Українські річки дедалі частіше стикаються з небезпечним явищем, яке буквально змінює їхній вигляд і стан. У спекотний період вода покривається зеленим нальотом, набуває неприємного запаху, а в окремих місцях водойми починають нагадувати болота. Особливо гостро проблема проявляється у Дніпрі та невеликих річках, де поєднання високої температури, слабкої течії та забруднення створює ідеальні умови для стрімкого розмноження ціанобактерій.
Однак природа може мати власний спосіб боротьби з цією проблемою. Завідувач кафедри загальної біології та водних біоресурсів Дніпропетровського державного університету, кандидат біологічних наук Олег Маренков назвав рибу, яка потенційно здатна стати одним із найефективніших природних «санітарів» українських водойм. Йдеться про білого товстолобика.
За словами науковця, масове «цвітіння» води пов'язане передусім із бурхливим розвитком ціанобактерій. Їхньому розмноженню сприяє одразу кілька факторів. Перший — аномальна спека, яка прогріває верхні шари води. Другий — недостатня проточність річок і водойм. Третій — надходження у воду фосфатів та добрив, які фактично стають додатковим джерелом поживних речовин для мікроорганізмів.
У результаті виникає замкнене коло: тепла вода та надлишок поживних речовин стимулюють розвиток водоростей, а їхня величезна кількість ще сильніше змінює екосистему. Коли частина організмів відмирає, її розкладання забирає кисень із води. Це створює додаткові проблеми для риби та інших водних мешканців.
Особливо небезпечним є те, що природних споживачів ціанобактерій в українських водоймах недостатньо. Дрібна риба може поїдати їх лише частково, тому вона не здатна стримати масштабне «цвітіння».
Саме тут, за словами Маренкова, і може з'явитися роль товстолобика. Ця риба відома своєю здатністю активно споживати фітопланктон, зокрема водорості, які стають причиною помутніння та «цвітіння» води.
Масштаб її апетиту справді вражає. За оцінкою біолога, для приросту одного кілограма маси товстолобику потрібно спожити приблизно 32–35 кілограмів водоростей. Тобто достатня кількість цієї риби у водоймі може забезпечувати постійне біологічне вилучення величезних обсягів фітопланктону.
Проте є важливе обмеження. В українських умовах білий товстолобик практично не розмножується природним шляхом. Тому просто чекати, що водойми самостійно наповняться цією рибою, не варто. Для використання її потенціалу необхідне штучне зариблення.
Саме контрольоване вселення товстолобика у водойми може стати одним із напрямів біомеліорації — тобто покращення стану екосистеми за допомогою живих організмів. Перевага такого підходу полягає у тому, що замість постійної боротьби з наслідками можна частково використовувати природні механізми регулювання екосистеми.
Втім, було б помилкою сприймати товстолобика як універсальну «пігулку» від усіх проблем українських річок. Якщо у воду продовжують потрапляти надлишкові фосфати та добрива, а температура залишається високою, одна лише риба не зможе повністю змінити ситуацію.
Тому біомеліорація має працювати разом з іншими заходами: контролем скидів, зменшенням потрапляння добрив у водойми, відновленням природної проточності та системним моніторингом якості води.
Проблема має значення не лише для зовнішнього вигляду річок. Масове розмноження ціанобактерій може негативно впливати на всю екосистему водойми. Зменшення концентрації кисню, загибель водних організмів і накопичення небезпечних речовин створюють довгострокові ризики для природних ресурсів.
На цьому тлі товстолобик може стати своєрідним природним союзником України. Його використання не потребує фантастичних технологій — йдеться про організм, який уже давно відомий у вітчизняному рибному господарстві. Головне — правильно визначити, де, у якій кількості та за яких умов його зариблення справді допоможе екосистемі.
Українські водойми сьогодні переживають серйозне випробування. Спека лише підсилює проблему, але її корені значно глибші — у забрудненні, порушенні природного балансу та недостатньому контролі за станом річок. І якщо товстолобик здатен споживати десятки кілограмів водоростей заради приросту власної маси, то природа фактично вже підказала один із можливих шляхів порятунку.
Залишається лише правильно ним скористатися — і не забувати, що найкращий спосіб очистити річку від наслідків забруднення полягає у тому, щоб спочатку не допустити самого забруднення.
