Українська металургія опинилася в ситуації, яку представники галузі називають «ідеальним штормом». Одразу кілька факторів — проблеми з доступом до чорноморських портів, надзвичайно дорога логістика альтернативними маршрутами, висока вартість електроенергії, нові торговельні обмеження ЄС та зростання залізничних тарифів — одночасно б'ють по одному з ключових секторів української економіки.
Президент ОП «Укрметалургпром» Олександр Каленков заявив, що гірничо-металургійний комплекс переживає гостру логістичну кризу. За його словами, традиційні експортні маршрути через Чорне море залишаються недоступними, а альтернативи поки що не здатні забезпечити необхідні обсяги перевезень за конкурентною ціною.
І наслідки цього вже відчувають підприємства.
Альтернативні маршрути виявилися занадто дорогими
Однією з головних проблем стала вартість доставки української продукції до європейських портів.
За словами Каленкова, транспортування окатків до Гданська обходиться приблизно у 50–60 доларів за тонну. За таких витрат експорт значної частини металургійної продукції стає економічно невигідним.
Спроба перенаправити вантажі іншими шляхами також не вирішує проблему.
Дунайські порти наразі не можуть забезпечити необхідну пропускну здатність через низький рівень води. Навіть після відновлення повноцінної роботи вони, за оцінкою галузі, зможуть забезпечити лише близько 10% колишніх обсягів.
Не здатен повністю компенсувати втрати й румунський порт Констанца. Він уже працює під значним навантаженням, а додаткові українські обсяги створюють проблему перевантаженості та збільшують логістичні витрати.
Таким чином, Україна опинилася в парадоксальній ситуації: вантажі фізично можна відправляти альтернативними маршрутами, але їхня вартість робить частину експорту неконкурентною.
Підприємства вже скорочують виробництво
Найбільша небезпека полягає в тому, що логістична проблема поступово перетворюється на виробничу.
«За відсутності доступу до чорноморських портів гірничо-збагачувальні комбінати продовжать зупинятися, оскільки реальної альтернативи немає», — зазначив Каленков.
За його словами, Полтавський ГЗК працює на мінімальних потужностях, Південний ГЗК уже зупинений, а Інгулецький ГЗК тривалий час перебуває у простої.
Для української промисловості це особливо небезпечно. Гірничо-металургійний комплекс — це не лише окремі підприємства. Навколо нього працюють залізничні перевізники, ремонтні компанії, енергетики, портова інфраструктура, машинобудівні підприємства та численні постачальники.
Якщо скорочення виробництва стає тривалим, наслідки поширюються далеко за межі самих комбінатів.
За оцінкою представника галузі, втрати експорту металопродукції можуть перевищити 50% поточних обсягів. Для країни, яка потребує валютної виручки та стабільної роботи промисловості, це створює серйозний економічний ризик.
«Укрзалізниця» додала ще один удар
Ситуацію ускладнює підвищення вантажних тарифів «Укрзалізниці» на 30%.
Для металургійних компаній, які й без того змушені користуватися довшими та дорожчими маршрутами, додаткове зростання тарифів означає ще більше збільшення собівартості продукції.
Каленков закликав уряд переглянути це рішення та повернути попередні ставки на західному напрямку.
За його оцінкою, сукупне збільшення витрат на транспортування до західних прикордонних переходів уже досягло 80–90% у межах України.
Фактично український виробник змушений платити дедалі більше лише для того, щоб доставити продукцію до точки, звідки її можна буде експортувати.
Це створює замкнене коло: дорожча логістика збільшує собівартість, вища собівартість знижує конкурентоспроможність, а падіння конкурентоспроможності скорочує можливості експорту.
Чому ця проблема важлива для всієї економіки
Металургія традиційно залишається одним із ключових джерел експортної виручки України. Тому проблеми галузі мають значення не лише для власників і працівників підприємств.
Менший експорт означає менші валютні надходження, нижчі податкові платежі, скорочення транспортних перевезень і потенційне зменшення зайнятості у промислових регіонах.
Особливо гостро це може позначитися на містах, економіка яких десятиліттями формувалася навколо гірничо-металургійних підприємств.
Крім того, українські виробники конкурують на глобальному ринку не лише якістю продукції. Величезне значення мають логістичні витрати. Якщо конкурент може доставити тонну металу дешевше, українському виробнику доводиться або знижувати власну ціну, або втрачати покупця.
Саме тому відновлення дешевших і масштабніших експортних маршрутів є критично важливим для галузі.
«Ідеальний шторм» для української промисловості
Каленков називає сукупність проблем «ідеальним штормом». І ця характеристика пояснює, чому окреме вирішення лише одного питання може не дати бажаного ефекту.
Навіть якщо підприємство має електроенергію та може виробляти продукцію, її потрібно доставити покупцеві. Якщо логістика надто дорога, виробництво втрачає сенс. Якщо залізничні тарифи зростають, витрати збільшуються ще більше. Якщо одночасно змінюються торговельні умови на європейському ринку, можливості збуту також скорочуються.
Тому галузі потрібен комплексний підхід.
Представники металургії очікують від уряду оперативних рішень щодо тарифів, логістики та підтримки експортних маршрутів. Водночас важливою залишається допомога міжнародних партнерів і створення умов, за яких українські підприємства зможуть зберегти виробничі потужності.
Поки що ситуація виглядає тривожно: частина підприємств уже скорочує роботу, альтернативні маршрути не здатні повністю замінити морські, а транспортні витрати продовжують зростати.
Для української промисловості це вже не питання абстрактної перспективи. Якщо логістичний вузол не буде розв'язаний, проблема експорту може дуже швидко перетворитися на проблему самого існування окремих виробництв.
