Україна опинилася на межі фінансової кризи, яка може безпосередньо вплинути на здатність продовжувати війну проти Росії. За оцінками українських і західних чиновників, наявних ресурсів вистачить лише до червня, після чого виникає ризик різкого дефіциту коштів.
Це означає, що вже протягом найближчих двох місяців уряд може зіткнутися з необхідністю екстрених рішень для фінансування армії. Західна допомога залишається ключовим джерелом підтримки, але низка факторів одночасно підриває її стабільність.
Однією з головних проблем стала блокада нового пакета допомоги Європейського Союзу. Йдеться про кредитну програму на €90 млрд, яка мала забезпечити фінансування на 2026–2027 роки. Однак Угорщина фактично зупинила її, використовуючи питання транзиту російської нафти як політичний важіль.
Позиція Будапешта створює системний ризик для фінансової стабільності України. Навіть у разі зміни влади в Угорщині немає гарантії швидкого розблокування, оскільки подібну позицію вже сигналізує і Словаччина, що посилює невизначеність на рівні ЄС.
Паралельно виникли труднощі у взаємодії з Міжнародним валютним фондом. Україна має виконати низку умов, зокрема змінити податкове законодавство, щоб отримати наступні транші за програмою на $8,1 млрд. Затримки в парламенті ускладнюють цей процес.
Хоча Київ має час до червня для виконання вимог, часовий ресурс стрімко скорочується. Без нових виплат фінансова модель воєнного бюджету стає нестійкою, що підвищує ризик внутрішніх запозичень або екстрених заходів.
Глава Національного банку Андрій Пишний вже прямо допускає крайній сценарій. У разі відсутності міжнародної допомоги регулятор може відновити пряме фінансування уряду, щоб забезпечити виплати військовим, бюджетникам і підтримку базових державних функцій.
Такий крок означатиме фактичний перехід до емісійного фінансування, що несе ризики макроекономічної дестабілізації. Йдеться не лише про інфляцію, а й про підрив довіри до фінансової системи в довгостроковій перспективі.
Ситуацію додатково ускладнює скорочення ролі США. Після повернення Дональда Трампа до Білого дому Вашингтон майже припинив пряму фінансову підтримку України, переклавши основний тягар на Європу.
Це різко змінило баланс міжнародної допомоги. Європейські країни тепер змушені не лише фінансувати бюджет України, але й оплачувати закупівлі американського озброєння, що створює додаткове навантаження на їхні бюджети.
Окремою проблемою залишається програма закупівель зброї PURL. Україна оцінює свої потреби на рівні $15 млрд лише на цей рік, але союзники дедалі неохочіше беруть на себе нові фінансові зобов’язання. Це обмежує можливості підтримки фронту.
Загальна потреба України у зовнішньому фінансуванні на 2026 рік оцінюється у $52 млрд. Це величезна сума, яка потребує скоординованих рішень на рівні ЄС, G7 та міжнародних фінансових інституцій.
На цьому фоні Росія отримує додаткову фінансову перевагу. Зростання світових цін на нафту, частково спричинене війною з Іраном, збільшує доходи російського бюджету, дозволяючи Кремлю активніше фінансувати військові витрати.
Таким чином формується асиметрична ситуація: Україна стикається з дефіцитом ресурсів, тоді як Росія отримує додаткові доходи. Це створює стратегічний дисбаланс, який може вплинути на динаміку війни.
Президент Володимир Зеленський вже попередив, що затримки фінансування безпосередньо вдарять по обороноздатності. Йдеться, зокрема, про виробництво дронів і закупівлю систем протиповітряної оборони — критичних елементів сучасної війни.
У разі затягування фінансової кризи Україна може зіткнутися з так званою «фінансовою трагедією» вже навесні. Це означає не лише бюджетні проблеми, а й прямі ризики для функціонування армії та держави загалом.
Ключовий висновок полягає в тому, що війна переходить у фазу не лише військового, а й фінансового виснаження. І саме доступ до ресурсів — а не лише ситуація на фронті — дедалі більше визначає стійкість України у протистоянні з Росією.