У серпні 2025 року в Росії почали фіксувати дефіцит бензину в низці регіонів, зокрема на Далекому Сході, у Криму та на окупованих територіях України. Причиною стали удари України по нафтопереробних заводах у Новокуйбишевську, Сизрані, Рязані та Волгограді.
Москва ще 28 липня запровадила заборону на експорт бензину, щоб утримати пальне всередині країни під час пікового попиту. Проте цього виявилося недостатньо: через руйнування НПЗ, ремонтні роботи і логістичні проблеми дефіцит лише посилився.
У Приморському краї водії годинами стоять у чергах. За повідомленнями місцевих медіа, колони машин розтягуються на кілька кілометрів. Влада пояснює ситуацію «припливом туристів», але експерти наголошують — це наслідок руйнування російської інфраструктури.
Окрім атак, ситуацію погіршують затримки бензовозів через ремонти доріг і слабку пропускну здатність транспортних мереж. Компанія ННК заявила, що її паливні цистерни простоюють у заторах по 3–6 годин, що унеможливлює стабільні постачання.
Російські гауляйтери на захоплених землях також підтвердили дефіцит. Євген Балицький, призначений Кремлем «губернатором» Запорізької області, визнав перебої з продажем бензину. У Криму Сергій Аксьонов заявив, що ситуація «триватиме ще місяць».
Сезон збирання врожаю збільшив споживання пального. Для аграріїв бензин і дизель є критичними. Затримки у постачанні палива можуть зірвати логістику зерна, що загрожує експортним планам Росії та її здатності фінансувати війну за рахунок аграрного сектору.
За даними військових, атаки БПЛА по російських НПЗ стали ключовим елементом стратегії виснаження економіки Кремля. Кожен виведений з ладу завод зменшує виробництво бензину, збільшує витрати на відновлення і створює соціальне невдоволення.
Офіційна Москва уникає прямих згадок про українські атаки, пояснюючи кризу «технічними ремонтами» і «зростанням попиту». Проте на рівні регіонів дедалі частіше з’являються повідомлення про перебої та обмеження продажу палива.
На окупованих територіях, де постачання залежить від залізниці та автоколон, бензин став додатковим інструментом контролю. Дефіцит ускладнює рух військової техніки РФ, змушуючи Москву перекидати ресурси з центральних регіонів.
Для Кремля паливо — це більше, ніж енергетика. Це символ «стабільності», якою Москва намагається підживлювати свій пропагандистський міф. Коли ж громадяни стикаються з чергами на заправках, їхня довіра до «всесильної держави» підривається.
Навіть із забороною експорту РФ залишається вразливою. Зменшення виробництва палива створює ризики не лише для транспорту, але й для промисловості. Ланцюгова реакція може вдарити по вартості товарів, логістиці та соціальній сфері.
З огляду на санкції та падіння доходів, дефіцит бензину може стати новим викликом для Кремля. Військові витрати вже забирають левову частку бюджету. А тепер ще й паливна криза загрожує внутрішній стабільності та іміджу Росії на міжнародній арені.
Аналітики прогнозують, що ситуація може лише погіршитися восени, коли зросте попит на дизель для опалювального сезону. Українські атаки, ймовірно, триватимуть, оскільки вони показали високу ефективність у руйнуванні тилу Росії.
Паливна криза у Росії стала прямим наслідком ударів України по нафтопереробних заводах. Попри заборону експорту, логістичні проблеми та брак запасів створюють реальний дефіцит. Ситуація б’є по агросектору, транспорту, окупованим територіям і самому іміджу Кремля. Це ще один доказ: війна переходить у фазу, де економічна інфраструктура стає головною ціллю.
