Зростання сприйняття корупції під час війни
Нове опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) свідчить, що більшість українців вважають корупцію однією з найсерйозніших проблем у країні під час війни. Так, 71% респондентів заявили, що рівень корупції зріс у період повномасштабного вторгнення, 20% вважають, що він залишився незмінним, і лише 5% вважають, що корупція знизилася.
Ці дані показують не лише тривожність громадян, а й глибоке емоційне сприйняття проблеми. Рівень довіри до влади під час війни стає особливо чутливим показником, адже будь-які прояви корупційних дій ускладнюють сприйняття ефективності державних інституцій. Опитування засвідчило, що навіть серед прихильників президента Володимира Зеленського більшість визнають зростання корупції, що підкреслює масштаб суспільного занепокоєння.
Антон Грушецький, виконавчий директор КМІС, відзначає, що корупція лишається надзвичайно серйозною проблемою в очах громадськості. Він підкреслює, що суб’єктивне сприйняття не завжди відповідає об’єктивній ситуації, адже певний прогрес у боротьбі з корупцією все ж відбувається, хоча він не завжди лінійний і помітний для пересічних громадян.
Соціальні медіа та медіа загалом відіграють важливу роль у формуванні цього сприйняття. Інформаційна насиченість може створювати парадоксальний ефект: чим більше з’являється повідомлень про боротьбу з корупцією, тим частіше виникає відчуття її зростання. Це явище показує складність оцінки реального стану справ і потребу у глибших дослідженнях.
Об’єктивна ситуація та громадська думка
За даними КМІС, об’єктивний рівень корупції в Україні протягом тривалого періоду, починаючи з 2000-х років, поступово знижувався за багатьма параметрами. Водночас соціологія фіксує різницю між сприйняттям і реальними процесами. Люди оцінюють корупцію переважно через призму вищих органів влади, тоді як власний досвід у побутовій сфері часто менш критичний.
Така диспропорція між об’єктивною ситуацією та її відображенням у громадській думці підкреслює необхідність комплексного підходу до аналізу корупції. Суб’єктивне відчуття зростання проблеми, навіть якщо реальні показники покращуються, формує суспільний запит на ще більш рішучі дії держави та громадянського суспільства.
Питання довіри до влади у цьому контексті стає ключовим. Серед респондентів, які довіряють президенту, оцінки трохи кращі, але це не змінює загального висновку про переважне відчуття зростання корупції. Це свідчить про те, що боротьба з корупцією залишається критично важливою для зміцнення довіри та підтримки державних інституцій у складних умовах війни.
Методологія опитування та її значення
Опитування проводилося з 19 по 28 вересня 2025 року методом телефонних інтерв’ю за допомогою CATI. Було опитано 1029 респондентів віком від 18 років у всіх регіонах України, контрольованих урядом. Вибірка включала громадян, які залишилися на підконтрольній території, а також внутрішньо переміщених осіб із тимчасово непідконтрольних територій.
Формальна статистична похибка для таких показників не перевищує 4,1% для показників, близьких до 50%, та 1,8% для показників близьких до 5%. В умовах війни до цієї похибки додається певне систематичне відхилення, але загальна тенденція є зрозумілою і показовою.
Результати опитування дають уявлення не лише про реальний стан справ, а й про громадське сприйняття, що впливає на поведінку та очікування українців. Така інформація критично важлива для політиків, аналітиків і громадських організацій, які формують політику боротьби з корупцією та комунікаційні стратегії.
Висновки та перспективи
Сприйняття корупції в Україні під час війни залишається високим і викликає значне занепокоєння серед населення. Водночас об’єктивні дані свідчать про поступове зниження корупційних проявів протягом останніх десятиліть, що створює парадоксальну ситуацію: покращення реальних показників не завжди відображається у свідомості громадян.
Подолання цього дисбалансу потребує активної комунікації з населенням, підвищення прозорості влади та ефективного реагування на конкретні прояви корупції. Участь громадянського суспільства, медіа та державних органів у контролі за виконанням антикорупційних програм стає ключовим елементом відновлення довіри та зміцнення демократичних інституцій.
Таким чином, українське суспільство перебуває у складному процесі оцінки корупційних ризиків, де реальні покращення поєднуються з високим рівнем тривожності та недовіри. Це підкреслює необхідність системного підходу, комплексних досліджень і відкритого діалогу між владою та громадянами.
