Президент Джо Байден завершує свою політичну кар’єру, стикаючись із питанням: чи правильно він зробив ставку на відновлення традиційної моделі управління у часи, коли суспільство вимагало радикальних змін?
Ставка на традиції: успіх чи помилка?
Джо Байден прийшов до влади після президентства Дональда Трампа з метою відновити довіру до інституцій та демократії. Його основна ідея полягала в тому, щоб показати, що традиційна модель управління, заснована на співпраці, компромісах та повазі до правил, все ще працює. Це було контрастом до стилю Трампа, який характеризувався популізмом, конфронтацією та особистими атаками.
Байден вважав, що через досягнення в таких галузях, як інфраструктура, економіка та боротьба зі змінами клімату, американці знову повірять у демократію. У перші роки свого президентства він дійсно домігся значних успіхів, зокрема:
- Прийнято багатомільярдний закон про модернізацію інфраструктури.
- Підтримано законодавство для відновлення виробництва напівпровідників у США.
- Посилено боротьбу зі змінами клімату через інвестиції у відновлювані джерела енергії.
Однак Байден не зміг вирішити найголовніше завдання свого президентства: зробити правління Трампа виглядом політичного відхилення, а не нової норми. Після виборів 2024 року, на яких Трамп повернув собі президентську посаду, стало зрозуміло, що глибокий розкол у суспільстві залишився незмінним.
Досягнення Байдена: довгий горизонт
Байден і його команда часто наголошують, що результати їхньої роботи стануть видимими лише через роки. Його радник з національної безпеки Джейк Салліван зазначив:
"Якщо міряти успіх політикою одного терміну, то його підхід може здаватися недосконалим. Але якщо дивитися на десятиліття вперед, то дії Байдена забезпечують фундамент для довготривалого успіху."
Серед головних досягнень Байдена:
- Економіка. Президенту вдалося уникнути рецесії, яку багато економістів вважали неминучою після пандемії.
- Міжнародна політика. Байден відновив трансатлантичний альянс, об'єднавши Захід у підтримці України у війні проти Росії.
- Боротьба з пандемією. Масова вакцинація вивела США з глибокої кризи COVID-19.
Однак ці успіхи мали свої обмеження. Байден не зміг ефективно донести свої досягнення до виборців, які зосереджувалися на короткострокових проблемах, таких як інфляція та ціни на паливо.
Президент Джо Байден плаче під час вечері в Білому домі, щоб подякувати своїм давнім прихильникам 22 листопада. Деметріус Фрімен
Слабкі місця президентства
Байден визнав кілька стратегічних помилок, які могли коштувати йому політичного капіталу:
- Іміджеві втрати. У 2021 році його адміністрація випустила чеки допомоги без згадки про ім'я президента. Для багатьох це стало символом відсутності яскравої особистої політики, на якій успішно будував свою кампанію Трамп.
- Вибір генерального прокурора. Байден шкодував про призначення Мерріка Гарланда, який був занадто повільним у справах, пов’язаних із розслідуванням дій Трампа.
- Кампанійна стратегія. Байден зосередився на темах демократії та загрозах авторитаризму, тоді як виборців більше хвилювали економічні питання.
"Ми маємо пам’ятати, що політичний цикл коротший, ніж зміни, які ми намагаємося запровадити," — зазначив Байден у приватній розмові з радниками.
Розрив поколінь і політична реальність
Байден, політик епохи компромісів, не завжди відповідав новим політичним умовам. Його підхід віддзеркалював оптимізм 1970-х, коли двопартійна співпраця була нормою. Але у 2020-х роках політика стала набагато більш конфронтаційною, а швидкість інформаційного циклу вимагає миттєвих рішень і меседжів.
"Він намагався працювати так, як це було прийнято в його молоді роки, але сьогодні політика кардинально змінилася," — зазначив сенатор Річард Блюменталь.
Байден порівнює свою боротьбу з викликами, які стояли перед Рузвельтом чи Лінкольном, але в епоху домінування соціальних мереж і популістських лідерів його підхід часто здавався застарілим.
Що пішло не так у боротьбі з Трампом?
Однією з головних цілей Байдена було подолання впливу "трампізму". Його команда вважала, що американці, втомлені від конфліктів, підтримають відновлення традиційної демократії. Але замість цього розкол у суспільстві лише поглибився.
У 2024 році, коли Байден вирішив знову балотуватися, багато демократів закликали його передати естафету молодому поколінню лідерів, яке могло б ефективніше боротися з Трампом. Рішення залишитися в гонці сприймалося як порушення обіцянки бути "перехідним президентом".
Останні дні президентства
На завершальному етапі свого терміну Байден стикається з парадоксом: навіть його опоненти визнають його значні досягнення, але політичний ландшафт не сприяв їхній оцінці виборцями.
"Він зробив величезну роботу в складній ситуації, але його стиль управління не відповідав сучасним викликам," — зазначив колишній сенатор Тед Кауфман.
20 січня 2025 року Байден передасть владу Дональду Трампу. Байден вирішив дотримуватися принципу мирного переходу влади, навіть якщо сам Трамп цього принципу не дотримався чотири роки тому.
"Моя робота — не для моменту. Моя робота — для історії," — сказав Байден своїм помічникам після виборів.
Політичний спадок Байдена
Байден залишає після себе складну спадщину. Його досягнення у сфері інфраструктури, боротьби з пандемією та міжнародної політики, ймовірно, визнають у майбутньому. Але його неспроможність зруйнувати вплив "трампізму" і пристосуватися до нової політичної культури залишає демократичну партію перед серйозними викликами.
Байден — це політик, який намагався відновити традиції у часи, коли суспільство потребувало нового підходу. Його президентство, хоча й сповнене здобутків, стало нагадуванням про те, що лідерство в епоху глибоких змін вимагає не лише досвіду, а й здатності до радикальних трансформацій.
