Прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху надіслав свої «глибокі співчуття Католицькій Церкві та католицькій спільноті у світі» тільки в четвер, через понад три доби після смерті Папи Франциска. У короткому дописі в акаунті офісу прем’єра в X (колишньому Twitter) зазначено: «Нехай він упокоїться з миром», але цей текст так і не з’явився у його гебрейськомовному профілі чи на особистій сторінці Нетаньяху.
Така затримка стала рідкісним винятком у дипломатичній практиці Ізраїлю, де зазвичай голови уряду і вищі посадовці негайно висловлюють співчуття з приводу смерті світових лідерів. Відсутність офіційної реакції в перші дні після кончини Понтифіка викликала чутки про напружені стосунки між Ізраїлем і Святим Престолом.
Папа Франциск неодноразово використовував свої великий авторитет і публічні звернення, щоб закликати до гуманітарного режиму в Газі, припинення вогню та переговорів про звільнення заручників. Ще від початку 2024 року він телефонував християнським громадам у секторі Газа, наголошуючи на необхідності доправити туди їжу, воду й ліки.
Офіційні представники Ізраїлю наприкінці зими заблокували увесь проїзд гуманітарного конвою до Гази, через що десятки тисяч мирних мешканців опинилися в умовах гострого дефіциту продовольства. У своїх зверненнях Папа називав такі дії «неприпустимими».
У листопаді 2024 року Франциск висловився за розслідування, чи не становить воєнна кампанія в Газі геноцид. Цей заклик викликав різку реакцію міністра справ діаспори Аміхая Чиклі, котрий звинуватив Понтифіка в «тривіалізації» терміну «геноцид». Представники ізраїльської влади ж неодноразово наголошували, що їхня операція спрямована виключно проти угруповання ХАМАС, а не цивільного населення, і що справжніх злочинців слід шукати серед викрадачів заручників після терактів 7 жовтня 2023 року.
За даними Міністерства охорони здоров’я сектору Газа, з початку конфлікту загинуло понад 51 000 людей (не розмежовуючи цивільних і військових), що лише підсилює гостроту моральних суперечок навколо війни і спонукає релігійних лідерів до критики.
Першим ізраїльським політиком, який відреагував на смерть Папи, став президент Іцхак Герцог — подія, варта уваги, бо президент Ізраїлю за конституцією виконує здебільшого церемоніальні функції. Він негайно опублікував співчуття, тоді як МЗС також повідомив у X «Хай його пам’ять буде благословенна», але незабаром видалив цей допис.
Після хвилі критики міністерство повторно опублікувало фотографію свого посла при Святому Престолі Ярона Сідемана під час візиту до труни Папи у Ватикані. Сам Ярон Сідеман має представити Ізраїль на похороні Франциска, повідомив офіційний представник МЗС Орен Марморштейн, додавши, що ізраїльські дипломати по всьому світу вже висловили свої співчуття та підписали жалобні книги.
Невелика, але символічна затримка Нетаньяху може свідчити про тиху дипломатичну кризу між Ватиканом і Ізраїлем. Останніми роками Франциск рішуче критикував не лише масштаб обстрілів, а й блокаду гуманітарних коридорів і закликав ізолювати тих, хто порушує міжнародне гуманітарне право. Це публічно суперечило позиціям ізраїльського керівництва, яке, обираючи жорстку лінію проти ХАМАС, наголошує на своєму праві на самооборону.
Водночас Уельсова зустріч Папи 2014 року в Єрусалимі з Нетаньяху та тодішнім президентом Шимоном Пересом нагадує про більш теплі сторінки в історії взаємин. Тоді Франциск, відвідуючи Святу Землю, закликав до «суверенної Батьківщини» для палестинців і став першим папою, який назвав Палестину «державою», що викликало схвальні реакції на Ближньому Сході.
Попри дипломатичні тертя, представники християнської спільноти в Ізраїлі сприйняли звістку про смерть Франциска як особисту втрату: багато хто пам’ятає його візити до паломницьких груп у Назареті та вірші, які він присвячував миру й братерству. Символічно, що навіть у дні жалоби країна відзначає свій єврейський свято Песах, нагадуючи про необхідність примирення та свободи.
Для багатьох в Ізраїлі й за його межами втрачена постать Франциска залишається голосом совісті, який закликав до захисту людської гідності понад усі політичні й військові інтереси. У суботу, під час похоронної меси в соборі Святого Петра, світові лідери та вірні зіткнуться з дилемою: як поєднати дипломатичну реальність із моральними імперативами християнського милосердя, яке так рішуче відстоював Папа.
З огляду на цю складну ситуацію, вчасні дипломатичні кроки стають не просто формальністю, а важливим маркером ставлення до глобальних гуманітарних криз. Хай би ізраїльські лідери дотрималися усталеної практики швидких висловлень співчуття, але запізніла заява прем’єра теж засвідчила: навіть у поглинутому війною регіоні мовчанка може мати свою вагу й наслідки для майбутніх відносин між Ізраїлем і Святим Престолом.
