Протягом десятиліть головною метою Радянського Союзу було «відокремлення» Сполучених Штатів від Європи. Москва прагнула розірвати західний альянс, що слугував стримуючим фактором для радянської експансії.
І ось тепер, через кілька тижнів після інавгурації Дональда Трампа на другий президентський термін, це стратегічне бажання Кремля фактично стало реальністю.
Америка, що тривалий час вважалася форпостом демократії, несподівано змінила курс. Замість того, щоб підтримувати європейських союзників, Вашингтон тепер відкрито симпатизує авторитарній Росії.
Відчуття покинутості та зради пронизує політичний ландшафт Європи. Захід, у тому вигляді, в якому його знали десятиліттями, поступово втрачає значення. Це змушує європейські держави терміново переглядати свої військові та дипломатичні стратегії.
«Сполучені Штати були основою стабільності, але вони змінили альянс», — заявила Валері Гаєр, президентка центристської групи Renew Europe у Європарламенті.
Дональд Трамп відкрито повторює російські пропагандистські тези, руйнуючи багаторічні трансатлантичні зв’язки. Ще у 2017 році він заявляв, що «Захід ніколи не буде зламаний». Однак тепер він діє в протилежному напрямку, виходячи з класичного ізоляціонізму та транзакційної політики, що відкидає будь-які ідеологічні зобов’язання перед партнерами.
За останній тиждень Трамп дав суперечливі сигнали: спочатку різко розкритикував Україну, звинувативши її президента Володимира Зеленського в недостатній подяці за допомогу, а потім натякнув на можливі санкції проти Росії, якщо вона не погодиться на мирні переговори.
Проте у європейських столицях розуміють: курс Вашингтона на дистанціювання від Європи — це не тимчасове явище, а фундаментальний зсув.
Реакція Європи не змусила себе чекати. Президент Франції Еммануель Макрон закликав до негайного перегляду військової політики та оголосив про нові стратегічні ініціативи.
«Ми стоїмо перед незворотними змінами», — заявив він, підкресливши необхідність «масового спільного фінансування» для прискореного посилення обороноздатності Європи.
Макрон також запропонував розширити французьку ядерну парасольку для союзників по ЄС, що є історичним відходом від попередньої політики Парижа.
Водночас Німеччина, яка довгий час уникала посиленої мілітаризації, тепер переглядає свою оборонну стратегію. Фрідріх Мерц, новий канцлер Німеччини, прямо заявив:
«Нашим головним пріоритетом є посилення Європи та досягнення незалежності від Сполучених Штатів».
Ці слова фактично означають, що ЄС більше не розглядає США як гаранта безпеки. Раніше це було немислимим.
Європа довго залишалася економічним гігантом і стратегічним карликом, спираючись на американську військову міць.
Але тепер, коли Вашингтон відвернувся, континент має діяти самостійно. Зокрема, активно розглядається варіант формування європейських ядерних сил на базі французького арсеналу.
Якщо цей сценарій реалізується, НАТО може опинитися в стані кризи. Адже країни Європи будуть змушені створювати власні військові структури, не спираючись на США.
На цьому фоні зміцнюється авторитарний блок. Росія та Китай активно працюють над ослабленням Заходу. Вони прагнуть:
- Деамериканізувати світову економіку.
- Підірвати долар як глобальну резервну валюту.
- Використовувати країни-сателіти (Іран, Північну Корею) для провокування нестабільності.
Як зазначив французький дипломат П’єр Леві:
«Американці мають усвідомити, що вони перебувають у прицілі Путіна. Його мета — знищити Захід у тому вигляді, в якому він існував».
Серед провідних європейських політиків вже немає ілюзій щодо намірів Трампа. Він цілком може продовжити свою антиєвропейську політику, що поставить континент перед вибором: або діяти рішуче, або поступитися авторитарним силам.
«Європа мусить боротися за демократію», — заявив французький політолог Жак Рупнік.
Іншими словами, якщо Європа не мобілізується, її майбутнє буде визначати не Брюссель чи Берлін, а Москва та Пекін.
Європа вступає в нову еру, де вона вже не може розраховувати на Америку як на захисника.
Це означає:
- Формування європейських збройних сил без участі США.
- Зміцнення зв’язків між Францією, Німеччиною та Великобританією.
- Розширення власного військово-промислового комплексу.
Питання полягає не в тому, чи зможе Європа вистояти. Питання в тому, чи встигне вона підготуватися до нової геополітичної реальності, поки не стало занадто пізно.
