Драматична сцена, що розгорнулася у стінах Oval Office, стала своєрідною кульмінацією кількох місяців напружених переговорів між США та Україною щодо перспективної угоди про мінеральні ресурси. У п’ятницю, коли президент Володимир Зеленський прибув до Білого дому, здавалося, що сторони нарешті досягнуть прориву у довгоочікуваному договорі, покликаному зміцнити українську економіку та надати Києву додаткові гарантії безпеки. Але зустріч обернулася вибуховою словесною дуеллю: Дональд Трамп, за підтримки віцепрезидента JD Vance, звинуватив Україну у браку вдячності й запеклому бажанні «витиснути» з США якнайбільше військової допомоги та фінансової підтримки. У відповідь Володимир Зеленський різко нагадав про ціну російської агресії, з якою його країна бореться вже четвертий рік.
Ця емоційна сутичка наклала негативний відбиток і на перспективи мирної угоди, про яку давно мріє українське суспільство, і на потенційні інвестиції США у природні ресурси України. Шокуючі фрагменти запису розмови, оприлюднені одразу після того, як Зеленський залишив Білий дім, відкрили світові очі на гостроту конфлікту між американською адміністрацією та українським лідером. Слова Дональда Трампа на кшталт «Ви або підписуєте угоду, або ми вийдемо з гри» пролунали загрозливо не лише для самої України, а й для всієї глобальної геополітики.
Передумови: що сталося до зустрічі
Спочатку США й Україна готували договір про створення спеціального фонду, куди мала надходити половина майбутніх доходів від розробки мінеральних ресурсів та енергетичних родовищ на території України. Мова йшла не про існуючі родовища, а про майбутні проекти й нові інвестиції. Ідея полягала у тому, що американська сторона отримує змогу контролювати та розподіляти частину прибутків, натомість Україна розраховує на додаткову військову допомогу та чіткіші гарантії безпеки. У проєкті документа підкреслювалося, що Вашингтон «підтримує прагнення України захистити свій суверенітет та зміцнити обороноздатність», однак формалізація цих слів виглядала розпливчастою.
Паралельно із цим документом обговорювалася ймовірна «дорожня карта» для припинення конфлікту між Києвом і Москвою. Дональд Трамп неодноразово заявляв про своє бажання зупинити російську агресію, але наголошував, що «Європа мусить підключитися активніше». JD Vance, відомий своїми доволі консервативними поглядами, закликав Україну «перестати кричати про війну» і почати шукати реальні можливості для компромісу з Кремлем. У Києві ж нагадували: Росія з 2014 року окупувала Крим, розв’язала активні бойові дії на сході, і досягти справедливого миру без повного відновлення територіальної цілісності України неможливо.
Зі свого боку, Володимир Зеленський їхав до Білого дому з надією все ж «дотиснути» американське керівництво на більшу прихильність, зокрема добитися потужнішої військової допомоги. Україна була готова запропонувати іноземним партнерам, серед яких і США, перспективні проекти з видобутку природних ресурсів: нафти, газу, металевих руд. Значна частина цих енергетичних ресурсів залишається наразі нерозвіданою або недостатньо розробленою, що відкриває привабливі можливості для міжнародних інвесторів. Але без політичної волі Білого дому та відповідних механізмів безпеки навіть найбільш амбітний договір ризикує залишитися тільки на папері.
Кульмінація: полум’яна розмова в Oval Office
Напруга вибухнула просто в присутності журналістів. Під час відкритої частини зустрічі, відповідаючи на питання про «брак вдячності» з боку України, Зеленський почав пояснювати, що його країна перебуває у стані війни, втрати числяться тисячами загиблих і поранених, тому «висловлювати вдячність» щохвилини не завжди виходить, адже весь час поглинають думки про захист власної держави. На це віцепрезидент JD Vance заявив, що український лідер «прийшов у Білий дім і влаштував пресконференцію в США, замість того, щоб щиро оцінити зусилля американських платників податків».
