Заморожені російські активи можуть стати одним із найпотужніших важелів тиску на Кремль під час майбутніх переговорів. У Бельгії, де через депозитарій Euroclear зберігається значна частина знерухомлених коштів Центрального банку РФ, поки не бачать достатньої міжнародної готовності розділити ризики повної конфіскації.
Водночас Брюссель не пропонує просто залишити ці гроші недоторканними. Бельгійська влада розглядає можливість використання активів як інструменту тиску на Росію під час переговорного процесу.
Про це у Києві заявив міністр закордонних справ, Європейських справ та співробітництва з розвитку Бельгії Максим Прево під час спільного брифінгу з главою МЗС України Андрієм Сибігою.
Бельгійський уряд, за його словами, залишається прихильником України. А відсутність рішення про конфіскацію російських коштів не означає ані відмови від підтримки Києва, ані бажання допомогти Москві.
Чому Бельгія боїться конфіскації
Проблема полягає у величезному обсязі активів та юридичних наслідках їхнього вилучення. За словами Прево, йдеться приблизно про 200 млрд євро, які перебувають у бельгійській фінансовій інфраструктурі.
На політичному рівні конфіскація може виглядати відносно просто: заблокувати російські гроші та спрямувати їх на допомогу Україні або відновлення зруйнованої інфраструктури. Але на практиці виникає ціла низка складних питань.
Хто нестиме відповідальність, якщо Росія спробує оскаржити вилучення активів у судах? Хто покриватиме потенційні збитки? Що станеться з фінансовою системою, якщо Москва спробує відповісти на такий крок? І чи готові інші європейські держави розділити ці ризики з Бельгією?
Саме останнього, як визнає бельгійський міністр, зараз бракує.
Прево наголосив: якби всі європейські країни погодилися діяти спільно та взяли на себе частину відповідальності, ситуація була б іншою. Проте наразі такої колективної готовності немає.
Фактично Бельгія не хоче опинитися в ситуації, коли більшість політичних дивідендів від конфіскації отримають інші держави, а основні юридичні та фінансові ризики залишаться саме на країні, де розташований Euroclear.
Активи можуть перетворитися на козир за столом переговорів
Попри обережність щодо прямої конфіскації, у Брюсселі бачать інший варіант. Заморожені кошти можна зберігати як потужний переговорний ресурс.
Прево зазначив, що війна може не завершитися найближчими місяцями і навіть може тривати після 2027 року. Саме тому, за його словами, вже зараз необхідно думати про те, що робити з російськими активами у подальшому.
Логіка проста: Москва повинна знати, що мільярди євро залишатимуться заблокованими доти, доки не буде вирішене питання компенсації Україні за завдані збитки.
У такому випадку активи стають своєрідною заставою. Росія може отримати шанс на розблокування коштів лише в рамках домовленостей, які передбачатимуть виконання певних умов та компенсацію шкоди.
Це принципово відрізняється від безумовної передачі активів Україні. Гроші залишаються замороженими, але їхня наявність використовується як важіль для досягнення політичних та юридичних домовленостей.
Україна хоче перейти від дискусій до конкретних рішень
Київ, своєю чергою, закликає європейських партнерів активніше працювати над юридичним механізмом використання російських коштів.
Глава МЗС України Андрій Сибіга наголосив, що настав час повернути питання заморожених активів у центр міжнародних дискусій і визначити конкретні способи їхнього використання на користь України.
Аргумент Києва — масштаб завданої шкоди. За оцінками Світового банку, збитки українській інфраструктурі вже перевищують 600 млрд доларів. Для однієї держави це колосальний фінансовий тягар.
Україна наполягає, що логічним джерелом компенсації мають стати саме кошти держави, яка завдала цієї шкоди. Ідеться не просто про додаткове фінансування українського бюджету, а про принцип: той, хто руйнує, має брати участь у відновленні зруйнованого.
Сибіга також наголосив, що Україна фактично захищає не лише власну територію, а й безпеку Європи, сплачуючи за це найвищу ціну.
Європа вже знайшла інший механізм підтримки
Паралельно Європейський Союз погодив надання Україні кредиту на 90 млрд євро на 2026–2027 роки. У Бельгії задоволені досягнутим компромісом, однак там розуміють, що фінансові потреби України можуть бути значно більшими, якщо війна затягнеться.
Саме тому питання російських активів нікуди не зникає. Навіть якщо їх не конфіскують найближчим часом, вони залишаються одним із найважливіших фінансових ресурсів, які потенційно можуть бути використані для підтримки України.
При цьому позиція Бельгії демонструє головну проблему: країни ЄС можуть погоджуватися з політичною необхідністю тиску на Росію, але не всі готові однаково оцінювати юридичні та фінансові наслідки прямого вилучення державних активів.
Ще у січні 2026 року прем'єр-міністр Бельгії Барт де Вевер заявляв, що повна конфіскація російських державних активів, заморожених у Євросоюзі, могла б розглядатися як акт війни.
Тепер Брюссель фактично пропонує іншу стратегію: не поспішати із кроком, наслідки якого можуть бути непередбачуваними, але водночас не дозволяти Росії повернути свої гроші без виконання умов.
Для України це означає, що боротьба за російські активи продовжуватиметься не лише на фінансовому, а й на дипломатичному фронті. Києву доведеться переконувати партнерів у необхідності колективного механізму, який дозволить мінімізувати ризики для окремих держав.
І якщо Європі вдасться знайти такий механізм, заморожені російські мільярди можуть перетворитися на один із найсильніших козирів України — не просто джерело грошей, а важіль, здатний впливати на умови майбутнього врегулювання та змусити Москву рахуватися з питанням компенсації завданої Україні шкоди.
