Цього року в понад 60 країнах, включно з сімома з десяти найбільш населених у світі, відбудуться вибори. Вони випробують здатність демократій захищати свої цінності, особливо на тлі зростаючого впливу екстремістських і популістських партій та політиків, які їх очолюють.
Однак, намагаючись захистити себе, демократія стикається з викликом дотримання власних принципів. Основним серед них є право кожного громадянина голосувати та мати право голосу. Зростання впливу крайніх правих сил свідчить про те, що ліберальним демократам слід бути обережними та не дивитися зверхньо на тих, хто не поділяє їхніх поглядів, застерігають аналітики. Це може створити ще більший розкол, як це сталося у 2016 році, коли Гілларі Клінтон назвала частину своїх опонентів "жалюгідними".
Аналітики вказують на численні причини невдоволення ліберальною демократією, багато з яких пов'язані з повільним економічним зростанням, безробіттям, викликаним автоматизацією та глобалізацією, а також страхами перед міграцією та змінами у національній ідентичності. Ці страхи нерідко підігріваються політиками, що поширюють фальшиві заяви та грають на популярних упередженнях.
Основною загрозою для демократії сьогодні, за словами аналітиків, є "відкат демократичних процесів" — тенденція вже існуючих демократій повертатися до більш авторитарних форм правління. Лідери, обрані під гаслами реформ, можуть використовувати наявні у них повноваження, щоб послабити демократичні інститути, зокрема незалежність судової влади та ЗМІ, аби зберегти владу для себе і своїх партій у майбутніх виборах, які можуть стати менш вільними та справедливими.
Приклади цього явища можна побачити в таких країнах, як Угорщина, Туреччина, Мексика, Індія та навіть Сполучені Штати. У багатьох із цих країн демократія або вже зазнала зворотного розвитку, або рухається в цьому напрямку.
"Не можна вважати, що встановлена демократія завжди залишатиметься такою", — зазначає Шаші Тарур, член індійського парламенту та колишній заступник генерального секретаря ООН, який виступить на форумі Democracy Forum в Афінах, організованому у співпраці з The New York Times.
Внутрішні та зовнішні загрози демократії
Загрози для демократії можуть бути як внутрішніми, так і зовнішніми. Аранча Гонсалес Лая, деканка Паризької школи міжнародних відносин при Sciences Po та колишня міністерка закордонних справ Іспанії, стверджує, що демократичні процеси нині руйнуються, і це одна з найсерйозніших проблем, з якими стикається світ.
"Коли демократія деградує, стає важче ухвалювати рішення з таких питань, як безпека, міграція та покращення економік", — зазначає Гонсалес Лая.
Однією з головних зовнішніх загроз є втручання з-за кордону. Росія та Китай регулярно звинувачуються у спробах вплинути на вибори в інших країнах, зокрема в США та Європі, через дезінформацію та створення розколів у суспільстві.
"Як це було під час пандемії COVID-19, вони також намагаються просувати ідею, що автократії є ефективнішими і ставлять під сумнів здатність демократій задовольняти потреби своїх громадян", — говорить Гонсалес Лая.
Зсередини ж демократії підривають так звані "неліберальні демократії", на кшталт Угорщини, а також політичні лідери та партії, які працюють над усуненням стримувань і противаг, послаблюють демократичні інститути та концентрують медійну владу.
Гонсалес Лая наводить приклад Мексики, де нинішній президент Андрес Мануель Лопес Обрадор намагається змінити систему призначення суддів, щоб обирати їх через голосування, знизивши вимоги до кандидатів. Це може призвести до звільнення 7000 суддів, включно з головою Верховного суду.
Нерівність та криза ідентичності
Деякі експерти вважають, що причиною відкату демократичних процесів є невиконання демократіями своїх обіцянок або зростання нерівності. Однак інші аналітики стверджують, що проблема полягає в культурних розколах і кризі ідентичності.
"Розкол йде по лінії того, як люди бачать своє суспільство: ті, хто підтримує мультикультуралізм, і ті, хто прагне повернутися до старих ієрархій, де домінують певні етнічні та релігійні групи", — пояснює Лора Торнтон, старший директор програм глобальної демократії в Інституті Маккейна.
Один із яскравих прикладів — ультраправі партії в Німеччині, зокрема "Альтернатива для Німеччини" (AfD), які виступають під гаслами націоналізму та протидії мультикультуралізму.
Відкат демократії у світі
Хоча Захід також відчуває загрозу демократичним інститутам, відкат демократичних процесів найбільш помітний у країнах Глобального Півдня, таких як Індія, Туреччина, Бразилія та Єгипет. У той же час такі країни, як Сербія та Ізраїль, також ризикують опинитися на цьому шляху.
В Ізраїлі спостерігається спроба прем'єр-міністра Біньяміна Нетаньягу підпорядкувати судову владу парламенту. Такі зусилля підривають основи демократичної системи.
Однак у багатьох країнах, як стверджує Томас Карозерс з Carnegie Endowment for International Peace, демократичні інститути все ще залишаються сильними. Наприклад, Польща змогла уникнути значного відкату завдяки перемозі на виборах Дональда Туска, який зміг стабілізувати ситуацію в країні.
Підрив демократії зсередини
Найбільшою загрозою для сучасної демократії є її підрив зсередини, зазначає Іво Даалдер, колишній посол США в НАТО. Він наголошує, що авторитарні лідери досягають успіху завдяки поступовому підриву норм і правил, які є основою демократії.
Даалдер також застерігає від загроз з боку колишнього президента Дональда Трампа, який прагне зміцнити виконавчу владу та зменшити роль демократичних інституцій у США.
Вибори, які відбудуться в листопаді у США, є критичними для майбутнього демократії, вважають експерти. "Це буде вирішальний момент для демократії у США", — говорить Гонсалес Лая.
