Під Покровськом гармати працюють «за розкладом», а політика — за календарем. На позиціях говорять про ППО й боєкомплект, але дедалі частіше — і про те, що перемир’я намагаються «прив’язати» до чужих дат, не до фронту.
Наступний раунд мирних переговорів Україна–Росія–США заплановано на 17–18 лютого в Женеві, після двох спроб у Абу-Дабі, які не дали прориву. Формат знову тристоронній, а ставки — вже політичні, не лише «технічні».
У Києві кажуть: адміністрація Трампа посилює тиск на Київ, щоб вийти на домовленість до початку літа. Президент Зеленський прямо пов’язує дедлайн до червня з наближенням середньострокових виборів США у листопаді 2026 року.
За підрахунками редакції Дейком, це класична «переговорна гонка»: Вашингтон хоче результат, який можна політично продати, а Україна — результат, який можна фізично захистити.
Найгостріша вимога, про яку говорять українські посадовці та західні медіа, — вибори в Україні до 15 травня. У разі відмови, за версією співрозмовників, США натякали на вихід із переговорного процесу або «паузу» в посередництві.
Президент Трамп з президентом України Володимиром Зеленським у Мар-а-Лаго в Палм-Біч, штат Флорида, у грудні — Тірні Кросс
Їсти гарячий суп на безкоштовній вуличній кухні в Києві, столиці України, у лютому — Лінсі Аддаріо
Та воєнний стан робить таку дату майже нереальною: закон «Про правовий режим воєнного стану» та виборче законодавство фактично заморожують національні вибори, доки триває війна. Це не політична примха, а правова рамка.
Навіть якби знайшли «разовий виняток», залишається арифметика ризику: мільйони виборців за кордоном, військові на передовій, окуповані території, обстріли дільниць і кампанія під цензурними обмеженнями воєнного часу — рецепт кризи легітимності.
І суспільний запит не підтримує поспіху. Опитування фіксували: більшість українців вважає, що вибори в Україні можливі лише після завершення бойових дій або стійкого припинення вогню й умов безпеки.
Вимога виборів підозріло римується з лінією Кремля: Путін публічно ставить під сумнів легітимність Зеленського через відсутність голосування під час війни. Для Москви це інструмент тиску, для Києва — пастка, що може розколоти тил.
Україна відповідає власною «червоною лінією»: безпекові гарантії мають бути першими. Зеленський публічно говорить про майже готовий документ, але визнає: ключові параметри — хто і як реагує на порушення перемир’я — досі не закриті.
Артилерійський підрозділ української армії готується до обстрілу російських позицій поблизу Покровська, Україна, у грудні — Тайлер Хікс
Українське законодавство забороняє віддавати територію, яка не була окупована військовою силою — Тайлер Хікс
Другий вузол — Донбас. США, за свідченнями української сторони, знову повертають тему територіальні поступки та сценарії відведення з частини районів, які Київ ще контролює. Це б’є в саме серце суспільного договору про ціну війни.
У пакеті фігурує й «вільна економічна зона» як нібито компроміс для сходу. Але питання не в економіці, а в контролі: хто адмініструє територію, хто гарантує безпеку, хто відповідає за правосуддя й кордон — без цього зона може стати сірою.
На тлі дипломатії Росія не демонструє готовності «зупинитися з позиції сили». Бої вздовж лінії фронту тривають, а перед Женевою знову фіксують удари дронами й загибель цивільних — переговори йдуть паралельно з ескалацією.
Звідси логіка Києва: якщо Москва планує весняний наступ, то «замороження війни» без гарантій лише переносить удар на кілька місяців. Зеленський і союзники дедалі частіше говорять про санкції проти Росії в енергетиці як про важіль, а не про «ритуал».
Гуманітарний фон робить поспіх цинічним, але зрозумілим: 2025 рік став найсмертоноснішим для цивільних з 2022-го, за даними моніторингової місії ООН. Це тиск на будь-який уряд: люди хочуть припинення вогню.
Члени батальйону, відомого як «Вовки Да Вінчі», готують посилки з медичною допомогою, які будуть доставлені дроном солдатам на передовій у Дніпропетровській області України — Тайлер Хікс
Солдати випробовують безпілотник Vampire у Донецькій області України у 2024 році. Безпілотники можуть використовуватися як для бойових дій, так і для доставки — Маурісіо Ліма
Водночас дослідники Conflict Intelligence Team нарахували тисячі загиблих і десятки тисяч поранених цивільних у 2025-му, підкреслюючи: «переговорні роки» не обов’язково стають гуманнішими. Це аргумент Києва проти «угоди будь-якою ціною».
Американська мотивація теж прозора: дедлайн до червня дає шанс оголосити «успіх» до входу США в турбулентність кампанії 2026 року. Для адміністрації Трампа це зовнішньополітичний трофей, який має працювати в новинах і в Конгресі.
Українська мотивація — не менш прагматична: втратити США як активного посередника небезпечно, навіть якщо тиск на Київ здається асиметричним. Тому Київ маневрує: відкидає неприйнятне, але тримає канал відкритим — це і є дипломатичний тиск навиворіт.
Розвилка найближчих місяців виглядає так: або коротке перемир’я з «розмитими» гарантіями й ризиком зриву, або затяжні мирні переговори без прориву, або спроба Москви взяти більше землі й повернутися до столу з сильнішою позицією. Женева лише підсвітить, який трек реальніший.
Щоб зменшити ризики, Київ просуває ідею не «дати дату виборів», а дати механізм: дорожню карту голосування після стійкого припинення вогню, з безпековим протоколом, доступом діаспори й армії та міжнародним супроводом. Про пошук моделі писали тут.
Верховна Рада України — Архівне фото
Колючий дріт та протитанкові «зуби дракона» на лінії оборони в Донбасі минулого місяця — Тайлер Хікс
У Женеві критерієм прогресу буде не «велика угода», а дрібні, але перевірні речі: режим тиші, обміни, рамка гарантій, порядок фіксації порушень. Якщо цього немає, дедлайн до червня перетвориться на політичний дедлайн без миру.
А на фронті дедлайни рахують інакше: від батареї до батареї, від ротації до ротації. Тому тиск на Київ може дати швидкий папір, але не дасть стійкої безпеки, якщо не зламає стимул Москви воювати далі — санкціями, ППО й гарантіями, які працюють не в заголовках, а в небі.