Далі стало зрозуміло, що обидві сторони не збираються стримуватися. Ось фрагмент із розмови, де Дональд Трамп доволі різко пояснив Зеленському, що він втрачає «козирі» без підтримки США:
Трамп: «Зараз ви не в дуже добрій позиції. Ви граєте в карти. Ви ризикуєте життями мільйонів людей. Ви ризикуєте Третьою світовою війною. І це дуже неповага до країни, яка підтримувала вас більше, ніж хтось інший…»
Зеленський: «Я не граю в карти. Я дуже серйозний, пане Президенте. Я президент у час війни…»
У цей же час віцепрезидент JD Vance дорікав українському лідерові, що той «так жодного разу й не подякував президенту Трампу під час зустрічі», а також звинувачував Київ у проблемах із комплектуванням війська. Зеленський парирував, вказуючи, що надіятися на дипломатію з Кремлем складно, коли Росія не дотримується жодних домовленостей, а попередні «паперові» угоди (на кшталт мінських та інших компромісів) Москва фактично поховала під ударами артилерії й ракет.
Чому зірвалася угода про мінеральні ресурси
На перший погляд, США та Україна мали очевидні точки дотику: американці зацікавлені в енергетичних ресурсах та можливостях інвестицій у нафтогазову галузь, Україна прагне капіталовкладень і гарантій безпеки в умовах безперервного конфлікту з Росією. Проте атмосфера в Oval Office засвідчила глибоку кризу довіри: Трамп припустив, що Зеленський «занадто ненавидить» Путіна, щоб укладати мирну угоду, а Зеленський наголосив, що будь-яка поверхова домовленість призведе тільки до нових жертв на фронті.
Відтак проєкт фонду, який мав стати ключовим механізмом контролю за прибутками від мінеральних ресурсів, виявився заручником політичних пристрастей. Віцепрезидент Vance дорікав Києву небажанням іти на дипломатичні поступки, включно з можливою відмовою від претензій на окуповані території. Але для української сторони це неприйнятно — поступитися Кримом або частиною Донбасу означало б легітимізувати російську агресію.
Вплив на військову допомогу і мирну угоду
Загострення у Білому домі негайно позначилося й на перспективах військової допомоги. Дональд Трамп прямо натякнув, що США можуть «повністю вийти» з процесу, залишивши Україну сам на сам із російською загрозою. Це звучало ледь не як ультиматум: або Київ підписує потрібну американцям формулу миру (й фактично узгоджує припинення вогню за умов, із якими він не згоден), або залишається без зовнішньої підтримки.
Такі заяви вже викликали обурення серед низки американських політиків, які вважають безвідповідальною будь-яку спробу припинити підтримку України в розпал російської агресії. Зокрема, деякі сенатори в США наголошують, що відмова від допомоги Києву відкриє шлях до нового посилення впливу Кремля в регіоні й навіть підштовхне інші потенційні «гарячі точки» до конфліктів. Геополітика у цьому сенсі дуже крихка, і кожне рішення Вашингтона може викликати ланцюгову реакцію далеко за межами Східної Європи.
З українського боку, провал домовленостей із Трампом та Vance посилив відчуття невизначеності: Київ сподівався, що підписання договору про природні ресурси стане прологом до більш масштабних домовленостей — як про стабільні поставки зброї й технологій, так і про ширшу участь США у можливих переговорах з Росією. Проте тепер ці плани затьмарені, і ніхто не береться прогнозувати, чи відновляться переговори у близькій перспективі.
«Дипломатія проти зброї» та дилема Києва
Віцепрезидент JD Vance у розпалі суперечки неодноразово повторював, що «шлях до миру — через дипломатію». Зеленський наголосив, що дипломати намагалися зупинити кровопролиття з 2014 року, однак Росія ігнорує будь-які документи, щойно вони перестають їй бути вигідними. Звинувачення на адресу Києва у надмірному «розпалюванні конфлікту» українці відкидають як абсурдні: відомо, що саме російська армія перетнула кордони України, окупувавши Крим і частину Донбасу.
Втім, розуміння військової та фінансової залежності від США ставить українську владу в складну дилему. З одного боку, Україна не хоче йти на принизливі поступки перед агресором; з іншого — не може дозволити собі остаточно втратити американську підтримку. Як свідчать уривки розмови, Зеленський підкреслює: «Ми самі у своїй країні від початку війни», натякаючи, що Київ ніколи не забував і не недооцінював допомогу Заходу, але проблема криється у тому, що «довіра відсутня», а вимоги Вашингтона починають лунати надто ультимативно.
