Міністерство оборони України: як держава перебудовує армію у війні на виснаження

Київ входить у найхолодніші тижні зими з відчуттям, що фронт тепер вимірюється не лише кілометрами, а й мегаватами, дроном і хвилинами рішення. Саме в цей момент Міноборони очолив Михайло Федоров — колишній міністр цифровізації, якому президент доручив інновації й посилення оборони неба.

Федоров заходить у відомство з простим принципом: результат має бути вимірюваним. Якщо керівник або підрозділ не показує KPI на полі бою чи в закупівлях, «він не може залишатися в системі». Риторика жорстка, але вона відображає втому держави від інерції у великій воєнній машині.

Його стартова база — «високоякісні дані» про витрати, неефективність і потенційну економію в умовах бюджетного дефіциту. Федоров називає це «математикою війни»: рахувати все — від гривні до ефективності екіпажів, щоб вигравати час і ресурс проти більшої та краще оснащеної армії РФ.

Київ входить у найхолодніші тижні зими з відчуттям, що фронт тепер вимірюється не лише кілометрами, а й мегаватами, дроном і хвилинами рішення. Саме в цей момент Міноборони очолив Михайло Федоров — колишній міністр цифровізації, якому президент доручив інновації й посилення оборони неба.

Федоров заходить у відомство з простим принципом: результат має бути вимірюваним. Якщо керівник або підрозділ не показує KPI на полі бою чи в закупівлях, «він не може залишатися в системі». Риторика жорстка, але вона відображає втому держави від інерції у великій воєнній машині.

Його стартова база — «високоякісні дані» про витрати, неефективність і потенційну економію в умовах бюджетного дефіциту. Федоров називає це «математикою війни»: рахувати все — від гривні до ефективності екіпажів, щоб вигравати час і ресурс проти більшої та краще оснащеної армії РФ.

За попереднім аналізом Дейком, найнебезпечніша частина війни для України — не брак ідей, а брак швидкості управління: рішення запізнюються, а Росія встигає адаптуватися. Тому ставка Федорова на «дані → рішення → відповідальність» виглядає спробою зробити фронт керованим, а не хаотичним.

Перший інструмент — місійний «mission control» для польотів дронів. Система має збирати телеметрію та статистику виконання завдань, порівнювати екіпажі за результативністю й давати командирам «повну картину» без ручного зведення. Аналогічний контур планують для артилерійських розрахунків.

Це не бюрократія заради бюрократії. Дрони й артилерія — головні «витратні статті» бою: саме там помилка в координації найчастіше коштує боєкомплекту, часу і людей. Якщо система навчиться показувати, де втрачається ефект, вона перетвориться на економіку точності.

Друга лінія — обмін даними із союзниками для навчання військових AI-моделей. Україна накопичила масив «дані з поля бою»: мільйони годин відео з БпЛА, журнали уражень, маршрути атак, патерни російських дронів. Федоров прямо називає цей масив одним із «козирів» у міжнародній взаємодії.

Саме тут з’являється проєкт Dataroom разом із Palantir і платформою Brave1. Оголошена мета — розробка AI на основі бойових даних, з фокусом на виявлення та перехоплення повітряних загроз, зокрема Shahed-типу. Це спроба зробити ППО масовою й «дешевшою на постріл».

Федоров обережно формулює, але логіка прозора: якщо Росія здатна запускати тисячі дронів, Україна має будувати систему, яка не «вигорає» на дорогих ракетах. Дрони-перехоплювачі, автоматизоване наведення й прогнозування маршрутів — це боротьба за те, щоб виснаження стало проблемою Москви.

Водночас дані — це і новий ризик. Чим більше бойових відео й телеметрії централізується, тим вища ціна кіберзахисту та контролю доступу. «Dataroom» доведеться будувати як закритий контур із жорсткими правами, інакше інновація може стати уразливістю для ворога.

Окрема цікава деталь: Федоров залучає дорадчі структури — CSIS, RAND і британський RUSI. Це сигнал, що Міноборони хоче не лише «залізних» закупівель, а й методології: як вимірювати ефект, як перебудовувати процеси, як узгоджувати стандарти з партнерами.

Третій напрям — технологічний суверенітет у дрібних, але критичних речах. Федоров заявив, що Україна вже цього місяця тестуватиме власний аналог DJI Mavic для розвідки: та сама камера, але більша дальність польоту. Це відповідь на залежність від китайських компонентів на тлі зближення Пекіна з Москвою.

Тут ідеологія «власного аналога» важливіша за конкретну модель. Mavic став стандартом фронту, бо простий і масовий. Якщо Україна створить стабільне виробництво й ремонтну базу, вона зменшить ризики постачання, ціни й «закручування гайок» від зовнішніх ринків у найгірший момент.

Але KPI-реформа Міноборони матиме й політичну тінь. «Винагороджувати за результат» звучить справедливо, та в армії результат інколи залежить від ділянки фронту, забезпечення й погоди, а не лише від таланту командира. Якщо метрики будуть примітивними, система почне «грати» цифрами.

Тому ключ — правильні показники: не «кількість запусків», а якість розвідки, збереження екіпажу, підтверджені ураження, економія боєкомплекту, швидкість ухвалення рішень. Це складна аналітика, але без неї «дані» перетворюються на шум, а «реформа армії» — на лозунг.

Федоров також прив’язує реформу до фінансів: потрібно знайти резерви, бо війна витратна, а країна має великий бюджетний розрив. У цьому сенсі «прозорі закупівлі» і скорочення втрат — такі ж елементи оборони, як дрони й артилерія.

Для партнерів пропозиція «дані в обмін на технологію» виглядає прагматично. Україна дає унікальний матеріал для навчання моделей, а союзники можуть повернути це у вигляді перехоплювачів, сенсорів, софту та інвестицій у виробництво. У такій формулі допомога перестає бути благодійністю.

Водночас це піднімає питання суверенітету даних: хто володіє моделями, хто контролює алгоритми, де зберігаються набори, і чи не з’явиться «комерційна рента» з українського досвіду без адекватної компенсації Україні. Це зона, де Міноборони потрібні чіткі контракти.

У короткій перспективі успіх Федорова вимірюватиметься простими речами: чи скоротиться час управлінського циклу, чи зросте ефективність дронів, чи стане артилерія точнішою, чи з’являться масові дрони-перехоплювачі для ППО. У довгій — чи навчиться відомство працювати як система, а не як набір героїчних зусиль.

Якщо задум спрацює, Україна отримає рідкісний для війни бонус — керованість. А керованість у «математиці війни» означає одне: підвищувати втрати ворога до рівня, який для нього стане економічно й політично нестерпним, не знищуючи власну ресурсну основу.

Михайло Федоров, 34-річний архітектор української цифровізації, став новим міністром оборони України. Призначення у Верховній Раді відбулося в момент, коли війна входить у п’ятий рік, а суспільство вимірює державну ефективність не гаслами, а захистом неба і фронту.

Федоров приходить у відомство з репутацією реформатора та менеджера, який звик мислити продуктами, швидкими ітераціями та масштабуванням. Але оборона — це не застосунок, де помилку можна виправити релізом; тут ціна збою — життя, територія, довіра.

Його ключова обіцянка звучить жорстко: «зупинити ворога силою» і зробити російські повітряні атаки менш руйнівними. У публічних меседжах першою стоїть протиповітряна оборона, бо саме вона щодня визначає, чи буде світло, тепло і робота міст.

Михайло Федоров, 34-річний архітектор української цифровізації, став новим міністром оборони України. Призначення у Верховній Раді відбулося в момент, коли війна входить у п’ятий рік, а суспільство вимірює державну ефективність не гаслами, а захистом неба і фронту.

Федоров приходить у відомство з репутацією реформатора та менеджера, який звик мислити продуктами, швидкими ітераціями та масштабуванням. Але оборона — це не застосунок, де помилку можна виправити релізом; тут ціна збою — життя, територія, довіра.

Його ключова обіцянка звучить жорстко: «зупинити ворога силою» і зробити російські повітряні атаки менш руйнівними. У публічних меседжах першою стоїть протиповітряна оборона, бо саме вона щодня визначає, чи буде світло, тепло і робота міст.

За даними редакції Дейком, сама логіка кадрової ставки на «технаря» відображає зміщення війни в бік системності: від героїчної імпровізації 2022-го до інженерного управління 2026-го. Суспільний запит тут простий: швидше рішення, менше хаосу, прозорі правила для всіх.

Паралельно Федоров успадковує політично токсичний контекст. Попередні кадрові перестановки в уряді й енергетичному блоці відбувалися під тиском антикорупційних історій, а отже Міноборони знову стає місцем, де перевіряють на міцність антикорупційні реформи та здатність карати «своїх».

Його теза про неможливість воювати новими технологіями зі старою структурою — фактично вирок інерції. Реформа армії в його інтерпретації — це не лише штати й накази, а перезбірка ланцюжка «потреба — закупівля — доставка — результат» із мінімумом ручного керування.

Найпомітніший актив Федорова — його попередня роль у розвитку дронів і екосистеми для виробників. «Армія дронів» стала брендом масового збору, навчання й постачання, а Brave1 — майданчиком, де військові технології з’єднують фронтовий запит із інженерними командами та державними грантами.

У такій моделі дрони — не «іграшка ентузіастів», а частина доктрини: розвідка, ураження, коригування, логістика. Тому посилення дронової програми неминуче веде до теми контрдронових систем: якщо ворог насичує небо дешевими цілями, держава має навчитися збивати їх ще дешевше.

Окрема лінія — кіберудари та асиметричні дії проти економіки противника. Федоров публічно говорить про це як про інструмент «зробити ціну війни для Росії нестерпною». У реальності це означає потребу в чіткій координації між розвідкою, військом, інфраструктурними відомствами й союзниками.

Президент Володимир Зеленський, представляючи пріоритети новому керівнику, акцентував «головне — ППО». Це не ритуальна фраза: коли атаки по енергетиці накривають регіони, фронтова логістика ускладнюється, а тилова витривалість стає такою ж зброєю, як артилерія.

Після ППО в порядку денному звучить «військовий тех» у координації з командуванням. Тут Федоров опиняється між двома світами: інноваційною спільнотою, яка хоче швидкості, і військовою машиною, якій потрібні стандарти, навчання, ремонт і запасні частини — те, що не потрапляє в заголовки.

Ще один напрям — проблеми забезпечення на передовій. У публічних заявах ідеться про «інфраструктуру фронту» та про те, що реальні результати мають винагороджуватися. Це сигнал про намір відрізати корупційні «вузли» там, де закупівля переходить у розподіл, а розподіл — у хаос.

Зеленський також анонсував підготовку рішень щодо підвищення виплат для бійців на передовій. У короткій перспективі це мораль і мотивація, у довгій — питання бюджету й пріоритизації. Федорову доведеться переконувати суспільство, що гроші йдуть туди, де вони реально конвертуються у стійкість.

Найскладніший блок, який уже підняли публічно, — мобілізаційна система. У медіа з’являються цифри про ухилення та СЗЧ, і сама поява таких даних у риториці нового керівника показує: проблему перестають замовчувати. Але відкритість працює лише тоді, коли за нею йде справедлива процедура.

Війна технологій не скасовує війни людей. Якщо в підрозділах не вистачає піхоти й інженерів, жодні «розумні» системи не утримають лінію. Федоров як міністр має знайти баланс: інвестувати в безпілотні рішення, але не створити ілюзію, що ними можна замінити все.

Кадрово він — один із небагатьох «ветеранів команди» з позитивною репутацією. Це ресурс довіри, але й пастка: від нього очікуватимуть швидких чудес, бо він «про цифрове». Насправді ефект від управлінських реформ у обороні вимірюється місяцями, а інколи — ротаціями та циклами навчання.

Серед ризиків — конфлікт інтересів між великими гравцями оборонного ринку і тисячами малих виробників, які виросли за роки війни. Оборонна промисловість України стала більш приватною, динамічною, але й більш різною за якістю. Завдання міністра — не «всім дати шанс», а створити фільтри ефективності.

Тут концепція Brave1 може стати не просто вітриною інновацій, а механізмом стандартизації: випробування, сертифікація, зворотний зв’язок від бригад, довгий контракт лише після підтвердження результату. Успіх такої системи визначить, чи з’явиться культура довіри між фронтом і виробником.

Інший ризик — бюрократія, що вміє мімікрувати. «Оцифрувати» процес легко, але можна лише оцифрувати стару корупційну логіку. Тому ключове питання не в тому, чи буде нова платформа, а чи зменшаться «ручні виключення», непрозорі рішення й залежність від персональних домовленостей.

Федоров обіцяє «викорінити брехню і корупцію» — формулювання радикальне, але й небезпечне для перевірки. Найкращим маркером стане не гучна кампанія, а нудні речі: аудит складів, контроль ланцюгів постачання, відповідальність за зриви контрактів, реальні вироки за крадіжки.

На тлі зими й енергетичних криз тема російських повітряних атак стає політичною лінією життя. Якщо ППО не підсилиться, будь-яка реформа «на папері» виглядатиме відстороненою. Якщо ж підсилиться, з’явиться шанс зняти з суспільства відчуття постійної безпорадності.

У короткій перспективі Федорову доведеться працювати на двох швидкостях: швидко закривати «дірки» — дефіцити, логістику, невідкладні рішення, і повільно міняти правила — структуру управління, контроль якості, кадрову культуру. Саме поєднання цих двох темпів і визначить його політичну витривалість.

У довгій перспективі його призначення — ставка на те, що війна перетворюється на змагання систем. Хто швидше адаптує технології, хто краще вчиться, хто чесніше розподіляє ресурс, той і тримає фронт. І в цьому сенсі новий міністр оборони України отримав не посаду, а найжорсткіший іспит країни.

Посилення повітряної загрози: нова реальність для України

Останні місяці стали черговим випробуванням для української системи протиповітряної оборони. Кількість повітряних атак зросла не лише кількісно, а й якісно: застосовуються різні типи ракет, ударні дрони, комбіновані схеми прориву захисту. Це свідчить про зміну тактики ворога та прагнення виснажити ППО.

Для України ці атаки мають не лише військовий, а й глибоко гуманітарний вимір. Кожен удар по енергетичних об’єктах, водопостачанню чи транспортних вузлах безпосередньо впливає на життя мільйонів цивільних. Захист неба стає питанням базової безпеки суспільства.

Саме тому системи Patriot та NASAMS відіграють ключову роль. Вони довели свою ефективність у перехопленні складних цілей, зокрема балістичних і крилатих ракет. Проте будь-яка система має обмежений ресурс, і без постійного поповнення ракет її можливості швидко зменшуються.

Посилення повітряної загрози: нова реальність для України

Останні місяці стали черговим випробуванням для української системи протиповітряної оборони. Кількість повітряних атак зросла не лише кількісно, а й якісно: застосовуються різні типи ракет, ударні дрони, комбіновані схеми прориву захисту. Це свідчить про зміну тактики ворога та прагнення виснажити ППО.

Для України ці атаки мають не лише військовий, а й глибоко гуманітарний вимір. Кожен удар по енергетичних об’єктах, водопостачанню чи транспортних вузлах безпосередньо впливає на життя мільйонів цивільних. Захист неба стає питанням базової безпеки суспільства.

Саме тому системи Patriot та NASAMS відіграють ключову роль. Вони довели свою ефективність у перехопленні складних цілей, зокрема балістичних і крилатих ракет. Проте будь-яка система має обмежений ресурс, і без постійного поповнення ракет її можливості швидко зменшуються.

Заступник міністра оборони Сергій Боєв прямо заявив: Росія суттєво наростила арсенал засобів повітряного нападу. Це означає, що навантаження на українську ППО зростає щодня, а витрати ракет обчислюються десятками за одну ніч.

