Навіть якщо ремонтники відновлюють мережі, повторна хвиля руйнує ефект, змушуючи країну витрачати ресурси на «вічний ремонт» замість модернізації та захисту.
США на рівні ООН назвали ескалацію «небезпечним і незрозумілим» кроком у момент, коли ведуться дипломатичні зусилля щодо припинення війни. Та Москва демонструє: переговори для неї — не гальмо, а ще один фронт тиску.
Паралельно Україна відповідає ударами по виробництву. Заявлено про ураження підприємства в Таганрозі, де, за даними Генштабу, проєктують і випробовують дрони та компоненти для БпЛА. Публічно підтвердити наслідки складно.
Цей «обмін ударами» підкреслює зміну війни: технологічна гонка стає визначальною. Росія б’є дешевими й масовими платформами, Україна шукає симетричні та асиметричні відповіді — від дронів до далекобійних засобів.
Найгостріший дефіцит — ППО України і ракети-перехоплювачі. Саме тому Зеленський говорить про необхідність прискорити поставки, погоджені зі США та Європою. Взимку «вікно уразливості» ширше, бо наслідки відключень тяжчі.
Звіт ООН про 2025 рік додає контекст: це був найсмертоносніший рік для цивільних від 2022-го — 2 514 убитих і 12 142 поранених, причому 97% — на підконтрольній Україні території від російських атак.
Особливо тривожна динаміка — FPV-дрони: ООН фіксує різке зростання жертв від короткодальних атак. Це означає, що загроза проникає в «сірі зони» навколо фронту, де цивільні живуть під постійним ризиком точкових ударів.
Удари по енергетиці мають і психологічний ефект: вони змінюють відчуття безпеки далеко від лінії бою. Коли темніє ціле місто, війна стає «вдома», і саме цього домагається стратегія, яку в Україні називають «озброєнням зими».
Водночас ця тактика має межі: що частіше Росія повторює сценарій, то більше Україна адаптується — від мобільних котелень до розосередження критичних вузлів. Але адаптація не скасовує втрат і не замінює системної протиракетної парасольки.
Ключовий висновок простий: «зимові» удари — це спроба купити собі перевагу через страждання цивільних, а не через військовий маневр. Відповідь має бути такою ж системною: перехоплення, ремонт, захист мереж і стабільні постачання ППО.
Якщо Європа й США хочуть зупинити руйнування тилу, їм доведеться мислити не пакетами «раз на квартал», а щоденною стійкістю. У цій війні електрика, тепло і перехоплювачі — частина одного рівняння, де ціна вимірюється людськими життями.
