Міністр оборони США Піт Гегсет заявив, що доручив генералу, який не входить до структури Центрального командування США, провести окреме розслідування удару 28 лютого по початковій школі в Ірані. Саме CENTCOM керує американськими операціями в регіоні, тому рішення призначити зовнішнього щодо цього командування офіцера виглядає спробою надати перевірці більшу формальну незалежність.
Йдеться про удар по початковій школі Shajareh Tayyebeh в іранському Мінабі. За даними іранських посадовців, загинули щонайменше 165–175 людей, і більшість із них були дітьми. Associated Press із посиланням на джерела писало, що попередня американська перевірка вже дійшла висновку: найімовірніше, удар завдали саме США.
Найнебезпечніше в цій історії те, що попередня версія причин виглядає не як збій у бою, а як системна помилка цілевказання.
За даними AP, американські військові били по сусідній іранській базі, частиною якої колись була будівля школи. Координати цілі, за цими повідомленнями, були створені на основі застарілих даних, наданих Defense Intelligence Agency. Саме це могло призвести до того, що цивільний об’єкт фактично був ідентифікований як пов’язаний із військовою інфраструктурою.
CBS News також повідомляло, що будівлю школи ідентифікували як цивільний об’єкт, а супутникові знімки, відео й залишки боєприпасів підтримують версію про авіаудар американського походження.
За цими повідомленнями, об’єкт мав виразні візуальні ознаки школи, зокрема дитячі малюнки та зовнішні позначення, які ускладнюють пояснення трагедії лише “туманом війни”.
Сам Гегсет поки відмовляється називати можливих винних або вказувати, хто саме допустив помилку. Він заявив, що не буде робити висновків до завершення офіційного розслідування.
Така обережність політично зрозуміла, але вона одночасно підкреслює масштаб проблеми: якщо попередні дані підтвердяться, мова йтиме не про звичайний інцидент, а про один із найтяжчих епізодів усієї кампанії США проти Ірану.
Для Вашингтона ця історія небезпечна одразу на кількох рівнях. По-перше, вона ставить під удар американські заяви про точність операції та контроль над цілями.
По-друге, вона відкриває питання про якість розвідданих, координацію між аналітичними структурами та бойовим командуванням. По-третє, вона може мати серйозні міжнародно-правові наслідки, якщо буде підтверджено, що по цивільному об’єкту вдарили через використання застарілої або не перевіреної інформації.
На тлі того, що адміністрація Трампа паралельно говорить про нарощення інтенсивності ударів по Ірану, новина про розслідування шкільної трагедії виглядає особливо контрастно. З одного боку, Пентагон демонструє рішучість і наступальний тон.
З іншого — змушений окремо визнавати, що одна з найрезонансніших атак війни потребує спеціального розбору на найвищому рівні. Це означає, що навіть за умов воєнної ескалації тема цивільних жертв нікуди не зникає і може стати одним із головних політичних ударів по самій американській кампанії.