Наслідки для України та регіону
Найближчим часом Україна ризикує втратити інвестиційний проєкт, який міг значно стимулювати розвиток енергетичних ресурсів. Пошук інших партнерів, здатних забезпечити такий масштаб фінансування, може розтягнутися на роки. Без участі США також під питанням опиниться створення нових LNG-терміналів і розбудова портової інфраструктури. У ширшому контексті зрив домовленостей ускладнює будь-яку мирну угоду, оскільки саме Штати відігравали роль найбільш потужного зовнішнього союзника Києва.
На дипломатичному фронті ситуацію ускладнює й те, що Дональд Трамп та JD Vance відкрито закликають Європу взяти на себе більшу частину витрат на відбудову й підтримку України. Частина країн ЄС уже висловлюють невдоволення надмірним фінансовим тиском, особливо на тлі власних внутрішніх проблем. Якщо Вашингтон різко скоротить допомогу, Києву доведеться шукати нові формати міжнародної співпраці або посилювати роль ЄС у врегулюванні конфлікту.
Чи можливе відновлення переговорів?
Попри жорсткі заяви, двері для відновлення діалогу офіційно не зачинені. Трамп зауважив, що Зеленський «може повернутися», коли «буде готовий до миру». Однак незрозуміло, чи варто сприймати це як щире запрошення, чи як політичний хід, спрямований на тиск. Зі свого боку, Зеленський уже дав зрозуміти, що поступитися суверенітетом і відмовитися від критичних для України умов він не зможе.
Деякі американські аналітики припускають, що Трамп демонструє жорстку позицію з тактичних міркувань: узяти на себе роль «миротворця», який раптом усе вирішить завдяки сильнішому тиску на Київ. Однак це ризикує призвести до погіршення іміджу США як стабільного партнера на світовій арені. Адже, коли країна опиняється в екзистенційному конфлікті через російську агресію, їй важко сприймати подібний стиль дипломатії, у якому домінує звинувачення у «відсутності вдячності».
Погляд у майбутнє
Урок із цієї історії полягає в тому, що геополітика — складний механізм, який не можна звести до короткочасних перемов чи особистих симпатій і антипатій. США й надалі залишаються впливовим гравцем у питанні безпеки в регіоні, але внутрішні протиріччя американського керівництва дедалі більше ускладнюють для України отримання довготривалих гарантій. Зрив домовленостей про мінеральні ресурси лише підкреслює цю нестабільність.
Для Києва життєво важливо не допустити стратегічної поразки: попри образи, попри ультиматуми, він мусить тримати відкритим канал зв’язку з Білим домом, шукати підтримку в Європі та водночас не забувати про необхідність посилювати власну обороноздатність. Мирна угода з Росією, за логікою української сторони, має бути справедливою і ґрунтуватися на реальній дипломатії, а не на «фейкових» домовленостях, що можуть знову вилитися в агресію.
Так само на кону і великі інвестиції у природні ресурси, які могли б закласти підвалини енергетичної незалежності України. Якщо Вашингтон справді зацікавлений у стабільному партнерстві, він має дослухатися до Києва, а не виставляти список вимог у стилі «робіть це, або ми йдемо». Поки ж що сторони демонструють більше взаємних звинувачень, ніж готовності знайти компроміс.
Зрештою, події в Oval Office показали, наскільки взаємопов’язані військова допомога, угоди про мінеральні ресурси, дипломатія та міжнародне право. Для України захист суверенітету — це не розмінна монета, а справа виживання. Для Дональда Трампа та його адміністрації — це спосіб продемонструвати політичну силу й уміння «укладати великі угоди». Однак, якщо нинішня лінія поведінки триватиме, США ризикують втратити репутацію незмінного гаранта стабільності, а Київ може залишитися без потужної підтримки у найкритичніший момент.
Тож залишається сподіватися, що всупереч гучним заявам, сторони все ж повернуться за стіл переговорів і вестимуть мову не тільки про доцільність «подяк» і публічних реверансів, а й про реальні умови припинення російської агресії. Мир без України, як і мир без США, неможливий, адже від цієї взаємодії залежить уся конфігурація європейської та світової безпеки. Чи вдасться відновити втрачену довіру — питання, яке нині відкрите. А поки що договір про мінеральні ресурси, що мав відкрити шлях до масштабних інвестицій та енергетичного прориву, завис на волосині, підкреслюючи хиткість і непередбачуваність сучасної геополітики.