У цих умовах питання додаткових боєприпасів перестає бути технічним. Воно стає стратегічним вибором між контрольованою обороною та постійним ризиком прориву повітряного щита.

Засідання Ради Україна–НАТО: сигнал союзникам

Позачергове засідання Ради Україна–НАТО стало майданчиком для відвертої розмови про реальні загрози. Українська сторона не приховувала складності ситуації та чітко окреслила свої потреби. Додаткові ракети до Patriot і NASAMS були названі пріоритетом номер один.

Окрему увагу було приділено застосуванню балістичних ракет середньої дальності поблизу кордонів НАТО. Такий крок розглядається не лише як тиск на Україну, а й як сигнал усьому євроатлантичному простору про готовність до ескалації.

Сергій Боєв наголосив, що ці дії демонструють відсутність прагнення до миру та готовність продовжувати агресивну політику. У цьому контексті підтримка України стає елементом колективної безпеки, а не актом солідарності.

Союзники, зі свого боку, рішуче засудили атаки по цивільному населенню та інфраструктурі. Їхні заяви підтвердили незмінність курсу на підтримку України, зокрема у сфері протиповітряної оборони.

Водночас українська сторона закликала не обмежуватися лише постачанням готових рішень. Інвестиції у спільні програми, такі як PURL, та розвиток оборонного виробництва можуть стати довгостроковою відповіддю на повітряні загрози.

Масовані удари та майбутнє протиповітряної оборони

Масовані атаки, під час яких запускаються сотні дронів і десятки ракет за одну ніч, стали новою нормою. Навіть за високого рівня перехоплень такі удари мають психологічний і економічний ефект, змушуючи країну жити в постійному режимі тривоги.

Українські сили ППО демонструють професіоналізм і витримку, знищуючи більшість цілей. Проте кожен успішний перехоплювач — це витрачена ракета, яку потрібно замінити. Без стабільних поставок навіть найсучасніші системи ризикують втратити ефективність.

Саме тому розвиток власного виробництва, зокрема дронів-перехоплювачів, набуває особливого значення. Це дозволить зменшити залежність від зовнішніх поставок і створити багаторівневу систему захисту.

Майбутнє протиповітряної оборони України тісно пов’язане з міжнародною кооперацією. Обмін технологіями, спільні проєкти та інвестиції можуть забезпечити стійкість перед довготривалими загрозами.

У підсумку потреба в додаткових ракетах Patriot і NASAMS — це не тимчасовий запит, а відображення реальності війни виснаження. Захищене небо стає фундаментом для збереження життя, економіки та державності України.

14 січня 2026 року Верховна Рада призначила Михайла Федорова міністром оборони. Він прийшов у МОУ як символ ставки на технології: цифровізацію, дрони та ШІ, а також «культуру прозорості й довіри» у військовому управлінні.

Його стартова рамка жорстка: він сам озвучив масштаб проблем — дефіцит у сотні мільярдів гривень, мільйони людей у розшуку за даними мобілізації та сотні тисяч випадків самовільного залишення частин. Це не піар-фон, а довгий список системних поломок.

Кар’єрно Федоров — не «класичний» силовик. З 2019 року він будував Мінцифру та бренд «держава в смартфоні»: Diia як документи й сервіси, що мають прибрати черги, посередників і дрібну корупцію. Саме цей стиль — продуктова логіка — він несе у МОУ.

14 січня 2026 року Верховна Рада призначила Михайла Федорова міністром оборони. Він прийшов у МОУ як символ ставки на технології: цифровізацію, дрони та ШІ, а також «культуру прозорості й довіри» у військовому управлінні.

Його стартова рамка жорстка: він сам озвучив масштаб проблем — дефіцит у сотні мільярдів гривень, мільйони людей у розшуку за даними мобілізації та сотні тисяч випадків самовільного залишення частин. Це не піар-фон, а довгий список системних поломок.

Кар’єрно Федоров — не «класичний» силовик. З 2019 року він будував Мінцифру та бренд «держава в смартфоні»: Diia як документи й сервіси, що мають прибрати черги, посередників і дрібну корупцію. Саме цей стиль — продуктова логіка — він несе у МОУ.

Ключове питання: чи працює підхід стартап-держави у міністерстві, де помилка коштує життів, а будь-яка інновація проходить через закупівлі, таємність і конкуренцію відомств. Тут важлива не швидкість релізів, а контроль якості, безпека та підзвітність.

Що він говорив останні роки, повторювалося у кількох тезах. Перша — «паперова держава» має зникнути, а сервіси мають будуватися під користувача, а не під кабінет. У нових публічних зверненнях він продовжує цю лінію вже щодо армії.

Друга теза — війна виграється асиметрією: технологіями, яких ворог не очікує, та швидким масштабуванням рішень. У 2024-му він прямо пов’язував успіх із масовим виробництвом дронів, роботикою, РЕБ і системами аналізу даних, але з умовою вбудування в командування.

Третя теза — прозорість як інструмент довіри. Для Мінцифри це означало цифровий слід послуги; для МОУ — це виклик до процесів постачання, обліку майна, кадрових рішень і мотивації. На словах — правильно, на практиці — конфлікт із «традицією».

Що він реально виконав у цивільному контурі. Diia стала масовою: у публічних оглядах і звітах фігурують десятки мільйонів користувачів та понад сотню цифровізованих сервісів, а сам проєкт стартував ще у 2019 році як «бренд держави в смартфоні».

Цей результат важливий не тільки як сервіс, а як управлінський доказ: команда Федорова вміла будувати продукт, масштабувати його та втримувати довіру у кризі. Для МОУ це аргумент «він здатен», але лише у разі, якщо отримає реальні повноваження і політичне прикриття реформ.

Новопризначений міністр оборони Михайло Федоров відвідує засідання українського парламенту на тлі нападу Росії на Україну в Києві, Україна, 14 січня 2026 року — Андрій Нестеренко

У воєнний період його портфель змістився в оборонну технологію. Публічно йому приписують роль у швидкому розгортанні Starlink для фронту та підтримці «дронової лінії» як способу підсилити ураження і зменшувати втрати живої сили.

Одним із найгучніших рішень стала «IT Army». У перші дні вторгнення Федоров оголосив про залучення волонтерів у кіберпросторі, а медіа водночас попереджали про юридичні й ескалаційні ризики такого формату. У МОУ це потребує чітких правил і відповідальних контурів.

Інший інструмент — UNITED24, де уряд поклав на нього координацію платформи. Проєкт реально зібрав сотні мільйонів доларів за перший рік і став каналом мобілізації підтримки, який працює за логікою цифрового продукту: просто, публічно, масштабно.

Є й оборонні «продуктові» звіти: держава говорила про відкриття ринку БпЛА та системну закупівлю й підготовку, підсумовуючи рік «Армії дронів». Це не гарантує перемоги, але показує: Федоров працював на індустріалізацію, а не на одиничні демонстрації.

Тепер — що з обіцянками. У парламенті він заявив про системну реформу армії, цифровізацію, більше дронів і застосування ШІ, підкресливши логіку «більше роботів — менше втрат». Це сильний меседж, але його перевірка — у виробництві та логістиці.

Перший вимір виконання — швидкість прийняття рішень. Зеленський публічно очікував від Федорова пакет рішень із технологічної трансформації оборонного сектору та говорив про потребу глибших змін у мобілізаційній системі. Тобто «мандат на зміни» є.

Другий вимір — антикорупційний. Призначення відбулося на тлі кадрового перезавантаження після скандалів у державному секторі. Для МОУ це означає: будь-яка «цифра» має не прикривати закупівлі, а робити їх перевірними, інакше довіра згорить.

Третій вимір — безпека даних. Diia роками отримувала питання від експертів щодо кіберризиків і приватності, навіть якщо міністерство стверджує, що додаток лише відображає дані з реєстрів. У МОУ ставки вищі: витік може коштувати операції.

Голова Міністерства цифрової трансформації України Михайло Федоров в інтерв’ю 2020 року розповів, що регулярно спілкувався із засновником Telegram Павлом Дуровим. — Саша Маслов

Чого він не виконав або не міг виконати в Мінцифрі. «Безпаперовість» і «без бюрократії» — це не тільки застосунок. Це інтеграція реєстрів, судів, поліції, місцевої влади й тисяч установ. Частина вузьких місць упиралася в легасі-процеси та політичну волю.

Те саме повториться в обороні, тільки жорсткіше. Міноборони — це екосистема з Генштабом, закупівельниками, логістами, СБ-контуром і союзниками. Якщо Федоров спробує «перепрошити» все сам, його з’їдять. Якщо збудує коаліцію — отримає результат. Мандат доведеться підтверджувати щодня.

Окремий ризик — технологічний фетишизм. Дрони й ШІ не замінюють артилерію, ППО, підготовку піхоти й дисципліну управління. Технологія працює, коли вбудована в тактику, стандарти та командні рішення. Сам Федоров раніше наголошував на потребі змін культури.

Сильна сторона Федорова — уміння масштабувати. У цивільних сервісах це означало мільйони користувачів; у війні — мільйони деталей: батарей, антен, частот, ремонтів, навчальних програм. Якщо МОУ перейме цю «індустріальну» логіку, ефект буде відчутний.

Слабка сторона — спокуса керувати через KPI-вітрини. У політиці цифри легко підганяються під наратив. Тому найкращий тест для нового міністра — незалежні аудити, прозорі стандарти обліку та зв’язок «постачання → ефективність → втрати» без прикрас, із захистом від маніпуляцій.

Що можна прогнозувати на 2026 рік. Найімовірніше він піде шляхом цифрового «бек-офісу» війська: облік майна, ремонти, логістика, кадрові процеси та інтеграція з платформами дронового виробництва. МОУ вже публікувало плани інструментів конфігурації дронів.

Фінальний висновок простий: Федоров — не чарівник, але й не випадкова фігура. Його «портфель виконання» реальний, проте оборона карає за самовпевненість. Успіх залежить від того, чи стане технологія дисципліною, а прозорість — правилом, а не слоганом.

Призначення Михайло Федоров на посаду міністра оборони з самого початку сприймалося як ставка на швидкі й нетипові рішення. Але його перший великий виступ у парламенті вивів дискусію за межі технологій і дронів, поставивши в центр найболючіше — людський ресурс війни.

Озвучені цифри вражають. За словами Федорова, за час повномасштабної війни Україна зіткнулася приблизно з 200 тисячами випадків дезертирства та близько 2 мільйонів громадян, які уникають мобілізації. Це перша спроба на рівні Міноборони публічно назвати масштаби проблеми без пом’якшень і евфемізмів.

Ці дані не з’явилися в порожнечі. Вони пролунали на тлі майже чотирьох років війни, виснаження армії та постійного тиску з боку Росії вздовж майже тисячокілометрової лінії фронту. Українська армія воює в умовах дефіциту людей, часу й довіри до інституцій.

Призначення Михайло Федоров на посаду міністра оборони з самого початку сприймалося як ставка на швидкі й нетипові рішення. Але його перший великий виступ у парламенті вивів дискусію за межі технологій і дронів, поставивши в центр найболючіше — людський ресурс війни.

Озвучені цифри вражають. За словами Федорова, за час повномасштабної війни Україна зіткнулася приблизно з 200 тисячами випадків дезертирства та близько 2 мільйонів громадян, які уникають мобілізації. Це перша спроба на рівні Міноборони публічно назвати масштаби проблеми без пом’якшень і евфемізмів.

Ці дані не з’явилися в порожнечі. Вони пролунали на тлі майже чотирьох років війни, виснаження армії та постійного тиску з боку Росії вздовж майже тисячокілометрової лінії фронту. Українська армія воює в умовах дефіциту людей, часу й довіри до інституцій.

Федоров чітко пов’язав проблему дезертирства не лише з втомою війни, а з системними вадами управління. Надмірна бюрократія, радянський стиль командування, збої в постачанні — усе це, за його словами, підточує мотивацію військових не меншою мірою, ніж ворожі обстріли.

Ключова фраза, яку він повторює вже не перший рік, прозвучала знову: «Ми не можемо воювати новими технологіями зі старою організаційною структурою». Тепер вона підкріплена не презентаціями, а жорсткою статистикою, яка пояснює, чому інновації не масштабуються автоматично.

За попереднім аналізом Дейком, заяви Федорова — це спроба зламати табу. Тема дезертирства й ухилення тривалий час існувала на рівні чуток і кримінальних зведень, але рідко ставала предметом відкритої політичної розмови. Тепер її винесено на рівень стратегічного виклику.

Політичний контекст тут принциповий. Призначення Федорова було частиною ширшого перезавантаження уряду, ініційованого президентом Володимир Зеленський, який заявив про потребу посилити фокус на безпеці, обороні та дипломатії на тлі нових міжнародних спроб досягти миру.

У цьому сенсі публічність цифр — не слабкість, а інструмент. Влада демонструє партнерам і суспільству, що більше не приховує масштаби проблем і готова говорити про них відкрито, навіть якщо це б’є по образу «монолітної» армії.

Однак цифри самі по собі нічого не вирішують. 200 тисяч дезертирів — це не лише кримінальна статистика, а сигнал про збої в системі ротації, навчання, медичного супроводу й прогнозованості служби. Люди залишають частини не лише зі страху, а й через відчуття безвиході.

Ще складніша ситуація з двома мільйонами ухилянтів. Це показник не стільки «непатріотичності», скільки глибокої недовіри до правил мобілізації. Нерівність у призові, непрозорі відстрочки й різні практики на місцях створили відчуття несправедливості, яке з роками лише накопичувалося.

Федоров, як технократ, намагається перевести цю проблему з моральної площини в управлінську. Його логіка проста: якщо система непрозора й повільна, вона провокує саботаж. Якщо правила зрозумілі й однакові, ухилення стає соціально менш прийнятним.

Втім, технології тут — лише частина рішення. Цифровий облік, електронні ВЛК чи автоматизовані реєстри не дадуть результату без політичної відповіді на питання строків служби, демобілізації та ротації. І саме цього суспільство очікує від Міноборони.

На цьому тлі Федоров окреслив ще один виклик — фінансовий. За його словами, оборонне відомство має дефіцит фінансування на рівні 300 мільярдів гривень. Це означає, що навіть за умови мобілізації людського ресурсу держава стикається з обмеженнями у його забезпеченні.

Тут з’являється європейський вимір. Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що більша частина нового масштабного кредитного пакета ЄС буде спрямована на підтримку української армії та економіки. Для Міноборони це питання виживання, а не розвитку.

Федоров також навів контрастну статистику, яка пояснює, чому влада все ж робить ставку на інновації. Якщо на початку війни в Україні було лише кілька приватних компаній з виробництва дронів і систем РЕБ, то сьогодні їх уже сотні. Це одна з небагатьох сфер, де держава змогла швидко масштабуватися.

З нуля з’явилися приватні виробники ракет, компанії з роботизованих наземних систем, ціла екосистема оборонних стартапів. У цій частині обіцянки Федорова за попередні роки можна вважати виконаними: він справді створив умови для вибухового росту сектора.

Але парадокс у тому, що технологічний прогрес не компенсує управлінський застій. Дрони й роботи не вирішують проблему піхоти, ротації та морального виснаження. Саме тому новий міністр так жорстко говорить про «радянський стиль» управління, який досі визначає багато процесів.

Його заява — це фактично виклик системі, в якій він тепер працює. Міноборони — одна з найбільш консервативних інституцій держави, де будь-які зміни сприймаються як загроза стабільності. Опір реформам тут неминучий, особливо коли йдеться про контроль і відповідальність.

Водночас Федоров не є класичним «антисистемним» політиком. Його кар’єра показує, що він ефективний у межах чітко окресленого мандата. Питання в тому, чи отримає він достатньо повноважень і політичного прикриття для змін у такій чутливій сфері.

