Чи можуть демократи замінити Байдена на чолі президентського списку?

У Палаті представників США демократи використали формальне засідання, щоб показати відсутність більшості та звинуватити республіканців у зриві переговорів щодо бюджету.

За кілька годин до дедлайну, що загрожує урядовим шатдауном, демократи влаштували політичну акцію у Палаті представників США. Вони використали формальне «pro forma» засідання, яке зазвичай триває кілька хвилин і майже не привертає уваги, щоб показати бездіяльність республіканців.

Близько ста демократів зібралися у сесійній залі, де зазвичай панує порожнеча під час таких процедур. Вони тримали саморобні плакати із зображенням спікера Майка Джонсона та написами «зникла особа». На протилежному боці залу стояв лише один республіканець — конгресмен Воррен Девідсон з Огайо.

У Палаті представників США демократи використали формальне засідання, щоб показати відсутність більшості та звинуватити республіканців у зриві переговорів щодо бюджету.

За кілька годин до дедлайну, що загрожує урядовим шатдауном, демократи влаштували політичну акцію у Палаті представників США. Вони використали формальне «pro forma» засідання, яке зазвичай триває кілька хвилин і майже не привертає уваги, щоб показати бездіяльність республіканців.

Близько ста демократів зібралися у сесійній залі, де зазвичай панує порожнеча під час таких процедур. Вони тримали саморобні плакати із зображенням спікера Майка Джонсона та написами «зникла особа». На протилежному боці залу стояв лише один республіканець — конгресмен Воррен Девідсон з Огайо.

Хоча цього тижня Палата мала працювати, Джонсон скасував голосування після того, як республіканці проштовхнули власний тимчасовий законопроєкт щодо фінансування уряду до 21 листопада. У Сенаті демократи відмовилися його підтримати, і документ заблокували.

Демократи, які повернулися до Вашингтона попри скасовані сесії, заявили, що хочуть продемонструвати єдність та підкреслити безвідповідальність більшості. Їхня присутність мала стати контрастом до порожніх рядів республіканців напередодні можливого шатдауну.

Після молитви та присяги прапору, конгресвумен Роза ДеЛауро з Коннектикуту, головна демократка у Комітеті з асигнувань, намагалася домогтися слова, щоб закликати до голосування за альтернативний план фінансування.

Втім, за правилами «pro forma» жодне рішення не може бути ухвалене без одностайної згоди. Тому навіть одна відмова здатна заблокувати будь-яку спробу провести голосування. Республіканець Морган Ґріффіт, який тимчасово вів засідання, відмовився визнавати ДеЛауро.

Коли Ґріффіт почав зачитувати формулу про закриття засідання, демократи піднялися зі своїх місць, вигукуючи вимоги надати слово. Сесія тривала лише три хвилини й завершилася звуком молотка, попри протести та крики «Ганьба вам!» із боку демократів.

Конгресмен Джим Макґоверн звернувся безпосередньо до журналістів у залі для преси: «Подивіться, хто тут є, а кого немає. Ми тут». Його слова віддзеркалили меседж кампанії демократів — вони готові працювати, тоді як республіканці уникають відповідальності за наближення кризи.

Політичний ефект акції очевидний: демократи прагнуть показати суспільству, що саме бездіяльність республіканців може спричинити урядовий шатдаун. Залишається питання, чи спрацює ця стратегія як інструмент тиску на більшість та чи зможе Конгрес уникнути нової політичної паралізації.

Камала Гарріс у «107 днів» описує напругу з Джо Байденом, що наростала від кампанії до завершення каденції. Для виборця це сенсація, але для історії — правило: тандем у Білому домі зшивають компроміси, які неминуче зношуються під тиском влади й відповідальності.

Структурний дефект простий: президент США і віцепрезидент прагнуть одного крісла. Партійна доцільність на старті приглушує конкуренцію, та що ближче до виборів, то гучнішими стають різні стратегії, кола підтримки й бачення ризиків для Демократичної партії.

Книга фіксує момент, коли оточення Байдена і команда Камали Гарріс почали розходитися у пріоритетах. Дилема з другим терміном, темп публічних появ і розподіл тем — все це перетворило робочі дискусії на політичні маркери лояльності та майбутнього впливу.

Камала Гарріс у «107 днів» описує напругу з Джо Байденом, що наростала від кампанії до завершення каденції. Для виборця це сенсація, але для історії — правило: тандем у Білому домі зшивають компроміси, які неминуче зношуються під тиском влади й відповідальності.

Структурний дефект простий: президент США і віцепрезидент прагнуть одного крісла. Партійна доцільність на старті приглушує конкуренцію, та що ближче до виборів, то гучнішими стають різні стратегії, кола підтримки й бачення ризиків для Демократичної партії.

Книга фіксує момент, коли оточення Байдена і команда Камали Гарріс почали розходитися у пріоритетах. Дилема з другим терміном, темп публічних появ і розподіл тем — все це перетворило робочі дискусії на політичні маркери лояльності та майбутнього впливу.

Але «френемі» в Білому домі — не винахід 2020-х. Від перших років республіки конфлікти в парі впливали на політику більше, ніж заведено згадувати. Інституційна модель ролі №2 постійно балансувала між церемоніальністю і фактичною владою.

За оригінальною Конституцією посаду віцепрезидента отримував другий в електоральному підрахунку. Так народжувалася конфронтація: Джон Адамс проти Томаса Джефферсона, а згодом — інтриги Аарона Берра. Лише 12-та поправка закріпила спільний «квиток» для тандему.

Навіть після реформи амбіції нікуди не зникли. Ендрю Джексон і Джон Келгун зіткнулися через тариф і «право нуляції» штатів. Колізія повноважень і цінностей показала, що віцепрезидент здатен бути автономним політичним центром, а не лише «заступником».

У ХХ столітті тріщини стали доктриною. Консерватор Джон Ненс Гарнер сперечався з Рузвельтом щодо Нового курсу і третього терміну. Джона Кеннеді дратував відчужений Ліндон Джонсон, а після 1963-го їхній розкол відгукнувся деморалізацією Демократичної партії.

Білл Клінтон та Ел Гор зіткнулися в Овальному кабінеті після того, як пан Гор зазнав поразки на президентських виборах 2000 року — Стівен Кроулі

Пара Клінтон–Гор стартувала як синхронна політична машина, але імпічмент зруйнував довіру. Ал Гор дистанціювався у 2000-му, а поствиборча суперечка лише закріпила розлам. Урок: особисті скандали вбивають потенціал наступності навіть за високої економіки.

У адміністрації Джорджа Буша молодшого міф про всюдисущого Діка Чейні поступив місце реальності другого терміну: дедалі більше рішень Білий дім ухвалював без урахування «яструбиних» порад віцепрезидента щодо Ірану, КНДР і кліматичної політики.

Під час другого терміну Джордж Буш-молодший дедалі більше ігнорував поради свого віце-президента Діка Чейні — Даг Міллс

Обама і Байден довели, що людська близькість можлива: спільна криза, хвороба сина, фінансова допомога — це історія поваги. Та у 2016-му Барак Обама підтримав Гілларі Клінтон, і політичний розрахунок переважив дружбу. Тріщина згодом лише розширилася.

Тандем Трамп–Майк Пенс завершився драмою 6 січня. Тиск на віцепрезидента щодо сертифікації голосів і гасла натовпу стали точкою неповернення. Це урок про межу лояльності: конституційна клятва важить більше за особисту відданість лідерові.

На цьому тлі історія Байден–Камала Гарріс — варіація відомої мелодії. Коли рейтинг, вік і виборча математика зійшлися в одну лінію, почався торг за ризики. Хто має право сказати «час нам оновитися» — кандидат чи партія? Відповідь завжди політична, не правова.

Пан Байден розійшовся з Бараком Обамою після рішення пана Обами підтримати Гілларі Клінтон на президентських виборах 2016 року — Даг Міллс

Кампанії випалюють ресурси довіри. «Роль №2» стає мішенню: кому приписати провал, кому подарувати успіх? У Білому домі завжди бракує кисню для двох сильних фігур. Тому «тиша штабів» рідко довговічна — її руйнують витоки, меморандуми, а потім книжки.

Ключ до стійкості — чіткий контракт. Віцепрезидент або керує великим портфелем політик, або перетворюється на спікера, що гасить пожежі. Будь-яка «сіра зона» вбиває партнерство: очікування ростуть, повноваження — ні, і конфлікт стає неминучим.

США давно тестують різні моделі «децентралізації №2»: від кураторства Сенату і церемоній — до спецмісій у зовнішній політиці, промисловій політиці чи міграції. Кожна помилка в цих досьє автоматично множиться на потенціал майбутньої кампанії.

Фактор медіа й соцмереж радикалізує цикл. Кожен публічний дисонанс Байден–Камала Гарріс негайно перетворюється на заголовок, а комунікаційні шви стають сюжетами ток-шоу. У такій оптиці будь-яка «робоча суперечка» зчитується як план наступництва.

Демократична партія прагне балансу: захистити спадок адміністрації і водночас демонструвати енергію оновлення. Це завдання несумісне з чутками про внутрішній розлад, тому обережність риторики — актив кампанії, але й провокатор внутрішнього незадоволення.

Республіканська партія використовує кожен розкол опонента, згадуючи кейси Трамп–Пенс чи давніші Гарберт–Рокфелер. Контраст простий: єдиний штаб проти коаліції взаємних підозр. У поляризовану епоху сам факт «сварки на вершині» — аргумент у боротьбі за центристів.

Дональд Трамп тиснув на Майка Пенса, щоб той скасував списки голосів Колегії виборників з коливаючихся штатів, які віддали перевагу пану Байдену на виборах 2020 року — Даг Міллс

Які висновки для інституту віцепрезидентства? По-перше, потрібна чітка політична угода про публічну роль і спадкоємність. По-друге, регулярні «оціночні сесії» між лідерами й штабами здатні попереджати кризу, поки вона не вийшла на шпальти.

По-третє, кадрова синхронізація радників знімає частину тертя. Коли команди Байдена і Камали Гарріс говорять різними канонами політичної мови, навіть ідентичні меседжі лунають як суперечність. Єдність стилю часто важливіша за єдність змісту.

Американська історія показує, що розлади в тандемі рідко руйнують державність, але завжди впливають на порядок денний. Від Рузвельта і Гарнера до Обами і Байдена, «конфлікт повноважень» визначав темп реформ, бюджетні пріоритети й зовнішню політику.

Для виборців ключове — не драматургія, а продуктивність. Якщо Біла хата видає результати, напруга сприймається як «здорові дебати». Якщо ж завдання буксують, книжкові зізнання і витоки стають метафорою втоми й втраченого фокусу перед президентські вибори США.

Сьогодні пара Байден–Гарріс стоїть перед вибором: або інституціоналізувати взаємодію і показати результат, або віддати наратив опонентам. Історія застерігає: тандем без спільної стратегії перетворюється на два паралельні штаби, що змагатимуться за спадок.

Підсумок прагматичний: кризи в тандемах неминучі, але керовані. Чітка архітектура повноважень, узгоджена публічна лінія, прозорі правила наступності — ось анатомія успіху. Решта — емоції кампаній, які минають швидше, ніж здається з перших шпальт.

У серпні 2025 року політична напруга в США досягла нової критичної точки. Республіканська більшість у Техасі ініціювала переслідування демократичних законодавців, які залишили штат, щоб зірвати кворум під час голосування за нову, вигідну для Республіканської партії, карту округів. Ситуація перетворилася на гучний національний скандал із залученням ФБР та критикою з боку високопосадовців Демократичної партії.

Після публічного схвалення директором ФБР Кашем Пателем ініціативи співпрацювати з місцевими правоохоронцями для встановлення місцезнаходження демократичних депутатів, провідні демократи виступили з різкою критикою. Лідер меншості у Палаті представників Хакім Джеффріс заявив, що адміністрація Дональда Трампа "перетворює правоохоронні органи на політичну зброю", вказуючи на загрозу демократичним цінностям.

Окрему увагу привернув губернатор Іллінойсу Джей Бі Пріцкер. У своєму подкасті він наголосив, що техаські демократи не порушили жодних федеральних законів, а будь-які арешти в його штаті будуть "небажаними". Ця заява стала сигналом для всієї країни: ситуація вийшла за межі одного штату й стала загрозою для міждержавної законодавчої стабільності.

У серпні 2025 року політична напруга в США досягла нової критичної точки. Республіканська більшість у Техасі ініціювала переслідування демократичних законодавців, які залишили штат, щоб зірвати кворум під час голосування за нову, вигідну для Республіканської партії, карту округів. Ситуація перетворилася на гучний національний скандал із залученням ФБР та критикою з боку високопосадовців Демократичної партії.

Після публічного схвалення директором ФБР Кашем Пателем ініціативи співпрацювати з місцевими правоохоронцями для встановлення місцезнаходження демократичних депутатів, провідні демократи виступили з різкою критикою. Лідер меншості у Палаті представників Хакім Джеффріс заявив, що адміністрація Дональда Трампа "перетворює правоохоронні органи на політичну зброю", вказуючи на загрозу демократичним цінностям.

Окрему увагу привернув губернатор Іллінойсу Джей Бі Пріцкер. У своєму подкасті він наголосив, що техаські демократи не порушили жодних федеральних законів, а будь-які арешти в його штаті будуть "небажаними". Ця заява стала сигналом для всієї країни: ситуація вийшла за межі одного штату й стала загрозою для міждержавної законодавчої стабільності.

Заяви демократів посилилися після того, як генеральний прокурор Техасу Кен Пекстон та спікер палати представників Дастін Берроуз подали цивільний позов до суду Іллінойсу з вимогою виконання ордерів на арешт понад 30 депутатів, які залишили штат. Цей крок, на думку опозиції, є прямим свідченням зловживання владою з боку республіканців.

Це відбувається на тлі ширших тенденцій у політиці США. Адміністрація Трампа все частіше звинувачується в надмірній централізації влади, ігноруванні демократичних процесів та посиленні авторитарного контролю. Прикладом цього стали нещодавні звернення до Верховного суду США щодо скасування заборони на расове профілювання під час імміграційних рейдів, що було заборонено судом у Лос-Анджелесі.

На міжнародній арені Трамп також продовжує активну гру — анонсував підписання мирної угоди між Азербайджаном та Вірменією, на яку чекають у Білому домі. Це виглядає як спроба відволікти увагу від внутрішніх скандалів і підняти власний міжнародний рейтинг перед виборами.

У сфері освіти — новий виток конфлікту навколо расових квот. Білому дому надіслано директиву, що зобов’язує коледжі та університети розкривати деталі про расовий склад абітурієнтів. Це трактують як наступ на політику позитивної дискримінації.

Економічно — ще більш вибухова ситуація. Більше 60 країн змушені реагувати на нову хвилю тарифів, введених адміністрацією Трампа. Ставки мита сягнули до 41%, що викликає загрозу для світової торгівлі та загрожує масовими звільненнями.

У центрі всього цього — жорстка політика Трампа, яка дедалі більше стирає межу між державним управлінням і особистими політичними амбіціями. Наприклад, нещодавно президент закликав до звільнення CEO Intel, звинувативши його в зв'язках із Компартією Китаю, що обвалило акції компанії.

Ще одним тривожним сигналом стало оголошення про новий перепис населення, який не враховуватиме нелегальних іммігрантів. Це рішення викликає запитання щодо легітимності таких даних та їх впливу на розподіл ресурсів.

Екологічна політика теж зазнає зворотного розвитку. Глава Міненерго США, колишній нафтовий магнат, анонсував перегляд національної кліматичної оцінки, чим викликав хвилю протестів з боку наукової спільноти.

На цьому тлі навіть позитивні новини, як-от рішення федерального суду зупинити будівництво імміграційного табору у Флориді, затьмарюються загальною тенденцією згортання демократичних інститутів.

Зростає також занепокоєння навколо планів Трампа використати кошти ядерного арсеналу США для переобладнання подарованого Катаром розкішного літака в новий Air Force One. Такий крок викликає обурення навіть серед поміркованих республіканців, які вбачають у цьому зловживання бюджетними коштами.

Сукупність подій свідчить про глибоку трансформацію політичного поля США. Політичне протистояння між демократами та адміністрацією Трампа вже давно вийшло за межі партійної конкуренції. Стає все очевидніше: мова йде про фундаментальну боротьбу за збереження інституційної рівноваги, повагу до конституції та демократичних норм.

Глибока тріщина в довірі: що показує нове опитування

Свіже опитування громадської думки в США, проведене авторитетними соціологами Джоном Анзалоне і Тоні Фабріціо для The Wall Street Journal, стало потужним сигналом тривоги для Демократичної партії. Результати опитування, проведеного серед 1500 зареєстрованих виборців у липні 2025 року, свідчать про рекордно низький рівень підтримки: лише 33% опитаних позитивно сприймають демократів, а "дуже позитивну" думку має мізерна частка — лише 8%. Натомість 63% респондентів зазначили, що ставляться до партії несприятливо.

Це найгірший показник для демократів за понад три десятиліття, відколи проводяться подібні опитування. Таке стрімке падіння довіри не може бути випадковим — воно свідчить про глибші проблеми в ідеології, комунікації та діях партії. У порівнянні з минулими роками, навіть у найскладніші періоди, Демократична партія зберігала певну стабільність підтримки серед центристського та ліберального електорату. Проте нині спостерігається системне відчуження її базових груп підтримки.

Особливо тривожним є той факт, що така ситуація виникла не під час виборчої кампанії, коли політичні емоції загострюються, а в середині каденції, коли партія мала б зміцнювати позиції завдяки інституційним ресурсам та практичним досягненням.

Глибока тріщина в довірі: що показує нове опитування

Свіже опитування громадської думки в США, проведене авторитетними соціологами Джоном Анзалоне і Тоні Фабріціо для The Wall Street Journal, стало потужним сигналом тривоги для Демократичної партії. Результати опитування, проведеного серед 1500 зареєстрованих виборців у липні 2025 року, свідчать про рекордно низький рівень підтримки: лише 33% опитаних позитивно сприймають демократів, а "дуже позитивну" думку має мізерна частка — лише 8%. Натомість 63% респондентів зазначили, що ставляться до партії несприятливо.

Це найгірший показник для демократів за понад три десятиліття, відколи проводяться подібні опитування. Таке стрімке падіння довіри не може бути випадковим — воно свідчить про глибші проблеми в ідеології, комунікації та діях партії. У порівнянні з минулими роками, навіть у найскладніші періоди, Демократична партія зберігала певну стабільність підтримки серед центристського та ліберального електорату. Проте нині спостерігається системне відчуження її базових груп підтримки.

Особливо тривожним є той факт, що така ситуація виникла не під час виборчої кампанії, коли політичні емоції загострюються, а в середині каденції, коли партія мала б зміцнювати позиції завдяки інституційним ресурсам та практичним досягненням.

Причини розчарування: економіка, віддаленість від «маленької людини» і криза ідентичності

Однією з ключових причин такого різкого зниження підтримки є сприйняття виборцями партії як віддаленої від реальних проблем. Економічні труднощі, такі як інфляція, нестабільність на ринку праці та тарифна політика, безпосередньо впливають на повсякденне життя американців. Водночас значна частина громадян не відчуває, що Демократична партія має чітке або зрозуміле бачення, як подолати ці виклики.

Партія, яка історично позиціонувала себе як захисниця прав робітничого класу, сьогодні часто асоціюється із політичними елітами великих міст. Саме ця розбіжність між офіційними заявами і практикою створює відчуття зради серед виборців. Навіть прихильники демократів визнають, що партія втратила контакт із "маленькою людиною" — тими, хто працює на заводах, у сфері обслуговування чи освіти і щодня бореться за гідне життя.