Президент України Володимир Зеленський, президент Трамп і віце-президент Джей Ді Венс у Білому домі в п'ятницю. Даг Міллс
Уривки з палкої перепалки між Трампом і Зеленським у Білому домі
Під час зустрічі в Овальному кабінеті президент Трамп сказав українському лідеру: «Ви або укладаєте угоду, або ми йдемо геть».
Зустріч між президентом Трампом і президентом України Володимиром Зеленським у п'ятницю перетворилася на гнівну перепалку в Овальному кабінеті. Іноді через перехресні перепалки деякі коментарі було важко зрозуміти. Пропонуємо вашій увазі ключові уривки з гарячого обміну думками.
Трамп (відповідаючи на запитання журналіста): Я не підтримую Путіна. Я ні з ким не пов'язаний. Я орієнтуюся на Сполучені Штати Америки. І на благо всього світу. Я заодно зі світом. І я хочу покінчити з цим. Ви бачите, з якою ненавистю він ставиться до Путіна. Мені дуже важко укласти угоду з такою ненавистю. У нього величезна ненависть. І я це розумію. Але я можу сказати вам, що інша сторона теж не дуже його любить.
Тож це не питання вирівнювання. Я врівноважений зі світом. Я хочу все налагодити. Я орієнтуюся на Європу. Я хочу побачити, чи зможемо ми це зробити. Хочеш, щоб я був жорстким? Я можу бути жорсткішим за будь-яку людину, яку ви коли-небудь бачили. Я буду дуже жорстким. Але ти ніколи не отримаєш угоду таким чином. Тож так і буде.
Віце-президент Джей Ді Венс: Я відповім на це. Послухайте, протягом чотирьох років у Сполучених Штатах Америки у нас був президент, який виступав на прес-конференціях і жорстко говорив про Володимира Путіна. А потім Путін вторгся в Україну і зруйнував значну частину країни. Шлях до миру і шлях до процвітання, можливо, полягає в тому, щоб займатися дипломатією. Ми спробували піти шляхом Джо Байдена, бити себе в груди і робити вигляд, що слова президента США важать більше, ніж дії президента США.
Що робить Америку хорошою країною, так це те, що Америка займається дипломатією. Це те, що робить президент Трамп.
Зеленський: Так. ГАРАЗД. Він окупував її, наші частини. Велику частину України. Частину сходу і Крим. Отже, він окупував її у 2014 році. Тож протягом багатьох років, я не кажу лише про Байдена. Але тоді був Обама, потім президент Обама, потім президент Трамп, потім президент Байден, тепер президент Трамп. І благослови його Господь: Тепер президент Трамп його зупинить. Але протягом 2014 року його ніхто не зупиняв. Він просто окупував і забрав. Він вбивав людей.
Трамп: 2015 рік.
Зеленський: 2014 рік.
Венс: 2014 і 2015.
Трамп: 2014 рік. Венс: Мене тут не було.
Зеленський: Але з 2014 до 2022 року (...) Ніхто його не зупиняв. Ви знаєте, що у нас були розмови з ним, багато розмов. Моя двостороння розмова. І ми з ним підписали. Я, як новий президент. У 2019 році я підписав з ним угоду, яку я підписав з ним, Макроном і Меркель. Ми підписали припинення вогню, припинення вогню. Всі вони казали мені, що він ніколи не піде. Ми його підписали. Газовий контракт. Газовий контракт. Але після цього він порушив перемир'я. Він вбивав наших людей і не обмінював полонених. Ми підписали угоду про обмін полоненими, але він цього не зробив. Про яку дипломатію, Джей Ді, ви говорите? Що ви маєте на увазі?
Венс: Я говорю про таку дипломатію, яка покладе край руйнуванню вашої країни.
Венс: Пане президенте, пане президенте, з повагою. Я думаю, що це неповага з вашого боку - прийти в Овальний кабінет і намагатися сперечатися про це на очах у американських ЗМІ. Зараз ви, хлопці, ходите і примушуєте призовників йти на фронт, тому що у вас проблеми з кадрами. Ви повинні дякувати президенту за те, що він намагається покласти край цьому конфлікту.
Зеленський: Ви коли-небудь були в Україні? Ви кажете, які у нас проблеми.
Венс: Я був у...
Зеленський: Приїжджайте один раз.
Венс: Я спостерігав і бачив історії, і я знаю, що відбувається, коли ви привозите людей, ви привозите їх у пропагандистський тур, пане Президенте. Ви не згодні з тим, що у вас були проблеми з залученням людей до вашої армії?
