Росія прискорила створення власної супутникової системи зв’язку «Рассвет», яка має стати фактичним аналогом Starlink. Масштаби запланованого угруповання супутників свідчать про те, що Москва розглядає космічну інфраструктуру як один із ключових елементів майбутніх військових можливостей.
Про це в інтерв’ю «РБК-Україна» заявив заступник начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України генерал-майор Вадим Скібіцький. За його словами, темпи реалізації російської програми виявилися вищими, ніж передбачалося раніше.
«Москва впроваджує "Рассвет" — фактично російський аналог системи Starlink. І вони почали її запускати значно швидше, ніж це передбачалось їхніми планами», — зазначив представник ГУР.
Ця інформація привертає особливу увагу не лише через сам факт запуску супутників. Супутниковий зв’язок сьогодні є критично важливою технологією, від якої залежать передача даних, координація підрозділів, робота безпілотних систем, отримання інформації та управління військовими процесами на значних відстанях.
Тому створення масштабної російської супутникової мережі — це не просто черговий космічний проєкт. У перспективі йдеться про формування окремої інфраструктури, яка може забезпечувати зв’язок там, де традиційні наземні мережі недоступні або вразливі.
Росія вже вивела перші супутники
За словами Вадима Скібіцького, у березні 2026 року Росія вже вивела на навколоземну орбіту 16 супутників «Рассвет». На цьому Москва не планує зупинятися.
Згідно із заявленими планами, російське супутникове угруповання має поступово розширюватися. У 2027 році Москва розраховує довести його кількість приблизно до 292 супутників. У ще більш віддаленій перспективі планується масштабування системи до 924 апаратів до 2035 року.
Якщо ці плани будуть реалізовані, мова йтиме вже не про експериментальну мережу з обмеженими можливостями, а про масштабне супутникове угруповання.
Саме кількість супутників має принципове значення для функціонування подібної системи. Поодинокі апарати не можуть забезпечити постійне покриття великої території. Супутник рухається орбітою, тому протягом певного часу він перебуває над конкретним регіоном, після чого його змінює інший апарат.
Відповідно, на ранньому етапі «Рассвет» може працювати лише періодично.
«Поки вони можуть працювати фрагментарно, коли супутник проходить над нашою територією. Коли росіяни виведуть повноцінне угруповання супутників — ця система працюватиме як Starlink», — пояснив Скібіцький.
Саме перехід від окремих супутників до повноцінної мережі може стати найбільш важливим етапом розвитку російського проєкту.
Чому поява російського аналога Starlink має значення
Starlink продемонстрував, наскільки потужним інструментом може бути супутниковий зв’язок у сучасному конфлікті. Його перевага полягає не лише у можливості підключення до інтернету у віддалених районах.
Супутникова інфраструктура дозволяє створювати канали зв’язку, які значно менше залежать від наземної інфраструктури. Якщо кабельні лінії пошкоджені, мобільні мережі перевантажені або частина комунікацій недоступна, супутниковий зв’язок може залишатися одним із варіантів передачі інформації.
У військовій сфері це набуває особливого значення.
Сучасна війна дедалі більше перетворюється на протистояння систем, у якому швидкість отримання та передачі інформації може мати не менше значення, ніж кількість техніки. Розвідка, безпілотники, командні пункти, системи управління та різні цифрові платформи потребують стабільного обміну даними.
Тому власна супутникова мережа потенційно дозволяє Росії зменшити залежність від іноземних систем зв’язку та створити власну технологічну основу для військової інфраструктури.
Це також означає, що Москва намагається врахувати досвід останніх років і заздалегідь створити технологічні можливості для тривалого протистояння.
Від ранньої стадії — до великого угруповання
Ще кілька місяців тому оцінки щодо «Рассвет» були значно стриманішими.
У травні радник Президента України з питань розвитку технологічних напрямів оборони Сергій Бескрестнов, відомий під позивним «Флеш», повідомляв, що російська система супутникового зв’язку перебуває лише на ранньому етапі розгортання. За його словами, тоді Москва ще не мала достатньої кількості супутників для повноцінної роботи мережі.
Однак подальші запуски демонструють, що процес набирає темпу.
Раніше також повідомлялося про запуск другої партії супутників «Рассвет». Тобто російська програма поступово переходить від окремих технологічних випробувань до системного формування орбітального угруповання.
Саме це і викликає занепокоєння української розвідки.
Адже між запуском кількох супутників і створенням повноцінної мережі лежить величезна технологічна дистанція. Але якщо темпи нарощування будуть зберігатися, ця дистанція може скорочуватися швидше, ніж очікувалося.
Чи зможе Україна протидіяти «Рассвет»
Окреме питання — яким чином протидіяти новій супутниковій системі.
Вадим Скібіцький зазначив, що відповідна дискусія вже триває.
Це принципово важливий момент, адже супутникові системи створюються саме для того, щоб бути стійкими до окремих втрат або перебоїв. Чим масштабніше угруповання, тим складніше вплинути на його роботу одним окремим заходом.
Тому протидія таким системам потребує комплексного підходу. Йдеться не лише про самі супутники, а й про наземну інфраструктуру, канали управління, термінали, програмне забезпечення та інші компоненти, без яких орбітальне угруповання не зможе повноцінно виконувати свої функції.
Водночас важливо розуміти: сам факт появи «Рассвет» не означає миттєвої зміни ситуації. Росії ще належить пройти значний шлях від нинішнього етапу до створення мережі, здатної працювати з масштабом і стабільністю, порівнянними з глобальними супутниковими системами.
Але саме швидкість, із якою Москва рухається в цьому напрямку, стала головним сигналом для України.
Космос стає новим полем технологічного протистояння
Ще кілька десятиліть тому космічні технології сприймалися переважно як сфера престижу держав і великих наукових програм. Сьогодні ситуація кардинально змінилася.
Супутники стали частиною повсякденної інфраструктури, а їхні можливості безпосередньо впливають на зв’язок, навігацію, спостереження та передачу інформації.
Війна в Україні лише прискорила цей процес. На землі дедалі більше операцій залежать від технологій, які працюють далеко за межами безпосередньої зони бойових дій — у тому числі на орбіті.
Саме тому російська програма «Рассвет» є значно ширшою проблемою, ніж просто створення ще однієї системи супутникового інтернету.
Якщо Москва справді зможе реалізувати плани щодо сотень супутників, це означатиме формування нового рівня автономності російської військової інфраструктури. І чим ближче система буде до повноцінного функціонування, тим важливішими ставатимуть питання її виявлення, аналізу та пошуку ефективних способів протидії.
Поки «Рассвет» працює фрагментарно, його можливості залишаються обмеженими. Але вже зараз очевидно: Росія не збирається залишати супутникові технології виключно у сфері експериментів.
Москва прискорює розгортання власної мережі, і головний висновок для України полягає саме в цьому. Технологічне протистояння переходить на новий рівень, де боротьба відбувається не лише на землі, у повітрі чи на морі, а й у космосі.
І якщо заявлені плани щодо 292 супутників у 2027 році та 924 до 2035 року будуть реалізовані, світ матиме справу вже не з окремими запусками, а з повноцінною супутниковою інфраструктурою, здатною впливати на перебіг сучасної війни.
Для України це означає необхідність готуватися до нової реальності вже зараз — поки російська система ще перебуває на етапі розгортання, а не тоді, коли вона стане повністю сформованою.