До того ж, у партії виникла криза ідентичності. Розмитість політичних меседжів, конфлікти між прогресивним та центристським крилом, а також неефективна медіастратегія тільки поглиблюють розгубленість виборців. Як зазначив Джон Анзалоне, «демократи втратили зв'язок із реальністю і не мають довіри, щоб критикувати опонентів». Це свідчення внутрішньої слабкості, що не дозволяє партії вести повноцінну політичну боротьбу навіть у тих сферах, де традиційно мала перевагу.

Перевага республіканців: не через силу, а через слабкість опонента

Хоча респонденти в опитуванні WSJ також критично ставляться до Республіканської партії, рівень негативного ставлення до неї значно нижчий — мінус 11 пунктів, у порівнянні з мінус 30 у демократів. Така різниця свідчить не стільки про посилення республіканців, скільки про те, що вони стають для багатьох виборців менш гіршим з двох варіантів.

Американці не поспішають ідеалізувати політику Дональда Трампа чи республіканців загалом. Навпаки, критика залишається суттєвою: від економічної нерівності до зовнішньої політики. Однак саме на тлі хаотичної поведінки демократів та їх неспроможності надати переконливу альтернативу, республіканці здобувають відносну довіру у питаннях, які турбують більшість громадян: ціни, зайнятість, безпека.

Згідно з тим самим опитуванням, більшість виборців довіряє республіканцям у вирішенні економічних питань. Цей зсув може мати довготривалі наслідки, адже саме економіка традиційно була "полем бою", де демократам вдавалось перемагати завдяки соціальним ініціативам і підтримці профспілок.

Парадокс довіри: низька підтримка, але все ще лідерство в Конгресі

Попри масштабне розчарування партією, багато виборців усе ще схиляються до підтримки демократів на виборах до Конгресу. За результатами опитування, 46% респондентів заявили, що проголосували б за демократа, якщо б вибори відбулися сьогодні, тоді як республіканця підтримали б 43%. Такий результат викликає здивування — як партія з найнижчим рівнем довіри може все ще мати електоральну перевагу?

Відповідь криється у структурі американського електорату. Багато округів залишаються традиційно демократичними через демографічні, історичні та культурні особливості. Крім того, частина виборців голосує не «за», а «проти» опонента, вбачаючи у демократі менш небезпечний варіант. Це ще один симптом глибшої кризи, коли виборчий процес перетворюється на гру з мінімальним злом, а не на конкуренцію стратегій і бачень.

Ситуація також показує, що особистісні фактори, як-от харизматичність окремих кандидатів, здатні компенсувати загальну слабкість партійного бренду. Однак така компенсація не є сталим рішенням і втрачає ефективність у довгостроковій перспективі.

Що далі: чи є шанс на перезавантаження

Для Демократичної партії США настав критичний момент істини. Результати опитування WSJ — це не просто сигнал тривоги, а заклик до глибокої трансформації. Партії необхідно не лише змінити риторику, а й переосмислити своє місце у суспільстві, відновити реальний діалог із виборцями, вийти з ідеологічної ізоляції та запропонувати зрозуміле, чесне економічне бачення.

Повернення довіри вимагатиме часу, рішучих кроків та внутрішнього очищення. Політичний ринок США залишається надзвичайно конкурентним, і будь-яка вага чи зволікання коштує дорого. Поки демократи не вийдуть з паралічу внутрішньої розгубленості, їхні опоненти продовжуватимуть здобувати позиції, навіть без особливого ентузіазму з боку виборців.

США вступають у фазу глибокої політичної турбулентності. І те, яка партія зможе запропонувати не лише гасла, а реальні відповіді на виклики сьогодення, визначатиме майбутнє всієї країни. У цьому контексті, демократи мають останній шанс стати знову партією, яка надихає, а не розчаровує.

Глибока ерозія довіри: що сталося з демократами?

Останні дані опитування The Wall Street Journal, проведеного двома досвідченими соціологами — демократом Джоном Анзалоне і республіканцем Тоні Фабріціо, сколихнули політичний ландшафт США. За результатами опитування, лише 33% виборців сьогодні мають позитивну думку про Демократичну партію, а критично низькі 8% — «дуже позитивну». Це найнижчі показники за понад три десятиліття, відколи WSJ проводить подібні заміри.

Таке зниження популярності не є раптовим вибухом невдоволення. Це результат поступового, але неухильного відриву партії від настроїв широких верств населення. Багато американців відчувають, що демократи дедалі менше розуміють і відображають потреби звичайних людей, зокрема робітничого класу. Усе більше виборців вважають Демократичну партію елітарною, відірваною від реальності, а її гасла — відлунням минулого.

Цікаво, що навіть ті, хто незадоволений поточним станом справ у країні — економічною ситуацією, інфляцією, міжнародною політикою — часто все ж не готові довірити вирішення цих проблем саме демократам. Така ситуація змушує задуматися про глибші причини електоральної відчуженості, що більше не піддається звичайній передвиборчій риториці.

Глибока ерозія довіри: що сталося з демократами?

Останні дані опитування The Wall Street Journal, проведеного двома досвідченими соціологами — демократом Джоном Анзалоне і республіканцем Тоні Фабріціо, сколихнули політичний ландшафт США. За результатами опитування, лише 33% виборців сьогодні мають позитивну думку про Демократичну партію, а критично низькі 8% — «дуже позитивну». Це найнижчі показники за понад три десятиліття, відколи WSJ проводить подібні заміри.

Таке зниження популярності не є раптовим вибухом невдоволення. Це результат поступового, але неухильного відриву партії від настроїв широких верств населення. Багато американців відчувають, що демократи дедалі менше розуміють і відображають потреби звичайних людей, зокрема робітничого класу. Усе більше виборців вважають Демократичну партію елітарною, відірваною від реальності, а її гасла — відлунням минулого.

Цікаво, що навіть ті, хто незадоволений поточним станом справ у країні — економічною ситуацією, інфляцією, міжнародною політикою — часто все ж не готові довірити вирішення цих проблем саме демократам. Така ситуація змушує задуматися про глибші причини електоральної відчуженості, що більше не піддається звичайній передвиборчій риториці.

Виборці посеред двох криз: недовіра як до демократів, так і до республіканців

Варто зазначити, що критика не спрямована виключно на Демократичну партію. За тим самим опитуванням, ставлення до Республіканської партії також залишається негативним: -11 пунктів за шкалою сприятливого/несприятливого ставлення. Президент Дональд Трамп, хоч і зберігає лідерство серед республіканського електорату, має -7 пунктів у загальному рейтингу схвалення.

Це означає, що загалом американський виборець перебуває у стані політичної кризи — йому не до вподоби ані нинішній лідер, ані основні опозиційні сили. Своєрідний "вибір без вибору", який створює політичний вакуум. Виборці прагнуть змін, однак не бачать політичної сили, яка могла б переконливо втілити ці зміни.

Довготривала втрата довіри до обох партій відкриває можливості для нових рухів, однак одночасно підживлює апатію та зневіру в самій політичній системі. Це небезпечний стан, у якому будь-яка криза — економічна, соціальна чи зовнішньополітична — може мати непрогнозовані наслідки.

Роль економіки: хронічна втома від обіцянок

Одна з причин критичного падіння підтримки демократів — нездатність переконливо відповідати на запити суспільства в економічній площині. У відповідях респондентів чітко звучать побоювання щодо зростання цін, нестабільності валютного курсу, тарифів на житлово-комунальні послуги. Проте ключове — це втрата віри в те, що демократи здатні запропонувати щось нове та ефективне.

Економічні обіцянки стали риторичною формальністю. Партійні лідери часто говорять про "інвестиції в середній клас", "зелену економіку", "справедливі податки", але реальні результати таких ініціатив — малопомітні або взагалі відсутні у повсякденному житті американців. Особливо це стосується виборців у центральних і південних штатах, які традиційно складають кістяк робітничого електорату.

Навіть ті, хто ще зберігає лояльність до демократів, визнають: економічна політика партії потребує перезавантаження. Більше того, без чіткої стратегії економічного відновлення та послідовного пояснення своїх дій суспільству, партія не зможе відновити довіру ані на місцевому, ані на федеральному рівні.

Ідеологічна втома: від прогресивізму до розгубленості

Ще однією причиною розчарування стало те, що демократів дедалі більше сприймають не як партію конструктивних змін, а як інституцію, захоплену внутрішньою боротьбою між поміркованими центристами та радикальнішими прогресивними крилами. Виборці часто не розуміють, яка саме програма є пріоритетною, і за що, власне, сьогодні виступає Демократична партія.

Цей внутрішній ідеологічний розкол виливається у невиразність повідомлень. Що більше партія намагається догодити всім, то менше її розуміють. Кампанії стають сукупністю гасел і лозунгів, що не мають чіткого стрижня. Це створює вакуум ідентичності, який миттєво заповнюється емоційними, популістськими наративами з іншого табору.

Суспільство втомилося від політичних баталій у стилі "ліві проти правих", і хоче реального діалогу. Однак саме Демократична партія, яка колись позиціонувала себе як голос простих американців, більше не в змозі ефективно говорити від їхнього імені. Це серйозний виклик, який потребує переосмислення ролі і форми лідерства.

Світло в кінці тунелю: можливість для переосмислення

Попри низькі рейтинги, опитування все ж показало, що у гіпотетичному голосуванні за Конгрес демократи здобули б 46% голосів, проти 43% у республіканців. Це означає, що кредит довіри хоч і обмежений, але ще не вичерпаний повністю. Партія має шанс на перезапуск.

Цей шанс криється у поверненні до першоджерел. До людей, які щодня стикаються з викликами, якими не переймаються кабінети Вашингтона. Демократам варто припинити говорити про абстрактні реформи та повернутися до конкретики: зарплати, пенсії, безпека, доступна медицина, підтримка малого бізнесу.

Криза, в якій сьогодні опинилася Демократична партія, — це не вирок, а симптом глибших процесів. Суспільство змінюється, а отже, змінюватися має і політика. Хто першим зуміє це усвідомити — той отримає не лише підтримку, а й шанс визначити курс країни на роки вперед.

Досягнення та невдачі Байдена в Україні

Одним із ключових викликів президентства Байдена стала війна в Україні, розв’язана Росією. Його адміністрація забезпечила підтримку Києву через постачання зброї, фінансову допомогу та консолідацію міжнародної підтримки.

• Позитивний вплив: Байден зміцнив трансатлантичні зв’язки, створивши коаліцію країн, які підтримали Україну. Його адміністрація ініціювала постачання сучасної зброї, включаючи системи ППО Patriot та HIMARS, що допомогло Україні утримати оборону.
• Недоліки: Незважаючи на значну допомогу, війна триває, і Київ залишається під загрозою. 44% американців вважають, що Байден мав негативний вплив на конфлікт, згідно з опитуванням AP-NORC.

За кілька тижнів до завершення терміну Байден намагався "захистити" підтримку України від можливого згортання допомоги під час президентства Дональда Трампа.

Газа: кінець війни, що розчарував обидві сторони

Конфлікт у Газі, який тривав 15 місяців, закінчився напередодні завершення президентства Байдена завдяки угоді про припинення вогню. Проте:

Досягнення та невдачі Байдена в Україні

Одним із ключових викликів президентства Байдена стала війна в Україні, розв’язана Росією. Його адміністрація забезпечила підтримку Києву через постачання зброї, фінансову допомогу та консолідацію міжнародної підтримки.

• Позитивний вплив: Байден зміцнив трансатлантичні зв’язки, створивши коаліцію країн, які підтримали Україну. Його адміністрація ініціювала постачання сучасної зброї, включаючи системи ППО Patriot та HIMARS, що допомогло Україні утримати оборону.
• Недоліки: Незважаючи на значну допомогу, війна триває, і Київ залишається під загрозою. 44% американців вважають, що Байден мав негативний вплив на конфлікт, згідно з опитуванням AP-NORC.

За кілька тижнів до завершення терміну Байден намагався "захистити" підтримку України від можливого згортання допомоги під час президентства Дональда Трампа.

Газа: кінець війни, що розчарував обидві сторони

Конфлікт у Газі, який тривав 15 місяців, закінчився напередодні завершення президентства Байдена завдяки угоді про припинення вогню. Проте:

• Критика: Його "безумовна" підтримка прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу спричинила хвилю критики. 14% американців вважають, що Байден мав позитивний вплив на цей конфлікт, тоді як більшість оцінила його роль негативно.
• Наслідки для партії: Демократи, зокрема прогресивні групи та молодь, були розчаровані. Це могло вплинути на результат виборів 2024 року, які завершилися поразкою Камали Гарріс.

Останні дипломатичні зусилля адміністрації Байдена, які призвели до угоди про обмін заручників і припинення вогню, були занадто пізніми, щоб змінити загальне сприйняття.

Виведення військ з Афганістану: рішення, яке переслідує

Рішення Байдена завершити “вічну війну” в Афганістані у 2021 році залишається суперечливим:

• Позитив: Байден виконав свою обіцянку завершити багаторічну війну.
• Негатив: Хаотичне виведення військ і швидке падіння афганського уряду на користь Талібану затьмарили досягнення. Ці події стали символом слабкої підготовки та стратегічних прорахунків.

Перспектива з Трампом у Білому домі

Останні дні Байдена позначилися зусиллями "трампостійкого" закріплення його політики, зокрема підтримки України. Проте обіцянка Дональда Трампа повернутися до політики "Америка понад усе" може змінити більшість досягнень.

Байден залишив США з відновленою міжнародною роллю, але його обережний підхід виглядає "бліпом" на тлі масштабних змін, які може запровадити Трамп.

Висновок: змішана спадщина в турбулентний час

Байден прийшов до влади із заявою, що “Америка повертається”, і дійсно зміцнив позиції США в міжнародній спільноті. Але його підхід до зовнішньої політики часто сприймався як обережний, повільний і не завжди ефективний. Його спадщина у сфері міжнародних відносин залежатиме від того, чи зможе наступна адміністрація зберегти досягнуті результати, або вони будуть знищені на користь політики ізоляціонізму.

Рішення президента Джо Байдена завершити свою політичну кар’єру після одного терміну у Білому домі є рідкісним, але не безпрецедентним випадком в історії США. З огляду на виклики, з якими він стикався протягом чотирьох років, його прощальне послання має особливе значення: це не лише підбиття підсумків, а й попередження для наступних поколінь про небезпеки поляризації, демократичного занепаду та глобальної нестабільності.

Прощальне слово Джо Байдена: баланс між досягненнями і тривогами

У своєму прощальному виступі президент Байден підкреслив досягнення своєї адміністрації, зокрема подолання наслідків пандемії, відновлення економіки та посилення глобального партнерства на підтримку України. Але його промова не була лише про перемоги. Байден неодноразово застерігав про ризики для демократії, які, на його думку, не зникли, а стали ще більш загрозливими.

Рішення президента Джо Байдена завершити свою політичну кар’єру після одного терміну у Білому домі є рідкісним, але не безпрецедентним випадком в історії США. З огляду на виклики, з якими він стикався протягом чотирьох років, його прощальне послання має особливе значення: це не лише підбиття підсумків, а й попередження для наступних поколінь про небезпеки поляризації, демократичного занепаду та глобальної нестабільності.

Прощальне слово Джо Байдена: баланс між досягненнями і тривогами

У своєму прощальному виступі президент Байден підкреслив досягнення своєї адміністрації, зокрема подолання наслідків пандемії, відновлення економіки та посилення глобального партнерства на підтримку України. Але його промова не була лише про перемоги. Байден неодноразово застерігав про ризики для демократії, які, на його думку, не зникли, а стали ще більш загрозливими.

«Ми не можемо дозволити, щоб наші досягнення були зведені нанівець. Демократія завжди потребує захисту», — заявив Байден, закликаючи американців протистояти розколам і працювати над відновленням довіри до державних інституцій.

Ці слова були особливо актуальними з огляду на те, що його наступником стане Дональд Трамп — суперник, якого Байден неодноразово називав загрозою для демократії. Сам факт повернення Трампа до влади ускладнює збереження спадщини Байдена, і це додає напруження його завершенню президентської каденції.

Президент України Володимир Зеленський і президент Байден провели прес-конференцію під час саміту «Групи 7» у Савеллетрі, Італія, у червні. Ерін Шафф

Президент Байден зустрівся з паном Зеленським у Києві, столиці України, у понеділок. Західні країни згуртувалися за українського лідера. Даніель Берегулак

За останні кілька тижнів в мережі поширилися оманливі відео публічних виступів президента Байдена. Кенні Холстон

Ліндон Джонсон: коли досягнення під загрозою

Ліндон Джонсон, який також завершив президентство після одного терміну, зіткнувся з подібними викликами. Його програма «Великого суспільства» принесла масштабні соціальні реформи, але залишилася вразливою через політичні розбіжності. У своїй прощальній промові Джонсон наголосив, що незавершені реформи можуть бути втрачені, якщо їх не підтримувати.

«Це обіцянки американському народу, які мають бути виконані. Їхня втрата буде трагедією», — заявив він перед Конгресом, наголошуючи на важливості довготривалого впровадження реформ.

Як і Байден, Джонсон залишав свій пост у тіні затяжного конфлікту — війни у В’єтнамі. Обидва президенти намагалися знайти баланс між внутрішніми реформами та зовнішньополітичними викликами, проте їхні досягнення опинилися під загрозою через зміну політичного курсу.

Президент Ліндон Джонсон виступав перед Конгресом у 1969 році. Через Associated Press

Джеральд Форд: спроба відновлення довіри

Джеральд Форд, який завершив свою президентську каденцію після поразки на виборах 1976 року, також залишив складну спадщину. Він прийшов до влади після відставки Річарда Ніксона внаслідок скандалу «Вотергейт» і зіткнувся з викликом відновлення довіри до державних інституцій.

Форд використав своє прощання, щоб підкреслити свою роль у стабілізації країни, наголошуючи на необхідності єдності. Але його промова також мала нотку надії на політичне повернення.

«Я з радістю йду до статусу приватного громадянина, але, можливо, ще повернуся», — заявив він, викликаючи сміх у Конгресі.

Хоча Форд не повернувся до Білого дому, його слова стали прикладом того, як президенти можуть завершувати свій термін із гідністю, але не без амбіцій.

Президент Джеральд Форд висловив гордість за свою роль у «відновленні довіри до президента». Архів всесвітньої історії, через Getty Images

Джордж Буш-старший: попередження про роль США у світі

Джордж Буш-старший, який програв вибори Біллу Клінтону у 1992 році, використав своє прощання, щоб поділитися глибокими роздумами про місце Америки у світі. Він попереджав про ризики, пов’язані з надмірним втручанням США у міжнародні конфлікти.

«Сполучені Штати не повинні прагнути стати світовим поліцейським», — наголосив Буш, підкреслюючи важливість співпраці з союзниками і обережності у зовнішній політиці.

Це попередження було актуальним і для Байдена, який завершував свій термін на тлі глобальної напруженості, включаючи війну в Україні та суперечки з Китаєм.

Байден у контексті історії: унікальні виклики сучасності

Президент Байден стикається з унікальними викликами, які ставлять його прощання в контекст нової ери американської політики. Його слова про ризики для демократії, загрози кліматичних змін і необхідність глобального співробітництва знаходять відгук у сучасних проблемах, з якими стикається світ.