Зеленський: У нас є проблеми. Я відповім.
Венс: І чи вважаєте ви, що прийти в Овальний кабінет Сполучених Штатів Америки і нападати на адміністрацію, яка намагається запобігти знищенню вашої країни, - це шанобливо?
Зеленський: Багато питань. Давайте почнемо з самого початку.
Венс: Звичайно.
Зеленський: По-перше, під час війни у всіх є проблеми, навіть у вас. Але у вас є прекрасний океан, який ви не відчуваєте зараз, але відчуєте в майбутньому.
Трамп: Ви цього не знаєте.
Зеленський: Дай Боже, щоб у вас не було війни.
Трамп: Не кажіть нам, що ми будемо відчувати. Ми намагаємося вирішити проблему. Не кажіть нам, що ми будемо відчувати.
Зеленський: Я не кажу вам.
Трамп: Тому що ви не в тому становищі, щоб диктувати це. Запам'ятайте це: Ви не в тому становищі, щоб диктувати нам, що ми будемо відчувати. Ми почуватимемося дуже добре.
Зеленський: Ви відчуєте вплив. Це я вам кажу.
Трамп: Ми почуватимемося дуже добре і дуже сильно.
Зеленський: Ви відчуєте вплив.
Трамп: Ви зараз не в дуже хорошому становищі.
Трамп: Ви дозволили собі бути в дуже поганому становищі. І він має рацію. Ви не в найкращому становищі. У вас зараз немає козирів. З нами у вас з'являться карти.
Зеленський: Я не граю в карти. Я дуже серйозно, пане президенте. Я дуже серйозно. Я президент на війні.
Трамп: Ви граєте в карти. Ви граєте в карти. Ви граєте життями мільйонів людей. Ви граєте в азартні ігри з Третьою світовою війною. Ви граєте з Третьою світовою війною. І те, що ви робите - це дуже неповага до країни, цієї країни, яка підтримала вас набагато більше, ніж багато хто вважав за потрібне.
Венс: Ви хоч раз сказали «дякую» за всю цю зустріч? Ні. За всю цю зустріч ви хоч раз сказали «дякую»? Ви їздили до Пенсильванії і агітували за опозицію в жовтні. Скажіть кілька слів вдячності Сполученим Штатам Америки і президенту, який намагається врятувати вашу країну.
Зеленському: Будь ласка. Ви думаєте, що якщо будете дуже голосно говорити про війну, то...
Трамп: Він не говорить голосно. Він не говорить голосно. Ваша країна у великій біді. Зачекайте хвилинку.
Зеленський: Можу я відповісти?
Трамп: Ні. Ні. Ви багато говорили. Ваша країна у великій біді.
Зеленський: Я знаю. Я знаю.
Трамп: Ви не виграєте. Ви не виграєте це. У вас є до біса хороший шанс вийти сухим з води завдяки нам.
Зеленський: Пане президенте, ми залишаємося в нашій країні, залишаємося сильними, з самого початку війни ми були самі, і ми вдячні. Я подякував у цьому кабінеті, і тільки в цьому кабінеті.
Трамп: Ви не були самі. Ми дали вам через цього дурного президента 350 мільярдів доларів. Ми дали вам військову техніку. І ваші люди хоробрі. Але їм довелося використовувати наших військових. Якби у вас не було нашої військової техніки -
Зеленський: Ви запросили мене...
Трамп: Якби у вас не було нашої військової техніки, ця війна закінчилася б за два тижні.
Зеленський: За три дні. Я чув це від Путіна: за три дні.
Трамп: Може, менше.
Зеленський: Це вже щось, за два тижні. Трамп: Звичайно. Так.
Трамп: Буде дуже важко вести такий бізнес. Я вам скажу.
Венс: Просто скажіть «дякую».
Зеленський: Я говорив це багато разів, дякую американському народу.
Венс: Визнайте, що є розбіжності. І давайте вирішувати ці розбіжності в судовому порядку, а не намагатися боротися з ними в американських ЗМІ, коли ви не праві. Ми знаємо, що ви не праві.
Трамп: Але бачите, я думаю, що американському народу корисно бачити, що відбувається. Я думаю, що це дуже важливо. Ось чому я продовжував це так довго. Ви повинні бути вдячні.
