Росія наближається до створення власної супутникової системи «Рассвет», яку вже порівнюють із Starlink. Її розгортання може суттєво змінити можливості російських військових на полі бою, зокрема забезпечити стабільніший зв’язок та потенційно розширити можливості дистанційного керування безпілотниками.
Саме тому Україна має протидіяти цій системі ще до того, як супутники опиняться на орбіті. Таку думку в коментарі УНІАН висловив Андрій Колесник — колишній радник голови Державного космічного агентства України та експерт у сфері космічної діяльності.
За його словами, боротьба із супутниками безпосередньо в космосі є складним і небажаним сценарієм. Однією з головних причин є ризик виникнення так званого синдрому Кесслера — ситуації, коли зіткнення або знищення супутників створює велику кількість уламків, які можуть пошкодити інші космічні апарати.
Чому супутники краще зупинити до запуску
Колесник наголосив, що кінетичне знищення супутників на орбіті може створити набагато ширші проблеми, ніж просто виведення з ладу російської системи. Космічне сміття здатне залишатися на орбіті роками та становити загрозу для інших супутників.
Крім того, Україна наразі не має власних протисупутникових ракет. За словами експерта, подібні технології демонстрували США, Китай, Індія та Росія.
Тому значно реалістичнішим варіантом він вважає протидію російській супутниковій програмі ще на Землі — на етапі виробництва, підготовки та запуску космічних апаратів.
Окремою проблемою є відсутність в України власного повноцінного супутникового угруповання та можливості самостійно виводити супутники на орбіту за допомогою власних ракет-носіїв. Через це безпосередня боротьба в космосі наразі залишається для Києва надзвичайно складним завданням.
Що відомо про «Рассвет»
Російський проєкт «Рассвет» розглядається як супутникова система, здатна забезпечувати зв’язок і передачу даних для військових потреб. Її поява викликає занепокоєння саме через можливий вплив на застосування безпілотних систем.
Фахівець із радіотехнологій Сергій Бескрестнов, відомий як Флеш, раніше заявляв, що після розгортання такої мережі російська сторона потенційно зможе використовувати супутниковий канал для онлайн-керування безпілотниками на значній відстані.
У цьому і полягає одна з головних небезпек. Якщо оператор отримує стабільний канал зв’язку з безпілотником під час його польоту, він може не просто запрограмувати маршрут заздалегідь, а коригувати дії апарата безпосередньо під час виконання завдання.
Це здатне підвищити точність атак і дозволити швидше реагувати на зміни ситуації.
Виробництво — ще одна потенційна точка вразливості
Андрій Колесник звертає увагу і на виробничу складову проєкту. За його словами, одним із напрямів протидії може бути вплив на підприємства, пов’язані зі створенням російських супутників.
Водночас експерт зазначає, що такі об’єкти можуть мати серйозний фізичний захист. Саме тому їхнє ураження є складнішим завданням і потребує засобів, здатних долати захищені конструкції.
Проте навіть зупинка виробництва не обов’язково означає миттєве припинення всієї програми. Росія може використовувати вже виготовлені апарати або намагатися перенести частину виробництва.
Саме тому ключовим залишається питання запуску.
Чому космодром може стати критичним етапом
За словами Колесника, ще одним важливим елементом російської програми є військовий космодром Плесецьк в Архангельській області. Саме звідти можуть здійснюватися запуски супутників.
Перед стартом ракета-носій та космічний апарат проходять тривалу процедуру підготовки. Ракету доставляють до стартового комплексу, встановлюють у вертикальне положення, проводять необхідні перевірки та заправлення.
Експерт звернув увагу, що така підготовка займає певний час, а ракета на окремому етапі перебуває на відкритому стартовому майданчику.
Саме тому, на його думку, не допустити запуску може бути простіше, ніж намагатися нейтралізувати вже функціонуючу супутникову мережу.
Водночас конкретні способи ураження таких об’єктів є військово чутливою інформацією. Загальний принцип очевидний: чим раніше вдасться перешкодити розгортанню системи, тим менше ресурсів доведеться витрачати на боротьбу з нею після виходу супутників на орбіту.
Яку загрозу створить розгорнута мережа
Найбільше занепокоєння викликає можливість використання супутникового зв’язку для підвищення ефективності російських безпілотних систем.
Якщо оператори отримають стабільний канал передачі даних у реальному часі, вони зможуть оперативніше змінювати маршрути, коригувати завдання та реагувати на ситуацію безпосередньо під час польоту.
За словами Колесника, це потенційно дозволить точніше визначати вразливі елементи українських об’єктів. У такому випадку атака може бути спрямована не просто на велику промислову чи інфраструктурну ціль, а на конкретну ділянку, пошкодження якої матиме найбільший ефект.
Саме тому питання «Рассвета» виходить далеко за межі космічної галузі. Це безпосередньо стосується майбутнього розвитку війни безпілотних систем.
Україні доведеться одночасно розвивати власні супутникові можливості, засоби радіоелектронної боротьби та технології протидії новим каналам зв’язку. Від того, наскільки швидко це відбуватиметься, може залежати здатність захищатися від нової генерації керованих безпілотних атак.
Тому головна боротьба за «Рассвет» може розпочатися ще до першого сигналу з орбіти. І саме цей етап, за оцінкою експертів, може стати найважливішим для того, щоб російська супутникова система не перетворилася на новий фактор переваги у війні.
