На тлі загострення протистояння Ірану із США та Ізраїлем влада країни вдалася до рішень, які ще донедавна здавалися немислимими. Йдеться про офіційне зниження мінімального віку для залучення до силових структур до 12 років, що фактично легалізує участь дітей у безпекових операціях.
За інформацією Al Arabiya, нова хвиля мобілізації відбувається в межах кампанії «За Іран», спрямованої на розширення лав добровольчого ополчення «Басідж». Представники Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) відкрито заявляють: підлітки самі прагнуть долучитися до «оборони держави».
Формально йдеться про допоміжні функції — патрулювання, збір інформації, контроль на блокпостах. Однак фактично діти отримують доступ до бойової зброї та виконують завдання, що передбачають прямий контакт із цивільним населенням і потенційні ризики застосування сили.
За попереднім аналізом газети «Дейком», подібна практика є частиною ширшої тенденції мілітаризації суспільства Ірану, де державна ідеологія дедалі більше інтегрується у повсякденне життя, включно з освітньою системою та вихованням молоді.
Очевидці в Тегерані повідомляють про різке зростання кількості блокпостів, на яких чергують підлітки у цивільному одязі. Вони озброєні автоматами Калашникова, кулеметами та пістолетами-кулеметами Uzi, що свідчить про серйозний рівень довіри до неповнолітніх у питаннях безпеки.
Місцеві жителі описують ситуації, коли діти зупиняють автомобілі, перевіряють документи, вигукують накази та навіть здійснюють попереджувальні постріли. Така поведінка, за словами експертів, є наслідком відсутності належної підготовки та психологічної зрілості.
Ключові слова: Іран, КВІР, Басідж, діти у війні, військова мобілізація, Тегеран, підлітки зі зброєю, права людини, мілітаризація, США, Ізраїль, безпекова політика, дитяча вербовка, міжнародне право.
Аналітики наголошують, що залучення дітей до військових структур суперечить міжнародним нормам, зокрема Конвенції ООН про права дитини. Документ чітко визначає, що особи до 15 років не можуть брати участь у збройних конфліктах.
Водночас іранська влада апелює до добровільності участі. Проте експерти з прав людини ставлять під сумнів цю тезу, вказуючи на системний тиск, пропаганду та обмежені можливості для альтернативного вибору серед молоді.
Політолог Бехруз Хоссейні зазначає: «Ми спостерігаємо не просто мобілізацію, а формування нового покоління, для якого війна стає нормою. Це довгострокова стратегія, що має серйозні наслідки для регіональної стабільності».
У нічний час у Тегерані фіксують автоколони з гучномовцями, де молодь роздає прапори та вигукує гасла. Така активність має не лише пропагандистський характер, а й виконує функцію демонстрації лояльності до режиму.
Залучення дітей до силових структур також має внутрішньополітичний вимір. Це спосіб зміцнення контролю над суспільством, особливо в умовах економічної нестабільності та зростання протестних настроїв.
У довгостроковій перспективі така політика може призвести до глибоких соціальних трансформацій. Покоління, виховане в умовах мілітаризації, може втратити здатність до критичного мислення та мирного співіснування.
Водночас міжнародна спільнота поки обмежується заявами занепокоєння. Відсутність конкретних санкцій або механізмів впливу ставить під сумнів ефективність глобальних інституцій у захисті прав дитини.
Таким чином, Іран опиняється на небезпечному шляху, де безпекові інтереси переважають над гуманітарними цінностями. І питання вже не лише в політиці, а в тому, яким буде майбутнє суспільства, що дозволяє дітям тримати зброю.