Проте головною складністю залишається збереження його досягнень. Політична поляризація, повернення його суперника до влади і потенційні зміни курсу країни можуть суттєво змінити оцінку його президентства в історії.

Уроки для майбутнього

Історія показує, що кожен президент, який залишав Білий дім після одного терміну, мав нагоду вплинути на майбутнє країни своїм прощальним словом. Джо Байден, подібно до Джонсона, Форда і Буша, використав цей момент, щоб наголосити на важливості єдності, співпраці і продовження розпочатих реформ. Але те, як його спадщина оцінюватиметься в майбутньому, залежатиме від здатності країни зберегти досягнуте і долати нові виклики.

Президент США Джо Байден, підсумовуючи досягнення своєї адміністрації у зовнішній політиці, звернув увагу на війну Росії проти України та заявив, що Москва не змогла реалізувати свої стратегічні цілі.

Байден у центрі Києва: символ протидії агресії

У своїй промові, виголошеній 13 січня в Державному департаменті США, Байден нагадав про початок повномасштабного російського вторгнення. Президент зазначив, що однією з ключових помилок російського лідера Володимира Путіна стало хибне уявлення про швидке захоплення Києва.

"Коли Путін вторгся в Україну, він думав, що захопить Київ за лічені дні. Насправді ж після початку війни в центрі Києва побував я, а не він. Путін цього не зробив", – заявив американський президент із ноткою гумору.

Байден також наголосив на тому, що його візит до української столиці під час бойових дій став історичним кроком. Він зазначив, що став першим верховним головнокомандувачем США, який відвідав зону активних бойових дій, де не було присутності американських військ.

Президент США Джо Байден, підсумовуючи досягнення своєї адміністрації у зовнішній політиці, звернув увагу на війну Росії проти України та заявив, що Москва не змогла реалізувати свої стратегічні цілі.

Байден у центрі Києва: символ протидії агресії

У своїй промові, виголошеній 13 січня в Державному департаменті США, Байден нагадав про початок повномасштабного російського вторгнення. Президент зазначив, що однією з ключових помилок російського лідера Володимира Путіна стало хибне уявлення про швидке захоплення Києва.

"Коли Путін вторгся в Україну, він думав, що захопить Київ за лічені дні. Насправді ж після початку війни в центрі Києва побував я, а не він. Путін цього не зробив", – заявив американський президент із ноткою гумору.

Байден також наголосив на тому, що його візит до української столиці під час бойових дій став історичним кроком. Він зазначив, що став першим верховним головнокомандувачем США, який відвідав зону активних бойових дій, де не було присутності американських військ.

США як ключовий союзник України

У своїй промові Джо Байден акцентував, що за його керівництва Сполучені Штати виступили на передовій допомоги Україні. За словами президента, саме підтримка США стала вирішальною для протидії російській агресії. Він перелічив, чого не вдалося досягти Росії за три роки повномасштабного вторгнення:

• Підкорити Україну.
• Роз'єднати країни НАТО.
• Захопити значні території України.

Підтримка України стала не лише питанням військової допомоги, а й стратегічним завданням для збереження міжнародного порядку. Байден підкреслив, що єдність Заходу та скоординованість дій країн НАТО значно послабили геополітичні позиції Росії.

Два головні завдання Байдена

Президент США окреслив два ключові завдання, які поставив перед своєю адміністрацією від початку вторгнення Росії:

1. Згуртувати світ на підтримку України. Байден зазначив, що досягти цього вдалося завдяки тісній дипломатичній роботі та мобілізації союзників.
2. Запобігти війні між ядерними державами. Прагнення уникнути ескалації, яка могла б призвести до катастрофічних наслідків, залишалося пріоритетом його адміністрації.

"Нам вдалось і те, й те. І сьогодні Україна – все ще вільна та незалежна країна, яка має потенціал на світле майбутнє", – підкреслив Байден.

Погляд у майбутнє

Американський президент завершив свою промову словами про спадщину, яку його адміністрація залишає наступникам. Він висловив упевненість, що закладені основи підтримки України допоможуть забезпечити стабільність і процвітання цієї країни у майбутньому.

"Ми заклали підґрунтя для наступної адміністрації, щоб вони могли захистити світле майбутнє українського народу", – заявив він.

Ця промова стала підтвердженням незмінної позиції США щодо підтримки України у її боротьбі за свободу, незалежність та територіальну цілісність.

Джерела та контекст

Варто зазначити, що заява Байдена з’явилася на тлі нещодавніх висловлювань держсекретаря Ентоні Блінкена, який наголосив на зусиллях адміністрації у зміцненні міжнародної позиції США. Підтримка України лишається одним із ключових пріоритетів для нинішнього американського керівництва, що демонструє незмінну солідарність із українським народом.

Президент Джо Байден завершує свою політичну кар’єру, стикаючись із питанням: чи правильно він зробив ставку на відновлення традиційної моделі управління у часи, коли суспільство вимагало радикальних змін?

Ставка на традиції: успіх чи помилка?

Джо Байден прийшов до влади після президентства Дональда Трампа з метою відновити довіру до інституцій та демократії. Його основна ідея полягала в тому, щоб показати, що традиційна модель управління, заснована на співпраці, компромісах та повазі до правил, все ще працює. Це було контрастом до стилю Трампа, який характеризувався популізмом, конфронтацією та особистими атаками.

Байден вважав, що через досягнення в таких галузях, як інфраструктура, економіка та боротьба зі змінами клімату, американці знову повірять у демократію. У перші роки свого президентства він дійсно домігся значних успіхів, зокрема:

Президент Джо Байден завершує свою політичну кар’єру, стикаючись із питанням: чи правильно він зробив ставку на відновлення традиційної моделі управління у часи, коли суспільство вимагало радикальних змін?

Ставка на традиції: успіх чи помилка?

Джо Байден прийшов до влади після президентства Дональда Трампа з метою відновити довіру до інституцій та демократії. Його основна ідея полягала в тому, щоб показати, що традиційна модель управління, заснована на співпраці, компромісах та повазі до правил, все ще працює. Це було контрастом до стилю Трампа, який характеризувався популізмом, конфронтацією та особистими атаками.

Байден вважав, що через досягнення в таких галузях, як інфраструктура, економіка та боротьба зі змінами клімату, американці знову повірять у демократію. У перші роки свого президентства він дійсно домігся значних успіхів, зокрема:

• Прийнято багатомільярдний закон про модернізацію інфраструктури.
• Підтримано законодавство для відновлення виробництва напівпровідників у США.
• Посилено боротьбу зі змінами клімату через інвестиції у відновлювані джерела енергії.

Однак Байден не зміг вирішити найголовніше завдання свого президентства: зробити правління Трампа виглядом політичного відхилення, а не нової норми. Після виборів 2024 року, на яких Трамп повернув собі президентську посаду, стало зрозуміло, що глибокий розкол у суспільстві залишився незмінним.

Досягнення Байдена: довгий горизонт

Байден і його команда часто наголошують, що результати їхньої роботи стануть видимими лише через роки. Його радник з національної безпеки Джейк Салліван зазначив:

"Якщо міряти успіх політикою одного терміну, то його підхід може здаватися недосконалим. Але якщо дивитися на десятиліття вперед, то дії Байдена забезпечують фундамент для довготривалого успіху."

Серед головних досягнень Байдена:

1. Економіка. Президенту вдалося уникнути рецесії, яку багато економістів вважали неминучою після пандемії.
2. Міжнародна політика. Байден відновив трансатлантичний альянс, об'єднавши Захід у підтримці України у війні проти Росії.
3. Боротьба з пандемією. Масова вакцинація вивела США з глибокої кризи COVID-19.

Однак ці успіхи мали свої обмеження. Байден не зміг ефективно донести свої досягнення до виборців, які зосереджувалися на короткострокових проблемах, таких як інфляція та ціни на паливо.

Президент Джо Байден плаче під час вечері в Білому домі, щоб подякувати своїм давнім прихильникам 22 листопада. Деметріус Фрімен

Слабкі місця президентства

Байден визнав кілька стратегічних помилок, які могли коштувати йому політичного капіталу:

1. Іміджеві втрати. У 2021 році його адміністрація випустила чеки допомоги без згадки про ім'я президента. Для багатьох це стало символом відсутності яскравої особистої політики, на якій успішно будував свою кампанію Трамп.
2. Вибір генерального прокурора. Байден шкодував про призначення Мерріка Гарланда, який був занадто повільним у справах, пов’язаних із розслідуванням дій Трампа.
3. Кампанійна стратегія. Байден зосередився на темах демократії та загрозах авторитаризму, тоді як виборців більше хвилювали економічні питання.

"Ми маємо пам’ятати, що політичний цикл коротший, ніж зміни, які ми намагаємося запровадити," — зазначив Байден у приватній розмові з радниками.

Розрив поколінь і політична реальність

Байден, політик епохи компромісів, не завжди відповідав новим політичним умовам. Його підхід віддзеркалював оптимізм 1970-х, коли двопартійна співпраця була нормою. Але у 2020-х роках політика стала набагато більш конфронтаційною, а швидкість інформаційного циклу вимагає миттєвих рішень і меседжів.

"Він намагався працювати так, як це було прийнято в його молоді роки, але сьогодні політика кардинально змінилася," — зазначив сенатор Річард Блюменталь.

Байден порівнює свою боротьбу з викликами, які стояли перед Рузвельтом чи Лінкольном, але в епоху домінування соціальних мереж і популістських лідерів його підхід часто здавався застарілим.

Що пішло не так у боротьбі з Трампом?

Однією з головних цілей Байдена було подолання впливу "трампізму". Його команда вважала, що американці, втомлені від конфліктів, підтримають відновлення традиційної демократії. Але замість цього розкол у суспільстві лише поглибився.

У 2024 році, коли Байден вирішив знову балотуватися, багато демократів закликали його передати естафету молодому поколінню лідерів, яке могло б ефективніше боротися з Трампом. Рішення залишитися в гонці сприймалося як порушення обіцянки бути "перехідним президентом".

Останні дні президентства

На завершальному етапі свого терміну Байден стикається з парадоксом: навіть його опоненти визнають його значні досягнення, але політичний ландшафт не сприяв їхній оцінці виборцями.

"Він зробив величезну роботу в складній ситуації, але його стиль управління не відповідав сучасним викликам," — зазначив колишній сенатор Тед Кауфман.

20 січня 2025 року Байден передасть владу Дональду Трампу. Байден вирішив дотримуватися принципу мирного переходу влади, навіть якщо сам Трамп цього принципу не дотримався чотири роки тому.

"Моя робота — не для моменту. Моя робота — для історії," — сказав Байден своїм помічникам після виборів.

Політичний спадок Байдена

Байден залишає після себе складну спадщину. Його досягнення у сфері інфраструктури, боротьби з пандемією та міжнародної політики, ймовірно, визнають у майбутньому. Але його неспроможність зруйнувати вплив "трампізму" і пристосуватися до нової політичної культури залишає демократичну партію перед серйозними викликами.

Байден — це політик, який намагався відновити традиції у часи, коли суспільство потребувало нового підходу. Його президентство, хоча й сповнене здобутків, стало нагадуванням про те, що лідерство в епоху глибоких змін вимагає не лише досвіду, а й здатності до радикальних трансформацій.

Президент США Джо Байден відреагував на чергову масовану атаку Росії на Україну, яка сталася в різдвяну ніч, і заявив, що доручив Пентагону продовжувати нарощування військової допомоги для підтримки України. За його словами, сотні ракет для протиповітряної оборони вже поставлено, а ще більше знаходяться в дорозі.

Реакція Байдена на атаку

У своїй заяві, оприлюдненій Білим домом, Джо Байден засудив дії Росії, назвавши їх «обурливими» та спрямованими на те, щоб залишити український народ без тепла і електроенергії в зимовий період.

«У перші години Різдва Росія запустила хвилі ракет і безпілотників проти українських міст і критично важливої енергетичної інфраструктури. Метою цієї атаки було відрізати українцям доступ до базових ресурсів взимку та загрожувати безпеці енергосистеми», — зазначив Байден.

Президент США також висловив переконання, що український народ заслуговує на мирне та безпечне життя, і наголосив на необхідності міжнародної підтримки України до остаточної перемоги над агресором.

Президент США Джо Байден відреагував на чергову масовану атаку Росії на Україну, яка сталася в різдвяну ніч, і заявив, що доручив Пентагону продовжувати нарощування військової допомоги для підтримки України. За його словами, сотні ракет для протиповітряної оборони вже поставлено, а ще більше знаходяться в дорозі.

Реакція Байдена на атаку

У своїй заяві, оприлюдненій Білим домом, Джо Байден засудив дії Росії, назвавши їх «обурливими» та спрямованими на те, щоб залишити український народ без тепла і електроенергії в зимовий період.

«У перші години Різдва Росія запустила хвилі ракет і безпілотників проти українських міст і критично важливої енергетичної інфраструктури. Метою цієї атаки було відрізати українцям доступ до базових ресурсів взимку та загрожувати безпеці енергосистеми», — зазначив Байден.

Президент США також висловив переконання, що український народ заслуговує на мирне та безпечне життя, і наголосив на необхідності міжнародної підтримки України до остаточної перемоги над агресором.

Подальші дії США

Байден підкреслив, що його адміністрація не збирається припиняти допомогу Україні. Він нагадав, що в останні місяці Україна отримала значну кількість озброєння, зокрема ракети для ППО, і нові постачання вже заплановані.

«Я доручив Міністерству оборони продовжити нарощування поставок зброї в Україну. Сполучені Штати працюватимуть невтомно, щоб зміцнити позиції України в її обороні від російських сил», — заявив Байден.

Контекст атаки

У ніч на 25 грудня Росія здійснила комбінований ракетний і дроновий удар по Україні, націлившись на об’єкти паливно-енергетичного сектору. Було застосовано ракети різних типів повітряного, наземного і морського базування, а також ударні безпілотники типу Shahed.

Попри масштабність атаки, Силам оборони України вдалося знищити 55 крилатих ракет, 4 керовані авіаційні ракети та 54 безпілотники. Загалом було ліквідовано 184 повітряні цілі ворога.

Виклики у сфері військової допомоги

На тлі постійних атак Росії питання військової допомоги Україні залишається актуальним. Попри те, що США виділили значні кошти та ресурси, їх використання стикається з певними обмеженнями.

Згідно з інформацією від Пентагону, Сполучені Штати досягли ліміту озброєння, яке можуть щомісяця постачати Україні без шкоди для власної боєздатності. Також існують логістичні труднощі, пов’язані з доставкою військової допомоги.

Окрім того, адміністрація Байдена звернулася до Конгресу з проханням виділити ще $24 млрд на підтримку України. Однак майбутній склад Конгресу, де переважатимуть республіканці, може бути менш прихильним до таких запитів.

Перспективи допомоги

Попри ці виклики, американська влада впевнена, що надана допомога дозволить Україні ефективно протистояти російській агресії. Речник Державного департаменту США Метью Міллер заявив, що надані та заплановані ресурси мають забезпечити Україну всім необхідним до кінця 2025 року.

Ця підтримка є ключовою для продовження боротьби України за свою свободу і незалежність, і Сполучені Штати, за словами Байдена, залишатимуться поруч до перемоги.

Президент Сполучених Штатів Джо Байден розглядає можливість запровадження нових, масштабних санкцій, які можуть суттєво вплинути на енергетичний сектор Російської Федерації. Ці заходи мають на меті посилити економічний тиск на країну-агресора у відповідь на її продовження війни проти України.

Санкції проти "тіньового флоту" та експортерів нафти

За даними The Washington Post, нові санкції будуть спрямовані на "тіньовий флот" — судна, які використовуються для перевезення російської нафти в обхід існуючих обмежень. Також у планах адміністрації Байдена — впровадження санкцій проти російських експортерів енергоносіїв, які раніше уникали економічного тиску.

Окрім цього, розглядається відкликання ліцензій, що дозволяють міжнародним банкам обробляти фінансові операції, пов’язані з продажем російських енергоносіїв. Це суттєво ускладнить Росії доступ до міжнародних ринків, що, в свою чергу, може знизити її економічну стабільність.

Президент Сполучених Штатів Джо Байден розглядає можливість запровадження нових, масштабних санкцій, які можуть суттєво вплинути на енергетичний сектор Російської Федерації. Ці заходи мають на меті посилити економічний тиск на країну-агресора у відповідь на її продовження війни проти України.

Санкції проти "тіньового флоту" та експортерів нафти

За даними The Washington Post, нові санкції будуть спрямовані на "тіньовий флот" — судна, які використовуються для перевезення російської нафти в обхід існуючих обмежень. Також у планах адміністрації Байдена — впровадження санкцій проти російських експортерів енергоносіїв, які раніше уникали економічного тиску.

Окрім цього, розглядається відкликання ліцензій, що дозволяють міжнародним банкам обробляти фінансові операції, пов’язані з продажем російських енергоносіїв. Це суттєво ускладнить Росії доступ до міжнародних ринків, що, в свою чергу, може знизити її економічну стабільність.

Політичні та економічні мотиви нових санкцій

Як зазначають джерела WP, ініціатива щодо посилення санкцій частково спрямована на створення додаткових важелів для переговорів з російським президентом Володимиром Путіним. Йдеться про підтримку України на шляху до справедливого миру та забезпечення її найкращих позицій для оборони.

За словами експерта з Центру глобальної енергетичної політики Колумбійського університету Едварда Фішмана, попередня стриманість адміністрації Байдена у запровадженні жорстких санкцій була пов’язана з побоюваннями щодо зростання цін на нафту та підвищення інфляції в США. Але сьогодні, за його словами, ці ризики більше не є актуальними.

Ключова роль енергоносіїв для російського бюджету

Російська Федерація продовжує отримувати значні доходи від продажу енергоносіїв. За даними S&P Global, у 2023 році цей сектор приніс Росії близько 100 мільярдів доларів. Саме тому додаткові санкції проти енергетичного сектору розглядаються як один із найбільш ефективних інструментів економічного тиску.

Роль "стелі цін" у контролі за експортом російської нафти

Одним із ключових інструментів стримування Росії залишається "стеля цін" на нафту, запроваджена країнами G7 та Євросоюзом. Поточна гранична ціна становить 60 доларів за барель, але за даними Bloomberg, країни "Великої сімки" обговорюють можливість зниження цієї межі до 40 доларів.

Це може призвести до подальшого зменшення доходів Росії від експорту нафти, а також до ускладнення роботи її "тіньового флоту". Таким чином, економічний тиск на країну-агресора продовжить посилюватися, що в довгостроковій перспективі може змусити Кремль змінити свою агресивну політику.

Наслідки для світового енергетичного ринку

Запровадження нових санкцій може мати наслідки не лише для Росії, а й для світового енергетичного ринку. І хоча адміністрація Байдена прагне уникнути різкого зростання цін на нафту, обмеження на російські енергоносії можуть призвести до певних змін у глобальній торгівлі нафтою.

Західні країни, зокрема США, вже активно працюють над зменшенням залежності від російських енергоресурсів, розширюючи партнерство з іншими постачальниками. Це дозволяє стабілізувати ринки та мінімізувати ризики інфляційного удару.

Висновок

Можливі санкції проти енергетичного сектору Росії є важливим кроком у стратегії США та їхніх союзників щодо стримування агресії Кремля. Вони спрямовані не лише на ослаблення економічних можливостей Росії, але й на підтримку України в боротьбі за її суверенітет. Водночас ці заходи є частиною ширшої стратегії гарантування глобальної стабільності та безпеки.

