Після вступу на посаду президента Дональда Трампа Сполучені Штати майже одночасно перекреслили багаторічні зусилля в сфері зовнішньої допомоги й запустили безпрецедентне скорочення портфеля USAID.
У лютому його урядова ініціатива DOGE (Department of Government Efficiency), очолювана за дорученням Ілона Маска, практично повністю звільнила штат Агентства США з міжнародного розвитку, припинила близько 6 256 програм, які до того отримали зобов’язання на суму $120 млрд, і залишила в робочому стані лише 500 програм на $57 млрд.
Навіть ці залишки вийшли не без жорстких політичних торгів і попередніх помилок. За даними внутрішніх баз USAID та доповідей співробітників, Сенатор Марко Рубіо, який опікувався питанням зовнішньої політики, отримав численні звернення від колишнього президента Джорджа Буша щодо збереження протиепідемічної мережі PEPFAR і від керівництва Всесвітньої продовольчої програми, яке попереджало про мільйонні втрати життів без продовольчої допомоги.
У так званому «рейку реставрацій» у перші березневі дні було повернуто 300 нагород, а до початку квітня відновили роботу 776 програм вартістю $66 млрд.
Проте загальна картина зовсім не демонструє системного підходу до оптимізації витрат. Замість того щоб провести якісний аудит, оцінити ефективність програм і узгодити їх із новою зовнішньою політикою, уряд пішов шляхом хаотичних рішень під тиском релігійних організацій, аграрних лобістів та окремих членів Конгресу. Багато гуманітарних та медичних програм залишилися без фінансування, хоча саме вони щороку рятували мільйони людей від голоду, епідемій малярії, туберкульозу та ВІЛ/СНІДу.
На кінець весни кількість активних проєктів зросла до 891 на суму $69 млрд, але це лише 14 % від довоєнного портфеля USAID. Із них 580 — програми з кризового реагування, 167 — охорона здоров’я, 65 — економічний розвиток, решта 79 — у категоріях соціального захисту, водопостачання, підготовки до стихійних лих, материнського і дитячого здоров’я. Непродумане скорочення місцевих ініціатив залишило поза увагою невеликі організації, які не мали впливових адвокатів у Вашингтоні, і тепер їхні бенефіціари приречені чекати на віддалену надію на підтримку.
Найбільші проєкти збережені не за показниками ефективності чи потреби, а за політичним впливом: Chemonics втримала ланцюги постачання медикаментів для профілактики ВІЛ/СНІД та боротьби з малярією вартістю понад $8 млрд загалом. Частина коштів, призначених на програму розвитку Землі, так і залишилася без запиту на відновлення, хоча коштувала всього $1–2 млн. Це свідчить про ігнорування критичного принципу USAID — комплексного підходу, де економічний розвиток, охорона здоров’я та гуманітарна допомога формують єдиний екосистемний ланцюг.
Готівкові залишки незавершених грантів становлять близько $17 млрд, але невідомо, куди вони підуть. Чи буде відновлено фінансування для компенсації втрачених контрактів через позови, чи ці кошти перерасподілять на інші цілі в держбюджеті? Поки що остаточного перерозподілу не відбулося — а потреба в Україні, Венесуелі, Кубі, Китаї, М’янмі, ПАР та інших країнах, де USAID підтримувала місцевий розвиток та безпеку, щодня зростає.
Заяви колишніх співробітників USAID, серед яких Андріан Кониндик із Refugees International, свідчать про те, що навколо переформатування секретно вирішувалися навіть питання відновлення проєктів з надзвичайної продовольчої допомоги, тільки-но хтось із керівництва звернув на них увагу. Схожа доля спіткала й гранти на боротьбу з еболою в Уганді та ВІЛ-тестування для сиріт у Південній Африці: їх спочатку вирізали, потім терміново повертали «під тиском» звернень із Африки й Конгресу.
Відсутність прозорої стратегії реформування USAID вже зараз відкриває простір для посилення позицій Китаю й Росії в країнах, які традиційно користувалися американською допомогою. Колишній адміністратор USAID Ендрю Натсіос попереджає, що втрата впливу в розвитковому секторі коштує США стратегічного капіталу — світова економічна та продовольча безпека напряму залежить від американської присутності в цих регіонах.
Літні плани адміністрації передбачають остаточне приєднання решти грантів у систему Держдепартаменту США, але там теж відповідають на кадрові скорочення й ліквідацію експертних бюро. Попереджають про нові хвилі припинення контрактів і невизначеність із фінансуванням уже з осені. У практиці міжнародної допомоги та державного управління це вважається «складним спадком» — лише системні підходи та чіткі критерії відновлення дозволять врятувати хоча б мінімальний рівень зовнішньої допомоги, необхідної для запобігання гуманітарним катастрофам.
На тлі цього хаосу одна з ключових рекомендацій експертів із реформ USAID полягає у поверненні до комплексної стратегії, коли економічний розвиток та соціальні інвестиції йдуть паралельно з гуманітарною та медичною допомогою. Без цього США ризикують так само імпульсивно скорочувати критичні напрями, як сталося з проєктами з підготовки до стихійних лих чи водопостачання, які становили лише 12 % активних грантів, а після реформ початково взагалі опинилися під загрозою ліквідації.
Попри обіцянки про «збереження 1 000 програм» згідно з X-постом Марко Рубіо, нині залишається лише 891 грант, і прогнозована їхня кількість, швидше за все, буде знижуватися. Відсутність ефективної політики уряду в питанні USAID створює серйозні геополітичні, гуманітарні та економічні виклики, від яких залежать долі мільйонів людей у країнах, що розвиваються.
