Історія стала великою медійною темою після того, як у квітні Дональд Трамп публічно визнав, що Білий дім займається цим сюжетом. Він назвав ситуацію “pretty serious stuff” і додав, що сподівається на збіг, а не на систему. Саме після цієї заяви розрізнені епізоди — від зникнення колишнього генерала ВПС до смертей людей із JPL, MIT і Caltech — почали складати в одну публічну схему.
Ключове уточнення тут принципове. На цей момент немає офіційного списку “11 учених”, немає підтвердженої державою версії про спільний мотив, немає й доведеного зв’язку з UAP або закритими програмами щодо позаземних явищ. Є інше: набір реальних кейсів, частина з яких стала об’єктом федеральної уваги саме через професійний профіль цих людей.
За попереднім аналізом Дейком, нинішню історію варто розділяти на два шари: підтверджені біографії та факти смерті або зникнення — і окремо медійну надбудову, де до них уже додають припущення про “мовчання”, “секретні програми” й “нитку НЛО”. Без такого поділу тема швидко перетворюється з журналістики на конспірологічний монтаж.
Найсильніше підтверджений із нинішніх кейсів — Вільям Ніл Маккасланд. Це не абстрактний “учений з оборонки”, а відставний генерал-майор ВПС США, колишній командувач Air Force Research Laboratory. Офіційна біографія ВПС фіксує, що він керував дослідницькою лабораторією, яка відповідала за багатомільярдну науково-технологічну програму Повітряних сил. Округ Берналільйо у березні 2026 року випустив Silver Alert: Маккасланд зник після виходу з дому в Альбукерке, а поліція прямо заявила, що продовжує пошуки й не спекулює щодо його стану чи мотивів.
Другий беззаперечний епізод — Нуну Лоурейру, директор Plasma Science and Fusion Center при MIT. Інститут офіційно повідомив, що 16 грудня 2025 року він помер від вогнепальних поранень, отриманих кількома годинами раніше. Лоурейру був одним із провідних фахівців у сфері плазмової фізики й термоядерного синтезу, й саме тому його смерть опинилася в центрі публічної уваги: це не чутка і не таблоїдна вигадка, а підтверджений факт трагедії всередині одного з найсильніших наукових центрів світу.
До цієї ж хвилі часто зараховують Карла Грілльмайра з Caltech. Тут важливо не спотворювати факти. Caltech офіційно підтвердив його смерть 16 лютого 2026 року у віці 67 років і назвав його астрономом із IPAC — центру науки та даних з астрономії і планетарних досліджень. Але в надійно підтверджених матеріалах він не проходить як “учений, що займався пошуком позаземних цивілізацій”. Це був астрофізик і астроном; розширення цього образу до “SETI-вченого” — вже продукт пізніших інтерпретацій.
Ще один кейс, який реально існує, але набагато гірше документований публічно, — Майкл Девід Гікс, колишній дослідник NASA JPL. Меморіальна сторінка Університету Аризони фіксує, що він помер 30 липня 2023 року у віці 59 років і працював у JPL як NASA postdoc, а згодом як research scientist з 1998 до 2022 року. Тобто сам факт смерті, вік і професійний профіль підтверджені. Натомість будь-які сильні твердження про причину смерті, приховані обставини чи спеціальний зв’язок із “секретами НЛО” у надійній первинці не підтверджені.
Схожа ситуація з Франком Майвальдом, багаторічним фахівцем JPL. Його смерть 4 липня 2024 року згадується в поточному зведенні CBS серед кейсів, які зараз перевіряють у ширшому контексті. Але саме цей епізод показує головну проблему всієї історії: публічний слід нерівномірний. Факт смерті фігурує в медіа та публічних некрологах, однак розмови про “відсутність розтину”, “таємниче замовчування” або специфічний зв’язок із UAP не мають тієї ж сили підтвердження, що у випадку з Маккасландом чи Лоурейру.
Найслабше підтверджений у нинішньому вірусному наративі випадок — Емі Ескрідж, яку подають як дослідницю антигравітації. Її ім’я справді повернулося в медіаобіг у квітні 2026 року, і низка видань пише, що вона померла у 2022 році від самозаподіяного вогнепального поранення. Але тут бракує опублікованого повного офіційного пакета документів — поліцейського звіту, висновку коронера чи медичного слідства. Саме тому цей кейс можна згадувати лише обережно: як широко обговорюваний, але не так само надійно задокументований у відкритому полі, як інші.
Окремо варто сказати про те, чого в цій історії немає. Немає підтвердження, що всі згадані люди працювали саме над “темою НЛО”. Немає підтвердження, що йдеться виключно про “учених”: у списках фігурують і військові, і колишні посадовці, і люди з дотичністю до лабораторій або аерокосмічної індустрії. Немає також підтвердження, що федеральне розслідування вже встановило спільного виконавця, спільний мотив або іноземний слід.
Саме тому медійна формула “11 мертвих учених США, які займалися НЛО” сьогодні виглядає занадто грубою. Реальність складніша і, можливо, менш видовищна: є підтверджені смерті та зникнення людей, що працювали у сферах космосу, ядерної фізики, оборонних досліджень та аерокосмічних технологій; є політична реакція Білого дому; є публічна вимога перевірити, чи не ховається за цим закономірність. Але поки що сама закономірність не доведена.
Найточніша редакційна формула на цю мить звучить так: у США розслідувально перевіряють низку смертей і зникнень людей із доступом до чутливих наукових та оборонних напрямів; частина імен і фактів підтверджена офіційно; зв’язок між епізодами, як і зв’язок із UAP, не доведений. Усе, що виходить за ці межі, поки належить не до встановлених фактів, а до інтерпретацій.
