Світові нафтові ринки дедалі ясніше усвідомлюють масштаб енергетичної кризи, спричиненої війною між США, Ізраїлем та Іраном. Попри безпрецедентне рішення понад 30 країн випустити на ринок сотні мільйонів барелів із стратегічних резервів, ціни на нафту знову перевищили позначку 100 доларів за барель.
Цей парадокс — коли збільшення пропозиції не заспокоює ринок — пояснюється простим фактором: головний світовий нафтовий коридор фактично паралізований. Ормузька протока, через яку до війни щодня проходило понад 20 мільйонів барелів нафти, майже зупинила роботу.
У такій ситуації трейдери дедалі менше реагують на короткострокові інтервенції урядів і дедалі більше — на геополітичні ризики. Саме тому навіть рекордний випуск резервів не зміг зупинити нервову реакцію ринку.
За оцінкою Дейком, нинішня динаміка цін показує фундаментальну зміну у структурі енергетичних криз. Якщо у минулому головною проблемою був дефіцит видобутку, то тепер вирішальним фактором стає безпека транспортних коридорів.
Рекордні резерви — але лише на кілька тижнів
Міжнародне енергетичне агентство погодило найбільше в історії вивільнення стратегічних запасів — 400 мільйонів барелів нафти. Це рішення мало компенсувати перебої поставок через війну.
Але масштаб проблеми виявився значно більшим.
До початку конфлікту через Ормузьку протоку щодня транспортувалося понад 20 мільйонів барелів нафти. Таким чином, навіть весь обсяг стратегічних резервів, який планують випустити на ринок, еквівалентний приблизно двадцяти дням нормального потоку через протоку.
І це за умови, що війна завершиться швидко. Наразі ж конфлікт триває вже майже два тижні.
Примітки: Дані показують ціни ф'ючерсних контрактів на сиру нафту марки Brent. Дані затримуються щонайменше на 15 хвилин — Джерело: FactSet
Неможливо замінити постійний потік
Енергетичні аналітики підкреслюють, що головна проблема полягає не у кількості запасів, а у відсутності безперервного потоку нафти.
Резерви можуть тимчасово компенсувати нестачу, але вони не здатні замінити стабільний щоденний транзит.
Коли ключовий маршрут транспортування зупиняється, система постачання починає втрачати баланс. Ринки реагують на це різким підвищенням цін, намагаючись врахувати ризики майбутніх перебоїв.
Логістика резервів — складніша, ніж здається
Навіть технічне використання стратегічних запасів не є миттєвим процесом.
Нафта зберігається у великих підземних сховищах та спеціалізованих резервуарах у різних країнах. Наприклад, Південна Корея має кілька таких комплексів уздовж узбережжя, а деякі резерви в Японії навіть використовуються спільно з комерційними запасами великих нафтових компаній.
Щоб випустити ці запаси на ринок, необхідно:
- знайти покупців;
- укласти контракти;
- організувати транспортування;
- інтегрувати нові поставки у вже існуючі логістичні ланцюги.
Усе це займає час.
Навіть США можуть фізично вивільняти зі своїх резервів не більше 4,4 мільйона барелів на добу — значно менше, ніж обсяг нафти, який щоденно проходив через Ормузьку протоку до війни.
Проблеми нафтопереробки
Додатковий фактор нестабільності — робота нафтопереробних заводів.
Нафтопереробка — складний технологічний процес, який не можна просто зупинити і швидко відновити. Якщо заводи змушені скорочувати або припиняти роботу через нестачу сировини, їхній перезапуск може зайняти кілька місяців.
Це означає, що навіть після відновлення поставок ринок може залишатися нестабільним довгий час.
Ринки змінюють очікування
На початку війни частина трейдерів розраховувала, що конфлікт буде коротким. Деякі аналітики припускали, що Вашингтон швидко піде на деескалацію — за аналогією з торговельними конфліктами останніх років.
Однак поступово стає зрозуміло, що ситуація може затягнутися.
Ринок починає враховувати сценарій тривалого протистояння, у якому морські маршрути залишатимуться небезпечними, а поставки — нестабільними.
Іранський есмінець «Дена» минулого місяця взяв участь у флотському огляді поблизу Вішакхапатнама, Індія, лише за кілька днів до того, як підводний човен США потопив військовий корабель торпедою — Через Associated Press
Хто може відкрити протоку
Головна проблема полягає в тому, що навіть припинення військових операцій США не гарантує швидкого відновлення судноплавства.
Іран прямо заявляє, що одним із його стратегічних завдань є витіснення американської військової присутності з Перської затоки.
Тому рішення про відновлення руху через Ормузьку протоку залежить насамперед від Тегерана.
Як зазначають аналітики, саме Іран контролює географічний вузол, через який проходить ключова частина світової торгівлі енергоносіями.
Нова реальність енергетичних ринків
Нинішня ситуація показує, що світова енергетика стала надзвичайно залежною від геополітики.
Навіть величезні стратегічні резерви, накопичені після нафтових криз минулого століття, не здатні повністю компенсувати втрату одного вузького морського коридору.
Ормузька протока шириною лише кілька десятків кілометрів перетворилася на точку, від якої залежать ціни на бензин у Нью-Йорку, електроенергія в Європі та промислове виробництво в Азії.
Саме тому нинішня криза може стати одним із найсерйозніших випробувань для глобальної енергетичної системи за останні десятиліття. Якщо конфлікт затягнеться, світові ринки нафти ще довго житимуть у режимі нестабільності.
