Михайло Федоров заходить у Міністерство оборони України як «міністр швидких рішень». Його обіцянка інновацій на полі бою звучить логічно в момент, коли війна входить у затяжну фазу, а ресурс людей і техніки — на межі.
Президент прямо задав рамку: захист неба, посилення постачання фронту, технологічні рішення, що мають зупинити російське просування. Це не абстракція: без ППО та логістики фронту будь-яка реформа армії перетворюється на презентацію.
Свою тезу Федоров сформулював жорстко: «неможливо воювати новими технологіями зі старою організаційною структурою». Вона про головне — не про гаджети, а про управління: хто ухвалює рішення, як вони виконуються і хто відповідає за провал.
За підрахунками редакції Дейком, слова про «стару структуру» б’ють у серце проблеми: цифрова трансформація вже дала армії окремі успіхи, але система лишається нерівною. Раніше Дейком показував, як реєстри та онлайн-відстрочки змінюють мобілізацію.
Перша обіцянка Федорова — зробити інновації масовими, а не «елітними». Україна навчилася швидко створювати ефективні рішення в окремих підрозділах, але масштабування буксує на стандартах, навчанні, сумісності та бюрократії.
Друга — переосмислення ППО як сервісу, а не як «постачання батарей». Захист неба — це мережа радарів, розподіл цілей, боєкомплект, ремонт, розосередження і дисципліна використання. Якщо Федоров прискорить цикл «виявив—збив—відновив», це буде відчутно.
Михайло Федоров, віце-прем'єр-міністр України, попросив Маска надати послуги Starlink невдовзі після повномасштабного вторгнення Росії. Він та інші урядовці згодом говорили про важливість цієї технології для оборони України — Валентин Огіренко
Третя — ставка на дрони й безпілотники як на «дешеву асиметрію». Його досвід із «drone line» підштовхує до моделі, де БпЛА стають не окремим родом «ентузіастів», а конвеєром бойової роботи: розвідка, удар, РЕБ, корекція, мінування.
Але дрони — це не лише виробництво, а й правила. Потрібні частоти, захист каналів, єдині протоколи, щоб «свій» не глушив «свого». Без цього масове застосування перетворюється на хаос, а втрати зростають навіть без ударів ворога.
Четверта обіцянка — цифровізація Міноборони і оборонних закупівель. Тут ключове слово не «додатки», а прозорість: від планування потреб до контролю контрактів і логістики. Якщо дані стануть єдиним джерелом правди, корупційні «дірки» звузяться.
Та саме оборонні закупівлі — найбільш токсичне поле. Після резонансних історій воєнного часу суспільство очікує не гасел, а правил: конкуренція де можливо, рамкові угоди де потрібно, аудит і відповідальність за зриви постачання.
П’ята — «культура довіри» і антикорупція. Федоров пообіцяв викорінити брехню та корупцію і зробити лідерство новою нормою. Це звучить красиво, але міряється дуже просто: чи зменшиться кількість «ручних винятків» і чи з’явиться неминучість покарання.
Шоста — інфраструктура на фронті. Тут інновації на полі бою означають не лише зброю, а й укриття, маршрути підвезення, польові ремонти, медевак, зв’язок. Технологічна армія програє, якщо поранений не доїжджає вчасно або боєприпас застряг у паперах.
Окрема лінія — Starlink. Федоров знає ціну зв’язку, бо саме зв’язок перетворює розрізнені підрозділи на систему. Наступний крок — не просто «мати термінали», а мати стійкість до глушіння, резервні канали та дисципліну кібербезпеки.
Найскладніше — мобілізація. Зеленський уже визнав потребу «ширших змін» і справедливішого розподілу людей між бойовими бригадами. Інновації не закриють дефіцит піхоти, якщо система ротації, навчання та мотивації не стане прогнозованою.
Цього року Україна збільшила виробництво дронів, які можуть літати на відстань до 1000 км, повідомив німецькому виданню Welt міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров — Шон Геллап/Getty Images
Тут технології можуть допомогти: єдиний військовий облік, електронні ВЛК, прозорі рішення щодо відстрочок, відсів «двійників» і помилок. Але вони не замінять політичної відповіді на питання демобілізації та тривалості служби.
Ще один ризик — опір «старої структури». Міноборони — це тисячі людей, процедур і звичок. Якщо Федоров піде шляхом паралельних «швидких офісів», він може отримати локальні перемоги, але не змінити ядро, яке генерує затримки.
Є і воєнний ризик: інновації мають ціну часу. Поки триває налаштування процесів, фронт не зупиняється. Тому потрібні «швидкі перемоги» — наприклад, різке скорочення логістичних втрат, швидший ремонт техніки, ефективніший розподіл ППО.
Сильна сторона Федорова — менеджерський темп і мова показників. Якщо Міноборони почне керуватися метриками (час постачання, відсоток справної техніки, витрата боєкомплекту, ефективність перехоплень), стане важче маскувати провали.
Слабка — ризик «технологічного оптимізму». Гасло на кшталт «більше роботів — менше втрат» працює, доки є серійне виробництво, навчання операторів і тактика. Інакше роботи залишаться в брифінгах, а втрати — в зведеннях.
Також важливо, що інновації на полі бою — це партнерство з приватним сектором. Україні потрібні контракти, які дають виробнику прогноз, а армії — сервіс, ремонт і модернізацію. Без довгих угод виробництво дронів і РЕБ не стане «промисловістю».
Міжнародний вимір теж змінюється. Федоров має говорити з союзниками мовою швидких інтеграцій: сумісність, навчання, логістика боєприпасів. Тут ППО знову головна: ракети й комплекси без запасів та ремонту не дають стійкості.
Нарешті — довіра суспільства. Після скандалів у суміжних секторах люди очікують чесної і зрозумілої мобілізації, а також чистих закупівель. Якщо Міноборони покаже прозорі правила і результат на фронті, кредит довіри зросте.
У підсумку обіцянки Федорова реалістичні лише як пакет: ППО + дрони + цифрова трансформація + оборонні закупівлі + мобілізація. Інновації на полі бою — це не «нові іграшки», а здатність держави швидко вчитися й масштабувати те, що працює.
Найкращий сценарій — коли технології зменшують втрати, а реформа армії робить систему чеснішою і швидшою. Найгірший — коли інновації підміняють політичні рішення про людей. І саме між цими двома траєкторіями тепер вибудовується робота нового міністра.
