Президент США Дональд Трамп схвалив одну з найрезонансніших міжнародних угод останніх років, яка може суттєво змінити геополітичний баланс на Близькому Сході. Йдеться про масштабне партнерство між Вашингтоном та Саудівською Аравією у сфері цивільної атомної енергетики. Формально документ покликаний допомогти королівству розвивати власну енергетичну інфраструктуру, однак його зміст уже викликав серйозні дискусії серед політиків, експертів із нерозповсюдження ядерної зброї та союзників США.
Ключовою особливістю домовленості стало те, що Саудівська Аравія отримує можливість розвивати власну ядерну програму без повного дотримання так званого "золотого стандарту" міжнародного контролю, який раніше вважався обов'язковим для подібних угод зі Сполученими Штатами.
Що передбачає нова угода
Американське Міністерство енергетики офіційно підтвердило підписання так званої "Угоди 123" — спеціального документа, який регулює співробітництво США з іншими країнами у сфері мирного використання атомної енергії.
Документ розрахований на 30 років. Після його схвалення Конгресом американські компанії отримають можливість брати участь у будівництві атомної інфраструктури Саудівської Аравії, постачати сучасні реактори, паливо, обладнання, навчати персонал та надавати технічну підтримку.
Фактично йдеться про створення багатомільярдного ринку для американської атомної промисловості, яка останніми роками активно шукає нові міжнародні проєкти.
За словами міністра енергетики США Кріса Райта, домовленість відповідає найвищим міжнародним стандартам безпеки та нерозповсюдження ядерних технологій. У Вашингтоні також наголошують, що співпраця створить тисячі нових високооплачуваних робочих місць у США та забезпечить значні економічні вигоди на десятиліття вперед.
Чому угода викликає стільки суперечок
Попри офіційні заяви про цивільний характер програми, експерти звертають увагу на іншу сторону питання.
Збагачення урану — це одна з ключових технологій, яка використовується не лише для роботи атомних електростанцій, а й потенційно може бути використана для створення ядерної зброї.
Саме тому міжнародне співтовариство десятиліттями вибудовувало жорстку систему контролю за державами, які отримують доступ до таких технологій.
Особливу критику викликає те, що Саудівська Аравія не буде зобов'язана підписувати Додатковий протокол Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ). Саме цей документ вважається "золотим стандартом" міжнародного контролю, оскільки дозволяє інспекторам проводити значно ширші перевірки ядерних об'єктів.
Для порівняння, Об'єднані Арабські Емірати під час укладання аналогічної угоди зі США у 2009 році погодилися на всі вимоги міжнародного контролю.
Ер-Ріяд роками відмовлявся підписувати цей документ, пояснюючи це побоюваннями, що міжнародні інспектори теоретично можуть отримати доступ до особливо чутливих об'єктів, включаючи території поблизу Мекки чи королівських резиденцій.
Натомість сторони погодили альтернативний механізм контролю — окрему двосторонню систему гарантій, яку ще має затвердити Рада керуючих МАГАТЕ.
Чи зможе Саудівська Аравія виробляти власний уран
Попри побоювання критиків, документ містить низку важливих обмежень.
Зокрема, протягом перших десяти років Саудівська Аравія не матиме права самостійно розробляти технології збагачення урану або купувати їх в інших країнах.
Перед початком будь-яких робіт зі збагачення урану спеціальна американо-саудівська комісія повинна визначити, чи є такий проєкт економічно доцільним.
Крім того, будівництво відповідних об'єктів здійснюватиметься американською стороною без передачі Ер-Ріяду найбільш чутливих технологічних рішень.
Втім, навіть за таких умов частина американських законодавців сумнівається, що існуючих запобіжників буде достатньо.
Велика геополітична гра
Нова угода виходить далеко за межі енергетики.
Вашингтон фактично намагається закріпити довгостроковий стратегічний вплив на одного зі своїх найважливіших партнерів у регіоні.
Експерти зазначають, що у разі провалу домовленостей Саудівська Аравія могла б звернутися до Росії або Китаю, які активно просувають власні атомні технології на міжнародному ринку.
Професор права Університету Алабами Ден Джойнер вважає, що угода дозволить американським та союзним компаніям постачати реактори, компоненти, паливо, навчальні програми та інженерні послуги, а також збереже для США можливість впливати на стандарти безпеки саудівської ядерної програми.
Таким чином Вашингтон не лише отримує значні економічні переваги, а й посилює свій політичний вплив у регіоні.
Реакція Ізраїлю та Ірану
Найбільш уважно за розвитком ситуації спостерігають дві країни, між якими вже багато років триває стратегічне суперництво.
Ізраїль традиційно дуже обережно ставиться до будь-якого поширення ядерних технологій на Близькому Сході. Хоча держава офіційно не підтверджує наявність власного ядерного арсеналу, міжнародні експерти давно вважають її фактичною ядерною державою.
Не менш складною є реакція Ірану.
Тегеран продовжує реалізацію власної ядерної програми, наполягаючи на її виключно мирному характері, навіть після серії американських ударів по своїх об'єктах. Водночас міжнародна спільнота неодноразово висловлювала занепокоєння щодо рівня збагачення іранського урану.
Додаткової напруги додають попередні заяви спадкоємного принца Саудівської Аравії Мухаммеда бін Салмана. Він відкрито заявляв, що якщо Іран колись створить власну ядерну зброю, Ер-Ріяд також прагнутиме отримати аналогічний потенціал.
Саме ця заява сьогодні часто згадується критиками нової американсько-саудівської угоди.
Чому переговори тривали так довго
Ідея співпраці США та Саудівської Аравії у сфері атомної енергетики існує вже багато років.
За президентства Джо Байдена вона розглядалася як частина масштабної угоди щодо нормалізації відносин між Саудівською Аравією та Ізраїлем.
Однак після нападу ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня 2023 року та подальшої ескалації війни ці переговори фактично були згорнуті.
Адміністрація Дональда Трампа повернулася до цієї теми, однак процес також неодноразово відкладався через напружену ситуацію навколо Ірану та побоювання щодо можливого спротиву в американському Конгресі.
Що буде далі
Попри підписання документа, його остаточна доля ще не визначена.
Тепер угода має пройти обов'язковий розгляд у Конгресі США. Якщо і Палата представників, і Сенат підтримають резолюції про її відхилення, документ не набуде чинності.
Вже зараз низка американських законодавців і експертів заявляють про необхідність переглянути окремі положення угоди, насамперед ті, що стосуються міжнародного контролю та гарантій нерозповсюдження ядерних технологій.
Водночас прихильники домовленостей переконані, що стратегічне партнерство із Саудівською Аравією дозволить Вашингтону зміцнити свої позиції на Близькому Сході, посилити конкуренцію з Росією та Китаєм і водночас зберегти контроль над розвитком саудівської атомної програми.
Саме тому дискусія навколо цієї угоди, ймовірно, лише набирає обертів. Її наслідки можуть визначати архітектуру безпеки на Близькому Сході протягом наступних десятиліть, адже будь-яке рішення у сфері ядерних технологій завжди виходить далеко за межі енергетики, впливаючи на глобальну політику, військовий баланс і міжнародну стабільність.