24 грудня президент Сполучених Штатів Америки Джо Байден підписав оборонний бюджет країни на 2025 рік. Загальна сума документа складає 895 мільярдів доларів, що робить його одним із найбільших оборонних бюджетів в історії США.

Джерело: Бюджет як інструмент безпеки

Як повідомляє "Дейком" з посиланням на сайт Білого дому, Закон про асигнування на національну оборону (National Defense Authorization Act, NDAA) був ухвалений після тривалих переговорів і досягнення компромісів між обома партіями. Документ підтримали як демократи, так і республіканці, що свідчить про широку згоду в Конгресі щодо необхідності зміцнення оборонного потенціалу країни.

Основні положення оборонного бюджету

Закон передбачає виділення:

24 грудня президент Сполучених Штатів Америки Джо Байден підписав оборонний бюджет країни на 2025 рік. Загальна сума документа складає 895 мільярдів доларів, що робить його одним із найбільших оборонних бюджетів в історії США.

Джерело: Бюджет як інструмент безпеки

Як повідомляє "Дейком" з посиланням на сайт Білого дому, Закон про асигнування на національну оборону (National Defense Authorization Act, NDAA) був ухвалений після тривалих переговорів і досягнення компромісів між обома партіями. Документ підтримали як демократи, так і республіканці, що свідчить про широку згоду в Конгресі щодо необхідності зміцнення оборонного потенціалу країни.

Основні положення оборонного бюджету

Закон передбачає виділення:

• 850 мільярдів доларів — на базові витрати Міністерства оборони США;
• 33,5 мільярда доларів — на програми ядерної зброї, які знаходяться під управлінням Міністерства енергетики США.

Крім того, додатково буде виділено ще 25 мільярдів доларів на ключові оборонні напрями, зокрема:

• протиракетну оборону;
• суднобудування;
• розвиток технологій боротьби з безпілотними літальними апаратами.

Суперечливі положення: компроміси та обмеження

Однак процес ухвалення бюджету не обійшовся без суперечок. Остаточний текст документа виключив низку найбільш контраверсійних пунктів, таких як заходи, пов'язані з абортами, та ініціативи, спрямовані на посилення різноманітності та інклюзії у Збройних силах США.

Натомість до бюджету включили положення, що забороняє системі військової охорони здоров'я Tricare покривати лікування гендерної дисфорії. Це питання викликало негативну реакцію президента Байдена. У своїй заяві він зазначив, що не підтримує такого обмеження, але змушений затвердити бюджет через його критичне значення для національної безпеки.

Україна: без лендлізу, але з підтримкою

Цікаво, що в ухваленій редакції закону відсутнє положення про можливість надання Україні додаткової військової допомоги через програму лендлізу. Однак попередні рішення Конгресу і заяви адміністрації Байдена свідчать про продовження військової підтримки Києва у боротьбі проти російської агресії.

Майбутні виклики для НАТО і США

Підписання цього бюджету відбувається в контексті посиленої уваги до витрат на оборону серед країн-членів НАТО. Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг очікує, що можливе обрання Дональда Трампа президентом США може посилити тиск на європейських партнерів Альянсу з вимогою збільшити їхні оборонні бюджети.

Підсумки

Затвердження оборонного бюджету на 895 мільярдів доларів демонструє рішучість США у зміцненні своєї військової могутності. Документ не лише забезпечує фінансування для критично важливих програм, але й задає тон дискусії щодо пріоритетів оборонної політики країни на найближчі роки.

Разом із цим, компроміси, досягнуті під час ухвалення закону, вказують на складність балансування між різними політичними силами в США. Майбутнє військових витрат і міжнародної безпеки залишається відкритим питанням, яке залежатиме від внутрішньополітичної ситуації у США та змін у глобальному геополітичному ландшафті.

Це був довгий день в Анголі. Президент Джо Байден відвідав портові об'єкти та фабрику, після чого сів за великий дерев’яний стіл у душній кімнаті з африканськими лідерами. Втомлений від перельотів, він на мить опустив голову на руку й закрив очі під час чергової промови.

Подорож через півсвіту була б виснажливою для будь-кого, не кажучи вже про 82-річного президента. Але Байден наполіг на тому, щоб бути там.

Його поїздка в Анголу для просування американсько-африканської залізничної ініціативи мала на меті продемонструвати глобальні амбіції США, конкуруючи з впливом Китаю. Це символічна, але важлива місія для президента, чия політична кар’єра наближається до завершення.

Це був довгий день в Анголі. Президент Джо Байден відвідав портові об'єкти та фабрику, після чого сів за великий дерев’яний стіл у душній кімнаті з африканськими лідерами. Втомлений від перельотів, він на мить опустив голову на руку й закрив очі під час чергової промови.

Подорож через півсвіту була б виснажливою для будь-кого, не кажучи вже про 82-річного президента. Але Байден наполіг на тому, щоб бути там.

Його поїздка в Анголу для просування американсько-африканської залізничної ініціативи мала на меті продемонструвати глобальні амбіції США, конкуруючи з впливом Китаю. Це символічна, але важлива місія для президента, чия політична кар’єра наближається до завершення.

Останній розділ президентства Байдена

Це сутінки епічної політичної кар’єри, яка тривала понад пів століття. Байден усе ще залишається енергійним у ситуаційній кімнаті, де веде переговори про припинення вогню у Лівані чи вирішує хаос у Сирії. Але на тлі його дедалі повільнішої ходи та видимої втоми важко уявити, що він серйозно планував балотуватися ще на один термін.

Поразка Камали Гарріс на президентських виборах сприймається як удар по політичній спадщині Байдена. Після стількох попереджень про загрозу, яку Трамп несе для американської демократії, Байден тепер мовчить, відмовляючись коментувати майбутнє країни під керівництвом Трампа.

«Так, це важко, — каже Тед Кауфман, багаторічний друг Байдена. — Але він пройшов через речі й складніші за це».

Пан Байден сповнений рішучості завершити на високому рівні та сформувати свою спадщину як наступного президента. Анна Роуз Лейден

Боротьба за політичну спадщину

Байден прагне "фінішувати на високій ноті", як висловився його керівник апарату Джеффрі Зайнтс. Президентські поїздки в такі місця, як Амазонський тропічний ліс і Ангола, стали символами його фінальної місії: наголосити на важливості кліматичних зусиль і глобальної економічної співпраці.

Байден також намагається завершити інші критично важливі ініціативи:

1. Припинення вогню у Газі — потенційна дипломатична перемога, яка могла б стати кульмінацією його каденції.
2. Інфраструктурні проєкти: останні мільярди, схвалені Конгресом, спрямовуються на будівництво доріг, мостів і підтримку України.
3. Питання прощення боргів: нові заходи для скасування студентської заборгованості для службовців.

Особисті виклики і тінь Трампа

Байденові важко втримувати увагу громадськості. Дональд Трамп, хоч і не вступив на посаду, вже займає центр політичної сцени, зустрічаючись зі світовими лідерами та оголошуючи нові ініціативи. Натомість Байден здається фігурою другого плану.

«Йому слід драматично просувати свої досягнення до останнього дня», — вважає преподобний Ал Шарптон, союзник Байдена.

Фізична втома Байдена стала очевидною навіть для його прихильників. Під час його візиту до музею рабства в Анголі, артефакти принесли йому на вулицю, щоб уникнути труднощів зі сходами. У відповідь на занепокоєння його помічники стверджують, що це було рішення через логістику, а не через його здоров'я.

Емоційний фінал і внутрішні баталії

У приватних розмовах Байден, за словами його соратників, може бути меланхолійним і дратівливим. Особливо складними для нього є спогади про трагедію 1972 року, коли у ДТП загинули його дружина й донька. Напередодні річниці він традиційно відвідує їхні могили у Делавері.

Додатковим джерелом напруження стало помилування його сина Гантера Байдена, рішення, яке викликало негативну реакцію навіть серед демократів.

Пан Байден зникає з політичної сцени, вибираючи витонченість і стриманість, які, на його думку, личать президенту партії, яка програла. Ерік Лі

Боротьба за спадщину триває

Попри зростаючий вплив Трампа, Байден і його команда зосереджені на виконанні законів, які він проштовхнув через Конгрес:

• Американський план порятунку;
• Закон про інфраструктуру;
• CHIPS і Science Act;
• Закон про зниження інфляції.

За словами Наталі Кілліан, заступниці керівника апарату Білого дому, Байден наполягає на максимальній реалізації цих програм, аби вони «доставили результати громадам по всій країні».

«Він не шукає пам’ятника, — говорить Джаред Бернштейн, голова Ради економічних радників. — Він шукає кращу політику для середнього класу».

Джо Байден завершує свою кар'єру з гідністю та втомою людини, яка присвятила життя державній службі. Попри видиму фізичну слабкість і політичний виклик з боку Трампа, Байден намагається завершити свою каденцію на власних умовах — зосередившись на досягненнях, що можуть пережити його президентство.

Останні тижні Байдена — це боротьба за спадщину лідера, який прагнув об’єднати націю та залишити по собі результати, що можуть стати фундаментом для майбутнього, навіть якщо сам він уже відійшов на задній план американської політичної сцени.

Українське керівництво опинилося перед складним питанням: чи має держава альтернативний план, якщо підтримка з боку США, зокрема президента Джо Байдена, зменшиться або припиниться? В умовах війни з Росією, що триває понад рік, питання міжнародної підтримки стало одним із найважливіших для України. Однак президент Володимир Зеленський на недавній пресконференції з президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн заявив, що Україна вже перебуває в "плані Б" і активно бореться за свою свободу.

Що таке план "А" для України?

Як пояснив Зеленський, Україна ніколи не мала реалістичного плану "А", бо такий план передбачав попередження повномасштабного вторгнення Росії. До 2022 року основна стратегія країни полягала в запобіганні війні шляхом дипломатичних зусиль, нарощування обороноздатності та міжнародної підтримки. У цьому контексті йшлося про те, що країни НАТО, особливо США, повинні були ввести превентивні санкції проти Росії, що мало б зупинити агресора.

Проте вторгнення Росії 24 лютого 2022 року продемонструвало, що цей план не спрацював. Росія, незважаючи на всі міжнародні попередження, розпочала масштабну військову агресію проти України, що призвело до руйнування мирних планів. Тому, як заявив Зеленський, Україна вже давно знаходиться в плані "Б".

Українське керівництво опинилося перед складним питанням: чи має держава альтернативний план, якщо підтримка з боку США, зокрема президента Джо Байдена, зменшиться або припиниться? В умовах війни з Росією, що триває понад рік, питання міжнародної підтримки стало одним із найважливіших для України. Однак президент Володимир Зеленський на недавній пресконференції з президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн заявив, що Україна вже перебуває в "плані Б" і активно бореться за свою свободу.

Що таке план "А" для України?

Як пояснив Зеленський, Україна ніколи не мала реалістичного плану "А", бо такий план передбачав попередження повномасштабного вторгнення Росії. До 2022 року основна стратегія країни полягала в запобіганні війні шляхом дипломатичних зусиль, нарощування обороноздатності та міжнародної підтримки. У цьому контексті йшлося про те, що країни НАТО, особливо США, повинні були ввести превентивні санкції проти Росії, що мало б зупинити агресора.

Проте вторгнення Росії 24 лютого 2022 року продемонструвало, що цей план не спрацював. Росія, незважаючи на всі міжнародні попередження, розпочала масштабну військову агресію проти України, що призвело до руйнування мирних планів. Тому, як заявив Зеленський, Україна вже давно знаходиться в плані "Б".

План "Б" у дії

Фактично, план "Б" полягає в тому, щоб протистояти Росії в умовах війни, зміцнюючи обороноздатність України за рахунок внутрішніх резервів та міжнародної допомоги. Ця стратегія включає постійні поставки зброї від партнерів, економічну підтримку, а також зусилля щодо збереження національної єдності та стабільності. Важливою частиною плану "Б" є також робота на дипломатичному фронті: Україна постійно намагається мобілізувати міжнародну спільноту для підтримки антиросійських санкцій та ізоляції РФ.

Водночас, основним партнером України в цій боротьбі залишаються Сполучені Штати Америки. Завдяки значній допомозі США у вигляді фінансових ресурсів, сучасної зброї та розвідувальних даних, Україна змогла стабілізувати фронт і розпочати контрнаступ. Проте, що буде, якщо ця підтримка з боку Вашингтона почне зменшуватись або взагалі припиниться?

Чи можливий сценарій без підтримки США?

Одне з ключових питань, яке хвилює українське керівництво і суспільство, — це можливість зменшення підтримки з боку США в разі зміни політичної ситуації в країні, особливо з наближенням виборів у 2024 році. І хоча чинний президент Джо Байден твердо заявляє про підтримку України, у разі його поразки на виборах, політичний курс США може змінитися.

Проте Україна не залишилася без варіантів. Військові дії продовжуються завдяки внутрішній мобілізації та допомозі інших країн Заходу, таких як Великобританія, Канада, Німеччина та Франція. Зеленський наголошує, що Україна має план дій навіть у випадку, якщо підтримка США ослабне. Однак важливою складовою цього плану залишається постійний пошук нових союзників та партнерів. Водночас українська влада працює над тим, щоб нарощувати власний оборонний потенціал.

Військова й дипломатична стратегія на майбутнє

План "Б" для України також включає дипломатичну гру на міжнародній арені. Президент Зеленський нещодавно анонсував презентацію нового плану перемоги на майбутніх зустрічах із президентом США Джо Байденом і іншими кандидатами у президенти США. Це має статися на Генеральній Асамблеї ООН у Нью-Йорку, де українська делегація працюватиме над тим, щоб забезпечити безперервну підтримку з боку західних союзників, незалежно від політичної кон'юнктури в США.

Зеленський також зазначив, що цей план перемоги передбачає серйозні рішення, які мають бути ухвалені в період із жовтня по грудень 2024 року. Українська стратегія полягає в активізації зусиль не лише на полі бою, але й у формуванні нових альянсів та пошуку ресурсів для подальшого ведення війни. Важливим елементом також є переговори з такими країнами, як Китай, Туреччина, Індія, які можуть відігравати важливу роль у посередництві або зменшенні впливу Росії на глобальну арену.

Висновок

Україна вже давно працює за планом "Б", адаптуючись до нових умов війни та міжнародної політики. Попри значну залежність від США, українське керівництво продовжує шукати альтернативні варіанти підтримки, розширюючи коло союзників та посилюючи власну обороноздатність. Стан війни примушує країну працювати в режимі постійної адаптації, і навіть у випадку зміни політичної ситуації в США, Україна готова продовжувати боротьбу за свою свободу і незалежність.

Президент Байден очолить вечірнє відкриття Національного з'їзду Демократичної партії в понеділок з прощальною промовою, яка повинна була надати додаткового імпульсу його фінальному поштовху до другого терміну, але натомість стане можливістю передати естафету віце-президенту Камалі Гарріс.

Помічники кажуть, що пан Байден використає цю промову, щоб довести, що пані Гарріс є найкращою людиною для продовження його справи тепер, коли він більше не бере участі в перегонах. Він стверджуватиме, що її кандидатура як прапороносця партії є природним результатом вибору, який він зробив чотири роки тому, поставивши її на крок від президентського крісла.

Це зовсім не те, що він очікував зробити трохи більше місяця тому, перед своїм приголомшливим політичним крахом після дебатів у червні, які викликали сумніви щодо його віку і життєздатності. Пан Байден і його головні помічники, включно з Майком Донілоном, його головним стратегом, провели останні кілька днів, переробляючи промову для нового моменту.

Президент Байден очолить вечірнє відкриття Національного з'їзду Демократичної партії в понеділок з прощальною промовою, яка повинна була надати додаткового імпульсу його фінальному поштовху до другого терміну, але натомість стане можливістю передати естафету віце-президенту Камалі Гарріс.

Помічники кажуть, що пан Байден використає цю промову, щоб довести, що пані Гарріс є найкращою людиною для продовження його справи тепер, коли він більше не бере участі в перегонах. Він стверджуватиме, що її кандидатура як прапороносця партії є природним результатом вибору, який він зробив чотири роки тому, поставивши її на крок від президентського крісла.

Це зовсім не те, що він очікував зробити трохи більше місяця тому, перед своїм приголомшливим політичним крахом після дебатів у червні, які викликали сумніви щодо його віку і життєздатності. Пан Байден і його головні помічники, включно з Майком Донілоном, його головним стратегом, провели останні кілька днів, переробляючи промову для нового моменту.

Пан Байден виступить на політичному святі лише з короткою промовою. Його промова, яка посідає почесне місце як заключна промова вечора, розпочнеться трохи раніше 23:00 за східним часом. Близько опівночі вони з Джилл Байден, першою леді, вилетять до Каліфорнії, де розпочнеться двотижнева відпустка, яка дозволить йому залишатися поза увагою, оскільки пані Гарріс формально займе своє місце нового обличчя Демократичної партії.

Президент виголосить свою промову в конференц-залі, заповненому делегатами, які були одними з його найпалкіших прихильників, коли він був кандидатом. Організатори, які прикрашають залу цифровими банерами з поширеними байденізмами на кшталт «поширюйте віру», очікують виливу любові до 81-річного президента, коли він зійде зі сцени.

Але дехто також готується до потенційних зривів серед кількох десятків неприєднаних делегатів, які можуть використати промову як момент, щоб підкреслити своє невдоволення тим, що вони вважають недостатньою підтримкою палестинців у Газі з боку пана Байдена.

Помічники кажуть, що частина промови буде присвячена огляду досягнень його адміністрації за майже чотири роки, які, на його думку, є основою для того, щоб стверджувати про ще чотири роки демократичного правління. Перед тим, як вийти з перегонів, пан Байден регулярно заявляв, що історики стверджують, що він зробив більше, ніж будь-який президент з часів Франкліна Д. Рузвельта.

Пан Байден нагадає виборцям про пандемію, яка занурила Сполучені Штати та решту світу в страх та економічний хаос на початку його терміну, а також про його зусилля, спрямовані на повернення громад до нормального життя. Великий пакет економічних стимулів і підтримка вакцинації врешті-решт відсунули вірус на задній план у свідомості країни.

Він зосередиться на успіхах своєї внутрішньої політики: низькому рівні безробіття, мільйонах нових робочих місць і законодавстві, спрямованому на захист навколишнього середовища, ремонт зруйнованої інфраструктури, зниження вартості деяких ліків і прискорення американських інвестицій у виробництво кремнієвих чіпів. Він також розповість про лідерство своєї адміністрації за кордоном, в тому числі про зусилля з протидії російській агресії проти України.

Але помічники президента також очікують, що він зосередиться на ставках на виборах 2024 року і на тому, що він бачить як екзистенційну небезпеку, якщо виборці вирішать повернути колишнього президента Дональда Трампа в Овальний кабінет.

Пан Байден вже давно заявляв, що балотуватися у 2020 році його спонукала загроза, яку, на його думку, становив пан Трамп для базових демократичних норм. У своїй промові, за словами помічників, він стверджуватиме, що якщо виборці оберуть пані Гарріс, це означатиме, що «демократія збережена».

Звернення президента стане для нього гірко-солодким моментом. Через пандемію у 2020 році з'їзд пана Байдена здебільшого проходив віртуально, що позбавило його моменту падіння з повітряної кулі, якого він прагнув кілька разів протягом свого життя.

Але цього тижня з'їзд, який тепер будується навколо пані Гарріс, стане демонстрацією передвиборчої машини, яку він зібрав за останній рік і значною мірою передав віцепрезиденту, коли відмовився від участі в перегонах і підтримав її.