Заяви про дезертирство й ухилення — це також сигнал Заходу. Україна більше не намагається виглядати ідеальною, а говорить мовою реальних проблем. Для партнерів це може бути аргументом на користь довгострокової підтримки, а не разових пакетів допомоги.

У короткостроковій перспективі слова Федорова навряд чи змінять ситуацію на фронті. Але вони змінюють рамку дискусії. Війна більше не подається як суто військове протистояння — це криза управління, довіри й соціального контракту.

У підсумку новий міністр оборони зробив те, на що рідко наважуються його попередники: назвав проблему своїм ім’ям. Чи стане це початком системних рішень, чи залишиться жорсткою, але самотньою заявою — залежить від того, чи готова держава змінювати не лише інструменти війни, а й правила, за якими вона ведеться.

Новопризначений міністр оборони Михайло Федоров відвідує засідання українського парламенту на тлі нападу Росії на Україну в Києві, Україна, 14 січня 2026 року — Андрій Нестеренко

Призначення Михайло Федоров міністром оборони України стало кульмінацією його багаторічної публічної лінії: держава має бути швидкою, технологічною і здатною масштабувати ефективні рішення. Утім, оборона — це інший рівень складності, де ціна помилки вимірюється не рейтингами, а життями.

Федоров не з’явився в оборонному блоці раптово. Ще з перших місяців повномасштабної війни він послідовно просував ідею технологій як асиметричної відповіді на чисельну перевагу Росії. Дрони, зв’язок, цифрові інструменти — все це ставало частиною воєнної практики ще до його формального призначення.

Його публічні заяви за останні роки об’єднує спільний мотив: проблема України не в нестачі ідей, а в повільних і застарілих структурах. Саме тому Федоров неодноразово говорив, що нові технології не працюють у старій організаційній рамці. Ця теза тепер стає його програмною як міністра.

Призначення Михайло Федоров міністром оборони України стало кульмінацією його багаторічної публічної лінії: держава має бути швидкою, технологічною і здатною масштабувати ефективні рішення. Утім, оборона — це інший рівень складності, де ціна помилки вимірюється не рейтингами, а життями.

Федоров не з’явився в оборонному блоці раптово. Ще з перших місяців повномасштабної війни він послідовно просував ідею технологій як асиметричної відповіді на чисельну перевагу Росії. Дрони, зв’язок, цифрові інструменти — все це ставало частиною воєнної практики ще до його формального призначення.

Його публічні заяви за останні роки об’єднує спільний мотив: проблема України не в нестачі ідей, а в повільних і застарілих структурах. Саме тому Федоров неодноразово говорив, що нові технології не працюють у старій організаційній рамці. Ця теза тепер стає його програмною як міністра.

За оцінкою редакції Дейком, у Федорова є унікальна для української політики риса — більшість його обіцянок можна перевірити на практиці. «Держава в смартфоні», цифрові сервіси, кризові інструменти війни — це не абстракції, а продукти, які або працюють, або ні. Саме це відрізняє його від багатьох попередників.

Перший великий блок його обіцянок — цифровізація як спосіб зменшити хаос. У цивільній сфері це спрацювало: електронні документи, реєстри, сервіси зменшили контакт із чиновником і прискорили процеси. У військовій сфері логіка та сама, але ставки набагато вищі.

Федоров неодноразово говорив, що війна — це передусім війна управління. Хто швидше збирає дані, ухвалює рішення і доставляє ресурс на фронт, той отримує перевагу. Саме тут цифрові інструменти можуть дати ефект, але лише за умови дисципліни й стандартизації.

Новопризначений міністр оборони Михайло Федоров відвідує засідання українського парламенту на тлі нападу Росії на Україну в Києві, Україна, 14 січня 2026 року — Андрій Нестеренко

Один із найбільш відчутних результатів його попередньої роботи — забезпечення зв’язку. Масове розгортання Starlink стало критичним фактором виживання управління військами у 2022–2023 роках. Це була реалізація обіцянки «зв’язок як кровоносна система війни».

Водночас Федоров чесно визнавав обмеження. Він публічно заявляв, що повне блокування використання Starlink російською стороною є технічно й політично складним. Це приклад обіцянки без популізму: проблема окреслена, але не прикрашена швидким рішенням.

Другий великий блок — дрони. Тут Федоров був не лише адміністратором, а й публічним адвокатом безпілотної війни. Його риторика змінювала уявлення: дрон — не «гаджет», а витратний інструмент, який має вироблятися масово й без пафосу.

Проєкти на кшталт «лінії дронів» стали прикладом виконаної обіцянки: ідея була доведена до системи, а не залишилася експериментом окремих підрозділів. Проте навіть тут масштабування впирається у виробництво, логістику та підготовку операторів.

Федоров не обіцяв «чудо-зброї». Його підхід — багато простих рішень замість одного ідеального. Саме ця логіка може бути корисною в Міноборони, де роками переважала орієнтація на «штучні» проєкти замість масових стандартів.

Третій блок — управління і корупція. Федоров багато разів заявляв, що корупція живиться складністю процедур. Якщо прибрати зайві ланки і зробити дані відкритими для контролю, поле для зловживань звужується. У цивільному секторі це частково спрацювало.

У військових закупівлях ситуація складніша. Тут поєднуються таємність, терміновість і великі бюджети. Саме тому суспільство скептично ставиться до будь-яких обіцянок «швидко навести лад». Але саме тут цифрові інструменти можуть дати хоча б контроль виконання контрактів.

Четвертий блок — мобілізація, найчутливіша тема. Федоров раніше говорив про «розумну мобілізацію», але його можливості впливу були обмежені. Тепер, у зв’язці з президентом Володимир Зеленський, ця тема виходить у центр політики Міноборони.

Зеленський уже визнав, що потрібні «набагато ширші зміни» та справедливіший розподіл людей між бригадами. Тут технології можуть допомогти з обліком і плануванням, але не замінять політичного рішення про ротацію й строки служби.

Саме на цьому етапі проявляється головний ризик Федорова — технологічний оптимізм. Його кар’єра будувалася на тому, що складні проблеми вдавалося «розрізати» на керовані частини. В армії не все піддається такому підходу.

Водночас його сильна сторона — мова метрик. Федоров звик мислити показниками: час доставки, кількість підключень, швидкість сервісу. Якщо ці принципи буде перенесено в логістику, ремонт техніки й ППО, ефект може бути відчутним уже за місяці.

Віце-прем’єр-міністр України з питань інновацій та технологій Михайло Федоров дивиться на свій телефон після інтерв’ю Associated Press у Києві, Україна, понеділок, 19 серпня 2024 року — Ганна Архірова

Окремо стоїть протиповітряна оборона. Зробити її пріоритетом — це не лише отримати нові комплекси, а й побудувати систему управління боєкомплектом, ремонтом і навчанням. Тут потрібен саме менеджер, а не лише військовий стратег.

Федоров публічно заявив, що хоче змінити культуру Міноборони: лідерство, довіра, відповідальність. Це найменш вимірювана обіцянка, але саме вона визначить, чи зможе він пройти опір «старої структури».

Армія — це не стартап. Тут рішення не можна просто «вимкнути», якщо вони не працюють. Тому кожна інновація має впроваджуватися без зупинки бойових процесів, що різко звужує простір для експериментів.

Політичний контекст також важливий. Призначення Федорова відбулося після серії корупційних скандалів у суміжних секторах. Це означає, що рівень очікувань суспільства надзвичайно високий, а терпимість до помилок — мінімальна.

За роки своєї роботи Федоров сформував репутацію людини, яка доводить справи до запуску. Але Міноборони — це не запуск продукту, а постійна робота в умовах втрат, тиску і дефіциту ресурсів.

Його минулі обіцянки загалом виконувалися там, де він мав повний контроль над процесом. У Міноборони такого контролю не буде: тут доведеться домовлятися з Генштабом, командирами, парламентом і партнерами.

Саме тому реалістичний сценарій його успіху — не революція, а серія практичних змін: швидша логістика, кращий зв’язок, масове використання дронів, прозоріші закупівлі, базова цифрова дисципліна.

Провал можливий, якщо інновації стануть заміною складних рішень щодо людей. Технології можуть зменшити втрати, але не можуть нескінченно компенсувати нестачу особового складу.

У підсумку шлях Федорова — це тест на зрілість української держави у війні. Чи здатна вона інтегрувати технологічний підхід у найконсервативнішу інституцію? Відповідь на це питання визначить не лише долю одного міністра, а й ефективність української оборони в найближчі роки.

Михайло Федоров заходить у Міністерство оборони України як «міністр швидких рішень». Його обіцянка інновацій на полі бою звучить логічно в момент, коли війна входить у затяжну фазу, а ресурс людей і техніки — на межі.

Президент прямо задав рамку: захист неба, посилення постачання фронту, технологічні рішення, що мають зупинити російське просування. Це не абстракція: без ППО та логістики фронту будь-яка реформа армії перетворюється на презентацію.

Свою тезу Федоров сформулював жорстко: «неможливо воювати новими технологіями зі старою організаційною структурою». Вона про головне — не про гаджети, а про управління: хто ухвалює рішення, як вони виконуються і хто відповідає за провал.

Михайло Федоров заходить у Міністерство оборони України як «міністр швидких рішень». Його обіцянка інновацій на полі бою звучить логічно в момент, коли війна входить у затяжну фазу, а ресурс людей і техніки — на межі.

Президент прямо задав рамку: захист неба, посилення постачання фронту, технологічні рішення, що мають зупинити російське просування. Це не абстракція: без ППО та логістики фронту будь-яка реформа армії перетворюється на презентацію.

Свою тезу Федоров сформулював жорстко: «неможливо воювати новими технологіями зі старою організаційною структурою». Вона про головне — не про гаджети, а про управління: хто ухвалює рішення, як вони виконуються і хто відповідає за провал.

За підрахунками редакції Дейком, слова про «стару структуру» б’ють у серце проблеми: цифрова трансформація вже дала армії окремі успіхи, але система лишається нерівною. Раніше Дейком показував, як реєстри та онлайн-відстрочки змінюють мобілізацію.

Перша обіцянка Федорова — зробити інновації масовими, а не «елітними». Україна навчилася швидко створювати ефективні рішення в окремих підрозділах, але масштабування буксує на стандартах, навчанні, сумісності та бюрократії.

Друга — переосмислення ППО як сервісу, а не як «постачання батарей». Захист неба — це мережа радарів, розподіл цілей, боєкомплект, ремонт, розосередження і дисципліна використання. Якщо Федоров прискорить цикл «виявив—збив—відновив», це буде відчутно.

Михайло Федоров, віце-прем'єр-міністр України, попросив Маска надати послуги Starlink невдовзі після повномасштабного вторгнення Росії. Він та інші урядовці згодом говорили про важливість цієї технології для оборони України — Валентин Огіренко

Третя — ставка на дрони й безпілотники як на «дешеву асиметрію». Його досвід із «drone line» підштовхує до моделі, де БпЛА стають не окремим родом «ентузіастів», а конвеєром бойової роботи: розвідка, удар, РЕБ, корекція, мінування.

Але дрони — це не лише виробництво, а й правила. Потрібні частоти, захист каналів, єдині протоколи, щоб «свій» не глушив «свого». Без цього масове застосування перетворюється на хаос, а втрати зростають навіть без ударів ворога.

Четверта обіцянка — цифровізація Міноборони і оборонних закупівель. Тут ключове слово не «додатки», а прозорість: від планування потреб до контролю контрактів і логістики. Якщо дані стануть єдиним джерелом правди, корупційні «дірки» звузяться.

Та саме оборонні закупівлі — найбільш токсичне поле. Після резонансних історій воєнного часу суспільство очікує не гасел, а правил: конкуренція де можливо, рамкові угоди де потрібно, аудит і відповідальність за зриви постачання.

П’ята — «культура довіри» і антикорупція. Федоров пообіцяв викорінити брехню та корупцію і зробити лідерство новою нормою. Це звучить красиво, але міряється дуже просто: чи зменшиться кількість «ручних винятків» і чи з’явиться неминучість покарання.

Шоста — інфраструктура на фронті. Тут інновації на полі бою означають не лише зброю, а й укриття, маршрути підвезення, польові ремонти, медевак, зв’язок. Технологічна армія програє, якщо поранений не доїжджає вчасно або боєприпас застряг у паперах.

Окрема лінія — Starlink. Федоров знає ціну зв’язку, бо саме зв’язок перетворює розрізнені підрозділи на систему. Наступний крок — не просто «мати термінали», а мати стійкість до глушіння, резервні канали та дисципліну кібербезпеки.

Найскладніше — мобілізація. Зеленський уже визнав потребу «ширших змін» і справедливішого розподілу людей між бойовими бригадами. Інновації не закриють дефіцит піхоти, якщо система ротації, навчання та мотивації не стане прогнозованою.

Цього року Україна збільшила виробництво дронів, які можуть літати на відстань до 1000 км, повідомив німецькому виданню Welt міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров — Шон Геллап/Getty Images

Тут технології можуть допомогти: єдиний військовий облік, електронні ВЛК, прозорі рішення щодо відстрочок, відсів «двійників» і помилок. Але вони не замінять політичної відповіді на питання демобілізації та тривалості служби.

Ще один ризик — опір «старої структури». Міноборони — це тисячі людей, процедур і звичок. Якщо Федоров піде шляхом паралельних «швидких офісів», він може отримати локальні перемоги, але не змінити ядро, яке генерує затримки.

Є і воєнний ризик: інновації мають ціну часу. Поки триває налаштування процесів, фронт не зупиняється. Тому потрібні «швидкі перемоги» — наприклад, різке скорочення логістичних втрат, швидший ремонт техніки, ефективніший розподіл ППО.

Сильна сторона Федорова — менеджерський темп і мова показників. Якщо Міноборони почне керуватися метриками (час постачання, відсоток справної техніки, витрата боєкомплекту, ефективність перехоплень), стане важче маскувати провали.

Слабка — ризик «технологічного оптимізму». Гасло на кшталт «більше роботів — менше втрат» працює, доки є серійне виробництво, навчання операторів і тактика. Інакше роботи залишаться в брифінгах, а втрати — в зведеннях.

Також важливо, що інновації на полі бою — це партнерство з приватним сектором. Україні потрібні контракти, які дають виробнику прогноз, а армії — сервіс, ремонт і модернізацію. Без довгих угод виробництво дронів і РЕБ не стане «промисловістю».

Міжнародний вимір теж змінюється. Федоров має говорити з союзниками мовою швидких інтеграцій: сумісність, навчання, логістика боєприпасів. Тут ППО знову головна: ракети й комплекси без запасів та ремонту не дають стійкості.

Нарешті — довіра суспільства. Після скандалів у суміжних секторах люди очікують чесної і зрозумілої мобілізації, а також чистих закупівель. Якщо Міноборони покаже прозорі правила і результат на фронті, кредит довіри зросте.

У підсумку обіцянки Федорова реалістичні лише як пакет: ППО + дрони + цифрова трансформація + оборонні закупівлі + мобілізація. Інновації на полі бою — це не «нові іграшки», а здатність держави швидко вчитися й масштабувати те, що працює.

Найкращий сценарій — коли технології зменшують втрати, а реформа армії робить систему чеснішою і швидшою. Найгірший — коли інновації підміняють політичні рішення про людей. І саме між цими двома траєкторіями тепер вибудовується робота нового міністра.

Призначення Михайло Федоров міністром оборони стало одним із найнеочікуваніших і водночас найбільш символічних кадрових рішень воєнного часу. Україна вперше передала ключову силову посаду не генералу чи апаратнику, а технократу, чия репутація пов’язана з цифровими сервісами, дронами та швидкими управлінськими рішеннями.

