Кейс навколо голландського виробника чипів Nexperia став показовим прикладом того, як здавалось би «буденні» компоненти для авто й побутової техніки перетворюються на поле великої геополітики. Після придбання компанії китайською Wingtech у 2019 році питання національної безпеки Нідерландів раптово вийшло на перший план.
Колишній генеральний директор Nexperia Франс Схепер стверджує, що з моменту входу китайського власника його метою було перенесення досліджень та інтелектуальної власності до Китаю. Йдеться не лише про окремі патенти, а про цілі компетенції у Неймегені, Гамбурзі та Манчестері, які є ядром європейської школи напівпровідників.
Тоді, на тлі загального інтересу Китаю до зміцнення позицій у виробництві чипів, це не виглядало моментальною загрозою. Nexperia випускала відносно прості елементи для автомобілів і побутової електроніки. Для голландських регуляторів це були не найчутливіші технології, тому придбання не заблокували, а ризики оцінили як керовані.
Ситуація змінилася, коли США різко посилили обмеження проти китайських технологічних груп і розширили дію списку entity list. Материнська Wingtech потрапила під американські підозри у сприянні передачі критичних технологій з країн-союзників до Китаю. Це автоматично зробило Nexperia вразливою, попри її статус «другорядного» постачальника.
Нідерланди опинилися між двома вогнями. З одного боку, вони залежні від китайського ринку та не зацікавлені у жорсткій конфронтації. З іншого — як союзник США змушені враховувати вимоги Вашингтона щодо контролю технологій. Спроба знайти компроміс призвела до ідеї виокремити Nexperia у більш незалежну структуру, зменшивши пряму залежність від Wingtech.
За судовими документами, голландська влада намагалася вибудувати модель корпоративного управління, яка захищала б критичні виробничі майданчики й R&D-центри в Європі. Однак власник Wingtech, Чжан Сюеджен, спочатку погодившись, згодом змінив позицію та почав чинити опір переформатуванню компанії. Це стало сигналом, що контроль Пекіна за активом лише посилюється.
Додатковим тривожним фактором виявилося минуле Чжана. Ще на початку двохтисячних його засудили в Китаї за крадіжку комерційних таємниць у ZTE. Пізніше він знову потрапив у поле зору регуляторів через порушення на ринку цінних паперів. Для Нідерландів це означало не просто репутаційний ризик, а питання довіри до всієї моделі контролю за чиповими активами.
Восени 2025 року уряд Нідерландів зробив безпрецедентний крок — тимчасово фактично «націоналізував» Nexperia, посилаючись на загрозу стратегічним інтересам країни. Невдовзі суд позбавив Чжана посади генерального директора. Формально йшлося про захист виробництва та ланцюгів постачання, але по суті це був сигнал Пекіну.
Реакція Китаю не забарилася. На певний час Пекін обмежив експорт чипів Nexperia, які фіналізуються на китайських заводах. Для європейських автовиробників, і так травмованих дефіцитом компонентів після пандемії, це обернулося новими збоями. Історія, яка починалася як корпоративний конфлікт, швидко переросла в геополітичне протистояння.
Паралельно загострився корпоративний конфлікт між нідерландською та китайською структурами Nexperia. Європейська сторона звинуватила китайську в незаконному використанні печатки компанії та створенні несанкціонованих банківських рахунків. У відповідь китайський підрозділ звинуватив головний офіс у спробах «відрізати» Китай від важливих ланок ланцюга постачання.
У центрі сюжету — ключове питання: де проходить межа між відкритістю до іноземних інвестицій та захистом технологічного суверенітету. Європа десятиліттями просувала модель максимальної лібералізації ринків, однак у сфері чипів ця філософія раптово зіткнулася з жорсткою реальністю глобальної конкуренції й політично мотивованих ризиків.
На відміну від США, які давно використовують механізми на кшталт CFIUS для ревізії ризикових угод, Нідерланди ввели повноцінні інструменти контролю за поглинаннями лише у 2023 році. Тому угода 2019 року пройшла з відносно м’якою перевіркою. Тепер це виглядає як стратегічна помилка, що відкрила двері для китайського впливу в чутливій галузі.
Конфлікт навколо Nexperia показав, що навіть «простий» аналоговий або силовий чип може раптово опинитися в центрі дискусії про національну безпеку. Адже контроль над базовими компонентами означає можливість впливати на ключові галузі — від автопрому до енергетики. Це змінює сприйняття всієї структури глобального ринку напівпровідників.
Для Нідерландів, де вже базується гігант ASML, ця історія стала додатковим нагадуванням: країна є критичним вузлом глобальних технологічних ланцюгів. Втрата контролю над такими активами, як Nexperia, означала б не тільки економічні втрати, а й послаблення переговорних позицій у відносинах як із Вашингтоном, так і з Пекіном.
Вашингтон використовує експортні обмеження й контроль за обладнанням як інструмент тиску на китайські компанії, намагаючись не допустити витоку ключових технологій. У цій логіці Nexperia стає тестом на лояльність союзників. Якщо Нідерланди не обмежать вплив Wingtech, компанія може потрапити під вторинні санкції, що вдарить і по європейських партнерах.
Пекін, своєю чергою, інтерпретує дії Гааги як політизоване втручання в бізнес-рішення й продовження американської стратегії стримування. Звідси жорсткі заяви китайського Мінторгу про відповідальність Нідерландів за збої постачань і відкриті погрози щодо подальших кроків у відповідь. Nexperia перетворилася на символ ширшого геополітичного протистояння.
Для європейської промисловості це протистояння має дуже приземлені наслідки. Кожен збій в роботі Nexperia автоматично відгукується на заводах автоконцернів, виробників електроніки та побутової техніки. Розмови про санкції та контроль за експортом перетворюються на конкретні простої конвеєрів і фінансові втрати.
Водночас кейс Nexperia підштовхує ЄС до формування більш цілісної політики в сфері технологічного суверенітету. Ідеться не лише про нарощування власних потужностей, а й про уніфікований механізм оцінки ризиків, пов’язаних з придбанням критичних активів інвесторами з авторитарних режимів. Без цього кожна країна залишатиметься вразливою до точкових атак.
Історія з Wingtech показує, що відсутність жорсткої рамки на вході не знімає проблем у майбутньому, а лише відкладає їх. Після фактичної легалізації угоди 2019 року Нідерланди вимушені діяти заднім числом, уже в умовах конфлікту інтересів і тиску з боку і Вашингтона, і Пекіна. Це значно підвищує політичну ціну помилок.
Nexperia стала своєрідним попередженням для європейських урядів: китайські інвестиції у високотехнологічні сектори можуть приносити капітал і робочі місця, але разом із тим — і довгострокові стратегічні ризики. У світі, де чипи стали основою цифрової економіки та оборонних систем, будь-яка втрата контролю над ними означає поступку в ширшій геополітичній грі.
Наслідки цього конфлікту ще не визначені. Wingtech оскаржує рішення голландських судів, дипломатичні контакти між країнами залишаються напруженими, а бізнес намагається мінімізувати втрати. Але вже очевидно, що справа Nexperia увійде до підручників як приклад того, як боротьба за контроль технологій переплітається з ринковою конкуренцією, змушуючи держави переосмислювати ціну відкритості.