Наступні кілька днів мають показати, як пані Гарріс має намір визначити свою кандидатуру, і допоможуть визначити, чи зможе партія залишатися єдиною, незважаючи на глибокі розбіжності з таких питань, як війна в секторі Газа.

Ось шість речей, на які варто звернути увагу цього тижня.

Гарріс представляє себе: Промова пані Гарріс у четвер дає їй можливість представити себе перед аудиторією, яка, ймовірно, разом з дебатами з колишнім президентом Дональдом Трампом стане однією з найбільших аудиторій, які вона матиме до дня виборів. Демократи кажуть, що її виклик полягає в тому, щоб збалансувати лояльність до президента Байдена і взяти під контроль свою партію.

Наступні кілька днів мають показати, як пані Гарріс має намір визначити свою кандидатуру, і допоможуть визначити, чи зможе партія залишатися єдиною, незважаючи на глибокі розбіжності з таких питань, як війна в секторі Газа.

Ось шість речей, на які варто звернути увагу цього тижня.

Гарріс представляє себе: Промова пані Гарріс у четвер дає їй можливість представити себе перед аудиторією, яка, ймовірно, разом з дебатами з колишнім президентом Дональдом Трампом стане однією з найбільших аудиторій, які вона матиме до дня виборів. Демократи кажуть, що її виклик полягає в тому, щоб збалансувати лояльність до президента Байдена і взяти під контроль свою партію.

Її промова - це можливість показати, до якої міри вона має намір виокремити власну політичну ідентичність і продемонструвати, чим президентство Гарріс відрізнятиметься від президентства Байдена. Не випадково, це також тест на те, чи буде діючий віце-президент представляти себе кандидатом змін або ж чинним президентом, який балотується, спираючись на результати останніх трьох років.

Єдність партії: Демократи сподіваються на чотири дні партійного будівництва, добре знаючи про з'їзд без розбіжностей, організований паном Трампом і Республіканською партією минулого місяця в Мілуокі. Це може бути нелегко.

З'їзд буде затьмарений демонстраціями через рішучу підтримку адміністрацією Байдена Ізраїлю у війні в Газі, проти якої виступає значний контингент делегатів від Демократичної партії. Протести на вулицях можуть перерости в зал засідань з'їзду. Якщо це станеться, Пол Бегала, консультант Демократичної партії, сказав, що пані Гарріс потрібно буде відокремитися від «маргіналів своєї коаліції». Він додав: «Це важливо з точки зору визначення її як сильної і загальноприйнятої».

Передача від Клінтон: Гілларі Клінтон має виступити в понеділок увечері, і думки про те, що могло б бути, не полишатимуть нікого в залі. У 2016 році пан Трамп переміг її в боротьбі за те, щоб стати першою жінкою-президентом, і деякі демократи стверджували, що ця поразка була, принаймні частково, ознакою небажання американців обирати жінку на найвищу посаду в державі.

Тепер саме пані Гарріс прагне подолати цей бар'єр, і пані Клінтон буде розглядатися як така, що передає їй естафету.

Поява Байдена: Останній чинний президент, який вирішив не балотуватися на другий термін, Ліндон Б. Джонсон, пропустив з'їзд своєї партії в 1968 році, який також проходив у Чикаго. На відміну від нього, пан Байден виступить у понеділок ввечері, що може стати одним з його останніх важливих моментів на національній арені.

Для партії це буде нагодою вшанувати пана Байдена, а для нього - шансом виступити з прощальною промовою: перерахувати досягнення за час його перебування на посаді, обґрунтувати кандидатуру свого наступника і виставити вибори так, як він би зробив, якби залишився у перегонах.

Наступне покоління: Демократи мають сильну команду кандидатів, які провели рік, здебільшого блукаючи пустелею, не бажаючи кидати виклик пану Байдену на праймеріз. Деякі з них позиціонували себе для участі у виборах у 2028 році або для участі в перегонах, якщо пан Байден відмовиться від участі в них. Але швидкість, з якою партія об'єдналася навколо пані Гарріс після того, як пан Байден оголосив, що не балотуватиметься на другий термін, не дозволила їм приєднатися до змагання, і якщо пані Гарріс переможе в листопаді, 2028 рік також може бути важким.

З'їзд надасть цим кандидатам, багато з яких відносно молоді, можливість заручитися підтримкою ключових демократів і донорів, якщо вони вирішать балотуватися в майбутньому. Виступи, сніданки з делегаціями штатів та заходи після з'їзду дадуть потенційним кандидатам можливість заявити про себе.

Чотири губернатори - Джош Шапіро з Пенсильванії, Гретхен Вітмер з Мічигану, Гевін Ньюсом з Каліфорнії та Джей Бі Прітцкер з Іллінойсу - разом з міністром транспорту Пітом Баттігігом - згадуються як потенційні майбутні кандидати від Демократичної партії на посаду в Білому домі.

А як щодо Трампа? Історично склалося так, що протилежна сторона залягає на дно під час з'їзду іншої сторони, але не варто очікувати, що пан Трамп буде повністю спокійним цього тижня. Він планує зупинки на кожен день з'їзду в ключових штатах - Пенсильванії, Мічигані, Північній Кароліні та Арізоні, де, як очікується, відвідає американо-мексиканський кордон у Монтесума-Пасс у четвер, в день, коли пані Гарріс виголосить свою промову про прийняття кандидатури.

Пропонуємо вашій увазі останні новини про президентські перегони.

Національний з'їзд Демократичної партії відкриється сьогодні з припливом енергії та оптимізму, викликаним заміною президента Байдена на його віце-президента Камалу Харріс, яка очолить виборчий список.

Перспектива піднесеного і святкового з'їзду в Чикаго - це різка зміна настроїв демократів, які ще три тижні тому готувалися до провального з'їзду і ймовірної поразки Байдена на користь Дональда Трампа. Але цей тиждень також є випробуванням для партії та її нового прапороносця, який є відносно невідомим і ніколи не був у центрі уваги.

Пропонуємо вашій увазі останні новини про президентські перегони.

Національний з'їзд Демократичної партії відкриється сьогодні з припливом енергії та оптимізму, викликаним заміною президента Байдена на його віце-президента Камалу Харріс, яка очолить виборчий список.

Перспектива піднесеного і святкового з'їзду в Чикаго - це різка зміна настроїв демократів, які ще три тижні тому готувалися до провального з'їзду і ймовірної поразки Байдена на користь Дональда Трампа. Але цей тиждень також є випробуванням для партії та її нового прапороносця, який є відносно невідомим і ніколи не був у центрі уваги.

Наступні кілька днів мають показати, як пані Гарріс має намір визначити свою кандидатуру, і допоможуть визначити, чи зможе партія залишатися єдиною, незважаючи на глибокі розбіжності з питань, що стосуються, зокрема, війни в секторі Газа. Що може бути передвісником майбутніх подій, так це те, що в неділю ввечері на вітальній вечірці для делегатів на сцену вибіг пропалестинський демонстрант. А співробітники Національного комітету Демократичної партії влаштували власну дезорганізацію, спроектувавши на фасад будівлі, що належить Трампу, написи «Трамп-Венс - дивні, як пекло».

Ось шість речей, на які варто звернути увагу цього тижня:

Гарріс представляє себе: Промова пані Гарріс у четвер дає їй можливість представити себе перед аудиторією, яка, ймовірно, разом із дебатами з паном Трампом стане однією з найбільших аудиторій, які вона матиме до дня виборів. Демократи кажуть, що її виклик полягає в тому, щоб збалансувати лояльність до пана Байдена і взяти під контроль свою партію.

Її промова - це можливість показати, до якої міри вона має намір виокремити власну політичну ідентичність і продемонструвати, чим президентство Гарріс відрізнятиметься від президентства Байдена. Не випадково, це також тест на те, чи буде діючий віце-президент представляти себе як кандидата змін, чи як чинний президент, який балотується, спираючись на результати останніх трьох років.

Єдність партії: Демократи сподіваються на чотири дні партійного будівництва, добре знаючи про з'їзд без розбіжностей, організований паном Трампом і Республіканською партією минулого місяця в Мілуокі. Це може бути нелегко.

З'їзд буде затьмарений демонстраціями через рішучу підтримку адміністрацією Байдена Ізраїлю у війні в Газі, проти якої виступає значний контингент делегатів від Демократичної партії. Протести на вулицях можуть перерости в зал засідань з'їзду. Якщо це станеться, Пол Бегала, консультант Демократичної партії, сказав, що пані Гарріс потрібно буде відокремитися від «маргіналів своєї коаліції». Він додав: «Це важливо з точки зору визначення її як сильної і загальноприйнятої».

Передача від Клінтон: Гілларі Клінтон має виступити сьогодні ввечері, і думки про те, що могло б бути, не полишатимуть нікого в залі. У 2016 році пан Трамп переміг її в боротьбі за те, щоб стати першою жінкою-президентом, і деякі демократи стверджували, що ця поразка була, принаймні частково, ознакою небажання американців обирати жінку на найвищу посаду в країні.

Тепер саме пані Гарріс прагне подолати цей бар'єр, і пані Клінтон буде розглядатися як така, що передає їй естафету.

Поява Байдена: Останній чинний президент, який вирішив не балотуватися на другий термін, Ліндон Б. Джонсон, пропустив з'їзд своєї партії в 1968 році, який також проходив у Чикаго. На відміну від нього, пан Байден виступить сьогодні ввечері, що може стати одним з його останніх великих виступів на національній арені.

Для партії це буде нагодою вшанувати пана Байдена і надасть йому шанс виступити з достроковою прощальною промовою: перерахувати досягнення за час його перебування на посаді, обґрунтувати кандидатуру свого наступника і представити вибори так, як він би зробив, якби залишився у перегонах.

Наступне покоління: Демократи мають сильну команду кандидатів, які провели рік, здебільшого блукаючи пустелею, не бажаючи кидати виклик пану Байдену на праймеріз. Деякі з них позиціонували себе для участі у виборах у 2028 році або для участі в перегонах, якщо пан Байден відмовиться від участі в них. Але швидкість, з якою партія об'єдналася навколо пані Гарріс після того, як пан Байден оголосив, що не балотуватиметься на другий термін, не дозволила їм приєднатися до змагання, і якщо пані Гарріс переможе в листопаді, 2028 рік також може бути важким.

З'їзд дасть цим кандидатам, багато з яких відносно молоді, можливість заручитися підтримкою ключових демократів і донорів, якщо вони вирішать балотуватися в майбутньому. Чотири губернатори - Джош Шапіро з Пенсильванії, Гретхен Вітмер з Мічигану, Гевін Ньюсом з Каліфорнії та Джей Бі Прітцкер з Іллінойсу - разом з міністром транспорту Пітом Баттігігом - згадуються як потенційні майбутні кандидати від Демократичної партії на посаду голови Білого дому.

А як щодо Трампа? Історично склалося так, що протилежна сторона залягає на дно під час з'їзду іншої сторони, але не варто очікувати, що пан Трамп буде повністю спокійним цього тижня. Він планує зупинки на кожен день з'їзду в ключових штатах - Пенсильванії, Мічигані, Північній Кароліні та Арізоні, де, як очікується, відвідає американо-мексиканський кордон у Монтесума-Пасс у четвер, в день, коли пані Гарріс виголосить свою промову про прийняття кандидатури.

В Арізоні губернатор штату Міннесота Тім Волц зробив застереження республіканцям: «Мені не потрібно, щоб ви вказували мені, які книги читати. Мені не потрібно, щоб ви вказували мені, якій релігії ми поклоняємося. І я впевнений, що ви, чорт забирай, не повинні розповідати мені про мою сім'ю».

А у Філадельфії, під час дебюту кандидата в президенти від Демократичної партії, пан Вальц, схоже, знайшов спільну мову зі «старими білими хлопцями», яких він бачив у залі, зазначивши: «Дехто з нас достатньо дорослий, щоб пам'ятати, коли саме республіканці говорили про свободу».

«Існує золоте правило, - додав він. «Не лізь не в свої справи!»

В Арізоні губернатор штату Міннесота Тім Волц зробив застереження республіканцям: «Мені не потрібно, щоб ви вказували мені, які книги читати. Мені не потрібно, щоб ви вказували мені, якій релігії ми поклоняємося. І я впевнений, що ви, чорт забирай, не повинні розповідати мені про мою сім'ю».

А у Філадельфії, під час дебюту кандидата в президенти від Демократичної партії, пан Вальц, схоже, знайшов спільну мову зі «старими білими хлопцями», яких він бачив у залі, зазначивши: «Дехто з нас достатньо дорослий, щоб пам'ятати, коли саме республіканці говорили про свободу».

«Існує золоте правило, - додав він. «Не лізь не в свої справи!»

Демократи докладають нових агресивних зусиль, щоб оскаржити претензії республіканців на мову і символіку свободи. Використовуючи традиційно праві слова і фрази, вони зображують себе справжніми поборниками універсальних американських цінностей, а своїх консервативних суперників - прихильниками глибоко інтрузивної політики, яка загрожує фундаментальним свободам.

Для пані Гарріс і пана Вальца ці аргументи не є випадковими - вони є центральними і послідовними частинами їхніх виступів, і часто викликають найбільші оплески.

Демократи сподіваються, що такі меседжі допоможуть їхній партії залучити незалежних виборців, а іноді й поміркованих республіканців, шляхом встановлення спільних позицій щодо ідеалів, які виходять за межі розбіжностей, скажімо, у податковій політиці.

«Переконання не змушує людей змінювати свої цінності - воно апелює до цінностей, які, як виявляється, поширюються через партійні лінії», - сказав міністр транспорту Піт Баттігіг, демократ, який також проводив кампанію з посланням свободи під час своєї президентської кампанії 2020 року.

«Якщо ви хочете достукатися до незалежних, - продовжив він в інтерв'ю, - якщо ви хочете відкрити двері для тих, кого я люблю називати майбутніми колишніми республіканцями, частина того, що ви можете зробити - без якоїсь неавтентичної спроби здаватися іншим, ніж ви є в політиці, - це скористатися цими темами».

Наголос на свободі часто поєднується з проголошенням патріотизму. Для пані Гарріс, чорношкірої та південноазійської демократки, яка може стати першою жінкою-президентом країни, це також спосіб утвердити та визначити власний американський досвід, оскільки вона змагається з республіканцем, який має історію екзотизації кольорових політиків і вже ставить під сумнів її расову ідентичність.

Президент Байден довго наполягав на тому, що «це не Республіканська партія вашого батька», і така мова означає «структуру дозволу на зміну вашої думки», - каже Анат Шенкер-Осоріо, стратег з питань комунікації від Демократичної партії.

«Справа не в тому, що вам потрібно визнати, що ви перейшли від переконання А до переконання Б», - сказала вона. «Що сталося, так це те, що ця партія, ця ідентичність, ця група, до якої ви належали і частиною якої були, покинула вас. Ви не відмовилися від неї».

Демократи кажуть, що трансформація Республіканської партії стала лише більш очевидною після виборів 2020 року: Колишній президент Дональд Трамп намагався оскаржити свій програш. Верховний суд, керований призначеними ним суддями, скасував конституційне право на аборт, що призвело до далекосяжних заборон абортів у багатьох штатах і болючих історій жінок, які зіткнулися з серйозними ускладненнями для здоров'я. Пан Трамп став першим американським президентом, засудженим за злочин, і заявив, що не має наміру бути диктатором - «крім першого дня».

«Республіканська партія раніше сповідувала ідеали свободи, демократії, верховенства права, - сказала сенатор Емі Клобучар, однопартієць пана Вальца з Міннесоти. «Мова, фокус, партія Дональда Трампа перевернули все з ніг на голову».

У жодному питанні демократи не бачили більш сприятливої можливості для просування цього аргументу, ніж у питанні прав на аборт. Після скасування рішення у справі Роу проти Вейд у 2022 році партія неодноразово перемагала на виборах, представляючи доступ до абортів як питання медичної таємниці та особистої свободи. Її сила на президентських виборах через два роки ще не перевірена - але демократи не втрачають надії.

Пані Гарріс і пан Вальц підтримують ідею свободи на кожному кроці, нападаючи на зазіхання уряду на питання «серця і дому», як сказала пані Гарріс. Репліка губернатора Міннесоти «не лізьте не в свої справи» часто лунає після того, як він каже, що республіканці вважають, що «уряд повинен мати право вільно вторгатися в кабінет вашого лікаря».

Але в більш широкому сенсі, вони також наполягають на оптимістичному, безсоромно патріотичному баченні країни, а пані Гарріс називає їхнє партнерство, яке викувалося, незважаючи на два радикально різних виховання в Каліфорнії та Небрасці, історією, яка «відбувається лише в Америці».

Вона навряд чи перша демократка, яка озвучує ці ноти, як можуть зазначити останні кілька номінантів від партії. А республіканці, які скептично ставляться до вибіркового використання демократами антиурядових висловлювань, також, як завжди, наголошують на любові до країни.

Відомо, що пан Трамп буквально обіймає прапор, а його візаві, сенатор Джей Ді Венс з Огайо, підкреслює свою службу в морській піхоті.

«Американський народ не буде спантеличений кампанією Гарріса-Вальца, коли справа доходить до питання свободи», - сказав Стівен Чунг, прес-секретар пана Трампа, припускаючи, що за часів демократів ультраліва ідеологія “насильно впроваджувалася майже в усі аспекти життя”. Він додав: «Американські виборці ситі по горло їхніми втручаннями».

Інші республіканці висміяли заклик демократів не втручатися в чужі справи, а губернатор Флориди Рон ДеСантіс розкритикував обмеження щодо Covid-19 у Міннесоті під час перебування пана Вальца на посаді губернатора.

Поза владою республіканці, природно, демонструють набагато похмуріше бачення того, де знаходиться країна і куди вона рухається, якщо вони не повернуться до Білого дому.

Але пан Трамп намалював надзвичайно похмуру і сповнену невдоволення картину сьогоднішньої країни, не яскравішу, ніж його інавгураційна промова 2017 року, в якій він описав сцени «американської різанини». Це разючий контраст з оптимістичними способами, якими його попередники-республіканці часто демонстрували свій патріотизм.

Колишній представник Рід Дж. Ріббл, який представляв Вісконсин як республіканець, але не планує підтримувати пана Трампа чи пані Гарріс, сказав, що його не зворушують кивки на мову обмеженого правління в передвиборчій програмі демократів. На практиці, за його словами, «політика адміністрації Байдена полягала у використанні великого уряду для досягнення цілей».

Дійсно, Демократична партія традиційно підтримує ідею про те, що уряд має відігравати важливу роль у просуванні суспільного блага, і це багато в чому залишається вірним - хоча пан Трамп і пан Венс не є традиційними консерваторами вільного ринку.

Але на фронті меседжів, зокрема, пан Ріббл сказав, що помітив «зміну ролей» між двома кампаніями.

«Це завжди було традиційною республіканською мантрою - прихилитися до «сяючого міста на пагорбі», патріотичних зусиль, батьків-засновників у Конституції США та загорнутися у прапор, - сказав пан Ріббл. «Зараз ви бачите, як це роблять демократи. І, що цікаво, республіканці нападають на кандидата у віце-президенти з іншого боку, тому що їм не сподобалося, як він закінчив свої 24 роки служби в армії».