Президент Володимир Зеленський публічно сформулював завдання для нового очільника Міноборони: захист неба, посилення постачання фронту й технологічні рішення, здатні зупинити російський наступ. Акцент на ППО як «головному пріоритеті» відображає реальність: без контролю повітря будь-які наземні реформи втрачають сенс.

Призначення відбулося в момент, коли українська армія — чисельністю близько одного мільйона — перебуває в стані виснаження. Російські війська повільно, але системно тиснуть у Донецькій області, а також намагаються прорвати оборону на півдні та північному сході. Дипломатичні спроби зупинити війну результатів не дають, тож ставка знову робиться на внутрішню трансформацію.

Призначення Михайло Федоров міністром оборони стало одним із найнеочікуваніших і водночас найбільш символічних кадрових рішень воєнного часу. Україна вперше передала ключову силову посаду не генералу чи апаратнику, а технократу, чия репутація пов’язана з цифровими сервісами, дронами та швидкими управлінськими рішеннями.

Президент Володимир Зеленський публічно сформулював завдання для нового очільника Міноборони: захист неба, посилення постачання фронту й технологічні рішення, здатні зупинити російський наступ. Акцент на ППО як «головному пріоритеті» відображає реальність: без контролю повітря будь-які наземні реформи втрачають сенс.

Призначення відбулося в момент, коли українська армія — чисельністю близько одного мільйона — перебуває в стані виснаження. Російські війська повільно, але системно тиснуть у Донецькій області, а також намагаються прорвати оборону на півдні та північному сході. Дипломатичні спроби зупинити війну результатів не дають, тож ставка знову робиться на внутрішню трансформацію.

За попереднім аналізом Дейком, прихід Федорова — це не просто зміна персоналії, а спроба змінити «ДНК» Міноборони. Зеленський паралельно говорить про «набагато ширші зміни» у системі мобілізації, визнаючи: проблема не лише в кількості людей, а в їх розподілі, мотивації та управлінні.

Сам Федоров ще до голосування заявив у парламенті, що воювати новими технологіями зі старою організаційною структурою неможливо. Його програмна заява містить амбітний набір цілей: реформувати армію, покращити інфраструктуру на фронті, викорінити корупцію й побудувати культуру довіри. Це звучить як маніфест, але водночас — як перелік найболючіших проблем.

Новопризначений міністр оборони Михайло Федоров відвідує засідання українського парламенту на тлі нападу Росії на Україну в Києві, Україна, 14 січня 2026 року — Андрій Нестеренко

Досвід Федорова у війні — не теоретичний. На попередніх посадах він був одним із архітекторів української «дронової лінії» — системи безпілотників, покликаної завдавати максимальних втрат противнику. Саме за його участі ЗСУ масово отримали термінали Starlink, що суттєво покращило зв’язок на передовій у критичні місяці.

Ключове питання — чи можна масштабувати ці успіхи на всю армію. Інновації в Україні часто працювали «острівцями»: окремі підрозділи мали сучасні рішення, тоді як система загалом залишалася інертною. Посада міністра дає Федорову важелі, але й створює опір з боку старих структур.

Паралельно парламент у 18-й раз від початку повномасштабного вторгнення продовжив воєнний стан і мобілізацію — тепер до травня. Зеленський визнав, що вже ухвалені рішення для справедливішого розподілу особового складу між бойовими бригадами. Це непряме визнання системних перекосів, які накопичувалися роками війни.

Контекст призначення ускладнює й політичний фон. Обидва нові міністри — оборони та енергетики — приступають до роботи після гучного корупційного скандалу в енергетичному секторі, що спричинив найбільшу внутрішню кризу довіри до влади за час війни. Це означає, що Федорову доведеться боротися не лише з ворогом, а й зі скепсисом суспільства.

У цьому сенсі ставка на технології має ще й символічний вимір. Вона апелює до образу України як держави, що протистоїть більш чисельному противнику за рахунок інтелекту, гнучкості й швидкості. Але технологія без інституцій — крихка. Без зміни процедур закупівель, управління кадрами й відповідальності командирів жодні дрони не стануть панацеєю.

Окремо стоїть питання ППО. Обіцянка зробити її пріоритетом означає не лише нові комплекси, а й інтеграцію різних систем, ефективне використання радарів, боротьбу з дронами-камікадзе. Це завдання на стику військової науки, промисловості та дипломатії — і саме тут управлінський стиль Федорова може стати вирішальним.

У підсумку призначення Михайла Федорова — це ризикований, але логічний крок у війні на виснаження. Україна більше не може дозволити собі інерцію. Якщо новому міністру вдасться перевести інновації з рівня «успішних кейсів» на рівень системи, це може змінити баланс сил. Якщо ні — чергова надія ризикує розбитися об реальність фронту.

Михайло Федоров, який перебував у Києві у 2024 році, отримав прохання від пана Зеленського стати новим міністром оборони — Саша Маслов

У понеділок російські дрони вразили два іноземні судна поблизу українського порту Чорноморськ. За словами віцепрем’єра Олексія Кулеби, йшлося про прапори Панами та Сан-Марино, є один поранений.

Панамське судно прямувало по вантаж рослинної олії, а судно під прапором Сан-Марино вже було завантажене кукурудзою. Один із кораблів, за даними джерела, ішов у напрямку Італії.

Сам Кулеба назвав подію доказом того, що Росія «свідомо атакує цивільні судна, міжнародну торгівлю та морську безпеку». У цій формулі ключове слово — «свідомо»: за підрахунками редакції Дейком, повторюваність інцидентів формує нову «норму ризику» для Чорного моря.

У понеділок російські дрони вразили два іноземні судна поблизу українського порту Чорноморськ. За словами віцепрем’єра Олексія Кулеби, йшлося про прапори Панами та Сан-Марино, є один поранений.

Панамське судно прямувало по вантаж рослинної олії, а судно під прапором Сан-Марино вже було завантажене кукурудзою. Один із кораблів, за даними джерела, ішов у напрямку Італії.

Сам Кулеба назвав подію доказом того, що Росія «свідомо атакує цивільні судна, міжнародну торгівлю та морську безпеку». У цій формулі ключове слово — «свідомо»: за підрахунками редакції Дейком, повторюваність інцидентів формує нову «норму ризику» для Чорного моря.

Атака дронами стала вже другою за чотири дні хвилею ударів по торговельному флоту в районі Одещини. 9 січня Україна повідомляла про влучання по двох іноземних цивільних суднах, загибель громадянина Сирії та поранення ще однієї людини.

Для портів Одеської області — Одеси, Чорноморська, Південного — цивільне судноплавство є артерією економіки воєнного часу. Тут сходяться аграрний експорт, валютна виручка та робочі місця, а будь-який збій одразу відбивається на цінах і контрактах.

Те, що під ударом опиняються іноземні прапори, змінює не лише емоційний фон, а й юридичну площину. Ризик для міжнародної торгівлі переходить із «української проблеми» в категорію загрози для безпеки навігації на транзитних маршрутах Чорного моря.

У практичному вимірі першим реагує ринок: зростають премії на страхування вантажів, дорожчає фрахт, судновласники вимагають додаткових гарантій, а частина рейсів відкладається. Кожна така пауза — це мінус до пропускної здатності коридору експорту.

Російська тактика, схоже, спрямована на «точкове виснаження» логістики: не обов’язково зупинити порти повністю, достатньо зробити їхні операції непередбачуваними. Удар по зерновому або олійному ланцюгу б’є по репутації маршрутів і створює загрозу для суден навіть без критичних руйнувань.

Чорноморський маршрут після зриву попередніх домовленостей не раз перезапускався у різних форматах, і щоразу його життєздатність трималась на поєднанні військового прикриття, диспетчеризації та страхової математики. Якщо вибивається хоча б один елемент, морська логістика одразу «провисає».

Додатковий сигнал — статистика атак по портовій інфраструктурі. Морська галузь, посилаючись на дані української сторони, повідомляла Reuters: кількість російських ударів по портах Одещини у 2025 році майже потроїлася і сягнула 96.

Це важливо, бо порт — складна система: причали, склади, електрика, залізничні під’їзди, буксири, лабораторії. Навіть «невелике» пошкодження зсуває графіки, а коли паралельно є ризик для екіпажу, рішення про вихід у рейс стає не економічним, а безпековим.

Українська позиція апелює до того, що мішенню є саме цивільні об’єкти та судна. Для партнерів це означає потребу в чіткішій відповідальності: від посилення моніторингу до санкційних пакетів, які зачіпають виробників і ланцюги постачання російських дронів.

Водночас Москва може розраховувати на психологічний ефект: коли небезпека персоніфікується — «іноземне судно підбитое» — страх швидше входить у розрахунки менеджерів. Саме так формується «премія війни» до кожної тонни кукурудзи чи олії, що проходить через Чорне море.

Показовою є й географія: Чорноморськ — порт, який у нормальні часи працював як частина великого експортного вузла. Тепер він став маркером того, наскільки фронт «розтягується» в море: повітряна загроза доходить туди, де торгівля мала би бути нейтральною зоною.

Раніше «Дейком» уже описував схожу дилему для експортерів у матеріалі «Атаки РФ на порти Одещини й цивільні судна: ризики для експорту та безпеки на морі», підкреслюючи, що головний дефіцит — прогнозованість.

Що далі? У короткій перспективі ключовим стане темп відновлення «довіри» — через швидкі ремонти, прозору комунікацію про інциденти та зрозумілі процедури входу/виходу. Для судновласників це важить не менше, ніж заяви дипломатів: графіки й контракти не терплять туману.

У середній перспективі вирішальним буде посилення ППО навколо портів і протидія атакам дронами на підльоті. Без цього будь-які страхові конструкції дорожчатимуть, а зерновий експорт ризикує втратити частину ринків через затримки та штрафи за зрив поставок.

Є й ширший вимір: удари по торговельних суднах підсилюють аргументи про необхідність тиску на РФ — від контролю за компонентами БПЛА до нових обмежень. Але санкції працюють повільно, тоді як море реагує миттєво: один вибух — і маршрут стає дорожчим уже завтра.

Найгірший сценарій — «повзуче» звуження коридору, коли рейси формально тривають, але їх дедалі менше через страх і ціну. Найкращий — стабілізація режиму проходу, зниження інцидентності й повернення судноплавства до ритму, який здатен підтримати економіку під час війни.

Росія завдала другого за чотири дні масованого ракетного обстрілу й атаки російських дронів, знову прицільно б’ючи по енергетичній інфраструктурі під час морозів. Це не випадковість, а повторювана тактика виснаження.

За даними президента, вночі застосували майже 300 БпЛА, 18 балістичних і 7 крилатих ракет по восьми областях. Відключення електроенергії зачепили сотні тисяч домогосподарств, зокрема на Київщині.

У Харківській області один удар убив чотирьох людей на поштовому терміналі; в Одесі пошкоджено лікарню, дитсадок і житлові будинки. Цивільні втрати вкотре стають «ціною» за тиск на тил і економіку.

Росія завдала другого за чотири дні масованого ракетного обстрілу й атаки російських дронів, знову прицільно б’ючи по енергетичній інфраструктурі під час морозів. Це не випадковість, а повторювана тактика виснаження.

За даними президента, вночі застосували майже 300 БпЛА, 18 балістичних і 7 крилатих ракет по восьми областях. Відключення електроенергії зачепили сотні тисяч домогосподарств, зокрема на Київщині.

У Харківській області один удар убив чотирьох людей на поштовому терміналі; в Одесі пошкоджено лікарню, дитсадок і житлові будинки. Цивільні втрати вкотре стають «ціною» за тиск на тил і економіку.

За оцінкою редакції «Дейком», мета цих ударів — не лише темрява в домівках, а підрив довіри до здатності держави захистити Київ і великі центри. Росія вкладається у сценарій, де зима працює разом із ракетами.

Київ живе у режимі генераторів: мінусова температура, лід на вулицях, а мер повідомив про найбільший дефіцит електрики за останні дні. Коли місто «просідає» по струму, одразу просідають вода, зв’язок і ліфти.

Понад 500 будинків лишилися без централізованого теплопостачання. У таких умовах порятунком стають пункти незламності: намети й приміщення, де можна зігрітися, зарядити телефони й отримати гарячий чай.

Людські історії перетворюють суху статистику на реальність. Киянка, що лишилася без світла майже 50 годин, описує «новий побут»: свічки, їжа на балконі, сон разом з дитиною, щоб зберегти тепло.

Міська влада вводить соціальні компенсатори: по одному гарячому прийому їжі для вразливих, доплати комунальникам за роботу «день і ніч». Це важливі рішення, але вони не замінюють головного — надійного прикриття неба.

Виклик у тому, що удари по енергосистемі — це удар по часу. Навіть якщо ремонтники відновлюють мережі, повторна хвиля руйнує ефект, змушуючи країну витрачати ресурси на «вічний ремонт» замість модернізації та захисту.

США на рівні ООН назвали ескалацію «небезпечним і незрозумілим» кроком у момент, коли ведуться дипломатичні зусилля щодо припинення війни. Та Москва демонструє: переговори для неї — не гальмо, а ще один фронт тиску.

Паралельно Україна відповідає ударами по виробництву. Заявлено про ураження підприємства в Таганрозі, де, за даними Генштабу, проєктують і випробовують дрони та компоненти для БпЛА. Публічно підтвердити наслідки складно.

Цей «обмін ударами» підкреслює зміну війни: технологічна гонка стає визначальною. Росія б’є дешевими й масовими платформами, Україна шукає симетричні та асиметричні відповіді — від дронів до далекобійних засобів.

Найгостріший дефіцит — ППО України і ракети-перехоплювачі. Саме тому Зеленський говорить про необхідність прискорити поставки, погоджені зі США та Європою. Взимку «вікно уразливості» ширше, бо наслідки відключень тяжчі.

Звіт ООН про 2025 рік додає контекст: це був найсмертоносніший рік для цивільних від 2022-го — 2 514 убитих і 12 142 поранених, причому 97% — на підконтрольній Україні території від російських атак.

Особливо тривожна динаміка — FPV-дрони: ООН фіксує різке зростання жертв від короткодальних атак. Це означає, що загроза проникає в «сірі зони» навколо фронту, де цивільні живуть під постійним ризиком точкових ударів.

Удари по енергетиці мають і психологічний ефект: вони змінюють відчуття безпеки далеко від лінії бою. Коли темніє ціле місто, війна стає «вдома», і саме цього домагається стратегія, яку в Україні називають «озброєнням зими».

Водночас ця тактика має межі: що частіше Росія повторює сценарій, то більше Україна адаптується — від мобільних котелень до розосередження критичних вузлів. Але адаптація не скасовує втрат і не замінює системної протиракетної парасольки.

Ключовий висновок простий: «зимові» удари — це спроба купити собі перевагу через страждання цивільних, а не через військовий маневр. Відповідь має бути такою ж системною: перехоплення, ремонт, захист мереж і стабільні постачання ППО.

Якщо Європа й США хочуть зупинити руйнування тилу, їм доведеться мислити не пакетами «раз на квартал», а щоденною стійкістю. У цій війні електрика, тепло і перехоплювачі — частина одного рівняння, де ціна вимірюється людськими життями.

Скандал із постачанням бракованих мін для ЗСУ став болючим ударом не лише по бюджету держави, а й по довірі суспільства до системи оборонних закупівель. У час, коли кожен снаряд і кожна міна можуть вирішувати долю бою та життя військових, будь-які зловживання набувають особливої ваги. Йдеться не просто про фінансові махінації, а про прямий вплив на обороноздатність країни.

