Релігія та війна: Кирил закликає боротися з "неоязичниками"
Патріарх Московський Кирил, один із головних ідеологів російського вторгнення в Україну, виступив із заявою, що викликала чимало запитань. За його словами, серед військових, які воюють на боці РФ, з’явилися "дивні люди", які пропагують неоязичництво.
"Хто б міг подумати, що в XXI столітті на території Святої Русі з'являться такі 'дивні люди', які відроджуватимуть язичництво?" – сказав Кирил у зверненні до духовенства.
Він закликав священників, які перебувають у зоні бойових дій, докласти "особливих зусиль", аби "неоязичництво не впливало на свідомість військових".
Ці слова є показовими: Російська православна церква (РПЦ) завжди позиціонувала себе як духовний фундамент російської армії, а зараз її вплив на війська, схоже, починає слабшати.
Що це за "неоязичники" і чому вони з’явилися в армії РФ?
Російська армія ще з часів СРСР має міцний культ воєнного містицизму. З 2014 року, після окупації Криму і початку війни на Донбасі, серед російських військових почали з'являтися різноманітні містичні течії, що поєднують елементи язичництва, езотерики та "традиційних російських цінностей".
Зокрема, на фронті активно поширюється культ Перуна – слов’янського бога війни, а також ідеї, пов'язані з "арійським спадком" росіян. Такі вірування популярні серед ультраправих націоналістів і "вагнерівців", які часто відверто нехтують впливом РПЦ, вважаючи її занадто підконтрольною Кремлю.
Експерти відзначають, що в армії РФ зростає запит на альтернативну ідеологію, адже багато військових розчаровані офіційними поясненнями війни.
"Для багатьох солдатів РПЦ перестала бути авторитетом, бо вона лише повторює пропагандистські тези Кремля. Люди на війні шукають нові сенси, і неоязичництво пропонує їм образ воїна, що б’ється за давні традиції, а не за політичні інтереси," – зазначає релігієзнавець Андрій Кузнєцов.
Кирил боїться втратити владу над солдатами
Заява Кирила демонструє серйозну проблему для РПЦ. Упродовж останніх двох десятиліть Російська православна церква була важливим ідеологічним інструментом Кремля. Вона підтримувала ідеї "російського світу", виправдовувала агресію проти України та надавала духовний зміст імперським амбіціям Москви.
Проте три роки війни значно підірвали авторитет РПЦ. Військові починають сприймати священників як частину владної системи, яка просто виконує накази.
Кирил також натякнув, що "зовнішні сили" намагаються послабити РПЦ через війну в Україні. На його думку, ті, хто "організував конфлікт", насправді прагнуть "ослабити Росію та вплив православ'я".
Фактично, це визнання кризи всередині самої російської церкви, адже вона вже не може бути єдиним духовним авторитетом навіть для власної армії.
Як війна змінює російське суспільство
Поширення неоязичницьких настроїв у російській армії — це лише частина ширшого явища: війна радикалізує суспільство.
За даними Центру Левади, кількість людей у РФ, які довіряють церкві, знизилася з 66% у 2018 році до 50% у 2024-му. Водночас зростає інтерес до альтернативних форм духовності, особливо серед молоді та військових.
Багато росіян, які воювали в Україні, повертаються додому з почуттям безцільності та розчарування. Вони більше не довіряють державним інститутам, включаючи армію, церкву та навіть президента.
"Кремль створив суспільство, в якому державна ідеологія тримається лише на репресіях і пропаганді. Але коли війна затягується, людям потрібен глибший сенс. Ідея боротьби за 'Святу Русь' не працює, бо вони бачать реальність: корупцію, втрати, відсутність справжньої мети," — пояснює соціолог Ірина Баранова.
Що буде далі?
Реакція Кирила на "неоязичників" в армії свідчить про страхи церковної верхівки втратити контроль. Російська влада може спробувати "зачистити" альтернативні ідеології в армії та суспільстві, посилюючи роль РПЦ як єдиного офіційного духовного лідера.
Проте навряд чи це дасть результат. Чим довше триває війна, тим сильніше зростає запит на нові ідеологічні концепції, які можуть об'єднати військових і суспільство.
Цілком можливо, що вже найближчими роками ми побачимо ще більшу радикалізацію російських військових і зростання впливу не тільки неоязичницьких, але й інших націоналістичних та екстремістських рухів.
Для України це означає, що ворог стає ще менш передбачуваним і ще більш ідеологічно небезпечним. Але водночас це вказує і на внутрішні проблеми РФ, які з часом можуть спричинити серйозні потрясіння всередині країни.
