Європейські автовиробники опинилися в стані глибокої невизначеності через раптове рішення США запровадити 25 % тарифи на ввезення автомобілів, сталі та алюмінію, що унеможливило для них планування бізнес-стратегії на залишок 2025 року. Після кількох років низького попиту й росту виробничих витрат концерни Mercedes-Benz і Stellantis офіційно призупинили свої фінансові прогнози, а Volkswagen змушений був переглянути орієнтири прибутковості вже затвердженого діапазону.
Наприкінці березня адміністрація президента США Дональда Трампа оголосила про мито 25 % на імпортні автомобілі та деталі, а також на ключові метали — сталь і алюміній. Цей захід покликаний захистити вітчизняні галузі, але спричинив кинутий виклик ланцюгам поставок європейських автовиробників, які десятиліттями розосереджували виробництво між Європою, Канадою, Мексикою та США.
У середу Mercedes-Benz пояснила, що “поточна волатильність тарифної політики та невідомі прямі й непрямі наслідки для поведінки споживачів” не дозволяють більш точно спрогнозувати результати діяльності. Stellantis, холдинг, до якого належать Fiat, Peugeot, Opel, Chrysler, Dodge і Jeep, також вказав на “невизначеність у митних правилах і потенційний вплив на комерційну привабливість брендів”, внаслідок чого втратили чинність всі фінансові орієнтири.
Найбільший європейський автовиробник Volkswagen Group не пішов на такий радикальний крок, але звузив цільовий діапазон операційного прибутку з 5–7 % до 5–6 %, підкресливши, що початкові розрахунки були зроблені до введення мит на початку квітня. Представники групи попереджають про ризик короткострокового дефіциту компонентів через зростання вартості імпорту сталі й алюмінію, що доходить до виробничих майданчиків у Європі та Північній Америці.
Згодом Трамп анонсував “невелике пом’якшення” для тих компаній, які інвестують у виробництво автомобілів у США: вони сплачуватимуть лише митні збори на готові авто, але можуть бути звільнені від додаткових мит на метал. Однак умови звільнення не зачіпають сталь і алюміній, які дорогі й потрібні для автокомпонентів: тарифи від постачальників навряд чи не будуть перенесені у ціну кінцевого продукту.
Головна асоціація німецької автомобільної промисловості VDA назвала нові правила “невеликим кроком уперед”, але відзначила, що “компаніям терміново потрібна чіткість, аби оцінити ступінь впливу та розробити юридично обґрунтовані контрзаходи”. Водночас імпортери в США опинилися в гіршій ситуації: більшість моделей Porsche, з яких близько 40 % продаються в Америці, виготовляються лише в Німеччині й тепер підпадають під найвищу ставку.
У першому кварталі 2025 року Porsche зазнала значного падіння обсягів продажу на ключовому американському ринку, що відобразилося на загальному прибутку Volkswagen Group, який скоротився більш ніж на 40 % порівняно з аналогічним періодом попереднього року. Водночас китайські бренди, що збільшили експорт до Європи, конкурують із німецькими виробниками, хоча ЄС ще торік ввів додаткові мита на китайські автомобілі, щоб стримати імпорт.
Volkswagen продовжує розвивати завод у Чаттанузі (Теннессі) та будує нову потужність у Південній Кароліні під бренд Scout, щоб уникнути великих тарифів. Audi не має власного виробництва в США, тому залишається особливо вразливою, а BMW і Mercedes-Benz теж розглядають можливість розширення локалізації складальних ліній.
Канцлери німецьких концернів тримають у секреті деталі візиту до Вашингтона, але німецькі ЗМІ повідомляють про зустрічі топ-менеджерів Volkswagen, Mercedes-Benz і BMW із Трампом задля пошуку компромісу. У США є близько 138 000 робочих місць, які створили німецькі автовиробники та їхні постачальники, тому тиск на Білий дім зростає.
Не лише гіганти ринку відреагували на тарифи: Aston Martin призупинив поставки до США, сподіваючись реалізувати нинішні запаси, а Jaguar Land Rover тимчасово утримується від експорту. Британські марки, відомі своїми високими цінами, не можуть швидко розгорнути виробництво на місці й вимушені змінювати стратегію продажів.
Наслідки тарифів виходять за межі окремих марок: порушені ланцюги поставок сталі, алюмінію та автозапчастин спричиняють зростання виробничих витрат у Європі, що автоматично вплине на ціни нових моделей і гальмуватиме оновлення парку. Крім того, нестабільність фінансових прогнозів підриває довіру інвесторів до європейського автосектору.
У довгостроковій перспективі концерни розглядають диверсифікацію постачальників металів, відмову від імпортних ланцюгів у небезпечні регіони та прискорений розвиток електромобілів. Очікується ухвалення нових угод про вільну торгівлю між ЄС і США, але процес може розтягнутися на роки через політичні розбіжності.
Уряд Німеччини та Єврокомісія вже активізували переговори з Вашингтоном, закликаючи зберегти трансатлантичну інтеграцію ринків. Водночас низка аналітиків радить змінити податкову стратегію, щоб стимулювати локальні виробничі майданчики та створювати додаткові робочі місця в Європі, які компенсували б втрати від американських мит.
Для споживачів наслідки можуть виявитися змішаними: з одного боку, підвищення цін на імпортні моделі призведе до переорієнтації на локальні або бюджетні автомобілі, з іншого — зросте попит на електромобілі та альтернативні види транспорту. Автовиробники почнуть активніше рекламувати “зроблено в США” для захисту від мит, але не кожен бренд має необхідну інфраструктуру.
Отже, нинішня тарифна невизначеність стала рушієм перегляду глобальних стратегій європейських автовиробників. Вони можуть втратити частину ринку США, але отримали стимул пришвидшити локалізацію, надати пріоритет електромобілям та посилити діалог із владою. Ті, хто адаптується першим, вийдуть із кризи з мінімальними втратами, а решта ризикує зіштовхнутися з подальшим скороченням прогнозів і потенційним відтоком інвестицій.