Розслідування Державного бюро розслідувань виявило масштабну схему, у межах якої до війська надходили боєприпаси, непридатні до використання. За попередніми оцінками, збитки для держави сягнули близько 3 мільярдів гривень. Ця цифра звучить абстрактно, але за нею стоять тисячі одиниць озброєння, які мали посилювати позиції ЗСУ, а натомість виявилися марними.

Справу вже називають однією з найбільш резонансних у сфері оборонних закупівель за останній час. Вона оголила системні проблеми контролю, відповідальності та прозорості. Водночас цей кейс став тестом для правоохоронної системи: чи зможе держава не лише виявити злочин, а й довести справу до реальних вироків.

Скандал із постачанням бракованих мін для ЗСУ став болючим ударом не лише по бюджету держави, а й по довірі суспільства до системи оборонних закупівель. У час, коли кожен снаряд і кожна міна можуть вирішувати долю бою та життя військових, будь-які зловживання набувають особливої ваги. Йдеться не просто про фінансові махінації, а про прямий вплив на обороноздатність країни.

Розслідування Державного бюро розслідувань виявило масштабну схему, у межах якої до війська надходили боєприпаси, непридатні до використання. За попередніми оцінками, збитки для держави сягнули близько 3 мільярдів гривень. Ця цифра звучить абстрактно, але за нею стоять тисячі одиниць озброєння, які мали посилювати позиції ЗСУ, а натомість виявилися марними.

Справу вже називають однією з найбільш резонансних у сфері оборонних закупівель за останній час. Вона оголила системні проблеми контролю, відповідальності та прозорості. Водночас цей кейс став тестом для правоохоронної системи: чи зможе держава не лише виявити злочин, а й довести справу до реальних вироків.

Особливу суспільну увагу привертає те, що серед фігурантів є як цивільні особи, так і військовослужбовці та працівник державного підприємства. Це ще раз підкреслює, що проблема не обмежується однією ланкою, а має глибше коріння. Саме тому суспільство очікує не показових заяв, а глибокого й неупередженого розслідування.

Емоційна напруга навколо справи зростає, адже йдеться про довіру до державних інституцій у найкритичнішій сфері — забезпеченні армії. Для багатьох українців ця історія стала символом того, як жадоба наживи може вступати в прямий конфлікт із національними інтересами.

Запобіжні заходи та перші кроки слідства

За словами представників ДБР, у межах кримінального провадження вже затримано чотирьох учасників злочинної організації, серед яких і ймовірний організатор схеми. Ще одного фігуранта оголошено в розшук, при цьому слідству відоме його місце перебування. Правоохоронці наголошують, що його затримання є лише питанням часу.

Судами вже обрано запобіжні заходи для частини підозрюваних. Трьох фігурантів узяли під варту з альтернативою внесення застави, розмір якої сягає мільйонів гривень. Такі суми покликані не лише гарантувати явку до суду, а й відобразити масштаб завданих державі збитків.

Ще одному учаснику схеми суд обрав запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Це рішення викликало дискусії в суспільстві, адже очікування щодо суворості покарання у подібних справах нині особливо високі. Водночас слідство наголошує: запобіжний захід — це не вирок, а лише інструмент у межах кримінального процесу.

Окремо повідомлено про підозру чотирьом військовослужбовцям та працівнику державного підприємства. Для частини з них запобіжні заходи вже визначено, щодо інших рішення очікуються найближчим часом. Правоохоронці підкреслюють, що статус чи посада не стануть перешкодою для притягнення до відповідальності.

Паралельно зі слідчими діями триває робота з відшкодування завданих державі збитків. Це складний і тривалий процес, але він має принципове значення. Повернення коштів — не лише економічне питання, а й сигнал суспільству про те, що держава здатна захищати свої інтереси навіть у таких складних справах.

Можливі зв’язки та системний характер проблеми

У ДБР не приховують, що справа про браковані міни для ЗСУ може бути лише верхівкою айсберга. Слідчі перевіряють можливий зв’язок цієї схеми з іншими контрактами на постачання боєприпасів та оборонної продукції. Аналізуються попередні договори, діяльність пов’язаних підприємств і роль конкретних осіб у різних закупівлях.

Такий підхід свідчить про розуміння системного характеру проблеми. Якщо схема справді діяла неодноразово, це означає, що державі завдавали шкоди протягом тривалого часу. У такому разі мова йде не лише про окремий злочин, а про налагоджений механізм зловживань.

Особливу увагу приділяють контролю якості продукції, що постачалася для потреб ЗСУ. Питання полягає не лише в тому, хто підписував контракти, а й хто приймав боєприпаси, хто мав виявити їхню непридатність і чому цього не сталося вчасно. Відповіді на ці запитання можуть змінити підхід до всієї системи військових закупівель.

Суспільство очікує, що результати цього розслідування стануть підставою для реальних реформ. Посилення контролю, прозорі процедури, персональна відповідальність — усе це має перестати бути гаслами й перетворитися на практику. Інакше подібні історії повторюватимуться знову і знову.

Водночас важливо, щоб розслідування не перетворилося на формальність. Кожен встановлений факт, кожен доведений епізод має стати частиною цілісної картини. Лише так можна відновити довіру до системи та запобігти подальшим зловживанням.

Відповідальність і наслідки для обороноздатності

Фігурантам справи інкримінують низку тяжких злочинів, серед яких привласнення коштів в особливо великих розмірах, легалізація злочинних доходів та участь у злочинній організації. За такими статтями передбачено покарання до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Це серйозні санкції, які мають стати застереженням для інших.

Для військовослужбовців та працівника державного підприємства кваліфікація дещо інша. Їм закидають службову недбалість та інші злочини, що безпосередньо вплинули на обороноздатність країни. Максимальне покарання за такими статтями може сягати десяти років ув’язнення.

У цій справі важливий не лише юридичний, а й моральний аспект. Коли йдеться про забезпечення армії, будь-яка халатність або свідоме порушення набувають особливої ваги. Наслідки таких дій вимірюються не лише грошима, а й ризиками для життя військових.

Гучність цієї справи вже вплинула на суспільну дискусію щодо контролю у сфері оборонних закупівель. Громадськість дедалі наполегливіше вимагає відкритості, звітності та реальних механізмів впливу. Це складний процес, але без нього неможливо побудувати стійку систему безпеки.

У підсумку справа про браковані міни для ЗСУ стала лакмусовим папірцем для держави. Від того, як вона буде доведена до кінця, залежить не лише доля конкретних фігурантів, а й віра суспільства в те, що навіть у найважчі часи справедливість і відповідальність залишаються незмінними цінностями.

Після майже чотирьох років повномасштабної війни Володимир Зеленський ініціював важливу кадрову зміну, запропонувавши призначити першого віцепрем’єра Михайла Федорова новим міністром оборони України. Це рішення сигналізує про стратегічний зсув у підходах до управління оборонним сектором та технологічної модернізації війська.

Кандидатура Федорова стала логічним продовженням курсу на цифрову трансформацію держави, який він вибудовував як міністр цифрової трансформації. Саме він координував розвиток цифрових сервісів, кіберзахисту та проєктів, що безпосередньо вплинули на обороноздатність України в умовах війни.

Після майже чотирьох років повномасштабної війни Володимир Зеленський ініціював важливу кадрову зміну, запропонувавши призначити першого віцепрем’єра Михайла Федорова новим міністром оборони України. Це рішення сигналізує про стратегічний зсув у підходах до управління оборонним сектором та технологічної модернізації війська.

Кандидатура Федорова стала логічним продовженням курсу на цифрову трансформацію держави, який він вибудовував як міністр цифрової трансформації. Саме він координував розвиток цифрових сервісів, кіберзахисту та проєктів, що безпосередньо вплинули на обороноздатність України в умовах війни.

Окремий акцент президент зробив на участі Федорова в ініціативі «лінія дронів». Цей напрям став ключовим елементом сучасної війни, де безпілотники компенсують нестачу ресурсів, дозволяють завдавати асиметричних ударів та зменшують втрати серед особового складу на фронті.

Призначення нового міністра оборони потребує затвердження Верховною Радою, що робить цей процес не лише кадровим, а й політичним рішенням. Депутати мають оцінити, чи здатен цивільний технократ очолити складну військову вертикаль у період активних бойових дій.

Зеленський у зверненні підкреслив, що оборонний сектор потребує змін, які реально посилять армію. Йдеться не про косметичні реформи, а про системне оновлення управління, закупівель, виробництва озброєнь та взаємодії з міжнародними партнерами України.

Чинний міністр оборони Денис Шмигаль, за словами президента, показав позитивні результати у роботі відомства. Водночас йому планують запропонувати іншу урядову посаду, що свідчить про відсутність публічного конфлікту та збереження спадковості в управлінні.

Ключовою перевагою Федорова вважають його досвід роботи з інноваціями. У війні, де вирішальну роль відіграють технології, цифровізація та швидкість ухвалення рішень, класичні підходи часто виявляються неефективними проти адаптивного та ресурсного ворога.

Розвиток дронів в Україні став прикладом успішної синергії держави, приватного сектору та волонтерів. Перенесення цього досвіду на рівень Міністерства оборони може прискорити інтеграцію інновацій безпосередньо у бойові підрозділи та систему постачання.

Водночас призначення цивільного міністра оборони несе й ризики. Управління військовим відомством потребує глибокого розуміння армійської ієрархії, логістики та взаємодії з Генштабом. Помилки на цьому рівні можуть мати стратегічні наслідки для фронту.

Прихильники рішення вказують, що сучасна оборона — це не лише танки та артилерія, а й дані, алгоритми, зв’язок та швидка адаптація. Саме ці сфери стали сильними сторонами Федорова у попередніх державних ролях.

Міжнародні партнери України уважно стежать за кадровими змінами в оборонному блоці. Від нового міністра очікують прозорості у використанні допомоги, ефективних закупівель та чіткої комунікації з союзниками щодо потреб української армії.

Цифровізація оборонного управління може також зменшити корупційні ризики, які традиційно супроводжують військові закупівлі. Автоматизація процесів, відкриті реєстри та контроль даних здатні підвищити довіру суспільства до Міністерства оборони.

Рішення Зеленського демонструє прагнення перейти від інерційної моделі управління до більш гнучкої та технологічної. Це особливо важливо на тлі виснаження ресурсів та необхідності шукати нестандартні рішення для утримання оборонної стійкості.

Для українського суспільства це призначення може стати сигналом, що держава робить ставку на майбутнє, де війна виграється не лише кількістю, а й якістю технологій. Водночас очікування від нового міністра будуть надзвичайно високими.

Парламентське затвердження стане першим тестом для Федорова у новій ролі. Далі на нього чекає складний етап перебудови оборонного відомства, який вимагатиме балансу між інноваціями та військовою дисципліною.

У середньостроковій перспективі кадрова ротація в Міноборони може визначити темпи розвитку українського ВПК, інтеграцію дронів та цифрових систем у бойові операції, а також ефективність співпраці з НАТО та іншими союзниками.

Таким чином, пропозиція Зеленського є не просто кадровим рішенням, а частиною ширшої стратегії трансформації оборони України. Її успіх або провал матиме прямий вплив на перебіг війни та здатність країни протистояти довгостроковим загрозам.

Новина про те, що Володимир Зеленський розглядає Михайла Федорова як головного кандидата на посаду керівника Офісу президента, стала однією з ключових подій початку грудня. У ситуації, коли інституція переживає наймасштабнішу за роки існування турбулентність, ім’я першого віцепрем’єра та міністра цифрової трансформації звучить у контексті оновлення та пошуку нової моделі державного управління. Джерела у Верховній Раді та в уряді зазначають, що рішення глави держави було майже остаточним, хоча Зеленський продовжує ретельно зважувати кожен аспект майбутнього призначення. Позиція настільки важлива, що навіть дрібні деталі можуть визначити політичну динаміку найближчих років.

У п’ятничний ранок ситуація лишалась напруженою: парламент мав розглянути питання про звільнення Федорова з його чинних посад у Кабінеті Міністрів, адже перехід на нову роль можливий лише за умови формальної зміни статусу. Водночас у владних інституціях тривають консультації й дискусії про те, яким має бути наступний етап роботи Офісу президента. Кандидатура Федорова видається логічною, зважаючи на масштаб цифрових реформ, які він ініціював, а також на його репутацію як модернізатора, що здатен запропонувати інноваційні підходи в управлінні державою.

Ще за кілька днів до ухвалення рішення в інформаційному просторі з’являлися інші потенційні претенденти. Серед них, окрім Михайла Федорова, називали міністра оборони Дениса Шмигаля, голову ГУР Кирила Буданова та заступника керівника Офісу президента Павла Палісу, який відповідає за військовий напрям. Кожен із цих кандидатів уособлював власний можливий вектор розвитку інституції. Проте саме Федоров, за даними співрозмовників у владі, поступово виходив на перший план, отримуючи дедалі більше внутрішньої підтримки та схвалення від ключових політичних фігур.

Новина про те, що Володимир Зеленський розглядає Михайла Федорова як головного кандидата на посаду керівника Офісу президента, стала однією з ключових подій початку грудня. У ситуації, коли інституція переживає наймасштабнішу за роки існування турбулентність, ім’я першого віцепрем’єра та міністра цифрової трансформації звучить у контексті оновлення та пошуку нової моделі державного управління. Джерела у Верховній Раді та в уряді зазначають, що рішення глави держави було майже остаточним, хоча Зеленський продовжує ретельно зважувати кожен аспект майбутнього призначення. Позиція настільки важлива, що навіть дрібні деталі можуть визначити політичну динаміку найближчих років.

У п’ятничний ранок ситуація лишалась напруженою: парламент мав розглянути питання про звільнення Федорова з його чинних посад у Кабінеті Міністрів, адже перехід на нову роль можливий лише за умови формальної зміни статусу. Водночас у владних інституціях тривають консультації й дискусії про те, яким має бути наступний етап роботи Офісу президента. Кандидатура Федорова видається логічною, зважаючи на масштаб цифрових реформ, які він ініціював, а також на його репутацію як модернізатора, що здатен запропонувати інноваційні підходи в управлінні державою.

Ще за кілька днів до ухвалення рішення в інформаційному просторі з’являлися інші потенційні претенденти. Серед них, окрім Михайла Федорова, називали міністра оборони Дениса Шмигаля, голову ГУР Кирила Буданова та заступника керівника Офісу президента Павла Палісу, який відповідає за військовий напрям. Кожен із цих кандидатів уособлював власний можливий вектор розвитку інституції. Проте саме Федоров, за даними співрозмовників у владі, поступово виходив на перший план, отримуючи дедалі більше внутрішньої підтримки та схвалення від ключових політичних фігур.

4 грудня президент Зеленський оголосив, що провів додаткові зустрічі з претендентами та обговорив із ними формат роботи, який він очікує від нової команди. Йшлося про необхідність оптимізувати взаємодію Офісу з урядом, силовими структурами, міжнародними партнерами та парламентом. З огляду на масштаб викликів, перед якими стоїть країна, глава держави наголосив, що йому необхідна команда, здатна працювати швидко, відповідально та гнучко. У цьому контексті підхід Федорова до управління державними процесами може стати ключем до нового етапу реформ.

Передісторія скандалу, що передував можливому призначенню нового керівника Офісу президента, залишається в центрі уваги суспільства. 28 листопада журналісти повідомили про обшуки, які детективи НАБУ та прокурори САП провели за місцем проживання Андрія Єрмака. Ці дії стали безпрецедентними, адже раніше подібні кроки стосовно особи з таким рівнем впливу були малоймовірними. На оприлюднених відео видно, як на територію заходить група співробітників антикорупційних органів, що спричинило хвилю дискусій у суспільстві та політикумі.

