Після затримання головного політичного суперника, Імаамоглу, Туреччина зіштовхується з масовими протестами, проте Захід не висловлює різкого осуду. Президент Реджеп Тайїп Ердоган впевнений, що його стратегічна роль у НАТО та важливість країни для безпеки регіону дозволять знехтувати демократичними проблемами, незважаючи на внутрішню турбулентність і економічну нестабільність.
У Туреччині останнім часом відбулися події, що загострили внутрішню політичну кризу. Після арешту мера Стамбула, Екрема Імаамоглу, який вважається найсильнішим суперником президента Реджепа Тайїпа Ердогана, тисячі протестувальників вийшли на вулиці, щоб висловити своє незадоволення. Проте, у відповідь на ці події західні країни та лідери НАТО практично мовчать. Ердоган, розуміючи зростаючу стратегічну важливість Туреччини для безпеки регіону – від конфлікту в Україні до стабілізації ситуації на Близькому Сході та в Африці, – розраховує, що його країна є настільки критичною для союзників, що вони не дозволять собі втратити цього партнера, навіть якщо це означатиме ігнорування проблем демократії.
За офіційною позицією турецького уряду, прокуратура діє незалежно, а рішення щодо затримання Імаамоглу прийнято на підставі кримінальних звинувачень, пов’язаних із корупційними схемами, зокрема, підробкою результатів державних торгів. Проте критики вважають, що ця кампанія проти опозиції є частиною ширшої стратегії Ердогана, спрямованої на усунення потенційного конкурента, який міг би перемогти його на наступних президентських виборах. Імаамоглу, який здобув значну популярність серед виборців ще з 2019 року, завжди символізував надію на зміну політичного курсу в країні, а його арешт розглядається як спроба знищення альтернативної політичної сили.
Ердоган, який вже більше 20 років керує Туреччиною, зробив ставку на те, що західні країни, зокрема Сполучені Штати та країни Європейського Союзу, будуть змушені терпіти внутрішню кризу в Туреччині, оскільки вони все частіше розраховують на її стратегічну роль у регіоні. З одного боку, Туреччина є ключовим членом НАТО, її військовий потенціал та розширювана оборонна промисловість надають важливу підтримку союзникам у боротьбі з російською агресією в Україні. З іншого боку, Ердоган активно просуває власну зовнішню політику, що включає можливість взяття участі у вирішенні конфліктів на Близькому Сході, в Африці та навіть у вирішенні проблем, пов’язаних із ісламським тероризмом. У цьому контексті Туреччина виглядає як незамінний партнер, і тому країни Західного альянсу не хочуть ризикувати порушенням геополітичного балансу через конфронтацію з турецьким урядом.
На фоні цих подій внутрішня ситуація в Туреччині набуває ще більшої гостроти. Протести, що спалахнули після арешту Імаамоглу, супроводжуються жорстким придушенням демонстрацій. За даними міністерства внутрішніх справ, поліція затримала понад 1,100 осіб, а більше ніж 120 співробітників були поранені в результаті зіткнень із протестувальниками. Незважаючи на це, західні партнери не висловлюють критики, вважаючи ці події внутрішньою справою Туреччини.
Серед економічних наслідків політичної нестабільності варто зазначити значний тиск на фінансові ринки країни. Після арешту Імаамоглу вартість турецької ліри різко впала, акції та облігації зазнали суттєвих втрат, а центральний банк змушений був вжити екстрених заходів для стабілізації ситуації. Незважаючи на це, інвестори та міжнародні кредитори все ще бачать у Туреччині стратегічного партнера завдяки її геополітичному значенню, що лише посилює позицію Ердогана в очах світової спільноти.
За словами експертів, політична стратегія Ердогана полягає в тому, щоб залишити суперечності всередині країни нерозкритими для міжнародного співтовариства, демонструючи стабільність і незамінність Туреччини у вирішенні глобальних безпекових викликів. «Світ потребує Туреччини, – зазначає один з політичних аналітиків. – Навіть якщо всередині країни все пішло не так, її стратегічна роль змушує союзників ігнорувати питання демократії», – каже він.
За останніми даними, окрім внутрішньої політичної боротьби, Ердоган також працює над економічними ініціативами. Під час телефонних дзвінків з президентом Трампом він обговорював можливості зняття санкцій із турецьких оборонних компаній, відновлення участі Туреччини у програмі F-35 та інші заходи, що можуть зміцнити економічні позиції країни. Це свідчить про те, що Ердоган не лише прагне утримати владу всередині, а й хоче максимально використати зовнішньополітичні переваги для відновлення економічної стабільності.
Водночас, внутрішній опір продовжує зростати. Багато опозиційних сил і активістів закликають до дострокових виборів і кардинальної зміни курсу управління країною. Представники опозиційних партій виступають із заявами про те, що арешт Імаамоглу є «чорним плямою» на демократичних інститутах Туреччини і може призвести до повномасштабного протестного руху, який загрожуватиме стабільності країни.
Незважаючи на масові протести та економічну нестабільність, міжнародна спільнота поки що стримано реагує на внутрішні проблеми Туреччини. Західні лідери, зокрема, зосереджені на глобальних безпекових питаннях, таких як ситуація в Україні та боротьба з тероризмом, і вважають, що Туреччина є незамінним стратегічним партнером. З цієї точки зору, Ердоган успішно використовує свою позицію, показуючи, що країна може залишатися ключовим гравцем у світовій політиці, незважаючи на кризи всередині.
Таким чином, Ердоган робить ставку на те, що світ, зокрема його західні союзники, будуть більше зацікавлені у співпраці з Туреччиною, ніж у відкритій конфронтації через проблеми демократії. Його стратегія ґрунтується на тому, що геополітична важливість країни дозволить їй зберегти вагу на міжнародній арені, навіть якщо всередині країни тривають суперечки та придушення опозиції. Час покаже, чи зможе цей підхід зберегти внутрішню стабільність, а також як це вплине на економічну та політичну ситуацію в Туреччині. Але наразі, з огляду на те, що інтереси міжнародної спільноти зосереджені на глобальних викликах, критика внутрішніх питань, як-от арешт Імаамоглу, залишається майже непомітною на світовій арені, що, за словами експертів, є головною ставкою президента Ердогана.
