Новий коридор і стара геополітична напруга
Південний Кавказ знову опинився в епіцентрі міжнародної уваги. Після досягнення мирної угоди між Вірменією та Азербайджаном, укладеної за посередництва президента США Дональда Трампа, на горизонті з’явився масштабний інфраструктурний проєкт — так званий Зангезурський коридор. Цей маршрут покликаний з’єднати материковий Азербайджан із Нахічеванню, оминаючи як Іран, так і Росію.
Відповідно до домовленостей, управління транспортним коридором протягом 99 років із можливістю подовження буде здійснювати американська компанія. Для Вашингтона це означає стратегічну присутність у регіоні, а для Тегерана — пряму загрозу його впливу та економічним інтересам.
Саме тому старший радник верховного лідера Ірану Алі Акбар Велаяті відкрито заявив, що його країна готова блокувати будівництво коридору будь-якими засобами. Причому зробити це Іран має намір навіть без підтримки Москви, яка, на думку Велаяті, також не зацікавлена у появі цього транспортного шляху.
У своїй промові іранський політик назвав проєкт не просто інфраструктурною ініціативою, а «політичною змовою», що може змінити кордони, ослабити Вірменію та фактично відрізати Іран від важливих транспортних артерій регіону.
Регіональний контекст: між прагматизмом і принципами
Позиція Ірану ґрунтується не лише на стратегічних міркуваннях, але й на глибоких історичних та економічних зв’язках із Вірменією. Тегеран традиційно розглядає Єреван як партнера, що допомагає утримувати баланс сил на Південному Кавказі. Запуск нового коридору, особливо під контролем США, може змінити цей баланс не на користь Ірану.
Зангезурський коридор відкриває прямий шлях для товарів та військової логістики між Азербайджаном та Туреччиною, створюючи новий геостратегічний блок, до якого Іран не матиме доступу. Для Тегерана це означає втрату частини впливу в регіоні, а також потенційні економічні збитки через зниження транзитних потоків.
Іранські військові вже кілька разів демонстрували готовність діяти рішуче, проводячи масштабні навчання на північно-західних кордонах. Ці маневри стали сигналом не лише для Азербайджану та Туреччини, але й для США, що будь-яка спроба реалізації проєкту без врахування інтересів Тегерана може зустріти силову протидію.
Водночас у заяві Велаяті прозвучала й емоційна складова — він порівняв план Трампа з «орендою Кавказу на 99 років» та пообіцяв, що цей прохід «стане кладовищем» для тих, хто спробує його реалізувати без згоди Ірану.
Між США та Росією: чи можливий компроміс?
Хоча Велаяті наголосив, що Іран готовий діяти незалежно від Москви, він також визнав, що Росія, швидше за все, теж виступає проти нового коридору. Причини цього зрозумілі: контроль США над важливим транспортним шляхом фактично зміцнить позиції НАТО у безпосередній близькості до російських кордонів.
Таким чином, виникає рідкісна ситуація, коли інтереси Ірану та Росії збігаються. Обидві країни зацікавлені у збереженні статус-кво, що дозволяє їм впливати на транспортні й торговельні маршрути Південного Кавказу.
Однак відкрите партнерство між Москвою та Тегераном у цьому питанні може викликати додаткову напруженість із США, які вбачають у коридорі спосіб зміцнити економічну інтеграцію Азербайджану, Туреччини та Вірменії на власних умовах.
Питання компромісу виглядає малоймовірним, адже геополітичні вигоди, які США отримають від запуску коридору, значно переважають можливі поступки Ірану чи Росії. У цій ситуації головним полем битви можуть стати не дипломатичні столи, а конкретні ділянки на місцевості.
Вірменія в центрі бурі
Для Вірменії ситуація є особливо складною. Прем'єр-міністр Нікол Пашинян опинився між тиском США та побоюваннями з боку Ірану і Росії. З одного боку, новий коридор може відкрити економічні перспективи, з іншого — ризикує викликати конфлікт із потужними сусідами.
За словами Велаяті, ще нещодавно Пашинян запевняв іранське керівництво, що виступає проти цього маршруту. Проте мирна угода, підписана у присутності Дональда Трампа, свідчить про зміну позиції Єревана або, щонайменше, про готовність розглянути американські пропозиції.
Усередині Вірменії це питання також викликає суперечки. Частина політичних сил бачить у проєкті шанс на відновлення транспортної інфраструктури та залучення інвестицій, інші ж попереджають про ризик втрати суверенітету над частиною території.
У будь-якому разі, рішення щодо Зангезурського коридору стане випробуванням для Вірменії, яка намагається балансувати між глобальними гравцями, уникаючи втягування у відкриті конфлікти.
Потенційні наслідки для регіону
Якщо Зангезурський коридор все ж буде реалізований, це докорінно змінить транспортну й політичну карту Південного Кавказу. США отримають стратегічний плацдарм, Туреччина — новий шлях для економічної та військової співпраці з Азербайджаном, а Іран та Росія — зменшення впливу.
Однак процес будівництва може виявитися складним і тривалим через опір Ірану та, можливо, приховану протидію Москви. Не виключено, що навколо цього маршруту розгорнеться нова хвиля геополітичного протистояння, яка охопить не лише Кавказ, а й ширший регіон Близького Сходу та Чорномор’я.
У цій складній грі кожен учасник переслідує власні інтереси, і жоден із них не готовий поступатися без боротьби. Південний Кавказ знову стає шахівницею, де кожен хід може призвести до несподіваних наслідків.