Пан Венс звинуватив пана Вальца в тому, що він залишив Національну гвардію, щоб уникнути відправки до Іраку, а також у тому, що він стверджував, що брав участь у бойових діях, хоча насправді цього не робив. Кампанія Гарріса заявила, що пан Вальц обмовився у 2018 році, коли згадав про «ту зброю, яку я носив на війні», обговорюючи питання контролю над зброєю. Цього тижня пан Вальц енергійно захищав свій більш широкий військовий послужний список.

Тривають й інші потворні зіткнення в ході кампанії.

Запитання пана Трампа про расову приналежність пані Гарріс нагадує стару політичну тактику, яка полягає в тому, щоб виставити небілих кандидатів як аутсайдерів, до яких слід ставитися з підозрою.

Пані Шенкер-Осоріо, стратег з комунікацій Демократичної партії, сказала, що життєво важливо запропонувати контрвизначення того, що означає бути американцем, і закликати опонентів до того, що вони намагаються розділити суспільство за допомогою собачих свистків.

«Ви робите це, - сказала вона, - шляхом створення набагато більшого «ми» і гіпертрофованого висловлювання: «В Америці, незалежно від раси, місця проживання, віросповідання і походження, ми віримо в наші свободи».

Пані Клобучар припустила, що для пані Гарріс, колишнього прокурора, і пана Вальца, який представляв у Конгресі переважно сільський, більш консервативний округ, розмови про підтримку верховенства права або захист особистих свобод були природними - і що ці теми були надто актуальними під час нинішніх виборів.

«Це не просто слова, які були кооптовані, - сказала пані Клобучар. «Це слова, які фактично описують, де зараз знаходиться наша партія у порівнянні з тим, де зараз знаходиться їхня партія».

Був час, на початку свого віце-президентства, коли Камала Гарріс, знаючи про безліч консервативних новин, які критикували її сміх, приватно запитувала довірених осіб, чи варто їй взагалі сміятися і демонструвати почуття гумору.

За словами двох людей, знайомих з тодішніми дискусіями, вони запевнили її, що варто. Проте пані Гарріс діяла обережно, розпочавши серію жорстко контрольованих виступів. Вона зосередилася на таких питаннях, як право на аборт, і працювала над зміцненням своїх зовнішньополітичних позицій. Вона здійснювала емоційно резонансні поїздки, під час яких ретельно відточувала свій імідж. Дорогою її не полишав сміх.

Тож не випадково, що радість - її перевірена в боях версія - стала основою кампанії пані Гарріс в останні дні.

Був час, на початку свого віце-президентства, коли Камала Гарріс, знаючи про безліч консервативних новин, які критикували її сміх, приватно запитувала довірених осіб, чи варто їй взагалі сміятися і демонструвати почуття гумору.

За словами двох людей, знайомих з тодішніми дискусіями, вони запевнили її, що варто. Проте пані Гарріс діяла обережно, розпочавши серію жорстко контрольованих виступів. Вона зосередилася на таких питаннях, як право на аборт, і працювала над зміцненням своїх зовнішньополітичних позицій. Вона здійснювала емоційно резонансні поїздки, під час яких ретельно відточувала свій імідж. Дорогою її не полишав сміх.

Тож не випадково, що радість - її перевірена в боях версія - стала основою кампанії пані Гарріс в останні дні.

"Що нам подобається у важкій роботі, так це те, що ми отримуємо задоволення, виконуючи важку роботу", - сказала вона на передвиборчому заході з працівниками автозаводів у четвер у місті Вейн, штат Мічиган. "Тому що ми знаємо, що ми відстоюємо. Коли ви знаєте, що ви відстоюєте, ви знаєте, за що ви боретеся".

Її соратник на три дні, губернатор штату Міннесота Тім Волц, повторює багато компліментів, які він робить пані Гарріс під час передвиборчої кампанії, намагаючись створити контраст з тим, що він називає похмурим баченням колишнього президента Дональда Трампа та інших республіканців.

"Єдине, чого я їм не пробачу, - це те, що вони намагаються вкрасти радість у цієї країни", - заявив у середу в Детройті пан Вальц, який досі представляв себе як щось на кшталт ходячих ведмежих обіймів. "Але знаєте що? Наш наступний президент приносить радість. Вона випромінює радість".

Не те, щоб хтось хоч на секунду подумав, що ця кампанія буде присвячена розвагам та іграм: Використання радості як політичного щита також дозволило пані Гарріс і пану Вальцу нанести кілька гострих ударів по пану Трампу і його напарнику, сенатору від штату Огайо Джей Ді Венсу.

Пані Гарріс, колишній прокурор, обрушилася на пана Трампа через його численні юридичні проблеми - "Я знаю тип Дональда Трампа", як вона тепер любить говорити, під бурхливі оплески і скандування "Посадіть його", які вона лише нещодавно почала відкидати. Пан Вальц звинуватив пана Трампа в тому, що він "обслуговує себе" замість того, щоб допомагати іншим, і зробив нецензурне посилання на розвінчані чутки про пана Венса і меблі. Обидва демократи роблять це з посмішкою, і натовп це з'їдає.

У приморській фортеці пана Трампа, Мар-а-Лаго, він і його радники, звісно, явно незадоволені такою увагою. Тоні Фабріціо, головний соціолог колишнього президента, сказав журналістам, які зібралися у Флориді в четвер, що ажіотаж навколо кандидатури Гарріс-Вальц - це "свого роду позатілесний досвід, коли ми на пару тижнів припинили відчувати реальність".

Але на оновлених, переповнених мітингах пані Гарріс оптимістичний настрій є практично обов'язковою умовою для відвідування. Прихильники борються з серпневою спекою, не звертаючи уваги на довгі черги і затори. Нещодавно завербовані волонтери риються у великих картонних коробках, наповнених футболками "Камала для всіх", і роздають воду. Звучить гучна музика, багато танців, під Бейонсе, Шер і Вітні.

В інтернеті з'являються меми. Є кокосові дерева. Але є також, як сказала б пані Гарріс, контекст усього, що було до цього: Цей період майже гарячкового ентузіазму щодо її кампанії залежить від порівнянної відсутності ажіотажу щодо президента Байдена, непопулярного лідера, який вийшов з перегонів лише після повстання у власній партії.

"Якщо вдарити молотком по одній руці, інша рука почувається чудово", - сказав Дональд Грін, професор політології Колумбійського університету. "Я думаю, що проблема тут полягала у зростаючому відчутті приреченості, яке відчували демократи, споглядаючи на спадну спіраль кандидатури Байдена, і, зокрема, на той факт, що молодь, яка має стати основою будь-яких зусиль з підвищення явки виборців, абсолютно не була ним підтримана".

Пані Гарріс, яка мала низькі рейтинги схвалення протягом більшої частини свого перебування на посаді, також виграє від того, що доктор Грін назвав її енергійним - і, так, усміхненим - повторним представленням виборцям: "Вона всюди, організована", - сказав він. "Я думаю, що той факт, що вона перевершує очікування, дійсно допоміг їй".

Останні опитування показують, що пані Гарріс набирає популярність серед молодих виборців і скорочує відставання в штатах, де вона повинна перемогти. За словами представника кампанії, близько 370 000 волонтерів зареєструвалися за перші 12 днів її балотування.

Втім, реальні перегони вже не за горами.

У Мар-а-Лаго пан Трамп, здавалося, був помітно роздратований чисельністю натовпу пані Гарріс і зосередився на тому, що вона не давала інтерв'ю та не спілкувалася з пресою з моменту початку своєї кампанії.

"Вона недостатньо розумна, щоб проводити прес-конференції", - вигукнув Трамп групі репортерів, які зібралися перед ним у четвер.

Пан Венс приєднався до своїх опонентів-демократів у середу в Детройті та О-Клер, штат Вісконсін. Він звинуватив пана Вальца в тому, що той прикрасив свій військовий послужний список (кампанія Гарріса це заперечила), і, здавалося, насміхався над ідеєю, що щастя може бути достатнім для перемоги на президентських виборах.

"Більшість людей в нашій країні іноді можуть бути щасливими, - сказав пан Венс. "Іноді вони можуть насолоджуватися чимось, а можуть увімкнути новини і визнати, що те, що відбувається в цій країні, - це ганьба".

Пан Трамп припустив, що він використає другий термін для відплати своїм політичним ворогам: "Іноді помста може бути виправдана", - сказав він у червні в інтерв'ю телеведучому доктору Філу Макгроу. На своїх мітингах пані Гарріс і пан Вальц попереджали про "Проект 2025", далекосяжні консервативні пропозиції, які просувають союзники Трампа, і вказували на ширші небезпеки, якщо колишній президент повернеться до влади.

Звичайно, підхід пані Гарріс, що полягає в тому, щоб радісно воювати, поки що не був суттєвим з політичної точки зору, сказав Джон Г. Гір, політолог з Університету Вандербільта. На своїх мітингах пані Гарріс не говорить довго про імміграцію, економіку чи війни за кордоном - фактично, вона зупинила протестувальників у Детройті гострим поглядом і жорсткою фразою: "Я говорю". (Вона не посміхалася).

Але доктор Ґір сказав, що вибори часто вирішуються на основі валентних питань, які можуть генерувати широкий консенсус виборців. Ідеї не складні: тоді і зараз, краще чи гірше, радісно чи сумно.

У 1932 році Франклін Д. Рузвельт взяв на озброєння пісню "Happy Days Are Here Again" ("Знову настали щасливі дні"), щоб пообіцяти світле майбутнє американцям, враженим Великою депресією.

В останній тиждень президентської кампанії 1980 року Рональд Рейган під час президентських дебатів поставив президенту Джиммі Картеру і всій Америці запитання, яке тепер стало відомим як ефективне: "Чи краще вам живеться сьогодні, ніж чотири роки тому?"

Під час війни та економічної рецесії зображення Барака Обами з'явилося на плакаті, який можна було побачити скрізь - від соціальних мереж до стін будівель. У 2008 році послання теж було простим: "Надія".

За 88 днів до дня виборів пані Гарріс вдосконалює своє послання і себе в режимі реального часу. Вона позиціонує себе як усміхненого солдата, який просить виборців зробити вибір між майбутнім і минулим. "Ми не повернемося назад", - каже вона своєму великому натовпу, і вони відповідають гучними скандуваннями, повторюючи це у відповідь.

"Ми зробимо це", - сказала вона своїм прихильникам у Детройті.

Сміх прийшов до неї легко.

Коли віце-президент Камала Гарріс зібрала своїх найближчих радників у їдальні Військово-морської обсерваторії в суботу, у них було більше варіантів, ніж часу.

Її команда щойно завершила найшвидше і найінтенсивніше перевіряння можливих партнерів по кампанії в сучасній історії, блискавичний перегляд документів і віртуальні інтерв'ю, які закінчилися лише в п'ятницю. Радники зібралися, щоб представити свої висновки щодо списку, який все ще налічував шість кандидатів, пані Гарріс, у якої було менше ніж 72 години, щоб розглянути його та прийняти остаточне рішення.

Один за одним коло її найбільш довірених довірених осіб аналізували переваги та недоліки кожного можливого партнера. Сесії тривали досить довго, щоб їх розбити на перекуси бутербродами та салатами, коли команда зрештою зосередилася на трьох чоловіках, з якими вона мала зустрітися наступного дня для вирішальних особистих інтерв'ю: губернатор Міннесоти Тім Вальц, сенатор Арізони Марк Келлі та губернатор Пенсильванії Джош Шапіро.

Коли віце-президент Камала Гарріс зібрала своїх найближчих радників у їдальні Військово-морської обсерваторії в суботу, у них було більше варіантів, ніж часу.

Її команда щойно завершила найшвидше і найінтенсивніше перевіряння можливих партнерів по кампанії в сучасній історії, блискавичний перегляд документів і віртуальні інтерв'ю, які закінчилися лише в п'ятницю. Радники зібралися, щоб представити свої висновки щодо списку, який все ще налічував шість кандидатів, пані Гарріс, у якої було менше ніж 72 години, щоб розглянути його та прийняти остаточне рішення.

Один за одним коло її найбільш довірених довірених осіб аналізували переваги та недоліки кожного можливого партнера. Сесії тривали досить довго, щоб їх розбити на перекуси бутербродами та салатами, коли команда зрештою зосередилася на трьох чоловіках, з якими вона мала зустрітися наступного дня для вирішальних особистих інтерв'ю: губернатор Міннесоти Тім Вальц, сенатор Арізони Марк Келлі та губернатор Пенсильванії Джош Шапіро.

Було проведено опитування. Організовані фокус-групи. Перевірені записи. І, як повідомили пані Гарріс, висновок був такий: вона могла виграти Білий дім із будь-яким із трьох фіналістів.

Це була рідкісна політична порада для політичного лідера на перехресті такого важливого рішення. І для пані Гарріс, віце-президента, яка більшу частину свого терміну намагалася тихо утвердитися, не порушуючи протоколу президента Байдена, порада була визвольною, а не обмежуючою.

Вона могла вибрати кого завгодно.

У вівторок вона зробила саме це, оголосивши пана Вальца своїм партнером після того, як вони встановили легкі стосунки під час недільної зустрічі в її резиденції, утворивши нове партнерство, яке визначить Демократичну партію у 2024 році та, можливо, в подальшому. Історія про те, як пані Гарріс вибрала пана Вальца, була розказана через розмови з приблизно дюжиною людей, які брали участь у процесі відбору, багато з яких говорили на умовах анонімності, щоб описати обговорення та дискусії, які мали залишатися приватними.

Для пані Гарріс це була інстинктивна реакція на миттєвий зв’язок, а не керований даними процес, який багато хто очікував, що піднесе пана Шапіро, популярного губернатора Пенсильванії, найважливішого штату на полі бою. Але опитування її команди не припускало, що ні пан Шапіро, ні пан Келлі не принесуть вирішальної переваги у своїх важливих рідних штатах.

«Вона хотіла когось, хто розумів роль, з ким у неї був зв’язок і хто приносив би контраст у квитку», — сказав Седрік Річмонд, колишній радник Білого дому, який був частиною команди з відбору пані Гарріс.

Пан Шапіро, за словами кількох людей, обізнаних із процесом відбору, приватно здавався більш обережним щодо віце-президентства, запитуючи про його роль і обов’язки. Пану Шапіро, якому 51 рік, широко приписують власні президентські амбіції, що могло б ускладнити будь-які відносини, де його головна робота полягала б у тому, щоб служити відданим №2.

На відміну від цього, пані Гарріс пізніше описала пана Вальца — який прямо сказав їй не обирати його, якщо він не зможе допомогти їй перемогти — як «радісного» і готового зробити все заради команди.

«Він такий відкритий», — із захопленням говорила пані Гарріс після зустрічі з паном Вальцем, за словами однієї людини, яка знає її коментарі. «Він мені дуже подобається».

Виступаючи у вівторок у Філадельфії на своєму першому мітингу, пан Вальц кілька разів заявив, що пані Гарріс привнесла радість у свою кампанію, підкріплюючи ідею, що обидва хочуть, щоб ця гонка була насиченою, а не напруженим шляхом до листопада.

«Дякую, пані віце-президент», — сказав пан Вальц у своїй вступній промові. «Дякую, що повернули радість».

Таємний демократичний міні-праймеріз

Пані Гарріс, яка була кандидатом у президенти лише два тижні та два дні, коли прийняла своє рішення, шукала поради у різних лідерів партії, включаючи пана Байдена, колишнього президента Барака Обаму, колишнього президента Білла Клінтона та колишнього держсекретаря Гілларі Клінтон. Подружжя Клінтонів зустрічалося з пані Гарріс на похороні в Техасі минулого тижня та підтримували регулярний зв'язок, за словами двох осіб, обізнаних про їхні розмови. Пан Обама також був неофіційним радником.

З самого початку пані Гарріс намагалася збалансувати квиток так само, як чотири роки тому. Вона є історичною фігурою — чорною та південноазійською жінкою з прибережної Каліфорнії. Остаточний список складався виключно з білих чоловіків, більшість із яких із внутрішньої частини країни.

Пані Гарріс минула етапи праймеріз Демократичної партії, майже безперешкодно і миттєво отримавши номінацію після відмови пана Байдена. Але в деяких аспектах змагання за посаду віце-президента розгорталися як мініатюрні праймеріз: прогресивні політики підтримували народного пана Вальца та його ліберальні досягнення в Міннесоті, тоді як прагматики захоплювалися високими рейтингами схвалення пана Шапіро та блискучим резюме пана Келлі, астронавта, який став сенатором.

Пан Шапіро був фаворитом багатьох інсайдерів, з риторичним блиском, що нагадував — деякі казали, занадто нагадував — пана Обаму. Пан Келлі мав бойовий досвід у штаті з гойдалками на Сонячному Поясі, зручно проводив кампанію у куртці льотчика-винищувача із печатками ВМС і НАСА.

Для порівняння, пан Вальц щойно з'явився на сцені, придумавши нову крилату фразу партії, назвавши Дональда Дж. Трампа та його партнера по кампанії, сенатора Дж. Д. Ванса з Огайо, «дивними».

Бакарі Селлерс, стратег Демократичної партії, який близький до команди Гарріс, сказав, що в уникненні політичного ризику є перевага.

«Є щось у підході 'не нашкодь'», — сказав пан Селлерс щодо вибору Вальца. Джамал Сіммонс, колишній директор зі зв’язків із громадськістю пані Гарріс на посаді віце-президента, назвав пана Вальца «затишним» на CNN.

Республіканці з радістю відзначили, що пані Гарріс обійшла пана Шапіро, і швидко намагалися назвати пана Вальца ліваком з Міннесоти, розповсюджуючи зображення заворушень у штаті після вбивства Джорджа Флойда у 2020 році. «Тім Вальц принесе пекло на Землю!» — написала кампанія Трампа у листі з проханням про пожертвування.

Але пані Гарріс і її радники бачили сильні сторони у непомітній біографії пана Вальца, за словами людей, наближених до процесу. Вони вірили, що він має потенційну привабливість для штатів "блакитної стіни", які є в центрі її президентської кампанії. Він ветеран, який служив у Національній гвардії армії, колишній тренер з футболу, мисливець і власник зброї та людина, яка колись виграла місце в Палаті представників у окрузі, який підтримав пана Трампа.

Як учитель середньої школи у 1990-х роках, пан Вальц спонсорував альянс геїв та натуралів і сказав, що тоді було важливо, щоб спонсором був «тренер з футболу, який був солдатом і був натуралом і був одруженим». Коли він виграв місце в Палаті представників у 2006 році в консервативному окрузі, він підтримав одностатеві шлюби.

Для пані Гарріс та її радників його біографія була майже привабливим чек-листом: «Губернатор. Ветеран. Тренер. Учитель», — написала Джен О'Маллі Діллон, керівник кампанії, у X. «Переможець».

Зважування та відбір

Пані Гарріс та пан Вальц не мають довгої історії спільної роботи. Але пан Вальц приєднався до неї під час її поїздки до клініки для абортів у Міннесоті в березні — першого такого візиту чинного віце-президента, де вона похвалила його як «великого друга та радника».

«Ми повинні бути нацією, яка довіряє жінкам», — сказала пані Гарріс того дня.

Пані Гарріс очікує зробити права на аборти центральною темою своєї кампанії проти пана Трампа, і у пана Вальца є власна репродуктивна історія, у якій він описує, як він і його дружина Гвен пройшли через штучне запліднення, перш ніж народити доньку.

«Ми назвали її Надія», — сказав пан Вальц у Філадельфії.

Поки пані Гарріс роздумувала, вона також побачила інше: привітного потенційного партнера по урядуванню з глибокими зв’язками на Капітолійському пагорбі та в державних установах по всій країні. Пан Вальц наразі є головою Асоціації губернаторів-демократів.