Сам Андрій Єрмак підтвердив факт обшуків і заявив про готовність повною мірою співпрацювати зі слідством. За інформацією джерел, станом на ранок того ж дня підозру йому не оголошували. Проте сам факт появи антикорупційних органів у його домі став точкою неповернення для Офісу президента. Єрмак, який упродовж років був одним із найвпливовіших політичних менеджерів країни, врешті подав у відставку й повідомив, що вирушає на фронт. Його рішення стало емоційним завершенням етапу, що давно вимагав переосмислення ролі Офісу у системі державної влади.

Ситуація отримала широкий міжнародний резонанс. У Польщі висловили занепокоєння, наголошуючи, що розслідування корупції в Україні ускладнює мирні переговори та створює додаткові політичні ризики. Утім, в українському суспільстві інцидент сприймають радше як доказ того, що навіть високопосадовці не мають імунітету перед законом. Для багатьох це стало сигналом, що боротьба з корупцією входить у нову фазу, де не існує заборонених тем або недоторканних осіб.

Після цього Зеленський заявив про необхідність перезавантаження Офісу президента. Президент наголосив, що новий керівник має забезпечити прозорість процесів, зміцнити координацію між державними інституціями та посилити міжнародну взаємодію. Фактично йдеться про трансформацію однієї з найважливіших структур при президентові, яка впливає на ухвалення рішень у всіх сферах життя країни.

На тлі всіх цих подій логічним виглядає зростання шансів Михайла Федорова. Він став одним із символів технологічної модернізації країни, а його досвід, здобутий у процесі цифрових реформ, дає можливість переосмислити модель роботи Офісу президента. Для України, що проходить через надскладні внутрішні й зовнішні виклики, питання оновлення управлінських підходів стоїть гостріше, ніж будь-коли.

Ймовірне призначення Федорова може стати не лише кадровим рішенням, а й своєрідним сигналом суспільству про те, що вектор змін спрямований на модернізацію, технологізацію та підвищення прозорості. Наразі країна очікує остаточного рішення, яке має визначити, яким шляхом Офіс президента рухатиметься найближчими роками. І хоча офіційного оголошення ще немає, очевидно, що процес відбору нового керівника став ключовим політичним моментом кінця року.

Епоха ефективності у державному управлінні

Україна стоїть на порозі важливих трансформацій. Перший віцепрем’єр-міністр, міністр цифрової трансформації Михайло Федоров анонсував створення українського аналога DOGE — Департаменту урядової ефективності, натхненного американською ініціативою Ілона Маска. Цей крок може започаткувати нову добу в системі державного управління, орієнтовану на результат, прозорість і економію коштів.

Проєкт DOGE у США вже встиг набути резонансу, поєднавши в собі елементи технологічної жорсткості та політичної волі. Маск, отримавши підтримку з боку президента Дональда Трампа, запровадив жорсткі критерії ефективності для американських держслужбовців і зумів скоротити витрати федерального бюджету на десятки мільярдів доларів. Ця модель викликає неоднозначну реакцію, але її ефективність вже доведена.

Чи готова Україна до подібного експерименту? Як може виглядати наш власний DOGE? І чи здатна така ініціатива не лише зменшити витрати, а й змінити саму філософію державної служби?

Епоха ефективності у державному управлінні

Україна стоїть на порозі важливих трансформацій. Перший віцепрем’єр-міністр, міністр цифрової трансформації Михайло Федоров анонсував створення українського аналога DOGE — Департаменту урядової ефективності, натхненного американською ініціативою Ілона Маска. Цей крок може започаткувати нову добу в системі державного управління, орієнтовану на результат, прозорість і економію коштів.

Проєкт DOGE у США вже встиг набути резонансу, поєднавши в собі елементи технологічної жорсткості та політичної волі. Маск, отримавши підтримку з боку президента Дональда Трампа, запровадив жорсткі критерії ефективності для американських держслужбовців і зумів скоротити витрати федерального бюджету на десятки мільярдів доларів. Ця модель викликає неоднозначну реакцію, але її ефективність вже доведена.

Чи готова Україна до подібного експерименту? Як може виглядати наш власний DOGE? І чи здатна така ініціатива не лише зменшити витрати, а й змінити саму філософію державної служби?

Чому Україні потрібен власний DOGE

Українська система державного управління роками потерпає від надмірної бюрократії, розмитих відповідальностей і неефективного розподілу ресурсів. В умовах війни, економічної нестабільності та постійного тиску на бюджет, кожна витрачена гривня має бути виправдана, а кожне рішення — стратегічно вивірене.

Створення структури, здатної об’єктивно оцінювати діяльність державних інституцій, має стати відповіддю на численні виклики, з якими стикається уряд. DOGE — не просто ідея про скорочення витрат. Це філософія радикальної прозорості, вимірюваності та відповідальності.

Михайло Федоров бачить у новому органі можливість не лише заощадити бюджетні кошти, а й модернізувати управлінські підходи. У його словах — рішучість, технологічне мислення та бажання трансформувати систему зсередини.

Зміни, які ініціює міністр цифрової трансформації, мають потенціал стати історичними. Якщо реалізувати їх з урахуванням українського контексту та менталітету, DOGE може перетворитися на потужний механізм оздоровлення державної машини.

Також важливо, що ініціатива знаходиться на стику цифровізації та публічного адміністрування — саме там, де Україна вже продемонструвала світові свою конкурентну перевагу.

Американський DOGE — реформа з обличчям Маска

Ілон Маск, один з найвідоміших підприємців сучасності, несподівано для багатьох став фігурою, що символізує спробу кардинально оновити американське урядування. DOGE, який він очолив за підтримки Дональда Трампа, є своєрідним хаком для державної системи.

DOGE не має статусу державного органу, але вже встиг вплинути на функціонування апарату. Працівники цієї структури почали аналізувати витрати, вимагати звітності, обмежувати доступ до даних тим, хто не виконує мінімальних стандартів.

Символічним став приклад з електронними листами до понад двох мільйонів федеральних службовців. Їх просили пояснити, що вони робили за останній тиждень. У випадку відсутності внятної відповіді — звільнення. Це — радикальний підхід, який викликав хвилю дискусій про межі допустимого у реформуванні державної служби.

Також не можна ігнорувати прагнення DOGE отримати доступ до інформаційних систем, включно з податковою службою. Це породило запитання про безпеку даних, але водночас підкреслило серйозність намірів щодо наведення порядку.

DOGE вже зекономив для США приблизно $50 мільярдів. Ця сума стала яскравим аргументом для тих, хто сумнівався в доцільності ініціативи. Вона свідчить про те, що навіть поза рамками формального державного апарату можна чинити реальний вплив.

Український контекст — складнощі та переваги

Перенесення американської моделі DOGE в український контекст — завдання не з простих. Насамперед через іншу політичну культуру, значно нижчий рівень довіри до влади, а також нестачу гнучких інструментів для швидкої реалізації подібних проєктів.

Однак в Україні вже сформована база для ефективної цифрової трансформації. Впровадження таких сервісів як "Дія", електронний документообіг, онлайн-послуги для бізнесу — все це свідчить про готовність країни до амбітних реформ.

Михайло Федоров — не просто міністр, а лідер технологічних змін. Його авторитет та бачення можуть стати важливим ресурсом у просуванні ідеї DOGE по-українськи. Якщо буде знайдено сильного керівника для нового напрямку, про що вже згадував сам Федоров, реалізація може початися вже незабаром.

Проблемою залишається можливий опір з боку бюрократичного апарату. Система, яка звикла до звітувань заради формальності, навряд чи сприйме з ентузіазмом запити на щотижневу ефективність. Але тут важливо, щоб нова структура мала не лише аналітичну функцію, а й політичну підтримку.

Ще одна загроза — ризик надмірної централізації. DOGE має залишатися інструментом прозорості, а не контролю. Інакше замість оновлення ми отримаємо ще один інструмент тиску на чиновників, який використовуватиметься вибірково.

Перспективи та виклики майбутнього

Якщо ініціатива Федорова буде реалізована з урахуванням усіх ризиків, Україна отримає унікальний інструмент управлінської модернізації. DOGE по-українськи зможе не лише покращити ефективність витрат, але й змінити сам підхід до відповідальності в публічному секторі.

Ключем до успіху стане прозора методологія оцінювання, незалежність структури від політичного впливу та регулярна публічна звітність. Якщо новий орган стане ще одним елементом закритої системи — це буде провалом.

Також важливо забезпечити належний баланс між цифровими технологіями й захистом персональних даних. Надання повного доступу до державних реєстрів не може відбуватися без контролю, навіть заради економії.

Проте, якщо вдатися до виваженого підходу, DOGE в Україні може стати початком довгоочікуваного перезавантаження. Це шанс не просто зекономити кошти, а перебудувати фундамент державного управління, зробити його відповідальним, гнучким і орієнтованим на громадян.

Це також сигнал для суспільства: держава здатна на самоаналіз, на сміливі кроки, на відкритість до нових підходів. І саме це відрізняє розвинене суспільство від такого, що борсається в минулому.

Висновок — від візії до дії

Створення DOGE в Україні — не просто копіювання американської моделі. Це шанс зробити крок у бік справжнього управління майбутнього. Цифрового, підзвітного, сміливого. Якщо влада знайде сили реалізувати цю ініціативу чесно та відкрито, нас чекає прорив, якого давно прагне українське суспільство.

Велика Британія попереджає про ймовірні проблеми у співпраці між російськими та північнокорейськими військовими, які можуть вплинути на ефективність їх спільних бойових операцій на фронті в Україні. Як повідомляє газета "Дейком", Міністерство оборони Великої Британії підкреслило, що труднощі у взаємодії виникають через відсутність попереднього досвіду проведення спільних навчань та відмінності у військових підходах обох країн.

Згідно з даними української, південнокорейської та західної розвідок, за останні кілька тижнів Північна Корея направила до Росії від 10 000 до 12 000 солдатів для посилення російських сил у війні проти України. Минулого четверга Державний секретар США Ентоні Блінкен повідомив, що близько 8 000 північнокорейських військових перебувають на кордоні з Україною, хоча вони ще не розпочали активні бойові дії проти українських сил. Проте очікується, що їх залучення до боїв може відбутися вже у найближчі дні.

Союзники з Заходу розглядають цей крок як серйозну ескалацію конфлікту, який триває вже понад два з половиною роки. Північна Корея раніше підтримувала Росію, постачаючи їй боєприпаси та ракети, а на початку цього року країни уклали пакт про взаємну оборону. Міністр закордонних справ КНДР Чхве Сон Хі заявила, що Росія «досягне великої перемоги у священній боротьбі за захист суверенних прав та інтересів безпеки», підкресливши, що Північна Корея залишатиметься на боці Росії до дня перемоги.

Велика Британія попереджає про ймовірні проблеми у співпраці між російськими та північнокорейськими військовими, які можуть вплинути на ефективність їх спільних бойових операцій на фронті в Україні. Як повідомляє газета "Дейком", Міністерство оборони Великої Британії підкреслило, що труднощі у взаємодії виникають через відсутність попереднього досвіду проведення спільних навчань та відмінності у військових підходах обох країн.

Згідно з даними української, південнокорейської та західної розвідок, за останні кілька тижнів Північна Корея направила до Росії від 10 000 до 12 000 солдатів для посилення російських сил у війні проти України. Минулого четверга Державний секретар США Ентоні Блінкен повідомив, що близько 8 000 північнокорейських військових перебувають на кордоні з Україною, хоча вони ще не розпочали активні бойові дії проти українських сил. Проте очікується, що їх залучення до боїв може відбутися вже у найближчі дні.

Союзники з Заходу розглядають цей крок як серйозну ескалацію конфлікту, який триває вже понад два з половиною роки. Північна Корея раніше підтримувала Росію, постачаючи їй боєприпаси та ракети, а на початку цього року країни уклали пакт про взаємну оборону. Міністр закордонних справ КНДР Чхве Сон Хі заявила, що Росія «досягне великої перемоги у священній боротьбі за захист суверенних прав та інтересів безпеки», підкресливши, що Північна Корея залишатиметься на боці Росії до дня перемоги.

Міністерство оборони Великої Британії висловило занепокоєння щодо труднощів, з якими можуть зіткнутися північнокорейські солдати під час інтеграції в російську систему командування та управління, а також через мовний бар'єр. Незважаючи на те, що північнокорейські війська проходять підготовку на російських військових об’єктах на Далекому Сході, різниця в мовах, культурі, військовій підготовці та тактичних підходах може суттєво знизити їхню ефективність у бойових умовах, зазначив старший науковий співробітник Інституту Брукінгса Ендрю Йо.

Проте, за словами експертів, наявність навіть 10 000 північнокорейських військових може стати підсиленням російського військового контингенту, особливо якщо це солдати елітних підрозділів КНДР, навчені розвідці та спеціальним операціям. Незважаючи на обмежений досвід роботи з російськими озброєннями, такими як гвинтівки, міномети та інші вибухові пристрої, фахівці вважають, що ці війська здатні швидко адаптуватися до умов бою, що особливо важливо в контексті довготривалих боїв на українському фронті. Як зазначив професор міжнародних відносин Кінгс-коледжу в Лондоні Рамон Пачеко Паредо, багато з цих солдатів, імовірно, пройшли підготовку з використання російської зброї та можуть ефективно застосовувати її в бою.

Дані української розвідки свідчать, що частина північнокорейських військ вже дислокована у російській Курській області. Три місяці тому українські сили раптово вторглися на територію цієї області, що стало несподіванкою для російської сторони та багатьох міжнародних спостерігачів. Москва досі не змогла повністю відновити контроль над усіма територіями, втраченими у цьому регіоні влітку, хоча частину земель вдалося повернути під свій контроль.

Експерт Ендрю Йо вважає, що північнокорейські війська можуть бути корисними для Росії, допомагаючи витіснити українські сили з територій Курської області. Однак успіх цієї операції значною мірою залежить від ефективності інтеграції цих військ у російську структуру командування та їх здатності працювати у злагоді з російськими підрозділами. Газета Дейком не змогла перевірити інформацію належним чином.

Таким чином, з огляду на ймовірні труднощі у співпраці та мовні бар'єри, аналітики вважають, що перед північнокорейськими військовими можуть виникнути значні виклики під час інтеграції в російську армію на українському фронті. Час покаже, наскільки ефективною виявиться така підтримка, однак у короткостроковій перспективі Росія може розраховувати на додатковий людський ресурс, що може змінити ситуацію в окремих бойових операціях, але навряд чи кардинально вплине на загальний хід війни.

Україна активно рухається до впровадження інноваційних технологій у різні сфери життя, і штучний інтелект (ШІ) стає одним із головних пріоритетів державної політики. Про це повідомив віцепрем'єр з інновацій, розвитку освіти, науки і технологій, міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров на форумі "Диригенти змін". Міністерство цифрової трансформації зараз активно працює над створенням політики, що сприятиме інтеграції штучного інтелекту у державне управління та суспільні процеси.

Федоров підкреслив, що кожен напрям, над яким працює його відомство, має свої конкретні проєкти, проте штучний інтелект стане фундаментальним для всіх сфер діяльності. Це дозволить створити нові можливості для автоматизації державних процесів і підвищення ефективності управління. “Ми маємо не пропустити цей тренд у світі, а навпаки — стати його центром,” — зазначив міністр, вказуючи на те, що Україна має всі шанси стати лідером у цифрових інноваціях.

Михайло Федоров вважає, що впровадження ШІ може стати тим фактором, який дозволить Україні не тільки залишитися на передовій цифрової трансформації, а й "обігнати" інші держави, що також інвестують у розвиток технологій. Він нагадав, що Україна вже зробила значний стрибок за останні роки, піднявшись з 102-го місця в світових рейтингах цифрового розвитку на 5-те. Однак, за словами міністра, амбіції України полягають у тому, щоб досягти першого місця, і штучний інтелект може стати ключовим інструментом для цього.