Зеленський: Я вдячний.
Трамп: У вас немає козирів. Ви поховані там, ваші люди гинуть. У вас закінчуються солдати.
Зеленський: Не треба, будь ласка, пане президенте.
Трамп: Послухайте. У вас закінчуються солдати. Це було б до біса добре. Потім ви кажете нам: «Я не хочу припинення вогню. Я не хочу припинення вогню. Я хочу піти, і я хочу це». Послухайте, якби ви могли отримати припинення вогню прямо зараз, я б сказав вам: «Візьміть його». Щоб кулі перестали летіти, а ваші люди перестали гинути.
Зеленський: Звичайно, ми хочемо зупинити війну.
Трамп: Але ви кажете, що не хочете припинення вогню.
Зеленський: Але я сказав вам, з гарантіями.
Трамп: Я хочу припинення вогню, тому що ви отримаєте припинення вогню швидше, ніж угоду.
Зеленський: Запитайте наших людей про припинення вогню, що вони думають...
Трамп: Зі мною цього не було. Це було не зі мною. Це було з хлопцем на ім'я Байден, який не був розумною людиною. Це було з Обамою.
Зеленський: Це був ваш президент.
Трамп: Перепрошую. Це було з Обамою, який дав вам простирадла, а я дав вам списи.
Зеленський: Так.
Трамп: Я дав вам списи, щоб вивести з ладу всі ці танки. Обама дав вам простирадла. Фактично, заява така: Обама дав простирадла, а Трамп дав списи. Ви повинні бути більш вдячними, тому що, дозвольте мені сказати вам, у вас немає козирів. З нами у вас є козирі. Але без нас у вас немає жодних козирів.
Це буде важка угода, тому що ставлення має змінитися.
Журналіст: Що, якщо Росія порушить режим припинення вогню? Що, якщо Росія зірве мирні переговори? Що ви тоді будете робити? Я розумію, що це гаряча розмова?
Трамп: Що ви маєте на увазі?
Венс: Вона запитує: Що, якщо Росія порушить режим припинення вогню?
Трамп: А якщо що? Що, якщо вам прямо зараз впаде бомба на голову? ГАРАЗД? Що, якщо вони розірвали угоду? Я не знаю, вони розірвали угоду з Байденом, тому що Байдена вони не поважали. Вони не поважали Обаму. Вони поважають мене. Дозвольте мені сказати вам, що Путін пройшов через пекло зі мною. Він пройшов через фальшиве полювання на відьом, де вони використовували його і Росію, Росію, Росію, Росію, Росію. Ви коли-небудь чули про цю угоду? Це була фальшивка. Це була фальшива афера Хантера Байдена, Джо Байдена. Гілларі Клінтон, хитрий Адам Шифф. Це була афера демократів. І йому довелося пройти через це. І вiн пройшов через це. Ми не закінчили війною. А вiн пройшов через це. Його звинувачували у всьому цьому. Він не мав до цього ніякого відношення. Це вийшло з ванної кімнати Хантера Байдена. Це вийшло зі спальні Хантера Байдена. Це було огидно. А потім вони сказали: «О, цей пекельний ноутбук був зроблений Росією». 51 агент. Все це було аферою. І він мусив з цим миритися.
Його звинувачували у всьому цьому. Все, що я можу сказати: Він міг порушити угоди з Обамою і Бушем, і він міг порушити їх з Байденом. Він це зробив. Можливо. А може, й ні. Я не знаю, що сталося. Але зі мною він їх не порушував. Він хоче укласти угоду. Я не знаю, чи зможе він домовитися.
Проблема в тому, що я наділив вас силою, і я не думаю, що ви були б сильним хлопцем без Сполучених Штатів. І ваш народ дуже хоробрий.
Зеленський: Дякую.
Трамп: Але ви або укладаєте угоду, або ми йдемо. І якщо ми вийдемо, ви будете боротися. Я не думаю, що це буде красиво, але ви будете боротися.
Але у тебе немає козирів. Але як тільки ми підпишемо угоду, ти опинишся в набагато кращому становищі. Але ти поводишся зовсім не вдячно. І це недобре. Скажу відверто. Це недобре.
Гаразд. Думаю, ми побачили достатньо. Що скажете? Це буде чудове телебачення. Це точно. Гаразд. Подивимось, що можна зробити, щоб змонтувати його. Дякую.
