Нещодавні заяви Росії та України про зобов’язання припинити бойові дії у Чорному морі стали однією з найгарячіших тем у міжнародній політичній дискусії. Обидві сторони заявили про готовність створити тимчасове перемир’я, що повинно забезпечити безпечне судноплавство та зупинити атаки на об’єкти енергетичної інфраструктури. Проте, угода супроводжується численними умовами та застереженнями, що створює значний простір для суперечок та подальших переговорів.
За офіційними заявами Кремля, Росія готова дотримуватися домовленостей лише за умови виконання низки економічних вимог. Серед головних умов – відновлення роботи державного сільськогосподарського банку та інших фінансових установ, пов’язаних із торгівлею зерном і добривами, у системі SWIFT. Російська сторона наполягає, що зняття санкцій, накладених США та Європейським Союзом, є критично важливим для повернення Росії до ринків зерна та добрив, які, за її словами, мають забезпечити як легітимний прибуток, так і гарантії продовольчої безпеки для країн Глобального Півдня.
Вид на Чорне море з Одеського порту, Україна, минулий рік. Оксана Парафенюк
За словами представників Кремля, домовленість про припинення бойових дій у Чорноморському регіоні базується на відновленні раніше укладеної 2022 річної угоди, підтриманої Організацією Об’єднаних Націй. Проте ця попередня домовленість, за даними експертів, мала низку недоліків – зокрема, дозволяла Росії здійснювати інспекції комерційних суден, що суттєво затримувало українські експортні поставки. Саме тому Україна наразі наполягає на тому, щоб не допускати повернення російського флоту до західної частини Чорного моря, яке є ключовою транспортною артерією для експорту зерна та інших товарів.
Зі свого боку, українська сторона висловлює серйозний скептицизм щодо намірів Москви. Президент Володимир Зеленський та представники уряду наголошують, що вимоги щодо зняття санкцій та відновлення фінансових зв’язків можуть бути використані для отримання додаткових поступок від Заходу. Також українці побоюються, що введення умов, які передбачають контроль над об’єктами енергетичної інфраструктури, може створити простір для подальших маніпуляцій і ускладнити реальний процес припинення вогню.
Зерновий термінал біля Чорного моря в Новоросійську, Росія, 2022 рік. Через Associated Press
Обидві сторони вже звинувачують одна одну у порушенні домовленостей. Українські офіційні особи повідомили про атаку на портове місто Миколаїв, а російська сторона заявляла про збиття двох українських безпілотників над Чорним морем. Такі випадки свідчать про те, що, попри оголошені зобов’язання, ситуація залишається напруженою і нестабільною.
Не менш важливим аспектом є економічний вимір угоди. За офіційними даними, експорт російського зерна та добрив у 2023 році досяг рекордних показників – близько 45 мільярдів доларів. Для Москви відновлення нормального функціонування цих ринків є ключовою умовою для забезпечення економічної стабільності, оскільки санкції, хоча й не впливають безпосередньо на самі товари, створюють серйозні труднощі у платіжних операціях, логістиці та страхуванні. Відтак, російська сторона вимагає не лише відновлення нормальних торговельних відносин, а й повернення можливості здійснювати міжнародні фінансові операції через SWIFT, що стане своєрідним «важелем» у переговорах.
З іншого боку, Україна продовжує наполягати на тому, що будь-яке припинення бойових дій має відбуватися без поступок, які могли б підірвати її позиції на світовій арені. Зокрема, питання захисту українських портів, таких як Миколаїв і Херсон, залишається одним із головних пріоритетів. Відновлення їхньої роботи має вирішальне значення для забезпечення експорту зерна, що допомагає країні зберегти стабільність у важкий воєнний період.
Миколаївський порт, Україна, 2022 рік. Брендан Хоффман
Крім того, на тлі тривалої війни обидві сторони продовжують взаємні звинувачення у порушенні умов перемир’я. Після телефонної розмови між президентами Дональдом Трампом і Володимиром Путіним було оголошено про 30-денний мораторій на удари по об’єктах енергетичної інфраструктури. Однак, вже через кілька годин після цієї домовленості Росія знову завдала удару по українській території, що свідчить про те, що навіть тимчасове припинення вогню залишається у зоні високого ризику.
Аналітики відзначають, що ці домовленості свідчать про прагнення сторін уникнути прямої ескалації, але одночасно використовувати переговорний процес для досягнення власних політичних і економічних цілей. Росія, маючи значний тиск завдяки підтримці деяких західних країн, прагне отримати максимальні поступки, що дозволять їй зберегти вплив на регіональних ринках та відновити міжнародні фінансові зв’язки. Україна ж, навпаки, вимагає, щоб будь-яке припинення бойових дій не супроводжувалося зміною статус-кво, яке могло б підірвати її незалежність та позиції у світовій економіці.
У підсумку, незважаючи на заявлені зобов’язання щодо припинення бойових дій у Чорноморському регіоні, реальний вплив цієї угоди залишається під питанням. Обидві сторони продовжують висувати власні вимоги та умови, а взаємні звинувачення лише поглиблюють недовіру. Чи зможе цей комплексний і складний переговорний процес привести до стабільного перемир’я, покаже час. Проте одне очевидне – будь-які домовленості, що торкаються безпеки Чорного моря та забезпечення безпечного судноплавства, матимуть далекосяжні наслідки не лише для регіону, але й для глобальної економіки та продовольчої безпеки.
