Президент Володимир Зеленський прибуває до Білого дому у надзвичайно напружений момент. Його нова зустріч із Дональдом Трампом відбувається після того, як американський президент фактично підтримав ідею Кремля про «мирну угоду» шляхом передачі Україні частини окупованих територій. У цих умовах український лідер сподівається уникнути повторення скандалу, що стався під час їхньої попередньої зустрічі.
Остання зустріч Зеленського і Трампа у Вашингтоні завершилася різким конфліктом. 28 лютого президенти мали обговорити план миру та угоду про розподіл частини мінеральних доходів України зі США. Проте Трамп і віцепрезидент Джей Ді Венс прилюдно дорікали Зеленському у «невдячності» та «ризику Третьої світової війни».
«Ви не маєте карт у руках», — сказав тоді Трамп. На що Зеленський відповів: «Я не граю в карти, я веду війну». Цей діалог став символом різниці у сприйнятті реалій: для України — боротьба за виживання, для США — геополітична партія.
Розмова завершилася передчасно, а Трамп призупинив військову допомогу. Хоча пізніше підтримку відновили, інцидент залишив глибокий слід у відносинах.
Ситуація ускладнилася ще більше після саміту в Алясці, де Трамп уперше за роки війни зустрівся з Володимиром Путіним. Зустріч не дала конкретних результатів, але Трамп заявив, що підтримує план Москви щодо прямої мирної угоди, яка передбачає територіальні поступки Києва.
Цей сигнал викликав занепокоєння як в Україні, так і серед союзників у Європі. Зеленський не був запрошений на саміт, що ще більше загострило відчуття дипломатичної ізоляції Києва.
Щоб уникнути нового приниження, Зеленський прибув у Вашингтон із потужною делегацією європейських лідерів. До зустрічі в Білому домі долучилися канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, президент Франції Еммануель Макрон, прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер, італійська прем’єрка Джорджія Мелоні, генеральний секретар НАТО Марк Рютте та голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн.
Їхня присутність покликана продемонструвати єдність Заходу та зменшити ризик того, що Трамп тиснутиме на Зеленського наодинці. Макрон прямо заявив: головна мета — показати спільний фронт Європи й України та захистити інтереси континенту.
Розмова у Білому домі може визначити подальшу траєкторію війни. Якщо Трамп наполягатиме на поступках Росії, позиція Києва значно ускладниться. Для Зеленського важливо переконати союзників, що будь-які «мирні угоди» за рахунок українських територій означають лише новий виток агресії.
Крім того, Київ розраховує на продовження американської військової допомоги. Хоча раніше Трамп заявляв про «надмірні витрати» на Україну, він знає, що відмова від підтримки послабить позиції США у Європі й зміцнить Китай і Росію.
Мерц прагне підтвердити зобов’язання Німеччини підвищити оборонні витрати до 3,5% ВВП до 2026 року. Макрон виступає за стратегічну автономію Європи, але водночас розуміє, що без США стримати Росію майже неможливо. Стармер став важливим комунікатором між Лондоном і Вашингтоном, а Мелоні здобула прихильність Трампа завдяки спільним політичним поглядам.
Фон дер Ляєн і Рютте представляють інституційний рівень підтримки НАТО та ЄС, що робить зустріч не просто двосторонньою, а багатосторонньою координацією.
Для Трампа ця зустріч — шанс показати свою «силу переговірника» напередодні виборів. Його електорат чекає від нього «вигідної угоди», а не безмежної підтримки Києва. Це створює додатковий ризик, що українські інтереси будуть використані як розмінна карта у внутрішньоамериканській політиці.
Багато українців скептично ставляться до шансів на прорив у цих переговорах. Пам’ять про попередній конфлікт із Трампом та його демонстративне зближення з Путіним залишають мало надії. Водночас присутність європейських союзників дає Зеленському хоча б мінімальні гарантії, що розмова не перетвориться на чергове приниження.
Зустріч у Білому домі стане лакмусовим папірцем для західної єдності. Якщо Україні вдасться зберегти підтримку Європи й стримати тиск з боку США на поступки Москві, це посилить її позиції на фронті та у дипломатії. Але якщо Трамп обере курс на угоду з Путіним, Київ може опинитися перед найскладнішим вибором за роки війни.
