У ніч на п’ятницю ізраїльський кабінет безпеки схвалив пропозицію прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньягу щодо розширення воєнної операції та встановлення контролю над Газою. Рішення ухвалили попри застереження армії та міжнародного тиску. План передбачає взяття під контроль міста Газа — головного форпосту ХАМАС, що залишається за межами ізраїльського контролю.
Ключова мета — «рішуча перемога над ХАМАС», яка включає ліквідацію озброєних структур угруповання, повернення всіх ізраїльських заручників, демілітаризацію Гази та передачу влади цивільній адміністрації, не пов’язаній ані з ХАМАС, ані з Палестинською адміністрацією.
Генерал Еяль Замір, начальник Генштабу Армії оборони Ізраїлю, виступив проти подальшого наступу на густонаселену Газу. За даними ізраїльських ЗМІ, він попереджав про виснаження резервістів та ризики втрати контролю при розгортанні сил на територіях, де проживають мільйони палестинців.
Попри це, більшість міністрів підтримали позицію Нетаньягу, який напередодні заявив у інтерв’ю Fox News: «Ми маємо намір узяти під контроль усю Газу». При цьому прем’єр уточнив, що Ізраїль не прагне постійного управління анклавом, а має намір передати його арабським силам.
На сьогодні в Газі залишаються щонайменше 50 ізраїльських заручників. Родини бранців та опозиційні політики наголошують: будь-яке розширення бойових дій ставить їхнє життя під пряму загрозу. Прикладом є історія Орі Даніно, вбитого під час операції армії біля тунелю, де його утримували. Його батько зазначив: «ХАМАС вбиває заручників, коли армія наближається».
Опозиційний лідер Яїр Лапід назвав вторгнення в Газу «помилкою як з точки зору стратегії, так і моралі». Він вважає, що це лише погіршить гуманітарну ситуацію та зруйнує будь-які шанси на обмін заручників.
Ізраїль уже контролює приблизно 75% території анклаву. Основні райони, включно з містом Газа та Хан-Юнісом, залишаються під контролем ХАМАС. Саме там зосереджено більшість з понад 2 мільйонів палестинців, значна частина з яких — вимушені переселенці.
Жителі, як-от Мухліс аль-Масрі, який втратив родину під час бомбардування школи в Хан-Юнісі, живуть у наметах біля лікарень. «Якщо вони почнуть наступ на ці райони — буде масове кровопролиття», — каже він. Більшість жителів живе без доступу до води, електрики та медичної допомоги.
Суперечки між урядом та армією щодо стратегії стали найгострішими з моменту призначення генерала Заміра. Після затвердження плану армія заявила, що виконає будь-яке рішення кабінету, але публічно висловила занепокоєння.
Заміра підтримують командири, які вважають, що потрібне припинення вогню, а не розширення бойових дій. Водночас прихильники Нетаньягу розчаровані позицією армії, вважаючи її слабкою та безрезультатною.
США та низка європейських країн вимагають від Ізраїлю вжити заходів для припинення гуманітарної кризи. Вашингтон неодноразово пропонував «все або нічого»: звільнення заручників в обмін на припинення війни та звільнення палестинських в’язнів. Проте переговори зайшли в глухий кут.
Представники ХАМАС заявили, що коментарі Нетаньягу підтверджують його відмову від діалогу. Вони назвали його слова «зривом переговорного процесу» й пообіцяли відповідь на нову військову ескалацію.
На думку деяких аналітиків, захоплення Гази може затягнутися на роки. Встановлення системи контролю, подібної до тієї, що існує на Західному березі, потребуватиме тривалих бойових дій та колосальних ресурсів.
Уряд Ізраїлю розглядає варіант передачі цивільного управління третій стороні, проте реалістичність такого плану викликає сумніви. Поки ж у Газі тривають авіаудари, обстріли й спроби евакуації цивільного населення.
План Ізраїлю щодо захоплення Гази загрожує подальшою ескалацією, збільшенням кількості жертв серед мирного населення та унеможливленням звільнення заручників. У той час як військові попереджають про втому армії, а світ вимагає припинення війни, уряд Нетаньягу робить ставку на повну перемогу. Чи приведе це до миру, чи лише затягне конфлікт — покаже час.
