З березня 2025 року в Туреччині заарештовано щонайменше 390 осіб, пов’язаних з опозиційними партіями та місцевими органами влади. Президент Ердоган назвав це «найбільшою антикорупційною операцією» в історії республіки. Але опозиція вважає, що йдеться про політичне переслідування, спрямоване на усунення конкурентів.
Мер Стамбула Екрем Імамоглу, ключовий суперник Ердогана, був затриманий у березні за підозрою в корупції, яку він заперечує. Саме після цього хвиля арештів різко зросла. Його прибічники переконані: влада намагається зняти його з президентських перегонів, адже опитування показували його перевагу над чинним главою держави.
Лідери опозиційної Республіканської народної партії заявляють: влада використовує судову систему як зброю проти конкурентів. Вони підкреслюють, що жоден із затриманих не отримав вироку, але багато хто вже місяцями перебуває під вартою.
Правозахисники наголошують: закони про «підбурювання до ненависті» та «дискредитацію держави» дедалі частіше застосовуються для обмеження свободи слова.
Серед затриманих — актор Джем Їїт Узумоглу, відомий роллю у серіалі про Османську імперію. Його звинуватили у «розпалюванні ненависті» після постів у соцмережах.
Студент Дорук Доруджу був арештований після того, як порвав диплом на випускній церемонії на знак протесту проти тиску на університети. Його звинуватили у «суспільній ворожнечі» і заборонили виїзд за кордон.
Сам Ердоган у липневому виступі заявив: «Ми викриваємо найбільшу банду грабіжників у новітній історії Туреччини». За його словами, слідство виявило схеми хабарництва, зловживання при розподілі муніципальних контрактів і нелегальне отримання дозволів на будівництво.
Уряд наголошує: розслідування не має політичного підґрунтя, а судова влада є незалежною.
Ердоган не може балотуватися знову після завершення третього президентського терміну у 2028 році, але може оголосити дострокові вибори. Аналітики вважають, що зачистка опозиції — це спосіб усунути найсильніших конкурентів перед цим сценарієм.
Особливу загрозу для влади становив Імамоглу, який тричі перемагав кандидатів від правлячої партії на виборах мера Стамбула. Його арешт та скасування диплома виглядають як політичний маневр, щоб заблокувати участь у виборах.
Попри критику всередині країни, на міжнародній арені позиції Ердогана залишаються сильними. Він зберігає вплив у Сирії, контролює міграційні потоки до Європи та підтримує теплі стосунки з Дональдом Трампом.
Більшість західних урядів уникає публічних заяв щодо арештів, щоб не зіпсувати відносини з Анкарою, яка є важливим союзником у НАТО.
Протести в Ізмірі, Анкарі та Стамбулі демонструють: суспільство розколоте. Частина громадян вважає дії влади справжньою боротьбою з корупцією, інші — наступом на демократію.
Люди говорять про атмосферу страху: «Кожен боїться, що його можуть забрати з дому за один твіт чи жарт», — кажуть студенти й митці.
Арешти опозиції в Туреччині показують, що межа між правосуддям і політикою розмита. Для критиків це класичний приклад авторитаризму і політичних репресій, для прихильників влади — спроба навести лад у хаотичних муніципалітетах.
З огляду на міжнародні обставини та контроль над судами, Ердоган зберігає сильні позиції. Але внутрішній тиск зростає, і арешти можуть стати початком нової політичної кризи.
