Італія відкрила шлях до продовження військової допомоги Україні у 2026 році, поставивши крапку в багатомісячних внутрішніх суперечках у коаліції прем’єр-міністерки Джорджі Мелоні. Рішення ухвалили на останньому в році засіданні уряду, і це сигнал, що Рим не виходить із лінії підтримки Києва.
Контекст критичний: переговори про можливу мирну угоду активізувалися, а Росія паралельно намагається посилювати тиск як військово, так і дипломатично. Для України будь-яке підтвердження довгострокової допомоги зараз означає не лише зброю, а й елемент стримування, який впливає на переговорні позиції.
За час повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Італія надала Україні щонайменше 2,5 млрд євро двосторонньої допомоги, включно із системами протиповітряної оборони. Це важливо, бо саме ППО залишається одним із найболючіших вузлів — удари по енергетиці та містах роблять захист не «військовим бонусом», а базовою потребою виживання.
Політично рішення не було автоматичним. Найпроблемнішим елементом стала «Ліга» Маттео Сальвіні — партнер Мелоні по правій коаліції, який традиційно демонструє більш м’яке ставлення до Росії. Протягом місяців партія вимагала зупинити допомогу, прикриваючись аргументами про корупційні ризики в Україні.
Мелоні та Forza Italia, навпаки, наполягали на збереженні курсу підтримки. Саме це протистояння робило італійські сигнали суперечливими: зовні Рим декларував участь у спільних ініціативах, а всередині коаліції йшла боротьба, яка підточувала довіру до послідовності політики.
Показовий епізод стався восени: уряд спочатку дав зрозуміти готовність приєднатися до натівської схеми закупівлі американської зброї для України, але згодом глава МЗС Антоніо Таяні заговорив про «передчасність» участі на тлі переговорів. Це виглядало як спроба одночасно не зірвати європейську єдність і не розколоти власну коаліцію.
Заява Мелоні про необхідність «справедливого і тривалого миру», який захищає інтереси України та європейських партнерів, — це спроба зафіксувати політичну рамку. Вона важлива, бо в 2026 році тема «миру будь-якою ціною» буде головним інструментом тиску на Київ з боку різних політичних сил у Європі.
Фінансовий вимір не менш гострий. Євросоюз погодив кредит Україні на 90 млрд євро на два роки для покриття витрат. Якщо нових грошей не буде, Київ ризикує зіткнутися з дефіцитом уже на початку наступного року. Тобто військова допомога без фінансової «подушки» не вирішує проблему стійкості держави.
Для України рішення Італії — це плюс, але не гарантія. У 2026 році критично буде не лише «продовжити», а й тримати темп і номенклатуру поставок, особливо по ППО та боєприпасах. А для Італії це означає: або коаліція приймає стратегічний курс як незворотний, або кожен пакет знову перетворюватиметься на внутрішній політичний торг.