«Це говорить про серце Америки: “Ви не зона для прольоту — ми всі разом у цьому”», — сказала представниця Ненсі Пелосі, колишня спікерка Палати представників, у короткому інтерв’ю у вівторок. Вона сказала, що не розмовляла з пані Гарріс під час процесу, хоча привітала результат: «Члени Палати представників у захваті».

Пан Шапіро, пан Вальц та інші наполегливо боролися за посаду, як публічно, так і приватно.

І пан Шапіро, і пан Вальц телефонували членам Конгресу-демократам та іншим впливовим діячам, включаючи Ренді Вайнгартен, впливову голову Американської федерації вчителів. Пані Вайнгартен передала команді Гарріс, що її профспілка, яка час від часу мала розбіжності з паном Шапіро, підтримуватиме будь-кого, кого вона вибере.

Хоча пан Шапіро та пан Вальц були ввічливими один до одного, їхні прихильники були менш люб’язними.

Прогресивні демократи, які хотіли, щоб пан Вальц був обраний, обговорювали доцільність називати пана Шапіро «Геноцидним Джошем», епітетом, який дехто вважав антисемітським, враховуючи, що він не мав нічого спільного з американською зовнішньою політикою щодо Ізраїлю, і поширювали його давні студентські роботи про Близький Схід, від яких він згодом відмовився. Прихильники пана Шапіро відкинули пана Вальца як людину, яка не приведе жоден штат ближче до Білого дому для пані Гарріс.

На вихідних вибір пані Гарріс був далеко не вирішений наперед.

У п’ятницю невелика група її союзників провела попередні інтерв’ю з групою з шести фіналістів. Серед опитувачів були Марті Волш, який був міністром праці пана Байдена; пан Річмонд, співголова кампанії; Тоні Вест, зять пані Гарріс; Дана Ремус, колишній радник Білого дому; і сенаторка Кетрін Кортес Масто з Невади.

Фіналісти включали Піта Буттіджіча, міністра транспорту, і ще двох губернаторів-демократів: Енді Бешира з Кентуккі та Дж. Б. Пріцкера з Іллінойсу. Під час цих інтерв’ю були переглянуті матеріали перевірки, які включали питання від минулих політичних рішень до деталей їх особистого життя. В якийсь момент під час свого інтерв'ю пан Вальц добровільно заявив, що раніше ніколи не використовував телесуфлер, за словами однієї з осіб, причетних до процесу.

Зміст цих інтерв’ю став основою для презентацій, які ширша група радників представила пані Гарріс у суботу.

У таких напружених ситуаціях, як ці, люди, які знають пані Гарріс, сказали, що віце-президентка давно схильна обсипати своїх радників питаннями. Не рідкість, коли вона проводить час у роздумах, перш ніж повернутися до своїх радників із новим набором запитань.

Нейтан Баранкін, який працював головним помічником пані Гарріс у Сенаті та її головним заступником генерального прокурора Каліфорнії, сказав, що скорочена шкала часу принесла їй користь.

«Маючи необмежений час, можна призвести до аналізу паралічу», — сказав пан Баранкін. «У цій кампанії це не допускається».

Критичні моменти настали в неділю, коли пані Гарріс зустрілася з паном Шапіро, паном Келлі та паном Вальцом на окремих інтерв’ю у резиденції віце-президента.

«Давайте зробимо це разом»

Три особи, наближені до процесу відбору, сказали, що після недільних інтерв’ю все явно зводилося до пана Вальца та пана Шапіро. Пізніше того дня пані Гарріс провела брифінг з тими ж радниками, з якими вона зустрічалася в суботу, про свої враження.

Пан Шапіро описувався як той, хто задає більше питань про свою роль і повноваження як віце-президента. І порівняно з іншими, він здавався менш впевненим у тому, щоб зайняти цю посаду.

Пізніше в неділю пан Шапіро зробив наступний дзвінок, за словами двох людей, знайомих із розмовою, щоб задати додаткові запитання про роль і свої обов'язки. І саме цей дзвінок був для пані Гарріс сигналом про те, що пан Шапіро менш впевнений у своїй зацікавленості у віце-президентстві.

Пані Гарріс порадилася з паном Байденом у неділю ввечері, і він повторив свою пораду: вибрати когось, кого вона не боялася, щоб був кращим у цій ролі. До понеділка вранці вона спала всього кілька годин, за словами людей, обізнаних про її графік, і повідомила своїх помічників, що вирішила. У понеділок пані Гарріс запросила пана Вальца на коротку прогулянку по галявині Обсерваторії ВМС. Трималися вони за руки, що здалося як добрим жестом, так і символічним моментом: початок їхнього нового політичного партнерства.

«Велика команда»

Вибір пана Вальца був офіційно оголошений у вівторок на заході у Філадельфії, де пані Гарріс і пан Вальц обнялися на сцені та виголосили свої промови. Вони підкреслили своє спільне бачення та прагнення працювати разом для досягнення цілей Демократичної партії.

Пан Вальц підкреслив, що він з нетерпінням чекає на те, щоб внести свій вклад у кампанію, і що він готовий зробити все необхідне для перемоги. Він також зазначив, що для нього важливо працювати у злагоді та з повагою до пані Гарріс, підкреслюючи їхнє спільне бачення майбутнього.

Пані Гарріс, своєю чергою, наголосила на важливості довіри та підтримки у політичному партнерстві. Вона висловила впевненість у тому, що пан Вальц стане важливим і надійним партнером у її кампанії та в подальшій роботі на благо країни.

Зрештою, вибір пана Вальца як партнера по кампанії був зроблений на основі їхньої особистої хімії та спільного бачення майбутнього. Це рішення демонструє, що пані Гарріс готова працювати з тими, хто може принести радість і ентузіазм до кампанії, а також допомогти досягти її політичних цілей.

Віце-президент Камала Харріс зіткнулася з важким вибором, коли мова зайшла про Ізраїль і її партнера на виборах: Вибір губернатора Пенсильванії Джоша Шапіро може заспокоїти багатьох єврейських виборців та інших центристів у питанні, яке вже майже рік не дає спокою її адміністрації - війна Ізраїлю в Газі. Це також може розпалити лівих, які вже кілька місяців протестують проти її адміністрації.

Вибір пані Гарріс на користь губернатора штату Міннесота Тіма Вальца, ймовірно, дозволив уникнути розпалювання демонстрацій в Газі. Але це могло статися за рахунок заспокоєння центру. І це цілком могло створити нову точку тертя з єврейськими виборцями, які насторожено ставляться до ухилу вліво від Демократичної партії.

Дехто задається питанням, чи не було її рішення обійти пана Шапіро занадто шанобливим по відношенню до прогресивних активістів, які, на думку багатьох євреїв, перейшли від антиізраїльського запалу до антиєврейського фанатизму?

Віце-президент Камала Харріс зіткнулася з важким вибором, коли мова зайшла про Ізраїль і її партнера на виборах: Вибір губернатора Пенсильванії Джоша Шапіро може заспокоїти багатьох єврейських виборців та інших центристів у питанні, яке вже майже рік не дає спокою її адміністрації - війна Ізраїлю в Газі. Це також може розпалити лівих, які вже кілька місяців протестують проти її адміністрації.

Вибір пані Гарріс на користь губернатора штату Міннесота Тіма Вальца, ймовірно, дозволив уникнути розпалювання демонстрацій в Газі. Але це могло статися за рахунок заспокоєння центру. І це цілком могло створити нову точку тертя з єврейськими виборцями, які насторожено ставляться до ухилу вліво від Демократичної партії.

Дехто задається питанням, чи не було її рішення обійти пана Шапіро занадто шанобливим по відношенню до прогресивних активістів, які, на думку багатьох євреїв, перейшли від антиізраїльського запалу до антиєврейського фанатизму?

Натан Діамент, виконавчий директор з питань державної політики Союзу ортодоксальних єврейських конгрегацій Америки, визнав, що існують "десятки причин", чому віце-президент міг обрати когось іншого, а не пана Шапіро, які не мають нічого спільного з кампанією, яку ведуть проти нього пропалестинські ліві.

Але, додав він, "екстремісти, які ведуть цю кампанію, збираються оголосити про перемогу, незалежно від того, правда це чи ні".

Тепер, сказав пан Діамент, пані Гарріс повинна "чітко сказати і продемонструвати, що ці антисемітські кампанії не мали нічого спільного з її вибором, що вона абсолютно відкидає ці настрої".

З тих пір, як Альберт Гор включив тодішнього сенатора Джозефа І. Лібермана до свого списку в 2000 році, єврей не був настільки близький до посади віце-президента, як пан Шапіро, до оголошення пані Гарріс у вівторок вранці. Але на відміну від 2000 року, цей момент для американського єврейства є небезпечним: Ізраїль воює з ХАМАС в Газі. Більша частина світу ополчилася проти ізраїльського уряду, і війна, яка почалася з вбивства ізраїльтян 7 жовтня, тепер загрожує охопити весь Близький Схід.

Всередині країни євреї стикаються зі сплеском антисемітських настроїв зліва, які супроводжують антиізраїльські протести. Вони також бачать, що двопартійність навколо Ізраїлю розхитується, коли одна партія, G.O.P., беззаперечно підтримує ізраїльський уряд, а інша, Демократична партія, приховує сильні антиізраїльські настрої на своєму лівому фланзі.

З іншого боку, багато євреїв насторожено ставляться до кандидата в президенти від Республіканської партії Дональда Трампа, чия адміністрація давала ізраїльському уряду практично все, що він хотів, і який особисто докоряв кожному єврейському виборцю, який наважився виступити проти нього, але який і сам не позбавлений антисемітських настроїв. Серед його образ - обіди у своєму особняку в Палм-Біч, штат Флорида, з запеклим антисемітом Каньє Вестом і неонацистом Ніком Фуентесом. Зовсім недавно пан Трамп сказав, що пані Гарріс "не любить євреїв", і, схоже, погодився з радіоведучим, який назвав її чоловіка-єврея Дага Емхоффа "паскудним євреєм".

Багато єврейських організацій у вівторок згуртувалися навколо вибору пані Гарріс на користь пана Вальца. Ліберальна єврейська група "Джей-стріт", яка критикує Ізраїль, привітала пана Вальца, сказавши: "Мазел Тов, Тіме Вальц". Демократична більшість за Ізраїль, комітет політичної дії, який працює над тим, щоб витіснити демократичних критиків Ізраїлю, також привітав цей вибір.

Але під цим громадським настроєм ховається занепокоєння.

"Це дуже, дуже небезпечний час, і це не просто викручування рук", - сказав рабин Моше Хауер, виконавчий віце-президент Ортодоксального союзу, який представляє ортодоксальне крило іудаїзму. "Ми завжди турбуємося про антисемітизм з обох боків. Але зараз нас найбільше турбує те, що антисемітизм зліва, схоже, має набагато більший вплив на велику партію, ніж антисемітизм справа".

Ден Герштейн, колишній помічник пана Лібермана, назвав "перебільшенням" припущення, що відмова пану Шапіро "була через його єврейство". Проте, він додав: "Цілком можливо, що основним, але не вирішальним фактором у відмові від Шапіро є розкол всередині Демократичної партії. І немає сумнівів, що частина опозиції до Ізраїлю з боку прогресивних лівих підживлюється антисемітизмом".

Депутат Джеймі Раскін, демократ від штату Меріленд, який є євреєм, відкинув розмови про єврейський "ухил" у рішенні віце-президента як "надумані", які в основному роздуваються республіканцями, що прагнуть вбити клин між Демократичною партією і більшістю єврейських виборців, які вже давно називають Ізраїль своєю домівкою.

Республіканці, які назвали це рішення поклоном лівим антисемітам, перейшли межу, додав він.

"Ідея про те, що Камала Гарріс - антисемітка, жалюгідно дурна; комусь краще сказати про це її чоловікові", - сказав пан Раскін, додавши, що це було антиіспаномовне рішення: "Чи було це антиіспаномовним упередженням для Трампа, коли він обійшов Марко Рубіо і вибрав явно некваліфікованого Джей Ді Венса?".

Коли консервативний коментатор Ерік Еріксон написав у соціальних мережах: "Євреям не місце у верхівці Демократичної партії", він отримав відповідь від сенатора Чака Шумера з Нью-Йорка, лідера більшості і найвищого виборного єврейського чиновника в країні: "Для мене це новина".

Тим не менш, групи, які виступали проти пана Шапіро через ізраїльське питання, тепло вітали номінацію Вальца. Противники пана Шапіро заявили, що ними ніколи не керувала ворожість до євреїв. Навпаки, вони вважають, що його призначення стане сигналом того, що адміністрація Гарріса продовжить політику поваги адміністрації Байдена до ізраїльського уряду в питанні прав палестинців.

51-річний губернатор підтримував право Ізраїлю на самооборону і засуджував відкриті прояви антисемітизму під час пропалестинських протестів. Він не приховував своєї любові до Ізраїлю, часто відвідував його і навіть освідчився там своїй дружині. Палестинські правозахисники звернули увагу на висловлену паном Шапіро у квітні думку про те, що люди не терпітимуть "людей, одягнених у костюми Ку-клукс-клану або з регаліями Ку-клукс-клану", а отже, не повинні терпіти антисемітизм і в університетських містечках, порівнюючи пропалестинських демонстрантів з Ку-клукс-кланом.

Пан Шапіро також підтримав звільнення президента Університету Пенсильванії Елізабет Мегілл на тлі звинувачень у тому, що вона толерувала атмосферу антипатії до єврейських студентів. А нещодавно він оновив кодекс поведінки державних службовців, заборонивши їм брати участь у "скандальній або ганебній" поведінці, що було розцінено як крок, спрямований проти палестинських правозахисників.

Організація "Uncommitted", заснована для того, щоб чинити тиск на адміністрацію Байдена і змусити її відсторонитися від Ізраїлю шляхом протестних голосувань під час праймеріз, заявила, що висунення пана Вальца стало сигналом до змін, навіть якщо, як і інші фіналісти, його публічні позиції не надто відрізняються від позицій пана Шапіро.

"Хоча його минулі позиції як конгресмена могли суперечити антивоєнним виборцям, ми сподіваємося, що він зможе еволюціонувати в цьому питанні так само, як і в інших, наприклад, змінивши оцінку з A на F від N.R.A.", - сказала Еліан Фархат, старший радник Uncommitted і виконавчий директор прогресивної палестинської правозахисної групи Take Action Minnesota.

IfNotNow, молодіжна єврейська організація лівого спрямування, яка критикує сіоністські принципи, відзначила минулі виступи пана Вальца на конференціях Американо-ізраїльського комітету громадських зв'язків і голосування в Палаті представників за продаж зброї Ізраїлю, але заявила, що на посаді губернатора він змістився вліво.

"Нас надихає його однозначний захист Руху неприєднання, - додали в групі. "Ми закликаємо його продовжувати використовувати свій голос і платформу, щоб представляти більшість американців, які прагнуть рівності, справедливості і процвітаючого майбутнього для всіх тут, в США, і для всіх палестинців та ізраїльтян".

Політичне відділення Ради з американо-ісламських відносин, CAIR Action, також заявило про своє "натхнення".

Республіканці були готові вбити клин. Республіканська єврейська коаліція розкритикувала пана Вальца за те, що він не відхрестився від представника Ільхана Омара, демократа з Міннесоти, якого неодноразово критикували за використання антисемітських тропів.

А Національний республіканський комітет Конгресу одразу перейшов до питання антисемітизму.

"Камала Гарріс просто поступилася запеклим антисемітам у Демократичній партії, висунувши Джоша Шапіро на посаду віце-президента", - сказав Вілл Райнерт, речник передвиборчого штабу республіканців у Палаті представників Конгресу.

Це може не сподобатися більшості єврейських виборців, які розриваються між тим, що вони вважають зростаючою нетерпимістю зліва, і вкоріненим націоналізмом справа, який часто закриває очі на фанатизм. Але євреї, швидше за все, шукатимуть заспокоєння.

Вибори в США: Передвиборча гонка | Демократи | Джо Байден | Дональд Трамп | Камала Гарріс

Ось останні новини про президентські перегони.

Демократи швидко прийняли новий демократичний список у вівторок після того, як віце-президент Камала Харріс назвала губернатора Міннесоти Тіма Вальца своїм партнером у передвиборчій гонці, навіть незважаючи на те, що республіканці поспішили затаврувати цю пару як таку, що пов'язана з найпрогресивнішими силами в їхній партії.

Приблизно за два тижні пан Волц, колишній футбольний тренер, перетворився з маловідомого губернатора Середнього Заходу на зірку Демократичної партії. Його злету сприяли яскраві випади проти колишнього президента Дональда Трампа, зокрема заяви про те, що республіканці просувають "дивні" ідеї. Демократи сподіваються, що він зможе сподобатися середньостатистичним виборцям, особливо на Верхньому Середньому Заході.

Вибори в США: Передвиборча гонка | Демократи | Джо Байден | Дональд Трамп | Камала Гарріс

Ось останні новини про президентські перегони.

Демократи швидко прийняли новий демократичний список у вівторок після того, як віце-президент Камала Харріс назвала губернатора Міннесоти Тіма Вальца своїм партнером у передвиборчій гонці, навіть незважаючи на те, що республіканці поспішили затаврувати цю пару як таку, що пов'язана з найпрогресивнішими силами в їхній партії.

Приблизно за два тижні пан Волц, колишній футбольний тренер, перетворився з маловідомого губернатора Середнього Заходу на зірку Демократичної партії. Його злету сприяли яскраві випади проти колишнього президента Дональда Трампа, зокрема заяви про те, що республіканці просувають "дивні" ідеї. Демократи сподіваються, що він зможе сподобатися середньостатистичним виборцям, особливо на Верхньому Середньому Заході.

У пості в Instagram, де пані Гарріс оголосила про свій вибір, вона підкреслила його послужний список.

"Однією з речей, яка виділяється в Тімі, є те, наскільки глибокі його переконання в боротьбі за сім'ї середнього класу", - написала пані Гарріс у своєму дописі.

Але республіканці бачать можливості для того, щоб представити цей послужний список як надмірно ліберальний, особливо в питаннях громадської безпеки.

Після мітингу у Філадельфії кандидат у віце-президенти від республіканців Джей Ді Венс назвав пана Вальца "лібералом у стилі Сан-Франциско", який представляє "радикальну ліву" частину Демократичної партії. Але сенатор Джо Манчін III від Західної Вірджинії, поміркований, який покинув Демократичну партію, щоб стати незалежним, сказав у своїй заяві, що пан Вальц має всі можливості, щоб "допомогти зблизити нашу країну і повернути баланс в Демократичну партію".

Пані Гарріс обрала пана Вальца (вимовляється як Воллс) над іншими претендентами, включаючи губернатора Пенсильванії Джоша Шапіро, який вказав у соціальних мережах, що він все ще планує бути на мітингу у Філадельфії пізніше у вівторок, де пан Вальц, як очікується, дебютує разом з пані Гарріс.

Ось що ще потрібно знати:

Вальц про проблеми: Пан Вальц працював з контрольованим демократами законодавчим органом свого штату над прийняттям амбітної програми ліберальної політики: безкоштовне навчання в коледжах для студентів з низьким рівнем доходу, безкоштовне харчування для школярів, легальна рекреаційна марихуана та захист трансгендерних людей. На посаді губернатора він також виступав за захист клімату і зазнав критики за свою реакцію на протести Джорджа Флойда. Подивіться, яку позицію він займає з цих питань, а також дізнайтеся більше про його біографію, час роботи в Палаті представників, виховання в Небрасці, особисте використання сім'єю внутрішньовенних ін'єкцій та 19 інших фактів про нього.