Україна активно рухається до впровадження інноваційних технологій у різні сфери життя, і штучний інтелект (ШІ) стає одним із головних пріоритетів державної політики. Про це повідомив віцепрем'єр з інновацій, розвитку освіти, науки і технологій, міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров на форумі "Диригенти змін". Міністерство цифрової трансформації зараз активно працює над створенням політики, що сприятиме інтеграції штучного інтелекту у державне управління та суспільні процеси.

Федоров підкреслив, що кожен напрям, над яким працює його відомство, має свої конкретні проєкти, проте штучний інтелект стане фундаментальним для всіх сфер діяльності. Це дозволить створити нові можливості для автоматизації державних процесів і підвищення ефективності управління. “Ми маємо не пропустити цей тренд у світі, а навпаки — стати його центром,” — зазначив міністр, вказуючи на те, що Україна має всі шанси стати лідером у цифрових інноваціях.

Михайло Федоров вважає, що впровадження ШІ може стати тим фактором, який дозволить Україні не тільки залишитися на передовій цифрової трансформації, а й "обігнати" інші держави, що також інвестують у розвиток технологій. Він нагадав, що Україна вже зробила значний стрибок за останні роки, піднявшись з 102-го місця в світових рейтингах цифрового розвитку на 5-те. Однак, за словами міністра, амбіції України полягають у тому, щоб досягти першого місця, і штучний інтелект може стати ключовим інструментом для цього.

Щоб досягти таких цілей, Мінцифри планує активно співпрацювати з провідними IT-компаніями України та залучати нових учасників до процесу впровадження інновацій. Федоров наголосив, що його команда уже проводить зустрічі з представниками технологічних компаній, обговорюючи шляхи розвитку цієї сфери, і які конкретні кроки можуть бути зроблені для того, щоб Україна стала глобальним гравцем у царині штучного інтелекту. "На нас чекає революція, яку ми не можемо пропустити, і нам потрібно її очолити," — підсумував міністр.

Впровадження штучного інтелекту в роботу державних структур має потенціал значно оптимізувати процеси, зробити їх більш прозорими та доступними для громадян. У світі, де технології стрімко розвиваються, держава не може залишатися осторонь від цих процесів. Штучний інтелект може допомогти автоматизувати багато рутинних процесів, полегшити роботу державних установ і забезпечити швидший доступ до послуг для громадян.

Зокрема, технології ШІ можуть бути використані для аналізу великих масивів даних, що дозволить державі краще розуміти потреби громадян і більш ефективно реагувати на їхні запити. Крім того, автоматизація ряду процесів зможе зменшити рівень бюрократії, що є однією з найгостріших проблем у державному управлінні. Це дозволить прискорити процеси прийняття рішень, що позитивно вплине на економіку та розвиток країни загалом.

Додатково, штучний інтелект може бути корисним для забезпечення національної безпеки. Наприклад, використання технологій ШІ в аналітиці та прогнозуванні може допомогти державі краще захищатися від зовнішніх загроз, таких як кіберзлочинність або дезінформаційні кампанії. У світі, де інформаційні війни стають все більш актуальними, впровадження інноваційних технологій є критично важливим для забезпечення стабільності та безпеки країни.

Нагадаємо, що впровадження ШІ в Україні вже починає давати перші результати. Український стартап Osavul, який займається медіааналітикою з використанням штучного інтелекту, недавно залучив три мільйони доларів інвестицій від європейських фондів. Це свідчить про великий потенціал України у сфері технологій та інновацій, а також про інтерес міжнародних інвесторів до українських проєктів.

Таким чином, Україна стоїть на порозі цифрової революції, де штучний інтелект може стати основою для подальшого розвитку держави. Однак для досягнення успіху необхідно не тільки інтегрувати ці технології в державні процеси, а й активно розвивати національну інноваційну екосистему, залучаючи до цього процесу найкращі світові практики та таланти.

Карти | Фотографії: 2024 | 2023 | 2022

Битви за: Бахмут | Авдіївка | Часыв Яр | Харків | Суми | Торецьк | Покровськ

Битва на території Росії: Наступ на Курськ

31 жовтня 2024 року

У жовтні російські війська здійснили наймасштабніший наступ на Донбасі, прорвавши українську оборону і наближаючись до ключових логістичних пунктів, що може змінити хід війни.

Протягом останнього року на сході України йшли жорстокі бої, в яких російська армія часто здобувала обмежені успіхи. Проте в жовтні ситуація різко змінилася: Росія досягла найбільших територіальних завоювань з літа 2022 року, коли українські лінії оборони почали піддаватися під тиском постійних атак.

Захоплення Вугледару на початку жовтня стало першим серйозним успіхом Росії в цьому регіоні. Тепер бої точаться в Селидовому, яке може стати наступною великою втратою для української оборони. 

Карти | Фотографії: 2024 | 2023 | 2022

Битви за: Бахмут | Авдіївка | Часыв Яр | Харків | Суми | Торецьк | Покровськ

Битва на території Росії: Наступ на Курськ

31 жовтня 2024 року

У жовтні російські війська здійснили наймасштабніший наступ на Донбасі, прорвавши українську оборону і наближаючись до ключових логістичних пунктів, що може змінити хід війни.

Протягом останнього року на сході України йшли жорстокі бої, в яких російська армія часто здобувала обмежені успіхи. Проте в жовтні ситуація різко змінилася: Росія досягла найбільших територіальних завоювань з літа 2022 року, коли українські лінії оборони почали піддаватися під тиском постійних атак.

Захоплення Вугледару на початку жовтня стало першим серйозним успіхом Росії в цьому регіоні. Тепер бої точаться в Селидовому, яке може стати наступною великою втратою для української оборони. 

Примітка: Станом на 29 жовтня 2024 року. Джерело: Інститут вивчення війни з проектом критичних загроз Американського інституту підприємництва

26 вересня 2024 року

На східному фронті України: 160 кілометрів напруженої боротьби. Російські війська посилюють тиск на дугу укріплень у Донецькій області, що робить цей бій одним із найзапекліших у війні.

Незважаючи на величезні втрати, російські сили здійснюють броньовані атаки і надсилають хвилі піхоти, використовуючи мотоцикли та всюдиходи для атак на українські позиції від Часового Яру на півночі до південного опорного пункту Вугледара, який ризикує бути оточеним, згідно зі свідченнями українських солдатів та бойових записів.

Росіяни намагаються захопити територію до того, як осінь позбавить їх укриття у вигляді листя на деревах, а дощі перетворять родючі сільськогосподарські угіддя на багно. Незважаючи на те, що обидві армії виснажені, битви на сході залишаються такими ж смертоносними, як і на будь-якому етапі війни, за словами українських солдатів і західних чиновників.

Упродовж двох днів минулого тижня українські військові зафіксували понад 200 зіткнень між обома сторонами — найбільшу кількість таких інцидентів за останні місяці, згідно з даними групи аналітиків DeepState, яка відстежує динаміку бойових дій.

Примітка: Станом на 23 вересня. Джерело: Інститут вивчення війни з проектом критичних загроз Американського інституту підприємництва

11 вересня 2024 року

Як невпинне просування Росії загрожує Сходу України?

Примітка: станом на 8 вересня 2024 ркоу. Джерело: Інститут вивчення війни з проектом критичних загроз American Enterprise Institute

Покровськ знаходиться в центрі багатьох залізничних і автомобільних шляхів для всього Донбасу. Успішний російський штурм переріже основні шляхи постачання військ в інших українських опорних пунктах по всьому регіону і дозволить московським військам загрожувати українським позиціям на південь від міста.

Виклики, що постали перед Україною, є дуже серйозними. Часом у серпні її війська відступали більш ніж на півтора кілометри в день.

Між лінією фронту і містом залишаються дві щільні лінії українських укріплень з протитанковими ровами, що уповільнюють просування російської техніки, і десятки кільцевих окопів для захисту піхоти і мінометних підрозділів.

Покровськ знаходиться в центрі багатьох залізничних і автомобільних шляхів для всього Донбасу. Успішний російський штурм переріже основні шляхи постачання військ в інших українських опорних пунктах по всьому регіону і дозволить московським військам загрожувати українським позиціям на південь від міста.

Виклики, що постали перед Україною, є дуже серйозними. Часом у серпні її війська відступали більш ніж на півтора кілометри в день.

Між лінією фронту і містом залишаються дві щільні лінії українських укріплень з протитанковими ровами, що уповільнюють просування російської техніки, і десятки кільцевих окопів для захисту піхоти і мінометних підрозділів.

Примітка: станом на 8 вересня 2024 ркоу. Джерело: Інститут вивчення війни з проектом критичних загроз American Enterprise Institute

Хоча влітку лінія фронту швидко просувалася в районі Покровська, загальний наступ Росії на Донбасі був дорогим і поступовим.

Тим часом, у серпні Україна розпочала несподіване вторгнення в Курську область. За місяць вона захопила більше території в Росії, ніж Росія в Україні за весь минулий рік, хоча її здатність утримувати свої здобутки в Росії ще не була перевірена серйозним контрнаступом.

Але Росія продовжує просуватися вперед на Донбасі, і президент Владімір Путін заявив, що російська армія не відволікатиме сили з цього регіону для протидії українському наступу в Росії.

Однак ця швидкоплинна фаза війни може завершитися з осінніми дощами, які обмежать пересування по обидва боки, оскільки всі дороги, окрім асфальтованих, перетворяться на багнисті колії, майже непрохідні для важкої техніки.

Картографування українського вторгнення в Росію

Відстежуємо просування України вглиб Росії за допомогою мап.

23 серпня 2024 року

Починаючи з ранку 6 серпня, Україна швидко прорвала слабо укомплектовану прикордонну оборону і на даний момент захопила десятки російських міст і сіл, додавши новий поворот у війні, яка здебільшого перетворилася на виснажливі, квартальні бої в містах на сході України.

American Enterprise Institute. Джерело: Інститут вивчення війни з проектом критичних загроз

Вторгнення українських військ до Курська призвело до однієї з найбільших територіальних змін з першого місяця війни, коли Росія швидко просунулася до великих українських міст. Глава Збройних сил України генерал Олександр Сирський заявив, що Україна контролює близько 1150 квадратних кілометрів (490 квадратних миль) російської території.

Якщо ця інформація підтвердиться, це буде приблизно така ж площа, яку російські війська захопили в Україні з січня по липень цього року, згідно з даними Інституту вивчення війни, вашингтонського аналітичного центру.

Президент України Володимир Зеленський заявив, що метою є створення «буферної зони» всередині Росії вздовж кордону. Він не надав жодної конкретики щодо розміру території, яку його військові мають намір захопити.

Цього тижня Україна розвела мости через річку Сейм, що, на думку військових аналітиків, може затримати російські війська між річкою і кордоном з Україною.

З проектом критичних загроз Інституту американського підприємства (заявлений обсяг українського просування). Джерело: Інститут вивчення війни

Щонайменше три мости було пошкоджено, що The Times змогла незалежно перевірити за допомогою супутникових знімків і відео, розміщених у соціальних мережах.

Невідомо, скільки російських військ перебуває в цьому районі, але супутникові знімки комерційної супутникової компанії Planet Labs показують, що Росія побудувала тимчасові понтонні мости, щоб дозволити своїм транспортним засобам продовжувати переправлятися через річку. Один з них можна було побачити на схід від міста Глушково 17 серпня, а поруч видно сліди від транспортних засобів. Інший був помітний далі по річці, на північ від Глушково, 21 серпня.

У середу Україна оприлюднила відео, на якому видно, як її війська завдають ударів по цих російських понтонних мостах у Курську з озброєння, наданого Сполученими Штатами.

Джерело: Planet Labs

Хоча просування України сповільнилося з перших днів вторгнення, вона продовжує просуватися вперед, згідно із знімками, перевіреними Інститутом дослідження війни.

Супутникові знімки від Planet Labs показують, що Росія побудувала нові оборонні укріплення приблизно за 32 кілометри (20 миль) від українських позицій у Курську, біля траси Е38. Укріплення включають окопи для ведення вогню та протитанкові рови, такі як показаний нижче.

Джерело: Planet Labs

У той час як українські військові завойовують позиції в Росії, вони втрачають їх вдома. Російський наступ на сході України набирає обертів.

Російські війська знаходяться менш ніж за 16 кілометрів (10 миль) від Покровська, що ставить їх у зону досяжності артилерії міста, яке до початку війни мало населення близько 40 000 чоловік і є ключовим транспортним вузлом. На північному сході російські війська стоять на порозі Торецька і контролюють більшу частину Новукиївки, свідчать відеоматеріали, перевірені Інститутом дослідження війни.

Військові аналітики кажуть, що однією з ймовірних цілей України при вторгненні в Курськ було змусити Росію відволікти війська зі східної України для участі в бойових діях в Курську, але поки що Кремль чинить опір. Замість цього він перекинув підкріплення переважно з інших регіонів Росії, надаючи пріоритет своїм військовим цілям в Україні, а не швидкому реагуванню на іноземне вторгнення.

13 серпня 2024 року

Майже за тиждень після приголомшливого українського вторгнення в західну Росію сили Києва просунулися на 12 кілометрів вглиб країни, контролюючи понад два десятки сіл.

Українське вторгнення в Росію. Джерело: Інститут дослідження війни

"На сьогоднішній день ворог контролює 28 населених пунктів, просунувшись на 12 кілометрів углиб Курської області на 40-кілометровому фронті", - повідомив російським чиновникам по відеоконференції Олексій Смирнов, виконуючий обов'язки губернатора Курської області. "Для нас проблема в тому, що немає чіткої лінії фронту, немає розуміння, де знаходяться [українські] бойові підрозділи. Дуже важливо знати, де знаходиться ворог і в який час".

Українське вторгнення в Росію. Джерело: Інститут дослідження війни

У понеділок президент України Володимир Зеленський на зустрічі з високопосадовцями вперше прямо визнав вторгнення України в Курськ, заявивши, що Київ контролює близько 1000 квадратних кілометрів (386 квадратних миль), і подякував солдатам і командирам за "їхні рішучі дії".

27 липня 2024 року

Цього тижня Інститут вивчення війни, вашингтонський аналітичний центр, повідомив, що Україна зупинила велику механізовану атаку російських військ під Костянтинівкою, що призвело до значних втрат російської техніки. У п'ятницю Генеральний штаб України повідомив, що «найгарячіша ситуація» залишається поблизу Покровська.

Контрольні дані станом на 22 липня. Джерело: Інститут дослідження війни, Проект критичних загроз AEI

15 траявня 2024 року

Останніми днями російські війська прорвалися через кордон з півночі і відкрили нову лінію наступу поблизу Харкова, другого за величиною міста України, захоплюючи населені пункти і села та змушуючи тисячі цивільних осіб тікати.

Картографування раптового поштовху Росії через українські кордони. Джерела: Інститут вивчення війни з проектом критичних загроз American Enterprise Institute, українські чиновники

Це може бути хитрістю. Справжня мета може полягати в тому, щоб відволікти і без того ослаблені українські сили від критично важливих боїв в інших місцях. Але ясно одне: карта бойових дій в Україні сьогодні виглядає зовсім інакше, ніж тиждень тому.

Україна є більш вразливою, ніж будь-коли з часів жахливих перших тижнів вторгнення 2022 року, про що багато солдатів і командирів говорили в інтерв'ю.

Ще занадто рано говорити про те, що війна в Україні досягла переломного моменту. Але прогрес Росії спостерігається не лише на північному сході.

