Світ дедалі ближче підходить до моменту, коли окремі регіональні війни можуть почати перетинатися між собою та перерости у масштабне глобальне протистояння. Саме таку небезпечну тенденцію описав оглядач Financial Times Гідеон Рахман, який вважає, що конфлікт між Україною та Іраном може стати одним із етапів на шляху до нової світової війни.
На думку журналіста, сьогодні війна в Україні, напруження на Близькому Сході та стратегічне суперництво в Азії ще не є єдиним конфліктом. Проте дедалі більше подій демонструють, що ці кризи можуть поступово з'єднуватися через участь одних і тих самих держав, військову співпрацю та боротьбу за глобальний вплив.
Каспійське море стало новою точкою напруження
Одним із ключових моментів Рахман назвав нещодавній інцидент у Каспійському морі, коли Іран заявив про удар по торговому судну, пов’язаному з його інтересами. За повідомленнями Тегерана, внаслідок атаки загинув один моряк.
Українська сторона підтвердила проведення ударів у цьому регіоні, однак наголосила, що ціллю були не цивільні об’єкти, а судна, які перевозили військові вантажі для Росії. Київ пояснив свої дії необхідністю протидіяти поставкам, які допомагають Москві продовжувати війну.
Саме цей епізод, на думку оглядача Financial Times, може мати значно ширше значення, ніж просто черговий військовий інцидент. Якщо раніше Іран підтримував Росію опосередковано — через передачу технологій, озброєння та військової продукції, — то тепер сторони можуть опинитися у прямішому протистоянні.
«Коли українці вступають у пряме зіткнення з Іраном, можна говорити, що зроблено другий крок», — зазначив Рахман.
Першим таким кроком він назвав появу військових Північної Кореї на фронті війни Росії проти України у 2024 році. Тоді Володимир Зеленський заявляв, що залучення військових КНДР є сигналом про розширення війни за межі двох держав.
Чому участь Ірану змінює характер конфлікту
Іран уже тривалий час залишається одним із важливих партнерів Росії. Тегеран постачає Москві безпілотні системи, які використовуються у війні проти України. Саме ці атаки стали однією з причин, через які Київ розглядає Іран як учасника ширшої військової підтримки Росії.
Гідеон Рахман зазначає, що Україна має власні причини для протидії іранським поставкам. За його словами, удари по логістичних маршрутах можуть бути не лише військовою відповіддю, а й спробою послабити систему взаємодії між країнами, які підтримують Москву.
Крім того, журналіст припускає, що Київ може прагнути продемонструвати Сполученим Штатам важливість боротьби не лише з Росією, а й із ширшою мережею її партнерів.
Раніше українська влада заявляла, що Росія допомагає Ірану, зокрема передаючи розвідувальну інформацію, яка може використовуватися під час атак на американські військові об’єкти на Близькому Сході.
Цей фактор додає новий рівень складності до глобального протистояння, адже конфлікти між різними країнами починають переплітатися.
Формування нового антизахідного блоку
Однією з головних причин занепокоєння західних аналітиків є зближення Росії, Китаю, Ірану та Північної Кореї. Хоча між цими державами немає офіційного військового союзу, вони дедалі частіше діють у напрямку, який відповідає їхнім спільним стратегічним інтересам.
Рахман зазначив, що деякі американські експерти вже називають ці країни «віссю супротивників». Водночас він наголошує: це не класичний альянс із єдиним командуванням чи спільною оборонною системою, а радше ситуативне партнерство, засноване на спільному бажанні змінити нинішній світовий порядок.
Китай у цій системі займає особливе місце. Пекін офіційно не бере прямої участі у війні Росії проти України, однак, за словами західних експертів, допомагає Москві підтримувати промисловий і військовий потенціал.
Окрім цього, Китай постачає Ірану низку товарів подвійного призначення, які можуть використовуватися у військовій сфері. Йдеться, зокрема, про технології, обладнання та інші ресурси, що мають стратегічне значення.
Колишній посадовець адміністрації Джо Байдена Томас Райт заявляв, що саме китайська підтримка допомогла Росії швидше відновлювати свої військові можливості після значних втрат.
Китай і США: головне суперництво майбутнього
Окрему увагу Рахман приділяє протистоянню між США та Китаєм. На його думку, саме конкуренція між Вашингтоном і Пекіном може стати головним фактором, який визначатиме майбутню безпеку світу.
Історично моменти, коли одна держава намагалася змінити баланс сил і зайняти місце провідної світової потуги, часто супроводжувалися масштабними війнами. Сьогодні Китай відкрито претендує на більшу роль у міжнародній системі, а США намагаються зберегти власний вплив.
При цьому обидві країни поки що намагаються уникнути прямого військового зіткнення. Експерти вважають, що саме стриманість Вашингтона і Пекіна залишається одним із головних факторів, який не дозволяє локальним кризам перетворитися на глобальну війну.
Однак гарантій, що така ситуація збережеться, немає.
Північна Корея готує новий етап підтримки Росії
Додатковим фактором ризику залишається активізація Північної Кореї. Президент України Володимир Зеленський заявляв, що КНДР може направити до Росії ще близько 30 тисяч військових для участі у війні проти України.
За словами української сторони, Пхеньян також готується передати Москві нові пускові установки для балістичних ракет.
Якщо ці дані підтвердяться, це означатиме подальше розширення міжнародного виміру війни. У такому випадку конфлікт перестане бути лише протистоянням між Україною та Росією, оскільки дедалі більше держав фактично включаються у нього через підтримку однієї зі сторін.
Чи може світ уникнути великої війни
Попри тривожні сигнали, Гідеон Рахман наголошує, що нинішня ситуація ще не означає неминучого початку нової світової війни.
За його словами, США, Китай та інші великі держави усвідомлюють небезпеку прямого зіткнення і намагаються контролювати рівень напруження.
Однак сучасний світ стає дедалі менш передбачуваним. Локальні конфлікти більше не існують окремо один від одного: зброя, технології, розвіддані та політичні союзи пов’язують різні регіони планети в одну складну систему.
Саме тому будь-яке нове пряме зіткнення між країнами, які мають глобальних партнерів, може мати наслідки далеко за межами місця події.
Ситуація навколо України, Ірану, Росії, Китаю та Північної Кореї показує, що світ вступив у період великої геополітичної нестабільності. І головне питання сьогодні полягає не лише в тому, де виникне наступна криза, а в тому, чи зможе міжнародна спільнота зупинити її до того, як вона перетвориться на масштабне протистояння.
