Правоохоронці заявили про викриття системного застосування сили до цивільних під час мобілізаційних заходів в одному з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Одеси. У межах операції «Чесний призов» підозри отримали десятеро військовослужбовців Київського районного ТЦК та СП. Слідство стверджує, що протягом певного періоду представники двох груп оповіщення били людей, застосовували сльозогінний газ та силоміць доставляли громадян до ТЦК.
Державне бюро розслідувань повідомляє про 15 задокументованих епізодів. Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону заявляє, що слідчим уже вдалося встановити щонайменше вісьмох потерпілих цивільних.
За версією слідства, йшлося не про поодинокі конфлікти чи випадкове перевищення повноважень окремими військовослужбовцями. Правоохоронці вважають, що застосування сили набуло системного характеру, а самі учасники груп оповіщення фактично сформували власні правила поведінки.
Особливо резонансною деталлю стало те, що фігуранти, за даними ДБР, використовували між собою девіз «Дуй, пакуй і комплектуй». Цю фразу вони навіть встановлювали як заставку на мобільних телефонах. Для слідства це стало одним із показників того, що жорстке поводження з людьми могло сприйматися учасниками групи не як надзвичайна ситуація, а як частина їхньої роботи.
Один із найбільш серйозних епізодів стосується чоловіка, який намагався втекти від групи оповіщення. Під час переслідування, як встановило слідство, водій службового автомобіля ТЦК наїхав на нього.
Подібні обставини значно виходять за межі звичайної процедури перевірки документів або вручення повістки. Якщо звинувачення будуть доведені в суді, йтиметься вже про кримінальні правопорушення, пов'язані із застосуванням насильства та незаконним позбавленням людей волі.
За словами генерального прокурора Руслана Кравченка, семеро з десяти підозрюваних були мобілізовані навесні 2025 року, після чого їх одразу направили для проходження служби до одеського ТЦК. Ця деталь також привернула увагу слідства, оскільки порушує питання про підготовку людей, яких залучають до роботи з цивільними під час мобілізаційних заходів.
Чотирьом військовослужбовцям повідомили про підозру у катуванні та незаконному позбавленні волі. Їм інкримінують, зокрема, частину 3 статті 127 та частину 2 статті 146 Кримінального кодексу України.
Ще шестеро військовослужбовців отримали підозри у незаконному позбавленні волі. Після розгляду справи в суді чотирьох підозрюваних у катуванні взяли під варту без права внесення застави. Щодо інших шести суд обрав цілодобовий домашній арешт.
Водночас важливо наголосити: на цьому етапі йдеться саме про підозри та версію слідства. Остаточну оцінку діям військовослужбовців має дати суд. Проте масштаб заявлених епізодів робить цю справу значно ширшою за звичайний конфлікт між громадянами та представниками ТЦК.
Розслідування відбувається в рамках операції «Чесний призов», яку ДБР спільно з Генеральним штабом розпочало 30 липня. Тоді слідчі дії пройшли більш ніж у 100 ТЦК у більшості регіонів України.
Правоохоронці перевіряють одразу кілька напрямів можливих порушень: сприяння ухиленню від мобілізації за гроші, перевищення службових повноважень, побиття та катування військовозобов'язаних. Таким чином, одеська справа може бути лише одним із епізодів масштабнішої перевірки системи комплектування.
Історія з Київським районним ТЦК Одеси показує, наскільки небезпечними можуть бути зловживання повноваженнями в умовах воєнного стану. Держава має право проводити мобілізаційні заходи, але це право не означає можливості застосовувати до людей незаконне насильство.
Для суспільства тут важливі одразу два моменти. З одного боку, виявлення та покарання тих, хто справді порушував закон, необхідне для відновлення довіри до мобілізаційної системи. З іншого — кожен факт насильства не повинен автоматично перетворюватися на звинувачення всієї системи або всіх військовослужбовців ТЦК.
Найближчим часом слідство має встановити всі обставини 15 епізодів, роль кожного з десяти підозрюваних та можливу наявність інших потерпілих. Якщо системний характер порушень буде доведений, справа може стати одним із найгучніших прикладів необхідності контролю за діями посадовців, які отримали право представляти державу під час мобілізації.
Адже вимога виконати закон не може сама ставати виправданням для порушення закону. Саме від того, наскільки принципово держава відреагує на такі випадки, залежить не лише покарання конкретних винних, а й довіра громадян до всієї системи мобілізації.