Росія здобуває невеликі, але географічно широкі перемоги по всьому східному фронту. І те, що почалося як скромний російський наступ під Авдіївкою, за останні тижні переросло у виступ площею приблизно 24 квадратних кілометри, який ускладнює оборону Донецької області.

Картографування раптового поштовху Росії через українські кордони. Джерела: Інститут вивчення війни з проектом критичних загроз American Enterprise Institute, українські чиновники

Місяці затримок з американською допомогою, зростаюча кількість жертв і гостра нестача боєприпасів призвели до серйозних втрат, про що свідчать виснажені вирази облич і втомлені голоси солдатів, які беруть участь у щоденних боях.

Чи вдасться Росії послабити оборону України на інших ділянках фронту, ще належить з'ясувати.

За словами Франца-Штефана Гаді, військового аналітика з Відня, головна мета Росії - відтягнути українські сили від Часів Яру, міста, розташованого на стратегічно важливому пагорбі, де українці вже кілька тижнів ведуть бої, щоб запобігти нападу.

Широкий спектр російських атак, схоже, виснажує українські сили. Генерал Кирило Буданов, голова української військової розвідки, заявив в інтерв'ю з бункера в Харкові на цьому тижні, що було важко знайти персонал для зміцнення оборони на північному сході.

«Всі наші сили або тут, або в Часів Ярі, - сказав він. «Я використав усе, що у нас є. На жаль, у нас немає більше нікого в резерві».

Україна здатна збільшити виробництво безпілотників до 2 мільйонів одиниць на рік. Але для цього необхідна додаткова фінансова допомога від країн Заходу.

Як повідомляє Дейком, про це в інтерв'ю The Guardian заявив віце-прем'єр, міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров.

За словами міністра, український уряд "укладає контракти на набагато меншу суму, ніж спроможні виробники в країні", тому що у Кабміну недостатньо коштів.

Україна здатна збільшити виробництво безпілотників до 2 мільйонів одиниць на рік. Але для цього необхідна додаткова фінансова допомога від країн Заходу.

Як повідомляє Дейком, про це в інтерв'ю The Guardian заявив віце-прем'єр, міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров.

За словами міністра, український уряд "укладає контракти на набагато меншу суму, ніж спроможні виробники в країні", тому що у Кабміну недостатньо коштів.

Федоров нагадав, що зараз Україна перебуває на шляху до показника виробництва понад 1 мільйона безпілотників на рік.

"Ми змогли настільки масштабувати ринок, що можемо виробляти більше одного або навіть двох мільйонів безпілотників (на рік - ред.)", - уточнив Федоров.

Він розповів, що у сфері виробництва безпілотників в Україні працюють понад 200 компаній. З тих дронів, які використовують на полі бою, понад 90% зроблені в Україні.

Федоров зазначив, що головна проблема в секторі безпілотників - фінансова. Зараз наша країна відчуває брак фінансової допомоги з боку США.

Що передувало

Нагадаємо, ще наприкінці 2023 року президент України Володимир Зеленський пообіцяв, що 2024 року українським захисникам передадуть мільйон дронів власного виробництва.

При цьому пізніше заступниця міністра зі стратегічних галузей промисловості Ганна Гвоздяр розповіла, що впевнена, що наша країна за 2024 рік може виробити близько 2 млн безпілотників. Виробництво продовжує збільшуватися.

Українські дрони аналоги "Ланцет" пройшли попередні випробування і готуються до перших бойових випробувань.

Про це повідомив віцепрем'єр-міністр цифрової трансформації Михайло Федоров на каналі "Дія" в YouTube.

Зазначається, що останніми днями тестували дрони від чотирьох компаній.

Українські дрони аналоги "Ланцет" пройшли попередні випробування і готуються до перших бойових випробувань.

Про це повідомив віцепрем'єр-міністр цифрової трансформації Михайло Федоров на каналі "Дія" в YouTube.

Зазначається, що останніми днями тестували дрони від чотирьох компаній.

Із чотирьох дронів успішно випробування пройшли два.

Федоров зазначив, що в перспективі кількох місяців можливо буде організувати виробництво близько 100 подібних дронів на місяць.

"Ланцет" дає змогу збільшити дистанцію ураження техніки, він працює на 30-40 км, FPV-дрони працюють на 10-20 км.

Ще одна перевага дрона на кшталт "Ланцет" у тому, що він може працювати вдень, тому що великі квадрокоптери можуть працювати тільки під прикриттям ночі.

Такі дрони управляються відеоканалом, що дає змогу наводити та коригувати рух під час ураження.

Крім цього, такі дрони мають функцію захоплення цілі, що дає змогу в останні 300-500 метрів перед ураженням цілі наводитися на неї без прямого зв'язку з дроном.

Михайло Федоров також наголосив на необхідності запровадження ринку подібних дронів.

"Це технологічний продукт, тому не можна було запустити його відразу, потрібно було запустити ринок... і ось зараз ми маємо результат", - зазначив віцепрем'єр.

"З'явиться 2-3 продукти на ринку, які між собою конкурують, через рік таких компаній буде десяток", - додав він.

Наступним етапом буде тестування на полі бою.

Читайте також: Чеські двигуни, американська електроніка. Як дрон "Ланцет" викриває дірки в антиросійських санкціях

Нагадаємо:

На початку лютого повідомлялося, що найближчими тижнями Україна укладе контракти з випуску fpv-дронів, аналогічних російським БПЛА "Ланцет" дальністю ураження 40 км.

Протягом 2023 року в Україні суттєво масштабували українське виробництво БПЛА, загалом на ринку працює понад 200 українських компаній, що займаються БПЛА або сервісами та продуктами у сфері дронів.

Україна наздогнала Росію за кількістю дронів-камікадзе дальнього радіусу дії. Також очікується поява поліпшеної версії морського дрона MAGURA.

Про це повідомляє Дейком з посиланням на міністра з цифрової трансформації Михайла Федорова в подкасті "Слон".

"Якщо говорити про нішу "шахедів" і далеких дронів, я просто процитую Буданова. Він кілька днів тому в інтерв'ю сказав, що у нас є паритет щодо цих дронів. Я скажу, що це правда. У нас до десяти виробників, які виробляють дальні дрони-камікадзе", - сказав він.

Україна наздогнала Росію за кількістю дронів-камікадзе дальнього радіусу дії. Також очікується поява поліпшеної версії морського дрона MAGURA.

Про це повідомляє Дейком з посиланням на міністра з цифрової трансформації Михайла Федорова в подкасті "Слон".

"Якщо говорити про нішу "шахедів" і далеких дронів, я просто процитую Буданова. Він кілька днів тому в інтерв'ю сказав, що у нас є паритет щодо цих дронів. Я скажу, що це правда. У нас до десяти виробників, які виробляють дальні дрони-камікадзе", - сказав він.

Федоров зазначив, що виробництво безпілотників дальнього радіусу дії обмежується тільки фінансуванням. Але виробництво продовжує масштабуватися.

"Можна виробляти тисячі цих дронів. Уже вироблено тисячі, майже щодня десь горить на території Росії. І це можна масштабувати. За півроку ми наздогнали (Росію, - ред.) за кількістю. Росія повинна розуміти, що ми будемо далі масштабуватися, і ми тільки почали", - заявив міністр.

За його словами, партнери України також дивляться, як дрони розвантажують системи ППО.

Також Федоров анонсував появу поліпшеної версії морського дрона MAGURA. Як сказав міністр, у 2024 році очікується "новий технологічний стрибок" у розробці.

"Ми не можемо показати, але є човен, який є певною платформою і готується до нових застосувань із новими сюрпризами", - зазначив він.

Дрони українського виробництва

Нагадаємо, що на озброєнні української армії вже десятки дронів вітчизняного виробництва. Йдеться не тільки про безпілотні літальні апарати, а й про надводні дрони.

Раніше голова СБУ повідомив, що в Україні виготовили унікальний морський надводний дрон "Морський малюк". Виробництво цих безпілотників знаходиться в Україні, але заводи розташовані під землею.

За словами міністра зі стратегічних галузей промисловості Олександра Камишина, Україна налагодила серійне виробництво вітчизняного аналога "Шахедів", а також розробляє власний аналог російського дрона-камікадзе "Ланцет".

В Україні розробляють проєкт для цифрового рекрутингу в українську армію. Він буде націлений на пошук операторів дронів.

Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на віце-прем'єра з цифрової трансформації Михайла Федорова в ефірі телемарафону.

"Ми перебуваємо на фіналі цього проєкту. Пілот буде на напрямку безпілотників. Ми вже запустили кілька бета-тестувань із бригадами, коли шукаємо таргетованих пілотів-операторів для роти ударних дронів. Зараз тестуємо процес, наскільки є зворотний зв'язок від охочих вступити до лав ЗСУ", - сказав міністр.

В Україні розробляють проєкт для цифрового рекрутингу в українську армію. Він буде націлений на пошук операторів дронів.

Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на віце-прем'єра з цифрової трансформації Михайла Федорова в ефірі телемарафону.

"Ми перебуваємо на фіналі цього проєкту. Пілот буде на напрямку безпілотників. Ми вже запустили кілька бета-тестувань із бригадами, коли шукаємо таргетованих пілотів-операторів для роти ударних дронів. Зараз тестуємо процес, наскільки є зворотний зв'язок від охочих вступити до лав ЗСУ", - сказав міністр.

За його словами, мета проєкту - пояснити охочим, ким вони можуть стати, скільки триватиме навчання, якою буде зарплата, які будуть бойові завдання.

"Складно запустити цей проєкт, тому що потрібно перебудовувати систему. Систему, де немає ТЦК, де по суті розповідається про можливості, переваги та досвід, який буде", - додав Федоров.

Рекрутинг у ЗСУ

Нагадаємо, раніше Міноборони України запустило програму рекрутингу до Збройних сил України. Вона передбачає, що кожен охочий українець може вибрати той підрозділ і вакансію, де він хоче служити. Процес схожий із працевлаштуванням.

Також у Міністерстві оборони пояснювали, як формуватимуть зарплату для військових, рекрутованих до ЗСУ. Крім того, Міноборони вже підписало угоди з трьома компаніями для рекрутингу.

Більше про те, що передбачає затверджена концепція Міноборони - читайте за посиланням.

Україна незабаром запустить "Армію роботів" та "Армію РЕБ" (радіоелектронної боротьби).

Джерело: Інтерфакс-Україна, який цитує міністра цифрової трансформації Михайла Федорова під час прямого ефіру на ForbesTech-2023.

Пряма мова: "Незабаром ми запустимо "армію роботів", "армію РЕБ". Ми будемо спиратися на нашу ідеологію - відкриття ринку, прозорість і максимальну можливість залучити підприємців, які вже створили різні продукти і знають, як їх масштабувати".

Україна незабаром запустить "Армію роботів" та "Армію РЕБ" (радіоелектронної боротьби).

Джерело: Інтерфакс-Україна, який цитує міністра цифрової трансформації Михайла Федорова під час прямого ефіру на ForbesTech-2023.

Пряма мова: "Незабаром ми запустимо "армію роботів", "армію РЕБ". Ми будемо спиратися на нашу ідеологію - відкриття ринку, прозорість і максимальну можливість залучити підприємців, які вже створили різні продукти і знають, як їх масштабувати".

Деталі: Федоров зазначив, що важливо не тільки пропонувати інноваційні розробки, а й вміти їх масштабувати.

Довідка:

У липні 2022 року фандрайзингова платформа United24 спільно з Генеральним штабом ЗСУ та Міністерством цифрової інформації оголосили про запуск проекту "Безпілотна армія". Це програма, яка передбачає системну закупівлю, ремонт та оперативну заміну безпілотників, а також пілотний курс підготовки пілотів.

Міністерство оборони України повідомляє про передачу жіночої спідньої білизни для забезпечення Збройних Сил України.

"Жіноча білизна пройшла всі необхідні випробування у підрозділах ЗСУ. Військовослужбовці тестували комплекти протягом 2023 року у два етапи, перевіряючи їх на функціональність, надійність, якість, зручність, а також на відповідність власним побажанням... Комплекти жіночої білизни виготовляються у трьох кольорах: Койот, оливково-зелений, чорний", - повідомляється в телеграм-каналі українського оборонного відомства в неділю.

У повідомленні зазначається, що кількість жінок-військовослужбовців у ЗСУ зросла на 40% - на 12 тисяч осіб - порівняно з 2021 роком. Наразі у війську служать майже 43 тисячі жінок-військовослужбовців.

Міністерство оборони України повідомляє про передачу жіночої спідньої білизни для забезпечення Збройних Сил України.

"Жіноча білизна пройшла всі необхідні випробування у підрозділах ЗСУ. Військовослужбовці тестували комплекти протягом 2023 року у два етапи, перевіряючи їх на функціональність, надійність, якість, зручність, а також на відповідність власним побажанням... Комплекти жіночої білизни виготовляються у трьох кольорах: Койот, оливково-зелений, чорний", - повідомляється в телеграм-каналі українського оборонного відомства в неділю.

У повідомленні зазначається, що кількість жінок-військовослужбовців у ЗСУ зросла на 40% - на 12 тисяч осіб - порівняно з 2021 роком. Наразі у війську служать майже 43 тисячі жінок-військовослужбовців.

Міністерство оборони України оголосило про збільшення переліку військовослужбовців, які отримують додаткову грошову винагороду. Крім того, збільшено виплати пораненим військовослужбовцям, інструкторам навчальних центрів, військовослужбовцям строкової служби та курсантам.

Як повідомляється на сайті Міноборони, з 29 вересня додаткова грошова винагорода нараховується і найближчим часом надійде на рахунки наступних категорій військовослужбовців:

100 тис. грн - військовослужбовцям ракетних військ, артилерії та протиповітряної оборони, які здійснюють вогневе ураження противника, без умови перебування в районі бойових дій (раніше вони отримували 30 тис. грн);

Міністерство оборони України оголосило про збільшення переліку військовослужбовців, які отримують додаткову грошову винагороду. Крім того, збільшено виплати пораненим військовослужбовцям, інструкторам навчальних центрів, військовослужбовцям строкової служби та курсантам.

Як повідомляється на сайті Міноборони, з 29 вересня додаткова грошова винагорода нараховується і найближчим часом надійде на рахунки наступних категорій військовослужбовців:

100 тис. грн - військовослужбовцям ракетних військ, артилерії та протиповітряної оборони, які здійснюють вогневе ураження противника, без умови перебування в районі бойових дій (раніше вони отримували 30 тис. грн);

100 тис. грн - військовослужбовцям, які здійснюють розмінування в районах проведення бойових дій (раніше вони отримували 30 тис. грн);

50 тис. грн - військовослужбовцям зі складу органів управління (у тому числі поза межами районів бойових дій), які здійснюють керівництво частинами і підрозділами, що беруть участь у бойових діях (раніше отримували 30 тис. грн);

30 тис. грн - військовослужбовцям за виконання завдань з бойового розмінування за межами районів ведення бойових дій.

Також поранені військовослужбовці, які перебувають у розпорядженні більше двох місяців і за станом здоров'я не можуть виконувати обов'язки військової служби на відповідних посадах, з 1 червня отримуватимуть додатково 20 тис. 100 грн.

У свою чергу, з 1 червня інструктори навчальних центрів отримають додатково від 15 тис. до 30 тис. грн, солдати строкової служби - 6 тис. грн, курсанти - 2 тис. 350 грн.

Виплати військовослужбовцям, які воюють на передовій, залишаються на тому ж рівні - 100 тисяч гривень. Те саме стосується військовослужбовців, які отримали поранення (контузію, травму, каліцтво, травму, каліцтво) і перебувають на стаціонарному лікуванні, а також сімей військовополонених та зниклих безвісти.