Уперше з початку повномасштабної війни Росії проти України лідери двох країн можуть сісти за стіл переговорів у Туреччині, але чи наважиться на це сам Володимир Путін, поки що невідомо. Ініціатива провести прямі перемовини прозвучала від Путіна у недільному зверненні, де він запропонував обговорити завершення бойових дій без жодних передумов. Напередодні цих запланованих на четвер переговорів у Стамбулі офіційний представник Кремля Дмитро Пєсков заявив журналістам: «Російська сторона продовжує готуватися до переговорів, а склад делегації буде оголошено, коли президент вважатиме за потрібне». Ця тактика невизначеності створює додатковий тиск на Київ та його західних партнерів, які вже кілька тижнів наполягали на безумовному 30-денному перемир’ї як передумові для будь-яких переговорів.
Президент України Володимир Зеленський прийняв запрошення і готовий вирушити до Туреччини, але категорично наполягає на тому, що будь-який діалог матиме сенс лише за умови присутності саме Путіна. «Усе в Росії вирішується винятково президентом, — пояснив він. — Якщо Путін не приїде, це означатиме, що він не готовий до миру». Таким чином Київ намагається перевести переговори з рівня експертів на рівень лідерів — єдиний формат, який здатний зупинити обстріли та відкрити шлях до відновлення суверенітету України.
У Вашингтоні також чекають на остаточний сигнал із Кремля. Спецпосланці президента Трампа Стівен Віткофф та Кіт Келлог мають прибути до Анкари й Стамбула для координації технічних питань і підготовки режиму безпеки. Сам Трамп заявив, що, «якщо вважатиме це корисним для миру», може зробити додаткову зупинку у Туреччині під час свого візиту до країн Перської затоки. Також до підготовки переговорів залучені Державний департамент і Пентагон, що свідчить про нетипову для Вашингтона готовність до прямих контактів із Кремлем.
Однак не лише США та Україна потребують ясності. У Брюсселі, Лондоні та Берліні чекають підтвердження від Москви, бо без цього складно координувати наступні кроки санкційної політики. Німецький канцлер Фрідріх Мерц попередив, що у разі відмови Росії прийняти умови перемир’я та неявки на переговори Європейський Союз готує «значне» ужорсточення санкцій проти енергетичного і фінансового секторів Кремля. Заява про можливий перегляд домовленостей ЄС із Шестіркою на користь масштабного пакета обмежень лише посилила цю тактику «чекати і дивитися», яку нині проводять європейські столиці.
Водночас на українському напрямі підготовка до мирного процесу ведеться в умовах триваючих бойових дій. В Авдіївці та Маріуполі ще лунають вибухи, а в інших регіонах щодня гинуть мирні мешканці. Саме тому Київ наполягає не лише на присутності лідерів, а й на «жорсткому» перемир’ї, підкріпленому міжнародними спостерігачами. Міністр оборони України вже заявив, що без чіткого механізму контролю за припиненням вогню будь-які фізичні зустрічі не дадуть належного результату.
Анкара, як майбутній господар перемовин, готується забезпечити безпечне середовище для делегацій. Турецький уряд закликав до обережності та конфіденційності, щоб не дати провокаціям зірвати зустріч. Президент Ердоган наголосив, що Стамбул готовий стати «нейтральним майданчиком для діалогу», але чітких гарантій із Кремля поки не отримав. Туреччина намагається зберегти баланс між підтримкою суверенітету України та прагненням до нормалізації відносин із Москвою.
Політичні аналітики не виключають, що Кремль може використати Стамбул як паузу для нарощування ударних можливостей — подібно до попередніх «перемир’їв». Згадаймо, що вже не раз обіцянки призупинити бойові дії виявлялися обманом: протягом минулого року Путін пропонував «серйозні переговори», але скористався перемир’ями для перекидання резервів на Донбас. Це породжує скепсис у багатьох експертів, зокрема й у колишніх кремлівських посадовців, які вказують: «Поки немає чіткого наказу про виведення військ, будь-які домовленості ризикують залишитися деклараціями».
Однак для України навіть сам факт запрошення Путіна до Стамбула — це важливий дипломатичний успіх. Сторони вперше за три роки погодилися сісти за стіл переговорів у присутності високопоставлених представників США та Туреччини. Це створює певний тиск на Кремль: невиконання домовленостей відразу ж породить нові санкції та посилить ізоляцію Росії. Одночасно Київ демонструє, що готовий до діалогу, але лише на прозорих і рівних умовах.
У сухому залишку успіх переговорів в Стамбулі залежить від політичної волі Путіна піти на зустріч і від готовності західних партнерів підтримати Київ у випадку зради домовленостей. Чи погодиться Кремль на 30-денне безумовне перемир’я та чи пришле сам президент РФ делегацію з повноваженнями ухвалювати остаточні рішення — найближчі дні дадуть відповідь на питання, чи зможе світ перехідним етапом перейти до справжніх мирних угод, або ж переговори залишаться лише приводом для затягування війни.