Офіційно висунута кандидатка: Пані Гарріс була висунута від своєї партії на посаду президента в понеділок, отримавши підтримку 99 відсотків з 4 567 делегатів, які взяли участь у голосуванні, повідомив Національний комітет Демократичної партії в понеділок пізно ввечері. Незвичайним кроком стало те, що поіменне голосування проводилося віртуально протягом п'яти днів, а не особисто на партійному з'їзді.

За праймеріз пильно стежили: Сьогодні відбудуться праймеріз Демократичної та Республіканської партій у низці важливих перегонів - у тому числі за місце в Сенаті в Мічигані, губернаторські перегони у Вашингтоні та Міссурі, а також праймеріз Демократичної партії за місце представника Корі Буш від Міссурі, яка стикається з суперником, підтриманим потужними проізраїльськими угрупуваннями.

Перегони загострюються: Позиції пані Гарріс в опитуваннях проти колишнього президента Дональда Трампа, її суперника-республіканця, покращилися з моменту офіційного початку її кампанії. Обидва кандидати йдуть у тісній гонці як в загальнонаціональних опитуваннях, так і в штатах, де відбудуться основні битви.

Конкурентні праймеріз, що викликають розбіжності, яких багато демократів давно хотіли уникнути, все одно відбулися - в основному за зачиненими дверима в боротьбі за місце в нижній частині виборчого бюлетеня.

Останніми днями фінальна стадія кампанії за посаду віце-президента Камали Гарріс досягла дещо потворної фази, оскільки донори, зацікавлені групи та політичні суперники з поміркованого та прогресивного крила партії лобіювали своїх улюблених кандидатів і поширювали меморандуми, в яких обговорювали політичні слабкості претендентів з ключовими демографічними показниками.

Найгостріше вони виступили проти одного з фаворитів, губернатора Пенсильванії Джоша Шапіро, який викликав опозицію з боку прогресистів і навіть сенатора у своєму рідному штаті.

Конкурентні праймеріз, що викликають розбіжності, яких багато демократів давно хотіли уникнути, все одно відбулися - в основному за зачиненими дверима в боротьбі за місце в нижній частині виборчого бюлетеня.

Останніми днями фінальна стадія кампанії за посаду віце-президента Камали Гарріс досягла дещо потворної фази, оскільки донори, зацікавлені групи та політичні суперники з поміркованого та прогресивного крила партії лобіювали своїх улюблених кандидатів і поширювали меморандуми, в яких обговорювали політичні слабкості претендентів з ключовими демографічними показниками.

Найгостріше вони виступили проти одного з фаворитів, губернатора Пенсильванії Джоша Шапіро, який викликав опозицію з боку прогресистів і навіть сенатора у своєму рідному штаті.

Розколи серед демократів з'явилися після того, як троє провідних претендентів - пан Шапіро, сенатор Марк Келлі з Арізони та губернатор Тім Волц з Міннесоти - зустрілися з пані Гарріс у її резиденції у Вашингтоні в неділю, напередодні рішення, яке, за словами представників її кампанії, буде оголошено у вівторок.

Кевін Муньос, речник кампанії Гарріс, відмовився коментувати ці зустрічі.

Цього тижня пані Гарріс має намір розпочати передвиборчу кампанію разом зі своїм візаві, розпочавши п'ятиденний тур по семи штатах з мітингу у вівторок ввечері у Філадельфії, на якому, як очікується, буде присутній пан Шапіро, незалежно від того, чи буде він її кандидатом, чи ні.

Прогресивні групи підготували свою критику на адресу пана Шапіро та пана Келлі, яких вони звинувачують у надмірній консервативності у ключових питаннях. Шон Фейн, президент Об'єднаної профспілки працівників автомобільної промисловості, заявив у недільному інтерв'ю на CBS, що пан Келлі "не дуже" заспокоїв занепокоєння профспілки щодо своєї прихильності до пролетарського законодавства, і що організація має "більші проблеми" з підтримкою паном Шапіро шкільних ваучерів.

Основні донори-демократи дали зрозуміти, що їх влаштує будь-який з кандидатів зі списку фіналістів пані Гарріс, але серед найбільших донорів-демократів існують розбіжності. Активні дебати розгорнулися в групі електронної пошти Демократичного альянсу, де ліві донори висловили занепокоєння щодо пана Шапіро.

Інша група прогресивних активістів, спілкуючись через електронну групу під назвою Gamechanger Salon, виступила проти пана Шапіро і підштовхнула її членів до висвітлення його позиції щодо військової кампанії Ізраїлю в Газі. Дебати розгорілися під час дискусії про те, чи є антисемітизмом використання фрази "Геноцид Джоша" для опису пана Шапіро, який є правовірним євреєм. Один з організаторів закликав до спокою і перейменував ланцюжок електронних листів на "Чому Джош Шапіро не повинен бути віце-президентом". У деяких листах також містився заклик до членів партії підтримувати пана Вальца, який став улюбленцем найбільш ліберальних дописувачів партії, близько 60 з яких звернулися до нього в п'ятницю.

В одному з повідомлень, написаному Біллі Вімсаттом, виконавчим директором ліберальної донорської групи, відомої під назвою "Проект виборців руху", йдеться про те, що пан Шапіро може спричинити падіння явки серед прогресивних виборців, які стурбовані війною в Газі. "Він ризикує значно пригнітити ентузіазм щодо кандидатури Гарріса серед ключових груп молодих виборців, арабських і мусульманських виборців і, до певної міри, робітників", - написав він в електронному листі, яким поділився з The New York Times. "Тім Вальц - ідеальний єдиноріг на посаду віце-президента Гарріса на даний момент".

Сенатор Джон Феттерман з Пенсильванії, який давно конфліктує з паном Шапіро, також висловив невдоволення перспективою підвищення губернатора до загальнонаціонального списку, за словами двох людей, які розмовляли з ним. Один з його радників зателефонував до кампанії Гарріса, щоб висловити протест проти пана Шапіро, про що вперше повідомило видання Politico.

Мануель Бондер, прес-секретар Шапіро, відмовився коментувати процес відбору на посаду віце-президента.

Деякі помірковані члени партії та ЗМІ засудили зростаюче число нападів на пана Шапіро. Джо Скарборо, ведучий програми "Ранковий Джо" на MSNBC, виступив на захист губернатора Пенсильванії, заявивши, що нещодавні нападки на нього були "токсичною сумішшю антисемітизму, екстремістських поглядів на Газу і заздрісних колег, які не хочуть бути відстороненими від президентських перегонів на наступне десятиліття".

Група прогресивних донорів останніми днями наполегливо просуває пана Вальца, губернатора Міннесоти. Протягом останнього тижня активісти Демократичної партії, включаючи Дорана Шранца, радника "Віри в Міннесоті", і пана Вімсатта, розповсюдили меморандум під назвою "Справа Тіма Вальца на посаду віце-президента", сподіваючись схилити пані Гарріс на свій бік.

Аналогічний документ на підтримку Піта Баттігіга, міністра транспорту, який очолював захід зі збору коштів на користь Гарріс у Нью-Гемпширі в суботу, був розісланий минулого тижня демократам, у тому числі великим донорам.

У неділю пан Келлі розмістив у соціальних мережах повідомлення, яке згодом було видалено, в якому, як не дивно, говорилося, що тепер він зосередиться на своєму рідному штаті.

"Моє походження дещо відрізняється від більшості політиків, - написав пан Келлі. "Я провів своє життя на службі у ВМС і в НАСА, де місія завжди стоїть на першому місці. Зараз моя місія - служити аризонцям".

Прес-секретар пана Келлі, Джейкоб Пітерс, сказав, що пост був видалений, тому що його неправильно зрозуміли.

Пан Шапіро став вибором проізраїльських донорів партії, тих, хто пов'язаний з рухом "Вибір школи", а також доброзичливих до бізнесу спонсорів з Кремнієвої долини. Але його центристська позиція, яка приваблює ці групи, робить його найменш улюбленим серед найбільш ліберальних спонсорів партії.

Очевидний компромісний кандидат, такий як губернатор Кентуккі Енді Бешир, який має прихильників як серед більш ліберальних, так і серед більш центристських спонсорів партії, також може стати номінантом. За останні два тижні пан Бешир провів час на прослуховуваннях перед кількома групами великих донорів, які прагнули його підтримати, включаючи одну сесію лише для запрошених у п'ятницю ввечері, за словами двох людей, поінформованих про його діяльність.

Невідомо, чи брав пан Бешир участь у заключних інтерв'ю пані Гарріс у неділю, але його бачили зі своїм лабрадором Вінні біля резиденції губернатора у Франкфурті, штат Кентуккі.

"Просто вигулював собаку сьогодні вранці", - відповів пан Бешир, коли його запитали про плани на день.

У понеділок ввечері пан Вальц і пан Бешир мають взяти участь у дуелі, одночасному зборі коштів на користь пані Гарріс. Квитки на захід пана Вальца в Міннеаполісі були розпродані ще в неділю ввечері; квитки залишилися в наявності на захід пана Бешира, який відбудеться в Чикаго.

На той момент рішення пані Гарріс, швидше за все, вже буде прийнято.

Юридична фірма, найнята кампанією Гарріс для перевірки потенційних кандидатів у віце-президенти, завершила свою роботу, залишивши остаточне рішення - найважливіше в цій поки що новій кампанії - в руках віце-президента Камали Гарріс.

Covington & Burling, вашингтонська юридична фірма, якій було доручено провести перевірку, завершила роботу в четвер у другій половині дня і передала свої висновки пані Гарріс, за словами двох осіб, поінформованих про цей процес.

Пані Гарріс виділила кілька годин у своєму календарі на цих вихідних, щоб зустрітися з чоловіками, які розглядаються як кандидати до списку, за словами двох людей, які ознайомилися з її розкладом і які, як і інші опитані, говорили на умовах анонімності, оскільки вони не були уповноважені обговорювати цей приватний процес. Кампанія Гарріс припускає, що оголосить про своє рішення до вечора вівторка, коли віце-президент і її майбутній візаві розпочнуть п'ятиденне турне по штатах, де відбуватимуться президентські баталії, починаючи з Філадельфії.

Юридична фірма, найнята кампанією Гарріс для перевірки потенційних кандидатів у віце-президенти, завершила свою роботу, залишивши остаточне рішення - найважливіше в цій поки що новій кампанії - в руках віце-президента Камали Гарріс.

Covington & Burling, вашингтонська юридична фірма, якій було доручено провести перевірку, завершила роботу в четвер у другій половині дня і передала свої висновки пані Гарріс, за словами двох осіб, поінформованих про цей процес.

Пані Гарріс виділила кілька годин у своєму календарі на цих вихідних, щоб зустрітися з чоловіками, які розглядаються як кандидати до списку, за словами двох людей, які ознайомилися з її розкладом і які, як і інші опитані, говорили на умовах анонімності, оскільки вони не були уповноважені обговорювати цей приватний процес. Кампанія Гарріс припускає, що оголосить про своє рішення до вечора вівторка, коли віце-президент і її майбутній візаві розпочнуть п'ятиденне турне по штатах, де відбуватимуться президентські баталії, починаючи з Філадельфії.

Декілька претендентів, в тому числі губернатори Пенсильванії Джош Шапіро та Кентуккі Енді Бешир, скасували заходи на цих вихідних, що свідчить як про бажання бути доступними для цих розмов, так і про бажання уникнути додаткових спекуляцій з боку ЗМІ щодо їхніх шансів.

Вибір партнера по кампанії - одне з найвідповідальніших рішень у політичній кар'єрі пані Гарріс, яке може принести дивіденди у вигляді голосів виборців і років консультацій, або ж мати катастрофічні наслідки. У певному сенсі, пані Гарріс задає напрямок для майбутнього партії, і вона добре розуміє цю реальність, враховуючи її власне запаморочливе сходження до вершини виборчого списку.

Але на відміну від попередніх номінантів, які витрачали місяці на розгляд кандидатур, вона повинна прийняти рішення в стислі терміни. Скорочений процес суперечить тому, що деякі колишні помічники описують як її типово обміркований підхід до прийняття рішень.

У той час як інші номінанти починали зі списків з десятків імен, пані Гарріс швидко звузила свій список до шести, серед яких пан Шапіро, губернатор Міннесоти Тім Вальц і сенатор Марк Келлі з Арізони широко розглядаються демократами як головні претенденти на цю посаду. Пан Бешир, губернатор штату Іллінойс Джей Бі Прітцкер та міністр транспорту Піт Баттігіг також брали участь у процесі перевірки.

Ці посадовці брали участь у тривалому та інтрузивному процесі, який включав багатогодинні відеоконференції з колишнім генеральним прокурором Еріком Холдером-молодшим, який колись керував перевіркою кандидатів на посаду віце-президента Барака Обами, та Даною Ремус, колишнім юрисконсультом Білого дому для президента Байдена та зовнішнім юрисконсультом кампанії Гарріса.

Вони надали відповіді на сотні запитань анкети і перегорнули сотні сторінок документів, включаючи фінансові форми і програмні документи - навіть старі прес-релізи, видані їхніми офісами. Цей процес має на меті виявити будь-які особисті чи політичні питання, які згодом можуть стати головним болем для кампанії.

Люди, близькі до пані Гарріс, кажуть, що вона не присвячувала серйозних роздумів питанню вибору віце-президента до того, як трохи більше тижня тому президент Байден оголосив, що вийде з перегонів. Але вони зазначають, що з огляду на її нинішню роль, вона краще знайома з цією посадою, ніж деякі попередні номінанти.

"Їй ніколи раніше не доводилося приймати подібні рішення, і це відрізняється від найму топ-менеджера або чогось подібного", - сказав Брайан Брокау, який керував кампаніями пані Гарріс на посаду генерального прокурора Каліфорнії. Але, враховуючи її досвід роботи на посаді віце-президента, він сказав: "Вона, напевно, має дуже чітке уявлення про те, які найкращі риси, життєвий досвід і досвід роботи потрібні для того, щоб зайняти цю посаду?".

Колишні співробітники її офісу в Сенаті та під час президентської кампанії 2020 року сказали, що, хоча вона цінує компетентність і лояльність, їй також потрібен високий рівень особистого взаєморозуміння і комфорту з людьми, з якими вона буде тісно співпрацювати.

"Зрештою, все зведеться до того, з ким вона може мати стосунки, хто може вести з нею важкі розмови", - сказала сенатор Лафонза Батлер, демократка з Каліфорнії, яка знає пані Гарріс більше десяти років і була старшим радником під час її президентської кампанії 2020 року. "Це той, з ким їй доведеться бачитися досить регулярно протягом наступних чотирьох років. І ви повинні робити більше, ніж просто терпіти їх. Має бути справжня симпатія, турбота і хороша атмосфера".

Хоча питання відбору вже кілька днів домінує в розмовах у демократичних колах, існує глибока невизначеність щодо її остаточного рішення. Процес тримається в таємниці від невеликої групи помічників, деякі з яких не мають офіційної ролі в кампанії, та членів сім'ї, в тому числі її зятя Тоні Веста.

Кевін Муньос, прес-секретар пані Гарріс, заявив, що кампанія не надаватиме публічної інформації, "поки віце-президент не оголосить, хто буде її партнером на виборах".

Незважаючи на те, наскільки ретельно вона обговорювала ці питання, очевидно, що було зроблено кілька широких виборів. Пані Гарріс серйозно розглядає кандидатури лише білих чоловіків, що відображає занепокоєння в деяких партійних колах, що країна не обиратиме двох жінок або двох кольорових людей. Вона також робить ставку на досвід роботи на керівних посадах. Її список включає чотирьох губернаторів, одного урядовця та одного сенатора.

Інші наголошували на важливості обрання когось із штату, де точиться боротьба, наприклад, пана Шапіро або пана Келлі, які могли б допомогти пані Гарріс отримати електоральну перевагу в боротьбі, яка, як очікується, залишатиметься гострою і напруженою. Обидва чоловіки вважаються поміркованими і мають досвід перемоги на виборах незалежних і навіть деяких республіканських виборців.

Прихильники пана Келлі стверджують, що його біографія - син поліцейських, пілот ВМС, астронавт і чоловік колишнього представника Габріель Гіффордс, яка була важко поранена масовим стрільцем - і його підтримка більш жорстких імміграційних заходів можуть також допомогти пані Гарріс позбутися занепокоєння щодо її ролі в прикордонній політиці.

Пан Вальц, колишній шкільний учитель і футбольний тренер з Середнього Заходу, за останні кілька тижнів став улюбленцем лібералів, заслуживши похвалу за те, що назвав пана Трампа "дивним" і розробив лінію нападок, яка поширилася по всій партії.

А пан Шапіро, який, як і пані Гарріс, є колишнім генеральним прокурором штату, має перевірений досвід створення широких коаліцій у, можливо, найбільш критично налаштованому штаті, де 61 відсоток виборців прихильно поставився до нього за результатами нещодавнього опитування Fox News.

Пан Шапіро та пані Гарріс знають один одного багато років: У 2006 році пані Гарріс, тодішній окружний прокурор Сан-Франциско, і пан Шапіро, тодішній представник штату, були відібрані для участі в престижній програмі для висхідних зірок американської політики. Вони досі підтримують зв'язок.

Попередні президентські кампанії витрачали до п'яти місяців на пошук кандидата у віце-президенти. Мітт Ромні, номінант від республіканців у 2012 році, почав зі списку з понад 50 імен. Він також провів передвиборчу кампанію з кожним з п'яти фіналістів. Гілларі Клінтон, кандидат від Демократичної партії у 2016 році, мала список з 39 імен, який включав сенатора Тіма Кейна з Вірджинії, який був оголошений її партнером по кампанії чотири місяці по тому.

Пані Гарріс, яка розпочала процес минулого тижня, маючи лише 12 претендентів, ще не зустрічалася особисто з жодним зі своїх головних обранців.

Ці стислі терміни стануть випробуванням того, що колишні помічники пані Гарріс описують як ретельний, іноді адвокатський підхід до поглинання інформації перед прийняттям важливого рішення.

"Вона з тих, хто хоче бути поінформованим про всі можливі сценарії розвитку подій з кожного питання, з яким вона стикається", - сказав пан Брокау. Він додав: "Вона діє швидко, як тільки рішення прийнято".

Елені Куналакіс, віце-губернатор Каліфорнії, каже, що пані Гарріс дотримується ретельного балансу між своїм інстинктом та аналізом фактів.

Коли вона вирішила балотуватися у 2018 році, пані Куналакіс, яка вперше балотувалася, попросила пані Гарріс про підтримку.

Незважаючи на те, що ці дві жінки були подругами протягом майже двадцяти років, пані Гарріс ставила багато запитань і збирала інформацію про її кампанію. Однак, зрештою, вона діяла інстинктивно, щоб підтримати її кандидатуру, сказала пані Куналакіс, яка зараз є одним з головних претендентів на посаду губернатора в 2026 році.

Пані Куналакіс сказала, що пані Гарріс, найімовірніше, підходила до свого вибору на посаду віце-президента за схожою формулою.

"Мені здається, що в кінцевому підсумку рішення буде за нею, - сказала вона. "Її не будуть переконувати люди. Це буде вона сама, оцінюючи всю інформацію і трохи власного інстинкту і власного відчуття того, хто їй подобається".